Ухвала

від 20.11.2024 по справі 1309з-24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року м. ХарківСправа № 1309з-24

Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надала Господарському суду Харківської області заяву (вх.№1309 від 19.11.2024) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд:

1. Заборонити ОСОБА_2 використовувати привласнені корпоративні права ОСОБА_1 (у розмірі 9,54%) для голосування на загальних зборах ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення справи по суті позовних вимог.

2. Заборонити зміну керівництва ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення справи по суті позовних вимог.

3. Заборонити внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівництва ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до моменту вирішення справи по суті позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначає, що 03.11.2024 нею було подано Господарському суду Харківської області позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи : ТОВ Кегичівський агрошляхбуд, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з наступними вимогами:

1. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54% статутного капіталу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд".

2. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" здійснених 17.09.2024 о 09:38:21, запис №1004611070022000020 про зміну складу засновників, здійснених приватним нотаріусом Алієвою М.І.

Однак, ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 позовну заяву повернуто, оскільки на думку суду позивачем заявлено вимоги які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, та суд не має можливості роз`єднати дані позовні вимоги та виділивши вимоги самостійне провадження, оскільки ст. 173 ГПК України передбачає роз`єднання позовних вимог тільки одного судочинства.

Позивачем подано апеляційну скарну на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3905/24.

Необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову заявниця обґрунтовує захистом своїх корпоративних прав та тим, що, на початку 2024 року частка Димова становила лише 11,23% (16480 грн), що не надавало йому можливості одноосібно контролювати діяльність товариства. Однак, завдяки послідовним придбанням часток інших учасників, він збільшив свою частку до 65600 грн. (45,68% статутного капіталу), що, втім, також не забезпечувало йому контрольного пакета. Лише протиправно отримані корпоративні права позивачки, надали ОСОБА_2 контрольні 54,22% корпоративних прав ТОВ «Кегичівський агрошгляхбуд».

Протиправно отримавши корпоративні права ОСОБА_1 , і вважаючи себе власником 54,22% статутного капіталу підприємства , ОСОБА_2 скликав загальні збори на 18 листопада 2024 року, на яких планував затвердити себе директором ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд». Маючи 54,22% корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», в тому числі ті, що є предметом позову, ОСОБА_2 має можливість призначити себе директором підприємства одноособово, що власне й зробив.

Так, 18 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_2 все ж таки провів одноособово Загальні збори ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", незважаючи на відсутність кворуму, визначеного положеннями Статуту ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд". Використовуючи протиправно привласнені права корпоративні права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 призначив себе директором ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд".

Заявниця вважає, що така ситуація не лише загрожує процесу відновлення порушених прав ОСОБА_1 , але й порушує принципи корпоративного управління товариства, оскільки дії ОСОБА_2 мають ознаки захоплення управління та відсторонення інших учасників товариства від процесу прийняття рішень.

ОСОБА_2 , ставши директором, отримує можливість вільно приймати рішення від імені товариства, зокрема ухвалювати будь-які внутрішні корпоративні зміни, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся звернутися до суду. Дії ОСОБА_2 щодо внесення змін до ЄДР ще більше ускладнять ситуацію, оскільки вони можуть створити додаткові юридичні бар`єри для відновлення статусу-кво позивачки.

Таким чином, у разі невжиття судом заходів забезпечення позову існує реальна загроза, що рішення про відновлення прав ОСОБА_1 не зможе бути виконане належним чином без нових судових процесів і тривалого оскарження подальших дій ОСОБА_2 .

Також заявниця зазначає, що чергові загальні збори ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» призначені на 22.11.2024, що підтверджується повідомленням про скликання загальних зборів ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» від 21.10.2024 і обмеження ОСОБА_2 можливості використовувати голоси, отримані внаслідок протиправного привласнення корпоративних прав ОСОБА_1 є абсолютно співмірним заходом забезпечення позову.

Заявницею не дотримані вимоги статті 139 ГПК України в частині зазначення у заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету (замість зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету вказано про реєстрацію такого кабінету) та відповідного призначення платежу у квитанції про сплату судового збору (замість: «судовий збір за заявою про забезпечення позову» вказано: «судовий збір за позовом ОСОБА_1 »), а також заявниця не навела свої пропозиції щодо зустрічного забезпечення, безпідставно вважаючи про відсутність підстав для їх вжиття.

