Ухвала

від 23.12.2024 по справі 128/398/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/398/24

УХВАЛА

23 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання сторін кримінального провадження, відомості про яке внесені 11.11.2023 в ЄРДР за №12023020050000595 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться на розгляді вищевказане кримінальне провадження.

23.12.2024 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , підтримав подане попередньо через канцелярію суду письмове клопотання прокурора ОСОБА_6 підтримав подане про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки такий строк стікає, а ті ризики, які стали підставою для його застосування не змінилися та не відпали. Прокурор подане клопотання обґрунтував тим, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисний злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, в нього відсутні соціально-стримуючі фактори та те, що він перебуваючи на волі може продовжити свою злочину діяльність, може вчиняти нові кримінальні правопорушення, що підтверджується характером кримінального правопорушення, може ухилятись від суду. Вказує , що окрім того обвинувачений ОСОБА_5 , може здійснювати незаконний вплив на свідків, що проживають на території Вінницького району, оскільки йому відомі особисті дані та адреси вказаних осіб і свідки ще не допитані в судовому засіданні.

Тому, прокурор вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Вказує, що особисте зобов`язання не може бути застосовано в зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована зважаючи на тяжкість та характер вчиненого злочину, домашній арешт не може бути застосований оскільки ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, також обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з чим, просить суд продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою на 60 днів із правом внесення застави у визначеному судом розмірі із покладенням на обвинуваченого обов`язків передбачених положеннями КПК України.

Захисник ОСОБА_4 заперечувала з приводу задоволення клопотання прокурора, просила суд змінити обвинуваченому застосований запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт , оскільки вважає, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення на даний час вже відпали.

Обвинувачений ОСОБА_5 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав усне клопотання свого захисника.

Прокурор заперечував проти задоволення усного клопотання захисника, оскільки вважає його необґрунтованим та наполягав на задоволені письмового клопотання прокурора ОСОБА_6 .

Вислухавши клопотання прокурора та захисника, з`ясувавши міркування обвинуваченого щодо них, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, а усне клопотання захисника - необґрунтованим та таким, що підлягає відмові в задоволені, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує, вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Суд вважає, на даний час продовжують існувати вказані прокурором, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися та не відпали, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, вину у вчинені якого не визнав в судовому засіданні, на даний час відмовився давати суду покази; ОСОБА_5 , з його же слів розлучений в 2015 році, неповнолітні діти проживають із колишньою дружиною; на час затримання обвинувачений офіційно не працював, проживав з матерію та сестрою; не є особою з інвалідністю, а тому суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 не має на волі соціально-стримуючих факторів. На даний час в судовому засіданні ще не заслухані покази свідків, обвинуваченого, а тому суд вважає, що існують ризики: переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків та вчиненням ним іншого кримінального правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, йому доцільно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме - по 20.02.2025 включно, із одночасним визначенням йому запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що (станом на 01.01.2024), який разом становить 90 840 гривень, таким чином задовольнивши клопотання прокурора - за обґрунтованістю та відмовивши в задоволені усного клопотання захисника - за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.177, 183, 199, 331, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Письмове клопотання прокурора ОСОБА_6 , підтримане прокурором ОСОБА_3 задовільнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, - строком на шістдесят днів, тобто по 20 лютого 2025 включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених КПК України, зменшивши її розмір та встановивши обвинуваченому ОСОБА_5 , заставу в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень та надати можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

Роз`яснити обвинуваченому або його заставодавцю, що вони мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави надати суду протягом двох днів підтверджуючі документи.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема:

1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;2) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в України; 3) не відлучатися із місця проживання та не виїзжати за межи України - без дозволу суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 20.02.2025 включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «ВУВП (№ 1)».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «ВУВП (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це письмово Вінницький районний суд Вінницької області. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважатиметься таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволені усного клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на цілодобовий домашній арешт ,- відмовити.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», - для виконання; іншим учасникам кримінального провадження, вручити в залі судового засідання, - для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - з дня отримання копії ухвали суду.

Суддя ОСОБА_7