Рішення

від 06.11.2024 по справі 759/7813/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7813/23

пр. № 2/759/380/24

06 листопада 2024 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Вінцковської О.І.

позивача ОСОБА_1

представник третьої особи Кудлінська К.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, третя особа: Державне підприємство "Сервісний центр морського та річного транспорту" про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення невиплаченої частини заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (далі - Інспекція) та просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Інспекції від 30 березня 2022 року № 05/к/вс «Про оголошення простою в Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на період воєнного стану в Україні», стягнути з Інспекції різницю у заробітній платі за час простою в сумі 96 250,00 грн, стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 прийнято в Інспекцію на посаду в.о. завідувача юридичного відділу відповідно до наказу від 03 грудня 2018 року № 360/к.

Наказом Інспекції від 10 січня 2019 року № 04/к за погодженням з Міністерством інфраструктури України 03 січня 2019 року № 159/15/10-19, позивач призначена на посаду завідувача юридичного відділу.

Наказом Інспекції від 02 листопада 2021 року № 68 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису» затверджено та введено в дію з 02 листопада 2021 року організаційну структуру Інспекції та штатний розпис.

Позивач зазначає, що наказом від 04 листопада 2021 року № 100/к її було переведено на посаду заступника начальника Відділу організаційно-правового забезпечення Служби правового забезпечення Інспекції з посадовим окладом відповідно до штатного розпису/

Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 26 квітня 2022 року № 113 «Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків» припинено юридичну особу - державну організацію «Інспекція з питань підготови та дипломування моряків», ідентифікаційний код - 25958804 (04080, Україна, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 104), реорганізувавши її шляхом приєднання до Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту», ідентифікаційний код - 42615235 (03110, Україна, місто Київ, вулиця Преображенська, будинок 23).

20 січня 2023 року позивача звільнено з роботи наказом Інспекції від 18 січня 2023 року № 04/к у зв`язку з реорганізацією Інспекції на підставі частини першої пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позивач мотивує позов тим, що наказом від 30 березня 2022 року № 05/к/вс «Про оголошення простою в Інспекції на період воєнного стану в Україні», у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для подальшої роботи у повному обсязі під час воєнного стану, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а також Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та з метою забезпечення життя та здоров`я працівників Інспекції на підставі ст. ст. 34, 113 КЗпП України позивачу оголошено простій не з вини працівника з 01 квітня 2022 року до скасування воєнного стану в Україні або припинення обставин, що викликали простій.

Цей наказ було надіслано позивачці для ознайомлення електронною поштою 31 березня 2022 року за електронним підписом в.о. начальника Інспекції Володимира Лавриненка . Копія цього наказу позивачці не надавалася, хоча згодом вона була з ним ознайомлена під особистий підпис.

Наказ від 30 березня 2022 року № 05/к/вс «Про оголошення простою в Інспекції на період воєнного стану в Україні» позивач вважає незаконним і таким що підлягає скасуванню, оскільки воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 та цим Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Проте наказ про оголошення простою не містить посилання на відповідні положення ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Інспекція з моменту введення на території України воєнного стану до дня звільнення позивачки з роботи здійснювала господарську діяльність, отримувала дохід, працівники Інспекції, у тому числі і Служби правового забезпечення, у складі якої працювала позивачка, працювали і отримували заробітну плату у повному розмірі, передбачену штатним розписом.

Про отримання відповідачем доходу за 2022 рік у розмірі 35 994 600,00 грн позивачка дізналася 19 квітня 2023 року з мережі «Інтернет» (сайт https://opendatabot.Ua/c/25958804).

Позивач вважає, що відповідач порушив процедуру оголошення простою позивачці, оскільки були відсутні передбачені ст. 34 КЗпП України умови для оголошення простою, тобто зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Якщо зупинення робіт на підприємстві не мало місце, отже, були відсутні підстави для оголошення простою, передбачені статтею 34 КЗпП України.

У наказі про оголошення простою працівнику не зазначено обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачкою, а також не наведено посилання на докази таких обставин, зокрема на такі, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення роботи саме через введення воєнного стану.

Позивач зазначає, що є суттєві порушення вимог чинного законодавства під час оголошення простою, а саме: відсутність об`єктивних причин для оголошення простою; неправомірне встановлення виплати на час простою у розмірі 2/3 від посадового окладу; не ознайомлення працівника із усіма обставинами, що передували прийняттю рішення про простій.

У зв`язку з безпідставним оголошенням простою у роботі, позивач не отримувала від відповідача належної заробітної плати, яку отримувала б у тому випадку, якби перебувала на простої.

Позивач вважає, що за час неправомірного оголошення простою з 01 квітня 2022 року до дня звільнення 20 січня 2023 року, невиплачена частина заробітної плати (різниця між фактично нарахованою заробітною платою та заробітною платою, яка б підлягала нарахуванню позивачці у випадку відсутності простою) з урахуванням сплачених податків, становить 96 250,00 грн.

