Постанова

від 08.01.2025 по справі 1309з-24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Харків Справа № 1309з-24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від апелянта адвокат Яковлєва Л.І., на підставі ордера (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 2813 Х/1)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 20.11.2024, суддя Ольшанченко В.І.)

у справі № 1309з-24

за заявою ОСОБА_1 , Харківська область, Красноградський район, селище Слобожанське,

про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у справі №1309з-24 відмовлено у забезпеченні позову за заявою ОСОБА_1 (вх.№1309 від 19.11.2024) повністю.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заявниця не надала достатніх доказів, які б підтверджували реальну загрозу утруднення виконання рішення суду або неможливість поновлення її порушених прав у разі невжиття заходів забезпечення позову; не обґрунтувала, яким чином заявлені заходи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, є ефективними та пропорційними заявленим вимогам. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені заходи в частині заборони використання корпоративних прав є тотожними позовним вимогам, що прямо суперечить положенням ст. 137 ГПК України, а інші заходи не мають прямого зв`язку із заявленими позовними вимогами та ґрунтуються на припущеннях, а не на конкретних доказах наявності реальної загрози порушення прав заявниці.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у справі №1309з-24 та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, а саме вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони ОСОБА_2 використовувати корпоративні права ОСОБА_1 в розмірі 9,54% під час голосування на загальних зборах учасників ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення питання по суті справи;

- заборони вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо складу учасників ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення питання по суті позовних вимог.

Одночасно апелянтом подане клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована такими основними доводами:

- до заяви про забезпечення позову було додано належні та обґрунтовані докази (витяги з ЄДР, копії протоколів, листи відповідача, відеозаписи тощо), які підтверджують незаконне використання корпоративних прав ОСОБА_2 , проте суд першої інстанції їх проігнорував та не надав належної оцінки;

- суд першої інстанції безпідставно застосував підвищений стандарт доказування, вимагаючи очевидних доказів ймовірності утруднення виконання судового рішення;

- місцевим господарським судом не враховано реальні ризики утруднення виконання судового рішення та порушення прав ОСОБА_1 , якщо заходи забезпечення позову не будуть вжиті, адже фактичне використання відповідачем протиправно отриманих корпоративних прав для зміни керівництва товариства може ускладнити відновлення порушених прав позивачки;

- заборона використання спірних корпоративних прав до вирішення справи по суті не є тотожною позовним вимогам та є ефективним засобом забезпечення позову, який відповідає принципу дотримання балансу інтересів сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 для розгляду справи №1309з-24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2024 у справі № 1309з-24 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи № 1309з-24; відкласти вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх. № 2813 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у справі №1309з-24, до надходження матеріалів справи.

04.12.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №1309з-24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №1309з-24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 2813 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у справі №1309з-24 залишено без руху; запропоновано протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору в сумі 2422,4грн; роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та підлягатиме поверненню скаржникові.

05.12.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі №1309з-24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 2813 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у справі №1309з-24; призначено справу до розгляду "08" січня 2025 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; встановлено учасникам справи строк до 02.01.25 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, що пов`язані з розглядом справи, з доказами надсилання їх копії та доданих документів іншому учаснику справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 у справі №1309з-24 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь її представниці у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі №1309з-24, призначене на "08" січня 2025 р. о 12:00 годині, та усі наступні судові засідання з розгляду справи, встановлено провести за участю ОСОБА_1 в особі її представниці - адвокатки Яковлевої Людмили Іванівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявників.

Будь-яких інших заяв, клопотань, до суду апеляційної інстанції не надходило.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать відомості картки обліку вихідних документів, довідки про доставку документів засобами модуля «Електронний суд» та відомості оператора поштового зв`язку, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається судом апеляційної інстанції з обставин справи, ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області із заявою (вх.№1309 від 19.11.2024) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просила суд першої інстанції:

1. Заборонити ОСОБА_2 використовувати привласнені корпоративні права ОСОБА_1 (у розмірі 9,54%) для голосування на загальних зборах ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення справи по суті позовних вимог.

2. Заборонити зміну керівництва ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення справи по суті позовних вимог.

3. Заборонити внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівництва ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до моменту вирішення справи по суті позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначала про те, що 03.11.2024 нею було подано до господарського суду Харківської області позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ Кегичівський агрошляхбуд, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з наступними вимогами:

1. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54% статутного капіталу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд".

2. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" здійснених 17.09.2024 о 09:38:21, запис №1004611070022000020 про зміну складу засновників, здійснених приватним нотаріусом ОСОБА_7 .

Заявниця зазначила про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2024 позовну заяву повернуто, оскільки на думку суду позивачем заявлено вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, та суд не має можливості роз`єднати дані позовні вимоги та виділивши вимоги самостійне провадження, оскільки ст. 173 ГПК України передбачає роз`єднання позовних вимог тільки одного судочинства.

Позивачка з наведеною ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду, яким станом на час звернення із заявою про забезпечення позову ухвалою від 18.11.2024 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3905/24.

Необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову до подання позовної заяви заявниця обґрунтовує захистом своїх корпоративних прав та тим, що, на початку 2024 року частка ОСОБА_2 становила лише 11,23% (16480 грн), що не надавало йому можливості одноосібно контролювати діяльність товариства.

Водночас, як зазначає заявниця, завдяки послідовним придбанням часток інших учасників, ОСОБА_2 збільшив свою частку у товаристві до 65600 грн. (45,68% статутного капіталу), однак лише протиправно отримані корпоративні права позивачки, ОСОБА_1 , надали останньому контрольні 54,22% корпоративних прав ТОВ «Кегичівський агрошгляхбуд».

Як зазначає заявниця, маючи 54,22% корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», в тому числі й тих, що є предметом позову, ОСОБА_2 має можливість призначити себе директором підприємства одноособово, що й зробив. Так, 18.11.2024 ОСОБА_2 провів одноособово Загальні збори ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", незважаючи на відсутність кворуму, визначеного положеннями Статуту ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", та, використовуючи протиправно привласнені корпоративні права ОСОБА_1 , призначив себе директором ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд".

Заявниця вважає, що така ситуація не лише загрожує процесу відновлення порушених прав ОСОБА_1 , але й порушує принципи корпоративного управління товариства, оскільки дії ОСОБА_2 мають ознаки захоплення управління та відсторонення інших учасників товариства від процесу прийняття рішень.

За наведеного, заявниця зазначає про те, що ОСОБА_2 , ставши директором, отримує можливість вільно приймати рішення від імені товариства, зокрема ухвалювати будь-які внутрішні корпоративні зміни, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких остання звернулася до суду, а дії ОСОБА_2 щодо внесення змін до ЄДР ще більше ускладнять ситуацію, оскільки вони можуть створити додаткові юридичні бар`єри для відновлення статусу-кво позивачки.

Таким чином, на переконання заявниці, у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза, що рішення щодо відновлення корпоративних прав ОСОБА_1 не зможе бути виконане належним чином без нових судових процесів і тривалого оскарження подальших дій ОСОБА_2 .

Також заявниця зазначає, що чергові загальні збори ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» призначені на 22.11.2024, що підтверджується повідомленням про скликання загальних зборів ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» від 21.10.2024, і обмеження ОСОБА_2 можливості використовувати голоси, отримані внаслідок протиправного привласнення корпоративних прав ОСОБА_1 , є абсолютно співмірним заходом забезпечення позову.

До вказаної заяви ОСОБА_1 надані, зокрема, копія Статуту ТОВ «Кегичівський Агрошляхбуд» від 16.12.2024, копія Змін до Статуту ТОВ «Кегичівський Агрошляхбуд» від 16.12.2024, копія довіреності від 18.01.2024 на ОСОБА_3 , копія вимоги до ОСОБА_2 про повернення корпоративних прав доказами відправлення від ОСОБА_1 , копія відповіді ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_1 про відмову повернення корпоративних прав, копія витягу з ЄДРДР внесення запису про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 , копія пам`ятки , видана ОСОБА_1 , як потерпілій особі у кримінальному провадженні, копія Заяви про вчинення злочину ОСОБА_1 від 20.09.2024, копія повідомлення про скликання Загальних зборів ТОВ «Кегичівський Агрошляхбуд», копія вимоги ОСОБА_2 про скликання Загальних зборів ТОВ «Кегичівський Агрошляхбуд» від 30.09.2024, копія відповіді ОСОБА_2 на вимогу про скликання загальних зборів, копія Списку присутніх співзасновників ТОВ «Кегичівський Агрошляхбуд» на загальних зборах 18.11.2024, копія акту про відсутність кворуму та неправомочність загальних зборів, відеозапис Загальних Зборів товариства, витяг ЄДРПОУ станом на 01.01.2024, витяг ЄДРПОУ станом на 10.09.2024, витяг ЄДРПОУ від 20.10.2024, копія протоколу загальних зборів від 13.10.2023, копія повідомлення про скликання чергових Загальних зборів товариства, копія заяви про скасування довіреності від 18.01.2024 та витяг з реєстру довіреностей, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про витребування корпоративних права та скасування запису про державну реєстрацію, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції з наведеними висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті як запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, так і забезпечити можливість ефективного (раціонального) захисту прав позивача, у разі, якщо не вжиття таких заходів в подальшому може суттєво утруднити для позивача (заявника) відновлення порушеного права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено заборони, які встановлені суду, щодо вжиття конкретних заходів до забезпечення позову в корпоративних правовідносинах.

