Рішення

від 14.11.2024 по справі 736/1999/24

КОРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 736/1999/24

Номер провадження 2-а/736/20/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Кутового Ю.С.,

при секретарі Давидовій Я.С.,

представника позивача Дацько М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судовихзасідань судуу м.Корюківка адміністративнусправу запозовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач -1), ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідач -2), про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, просить визнати протиправною та скасувати постанову № 241 від 15 серпня 2024 р. за справою про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) грн. Справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити та стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана Постанова №241 від 15 серпня 2024 р. була прийнята Відповідачем-1 в умовах не з`ясування та не встановлення належних обставин справи. Відповідач-1 не з`ясувавши всіх обставин справи, здійснив грубе порушення у т.ч. положень ст. ст. 277-2, 278, 279, 280 КУпАП. Позивач неодноразово звертався із письмовими заявами та доказами до Відповідача-1 із зазначенням про те, що він має право на заміну виконання військового обов`язку на альтернативну не військову службу на підставі ч. 4 статті 35 Конституції України через своє християнське сумління та глибокі релігійні почуття, (являється присвяченим охрещеним священнослужителем - старійшиною (єпископом) збору Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні), однак той фактично відмовив Позивачу у визнанні права на заміну виконання військового обов`язку на альтернативну невійськову службу. За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Надав відзив в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, постанову № 241 від 15.08.2024 р. залишити без змін.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Надав відзив в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, постанову № 241 від 15.08.2024 р. залишити без змін.

Суд вислухавши позивача та його представника, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку про таке.

15 серпня 2024 року Відповідачем-1 винесено оскаржувану постанову №241 від 15 серпня 2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення а саме: порушення військовозобов`язаним 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: 05.08.2024 р. відмовився отримувати повістку на відправку до визначеної військової частини на 07:00 год. 06.08.2024 року, чим порушив вимоги ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії воєнного стану.

Позивач вважає, що уповноваженою посадовою особою Відповідача-1 відносно нього винесено протиправно постанову №241 від 15 серпня 2024 р. з огляду на наступні фактичні обставини та законодавчі положення, оскільки позивач письмовою Заявою від 07.08.2024 р. в межах встановлених строків повідомив Відповідача-1 про те, що він не підлягає призову під час мобілізації на особливий період, чим виконав вимоги п.24 порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на Особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 в контексті триденного строку повідомлення про неприбуття у строк визначений у повістці на відправку. Подання письмової Заяви від 07.08. 2024 р. із доказами які засвідчують право на альтернативну (не військову) службу під час мобілізації не становить склад інкримінованого адміністративного правопорушення та не підлягає кваліфікації у вигляді пасивної поведінки суб`єкта правопорушення.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оборону України»особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зУказом Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію»було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

ВідповідноУказу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 3ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

З аналізу вищезазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2024 року позивач відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до війсьвої частини, про що було складено відповідний акт. Дана обставина сторонами не оспорюється. При цьому, у визначену дату позивач до РТЦК не з`явився.

Разом з тим, відповідно до п. 3 Указу Президента від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст.30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1ст. 8Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктом 16 ч. 1ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»допускається обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. Відповідно дост. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»право на таку службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію»(зі змінами), затвердженогоЗаконом України від 03.03.2022 року №2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов`язані та резервісти.

Згідно зіст. 65 Конституції України, ч. 1ст. 1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

За змістом ч. 4ст. 35 Конституції України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Відповідно до положеньст. 64 Конституції Українив умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст.24,25,27-29,40,47,51,52,55-63цієїКонституції.

Згідно з ч. 2ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Основним національним нормативно-правовим актом у сфері свободи віросповідання єЗакон України «Про свободу совісті та релігійні організації», відповідно до якого видаються інші вітчизняні законодавчі документи.

Стаття 3 даного Закону кожному громадянину в Україні гарантує право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії. Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно дост. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1ст. 77КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Проаналізувавши в сукупності надані сторонами по справі докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те органом відповідно до вимогКУпАП, права ОСОБА_1 , як під час складання протоколу, так і під час розгляду справи були дотримані, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАПє доведеною та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання позивача на незаконність оскаржуваної постанови через те, що він за релігійним переконанням не був зобов`язаний з`являтися до РТЦК, суд не бере до уваги, оскільки протокол та постанова винесені відносно позивача за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не з`явлення за викликом до РТЦК для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

Релігійне віросповідання, не є законною підставою для неявки до РТЦК.

Крім того, суд зауважує, що призов на військову службу по мобілізації не означає автоматично, що особа буде зобов`язана брати до рук зброю, адже вона може бути задіяна у ремонті техніки, будівництві укріплень, вивезенні поранених, перевезенні вантажів та виконанні інших функцій, не пов`язаних із використанням зброї.

Отже, всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Дослідивши оскаржувану постанову, встановлено що вона відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно дост. 283 КпАП України. Підстави для її скасування відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ч.3 ст.210, ст.ст.268, 278 - 280, 285, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 242-246 КАС України,суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.С.Кутовий

Повне рішення винесене 19.11.2024