Ухвала

від 18.11.2024 по справі 924/1081/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"18" листопада 2024 р. Справа № 924/1081/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кантрі" м. Хмельницький

про стягнення 46645,21 грн. заборгованості

представники сторін:

від позивача: Яковлев А.В.

від відповідача: Герасимчук А.В. - директор

Ромашин В.М. - згідно ордеру

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.03.2024 у справі №924/1081/23 у задоволенні позову міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кантрі" м. Хмельницький про стягнення 46645,21 грн. заборгованості відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 березня 2024 року у справі №924/1081/23 задоволено. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 березня 2024 року у справі №924/1081/23 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Кантрі" (29000, місто Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 12, код ЄДРПОУ 14158302) на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (29000, місто Хмельницький, вул. Чорнобрового, 5, код ЄДРПОУ 03356571) 46654,21 грн., з яких 41881,50 грн заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01 грудня 2022 року по 01 травня 2023 року, 997,48 грн 3% річних, 3150,07 грн інфляційних втрат, 616,16 грн пені, 2684 грн. судового збору за подання позовної заяви та 4026 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набрала законної сили з дня її прийняття.

10.10.2024 на адресу суду надійшла заява (вх.№05-08/3211/24) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кантрі" про розстрочення виконання судового рішення у справі №924/885/23.

21.10.2024 судове засідання в справі не відбулось через повітряну тривогу, оголошену на території Хмельницької області з 12:18 по 12:50 год. , що викликає потребу відкладення розгляду справи на іншу дату.

28.10.2024 судове засідання в справі не відбулось через повітряну тривогу, оголошену на території Хмельницької області з 01:51 год. по 12:50 год., що викликає потребу відкладення розгляду справи на іншу дату.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на складні обставини у зв`язку з відсутністю замовлень у наданні послуг товариством а також ще одне виконавче провадження розпочате на виконання Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09 серпня 2023р. у справі № 924/399/23.

Додатково заявник вказує на недостатню кількість грошових коштів на банківському рахунку підприємства та відсутність майна для виконання судового рішення, що підтверджується банківськими виписками доданими до заяви.

Представник позивача в своїх запереченнях на заяву про розстрочення рішення суду (вх. №05-22/7381/24 від 28.10.2024р.) заперечує проти задополення заяви відповідача у справі виходячи з наступного.

Позивач, з посиланням на норми чинного законодавства, зазначає, що рішення суду є обов`язковим для виконання, а розстрочка можлива лише у виключних випадках. Окрім того, позивач стверджує, що за період з 01.05.2023р. по 01.10.2024р. основна заборгованість відповідача за договором з постачання теплової енергії № 7176/388 від 09.07.2020р. збільшилась і становить 60 942грн. На думку позивача, таке збільшення оснвної заборгованості за договором свідчить про ігнорування відповідачем взятих на себе обов`язків та не виконання рішення суду.

В судовому засіданні сторони підтримали свої доводи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «КАНТРІ» (вх. №05-08/3211/24 від 10.10.2024р.) про розстрочення виконання рішення у справі № 924/1081/23, дослідивши наявні у справі докази та врахувавши пояснення стягувача, суд дійшов висновку про таке.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

За таких обставин, окрім винесення законного рішення у справі суд має забезпечити і сприяти фактичному виконанню такого рішення.

Як передбачено ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали суду про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження доводів, викладених у заяві, відповідачем надано роздруківку банківської квитанції від 08.10.2024р., виписку з банківського рахунку за вересень 2024р., роздруківку банківських квитанцій від 14.10.2024р. про оплату 3% річних в сумі 997,48 грн. та пені в сумі 616,16 грн., баланс рахунку станом на 15.10.2024р.

Також заявник зазначає, що стягнення однією сумою коштів за рішенням суду з відповідача є неможливим, оскільки ТОВ - Фірма «КАНТРІ» знаходиться у дуже скрутному становищі у зв`язку з відсутністю замовлень у наданні послуг товариством, а також ще одним виконавчим провадженням розпочатим на виконання Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09 серпня 2023р. у справі № 924/399/23.

Судом враховується, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне розстрочення без обґрунтованих на те мотивів порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості ефективно захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Ухвала про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Наведений відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення перелік обставин, а саме: скрутне фінансове становище, відсутність замовлень у отриманні послуг та ще одне виконавче провадження не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідач, як юридична особа, що здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, взяв на себе відповідні зобов`язання і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності.

Ризики при збитковій господарській діяльності несе суб`єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018 року у справі №813/8842/13-а.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку тощо.

Проте, відповідачем таких доказів не надано.

Відповідач просить розстрочити виконання судового рішення у цій справі до 13.06.2025р., проте жодним чином не обґрунтовує саме такий запропонований термін розстрочення.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале виконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення в цій справі.

При цьому суд роз`яснює, що відмова у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду не перешкоджає заявнику звернутись до суду з такою заявою повторно, за наявності відповідних підстав.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кантрі" (вх.№05-08/3211/24 від 10.10.2024) про розстрочення виконання судового рішення у справі №924/1081/23 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 18.11.2024.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруков. 3 прим. :

1 - до справи;

2 - позивачу - в електронний кабінет;

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 12; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).