Також позивач зазначила, що орієнтовний розмір витрат, які очікує понести позивачка під час розгляду цієї справи становить 20 000,00 грн, у тому числі оплата судового збору у розмірі 1 073,60 грн та професійної правничої допомоги. Докази оплати та детальний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу буде наданий суду додатково, у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2023 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 20-21).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 23-24).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року змінено порядок розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Інспекції про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення невиплаченої частини заробітної плати. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Призначено судове засідання на 26 лютого 2024 року о 15:00 год. (а. с. 32).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року клопотання представника відповідача Якименка Ярослава Олеговича про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено. Постановлено розгляд справи проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзвязку ЄСІТС, за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на день призначення судом судового засідання (а. с. 41).

11 березня 2024 року через систему «Електронний суд» Інспекція подала відзив на позов, у якому просить поновити строк для подання відзиву, відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивувала тим, що спірний наказ прийнятий у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для подальшої роботи у повному обсязі під час воєнного стану, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022, а також Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та з метою забезпечення життя та здоров`я працівників Інспекції на підставі статей 34, 113 КЗпП України.

Зазначила, що цим наказом визнано простій Інспекції таким, що виник не з вини працівників, а також з метою забезпечення життя та здоров`я працівників Інспекції.

Посилалася на те, що у період простою дозволено працівнику Інспекції бути відсутнім на роботі (робочому місці) до закінчення простою; управлінню фінансів та економіки наказано проводити відповідні розрахунки заробітної плати за весь період простою у розмірі двох третин встановленого окладу.

Вважала, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації та введенням на території України воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я працівників Інспекції було прийнято наказ про встановлення простою у роботі Інспекції, що зумовлено зовнішніми чинниками.

Крім того, відповідач зазначила, що під час дії воєнного стану діють обмеження та особливості організацій трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та положення цього Закону, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, відповідач, як роботодавець, самостійно здійснює добір необхідних для належного забезпечення роботи Інспекції посад залежно від їх посадових обов`язків, що належить до дискреційних повноважень відповідача.

Зазначила, що позивач була належним чином повідомлена про прийняття спірного наказу. Отже, прийняття оскаржуваного наказу обумовлено реалізацією дискреційних повноважень Інспекції з метою забезпечення ефективного та належного виконання у період воєнного стану покладених на Інспекцію завдань та функцій.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та витребувано в Інспекції належним чином засвідчені копії документів (а. с. 61-62).

17 травня 2024 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання Інспекції про долучення доказів з додатками (а. с. 69-80).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення третьої особи та витребування доказів задоволено.

Залучено Державне підприємство «Сервісний центр морського та річного транспорту» (далі - ДП «Сервісний центр морського та річного транспорту») як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

У червні 2024 року до суду надійшли письмові пояснення, у яких ДП «Сервісний центр морського та річного транспорту» зазначило, що реорганізація Інспекції не виконана, реорганізація досі триває, відомості про внесення змін до статуту ДП «Сервісний центр морського та річного транспорту» не внесені, перехід прав та обов`язків, зокрема, у трудових та цивільних правовідносинах не відбувся. Враховуючи викладене, позовна заява не відповідає дійсним обставинам справи.

Також зазначило, що відповідно до відмітки про ознайомлення, ОСОБА_1 ознайомилася з спірним наказом 30 березня 2022 року під особистий підпис. Під час ознайомлення з наказом Інспекції від 30 березня 2022 року № 05/к/вс позивач не надала жодних заперечень до нього.

Вважає, що позивач не довела позитивний правовий обов`язок Інспекції щодо посилання саме на частину першу статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Наказ Інспекції відповідає вимогам Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5.

В судовому засіданні позивач підтримаала свої позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Представник третої особи Кудлінська К.О. проти позову заперечувала, надала пояснення, аналогічні письмовим.

Відповідач явку всого представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухавши позивача, представника третьої особи, дослідивши докази в справі у їх сукупності, дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що наказом Інспекції від 02 листопада 2021 року № 68 про затверджено та введено в дію з 02 листопада 2021 року організаційну структуру Інспекції та штатний розпис (а. с. 6-8).

НаказомІнспекції від 04 листопада 2021 року № 100/к ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника Відділу організаційно-правового забезпечення Служби правового забезпечення з 04 листопада 2021 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а. с. 9).

Наказом Інспекції від 30 березня 2022 року № 05/к/вс у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для подальшої роботи у повному обсязі під час воєнного стану, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а також Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та з метою забезпечення життя та здоров`я працівників Інспекції на підставі ст. ст. 34, 113 КЗпП України оголошено простій не з вини працівника з 01 квітня 2022 року до скасування воєнного стану в Україні або припинення обставин, що викликали простій ОСОБА_1 , заступнику начальника Відділу організаційно-правового забезпечення Служби правового забезпечення (а. с. 117-118).

З цим наказом під особистий підпис 30 березня 2022 року ознайомлена ОСОБА_1 . Жодних зауважень та заперечень до наказу під час ознайомлення ОСОБА_1 не зазначила (а. с. 118).

Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 26 квітня 2022 року № 113 «Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків» припинено юридичну особу - державну організацію «Інспекція з питань підготови та дипломування моряків», ідентифікаційний код - 25958804 (04080, Україна, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 104), реорганізувавши її шляхом приєднання до ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту», ідентифікаційний код - 42615235 (03110, Україна, місто Київ, вулиця Преображенська, будинок 23, а. с. 76-77).