У постанові від 08.07.2021 у справі №873/41/21 Верховний Суд зазначив, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016), а також неодноразово наголошує, що реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог.

З метою уникнення надмірного формалізму господарський суд вважає за можливе прийняти та розглянути надану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову (вх.№1309 від 19.11.2024) за наявними документами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Якщо позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

Таким чином, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Щодо заборони ОСОБА_2 використовувати привласнені корпоративні права ОСОБА_1 (у розмірі 9,54%) для голосування на загальних зборах ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення справи по суті позовних вимог.

Необхідність вжиття цього заходу забезпечення позову заявниця обґрунтовує запобіганням незаконному впливу на рішення товариства, посилаючись правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові №922/2923/19 від 12.08.2021, яка полягає у тому, що обмеження використання привласнених корпоративних прав є обґрунтованим, якщо це забезпечує належний розгляд справи та захист прав позивача, проте такої постанови Верховного Суду у цій справі не існує.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Харківської області перебувають справи: №922/943/24 і №922/944/24.

Розгляд справи №922/944/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_8 про переведення прав і обов`язків покупця частки в статутному капіталі товариства ухвалою суду від 17.05.2024 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/943/24.

Рішення суду по справі №922/943/24, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про переведення прав і обов`язків покупця частки в статутному капіталі товариства, не набрало законної сили, оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Кегичівський агрошляхбуд, розгляд скарги призначено на 05.12.2024 о 10:30 год.

Отже, без вирішення судом вказаних справ ОСОБА_2 не має законної можливості використати отримані корпоративні права для голосування на загальних зборах.

Посилання заявниці на призначені на 22.11.2024 чергові загальні збори ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» як на фактичну обставину, з якою пов`язується застосування цього виду забезпечення позову, суд вважає не достатніми для вжиття такого заходу забезпечення позову, оскільки заявницею взагалі ніяк не обґрунтована неможливість виконання рішення суду у випадку задоволення її позовних вимог.

Частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Захід забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_2 використовувати привласнені корпоративні права ОСОБА_1 (у розмірі 9,54%) для голосування на загальних зборах ТОВ Кегичівський агрошляхбуд є тотожним за правовими наслідками з вказаними позовними вимогами майбутнього позову.

Щодо заборони зміни керівництва ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення справи по суті позовних вимог.

В обґрунтування цього заходу забезпечення позову заявниця посилається на постанову Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №910/13104/18, в якій вказано, що у корпоративних спорах заборона на зміну керівництва є доцільною, якщо є ризик, що такі зміни можуть унеможливити виконання рішення суду, проте такої постанови також не існує.

Заявницею не вказано яким чином цей вид забезпечення позову може створити ризик або зробити неможливим подальше виконання рішення, у випадку задоволення її позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційний ризик ускладнення подальшого виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви в цій частині.

Заборона внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівництва ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до моменту вирішення справи по суті позовних вимог ОСОБА_1 взагалі жодним чином ніяк не обґрунтована.

Посилання заявниці на те, що ОСОБА_2 , використовуючи протиправно привласнені права корпоративні права ОСОБА_1 , призначив себе директором ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" не знайшли свого підтвердження в наданих заявницею матеріалах.

Проаналізувавши заяву, суд дійшов висновку, що заявницею не доведено існування обставин на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, враховуючи імовірність утруднення виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Таким чином, заявник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на імовірність порушення прав особи, без наведення та додання відповідного доказового обґрунтування здійснених тверджень, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу невиконання рішення суду з майбутнього позову без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявниця не довела існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не навела обґрунтованого припущення про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення; розумності, обґрунтованості і адекватності заходів забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками майбутнього судового процесу.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову необґрунтованою, недоведеною та не підлягаючою задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст. 74, 129, 136 - 140, 233 - 235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у забезпеченні позову за заявою ОСОБА_1 (вх.№1309 від 19.11.2024) повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.11.2024.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.