Так, відповідно до частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову, з яким заявниця звернулась до суду, є вимога про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54% статутного капіталу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" (майнова вимога) та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Кегичівський Агрошляхбуд" про зміну складу засновників (немайнова вимога).

Щодо вимоги заяви про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_2 використовувати привласнені корпоративні права ОСОБА_1 (у розмірі 9,54%) для голосування на загальних зборах ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення справи по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено, що в провадженні господарського суду Харківської області перебувають справи №922/943/24 та №922/944/24.

Так, місцевий господарський суд встановив, що розгляд справи №922/944/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про переведення прав і обов`язків покупця частки в статутному капіталі товариства ухвалою суду від 17.05.2024 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/943/24.

В свою чергу рішення суду першої інстанції у справі №922/943/24, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про переведення прав і обов`язків покупця частки в статутному капіталі товариства, не набрало законної сили, оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Кегичівський агрошляхбуд.

За наведеного, суд першої інстанції виснував, що без вирішення судом вказаних справ ОСОБА_2 не має законної можливості використання отриманих корпоративних прав для голосування на загальних зборах, натомість посилання заявниці на призначені на 22.11.2024 чергові загальні збори ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» як на фактичну обставину, з якою пов`язується застосування цього виду забезпечення позову, останній визнав недостатніми для вжиття такого заходу забезпечення позову, адже ОСОБА_1 не обґрунтована неможливість виконання рішення суду у випадку задоволення її позовних вимог.

Також, з посиланням на положення частини 11 статті 137 ГПК України, у відповідності до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що захід забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_2 використовувати привласнені корпоративні права ОСОБА_1 (у розмірі 9,54%) для голосування на загальних зборах ТОВ Кегичівський агрошляхбуд є тотожним за правовими наслідками з вказаними позовними вимогами майбутнього позову, а тому останнє суперечить положенням процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що положення частини 11 статті 137 ГПК України має на меті уникнення ситуацій, коли спір фактично вирішується ще до розгляду його по суті. Це правило покликане забезпечити баланс інтересів сторін та дотримання принципу змагальності.

Тотожність у цьому контексті означає, що зміст заходів забезпечення фактично збігається зі змістом вимог, які позивач просить задовольнити суд у позовному провадженні. Іншими словами, виконання заходів забезпечення позову автоматично вирішує спір на користь позивача ще до його розгляду по суті.

У позовній заяві ОСОБА_1 йдеться про витребування частки в статутному капіталі товариства, тобто про право власності та реалізації її корпоративних прав, що випливають із цієї частки.

В свою чергу захід забезпечення позову (заборона використання корпоративних прав) стосується тих самих корпоративних прав, які є предметом позовної вимоги.

Отже, у даному випадку заявлений захід забезпечення позову шляхом заборони використання корпоративних прав (9,54%) для голосування на загальних зборах фактично відображає одну з основних позовних вимог ОСОБА_1 - витребування цих корпоративних прав у ОСОБА_2 , адже виконання такого заходу забезпечення позову позбавить відповідача можливості реалізовувати свої корпоративні права, зокрема голосувати на загальних зборах, що, по суті, є відновленням прав позивачки до вирішення спору по суті, і водночас суперечить основній меті заходів забезпечення позову.

Таким чином, виконання цього заходу забезпечення позову фактично одночасно призводить до часткового задоволення позовних вимог, що суперечить принципам забезпечення позову, закріпленим у статтях 136 137 ГПК України.

Баланс інтересів сторін є фундаментальним принципом судового процесу, який передбачає забезпечення рівних можливостей для кожної зі сторін у захисті своїх прав та законних інтересів.