Наказом Інспекції від 18 січня 2023 року № 04/к звільнено ОСОБА_1 заступника начальника Відділу організаційно-правового забезпечення Служби правового забезпечення 20 січня 2023 року у зв`язку з реорганізацією Інспекції відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 13-14).

Загальна сума нарахованого доходу ОСОБА_1 за період з 01 січня до 31 грудня 2022 року становить 325 950,52 грн, що підтверджується довідкою Інспекції від 20 січня 2023 року № 1/9-88/01 (а. с. 15).

Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024) на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан який діє дотепер.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу Президента, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ураховуючи наведене, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, статтею 43 Конституції України, а саме щодо права кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Права кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

З матеріалів справи відомо, що наказом Інспекції від 30 березня 2022 року № 05/к/вс оголошено простій не з вини працівника з 01 квітня 2022 року до скасування воєнного стану в Україні або припинення обставин, що викликали простій ОСОБА_1 , заступнику начальника Відділу організаційно-правового забезпечення Служби правового забезпечення.

Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Аналіз статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц (провадження № 61-46703св18) та від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20 (провадження № 61-11379св21).

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року № 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві», простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Зважаючи на зазначене, якщо роботодавець не має можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів, або певних працівників він має право оголосити простій. Отримання згоди працівників на оголошення простою чинним законодавством не передбачено.

Установлено, що позивачем не надано доказів того, що робота, яку виконував позивач, не була зупинена.

Відповідно до статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд встановив, що 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Тобто, Указом Президента встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статуту відповідача, Інспекція розробляє організаційну структуру Інспекції, самостійно встановлює чисельність працівників Інспекції та затверджує штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом. Організаційна структура Інспекції затверджується начальником Інспекції за погодженням з Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України;

Пунктом 5.2.7 пункту 5.2 статуту начальник Інспекції призначає та звільняє працівників Інспекції, має право заохочувати їх та накладати на них стягнення відповідно до законодавства.

Ці норми кореспондуються з Положенням про Інспекцію від 17 жовтня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02 листопада 2001 року за № 928/61.

Отже, спірний наказ від 30 березня 2022 року № 05/к/вс прийнятий у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для подальшої роботи у повному обсязі під час воєнного стану, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а також Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та з метою забезпечення життя та здоров`я працівників Інспекції на підставі статей 34, 113 КЗпП України.

Цим наказом визнано простій Інспекції таким, що виник не з вини працівників, а також з метою забезпечення життя та здоров`я працівників Інспекції.

При цьому у період простою дозволено працівнику Інспекції бути відсутнім на роботі (робочому місці) до закінчення простою; управлінню фінансів та економіки наказано проводити відповідні розрахунки заробітної плати за весь період простою у розмірі двох третин встановленого окладу.

Таким чином, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації та введенням на території України воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я працівників Інспекції було прийнято наказ про встановлення простою у роботі Інспекції, що зумовлено зовнішніми чинниками.

Крім того, суд бере до уваги, що під час дії воєнного стану діють обмеження та особливості організацій трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та положення цього Закону, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, відповідач, як роботодавець, самостійно здійснює добір необхідних для належного забезпечення роботи Інспекції посад залежно від їх посадових обов`язків, що належить до дискреційних повноважень відповідача.

У свою чергу, позивач була належним чином повідомлена про прийняття спірного наказу, однак своїх заперечень чи не згоди з ним під час ознайомлення не висловила.

Отже, прийняття оскаржуваного наказу обумовлено реалізацією дискреційних повноважень Інспекції з метою забезпечення ефективного та належного виконання у період воєнного стану покладених на Інспекцію завдань та функцій.

Протягом розгляду справи позивач не надала доказів на спростування доводів відповідача щодо вказаних обставин.

Підсумовуючи викладене, з урахування фактичних обставин цієї справи, суд дійшов висновку про дотримання Інспекцією норм КЗпП України при винесенні оскаржуваного наказу про оголошення ОСОБА_1 простою відповідно до статті 34 КЗпП України.

Оголошення простою не є порушенням права позивача на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, заробітна плата у розмірі 2/3 тарифної ставки, трудовий договір з нею станом на час винесення спірного наказу про оголошення простою, не припинений.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення різниці середнього заробітку між заробітною платою за час простою є похідними, а тому не підлягають задоволенню.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що наказом про оголошення простою не порушено права позивача, наказ видано відповідно до вимог КЗпП України, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України.

З огляду на відмову у позові, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, третя особа: Державне підприємство "Сервісний центр морського та річного транспорту" про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення невиплаченої частини заробітної плати залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, юридична адреса: м.Київ, вул. Кирилівська, 104, ЄДРПОУ 25958804.

Третя особа: Державне підприємство "Сервісний центр морського та річного транспорту", адреса: 03110, м.Київ, вул.Преображенська, 23, ЄДРПОУ 42615235.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2024.

Суддя Ю.О. Твердохліб