Ухвала

від 15.11.2024 по справі 128/398/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/398/24

Провадження №11-кп/801/1242/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого: судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

зі секретарем: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.10.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді триманні під вартою

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 307 КК України

за участю сторін кримінального провадження

прокурора: ОСОБА_8

захисника: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.10.2024 року письмове клопотання прокурора ОСОБА_8 задоволено.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України строком на шістдесят днів,тобтопо 28 грудня 2024 включно.

Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді заставидля забезпечення виконання ОСОБА_7 обов`язків, визначених КПК України, зменшено її розмір та встановлено обвинуваченому ОСОБА_7 , заставув розмірі 30 (тридцяти) розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень та надано можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

Роз`яснено обвинуваченому або його заставодавцю, що вони мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 покладено обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема:

1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;2) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в України; 3) не відлучатися із місця проживання та не виїзжати за межи України - без дозволу суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено по 28.12.2024 включно.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.10.2024 року скасувати, застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не було доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати і на даний час.

В порушення ст. 178 КПК України суд не врахував, що ОСОБА_7 є особою молодого віку,має постійне місце проживання та реєстрації у м. Вінниці, позитивно характеризується за місцем проживання, проживає спільно з матір`ю пенсіонеркою та сестрою, має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей 2009 р.н. та 2014 р.н., працює неофіційно на будівництві та має офіційне джерело прибутку.

Незважаючи на наявність великої кількості соціально-стримуючих факторів,суд продовжив найсуворіший запобіжний захід, визначивши занадто великий розмір застави.

Суд не врахував, що заробіток ОСОБА_7 є невеликий та нестабільний,а мати обвинуваченого отримує мінімальну пенсію та важко хворіє, крім того, ОСОБА_9 має обов`язок по утриманню дітей.

На думку захисника, стороною обвинувачення не була доведена недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів.

Заслухавши доповідача, думкупрокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , які просили задоволити апеляційну скаргу, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1, ч. 2ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотаннямсторони обвинувачення або захистумає право своєю ухвалоюзмінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184цього Кодексу, повинно містити:виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики,які виправдовують тримання особи під вартою;виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів провадження убачається, що в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост.178 КПК Україниврахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд першої інстанції врахував, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується 17.11.2024 року та будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати та не зменшились. ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, вину у вчинені якого не визнає, відмовився давати суду покази; розлучений, неповнолітні діти проживають із колишньою дружиною; офіційно не працевлаштований, проживає з матір`ю та сестрою; та дійшов висновку, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо застосування відносно обвинуваченого більш мякого запобіжного заходу, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки встановлені дані про особу обвинуваченого, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що інший запобіжний захід здатний забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором.

З матеріалів судового провадження вбачається, що при вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування обвинуваченого від суду, вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, можуть вказувати лише на те, що їх відсутність була попереджена шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Викладаючи доводи щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу, захисник фактично погоджується з існуванням ризиків.

Твердження сторони захисту щодо наявності підстав для зменшення розміру застави є безпідставними.

Відповідно доположень п.2ч.5ст.182КПК України,розмір заставищодо особи,обвинуваченої увчиненні тяжкогозлочину,-від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доводи апелянта щодо наявності підстав для зменшення розміру застави колегія суддів не приймає до уваги.

З урахуванням положень частини 4 ст.182 КПК України суд визначив розмір застави з урахуванням обставин кримінального провадження, майнового, сімейного стану обвинуваченого.

Визначення меншого розміру застави в даному випадку буде нівелювати інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження того, що існують виключні обставини, за яких застава може бути зменшена.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення зменшив раніше визначений розмір застави.

З огляду на викладене, висновки суду про застосування застави у розмірі 90 840 грн. ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованим та належним чином вмотивованим.

Підстави для скасування ухвали Вінницького районного суду від 30.10.2024 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.

Керуючисьст. 404, 405 КПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 .

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.10.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді триманні під вартою на 60 днів до 28.12.2024 включно із визначенням застави ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4