Заборона використання корпоративних прав без вирішення спору по суті (зокрема без встановлення факту їх набуття поза встановлених законом підстав та за наявності підстав для їх витребування) порушує право відповідача на захист, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також суперечить принципу змагальності судового процесу, що може створити ситуацію, коли одна сторона (позивач) отримує фактичну перевагу до розгляду справи, що є порушенням принципу рівності сторін у судовому процесі.

Поряд із наведеним, заявницею не доведено належними та допустимими доказами також того, що дії відповідача ОСОБА_2 свідчать про його намір невиконання або утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог (наприклад, укладення угод, які б передбачали передачу корпоративних прав третім особам).

Враховуючи наведене, оскільки запропонований захід забезпечення позову у вигляді заборони використання корпоративних прав в даному випадку є непропорційним втручанням у права відповідача, фактично вирішує спір по суті до його розгляду, чим порушує баланс інтересів сторін, а також не підтверджений доказами реальної загрози ускладнення виконання рішення суду та може негативно вплинути на права третіх осіб (інших учасників товариства, контрагентів) і корпоративне управління товариства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині, а доводи апелянта про зворотнє не спростовують наведених висновків.

Щодо вимоги заяви в частині забезпечення позову шляхом заборони вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо зміни керівництва ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення питання по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Місцевим господарським судом зазначено про те, що заборона внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівництва ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до моменту вирішення справи по суті позовних вимог жодним чином заявницею не обґрунтована, позаяк посилання на те, що ОСОБА_2 , використовуючи протиправно привласнені корпоративні права ОСОБА_1 , призначив себе директором ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", не знайшли свого підтвердження в наданих заявницею матеріалах.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що предмет спору, на який посилається ОСОБА_1 , стосується витребування частки у статутному капіталі та скасування реєстраційних дій щодо змін у складі засновників, тобто останні спрямовані на захист прав саме позивачки як учасника товариства та відновлення її прав на корпоративну частку у статутному капіталі, однак питання про зміну керівництва товариства не є частиною позовних вимог, що робить даний захід забезпечення позову таким, що прямо не відноситься до предмету спору.

Крім того, заборона внесення змін до ЄДР впливає на загальне функціонування товариства Кегичівський агрошляхбуд, а не лише на об`єкт спору, що зачіпає права не лише відповідача, але й інших учасників товариства або його контрагентів та потенційно впливає на управлінські процеси, які не стосуються безпосередньо предмета спору частки у статутному капіталі.

У даному випадку, якщо суд задовольнить заявлені позивачкою позовні вимоги, рішення про витребування частки та скасування реєстраційних дій щодо засновників не залежить від змін у керівництві товариства.

Заборона на зміну керівництва товариства не гарантує ефективності виконання майбутнього рішення щодо витребування частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін щодо засновників товариства, натомість будь-які рішення керівництва, прийняті в межах його компетенції, не можуть змінити чи обмежити право позивачки на її частку, якщо таке рішення буде ухвалено судом.

З огляду на наведене, судова колегія зазначає про те, що запропонований заявницею у заяві про забезпечення захід забезпечення позову шляхом заборони внесення змін до ЄДР щодо керівництва товариства не має прямого зв`язку з позовними вимогами, оскільки не стосується витребування частки у статутному капіталі чи реєстраційних дій щодо складу засновників, а також є надмірним, непропорційним до мети забезпечення позову та виходить за межі предмету спору, оскільки впливає на корпоративне управління, яке не є частиною позовних вимог, що свідчить про правильність висновків місцевого господарського суду щодо відмови у його задоволенні.

Відмова суду першої інстанції у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони зміни керівництва ТОВ Кегичівський агрошляхбуд до вирішення справи по суті позовних вимог апелянтом не оскаржується, а тому не є предметом даного апеляційного перегляду.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для задоволення вимог заяви про забезпечення позову в частині заборони використання корпоративних прав та внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо зміни керівництва товариства, судова колегія дійшла висновку про правильність висновків місцевого господарського суду щодо відмови у їх задоволенні, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову є непропорційними, не співвідносяться із заявленими позовними вимогами, не підтверджені належними доказами реальних ризиків та фактично призводять до втручання у права відповідача та корпоративного управління товариства без належного правового обґрунтування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга заявника не підлягає задоволенню, а тому ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у справі №1309з-24 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 2813 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у справі № 1309з-24 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у справі № 1309з-24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.01.2025

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко