Ухвала

від 19.11.2024 по справі 947/26680/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 947/26680/23

Провадження № 2-з/522/361/24

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

19 листопада 2024 року Суддя Приморського районного суду м. Одеси у Свячена Ю.Б., розглянувши клопотання ОСОБА_1 від 12 листопада 2024 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні та сум компенсації за несвоєчасну виплату,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«БІІР Україна»про стягненнягрошових коштів,невиплачених призвільненні тасум компенсаціїза несвоєчаснувиплату.

31 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 31 жовтня 2024 року було відмовлено.

Проте 12 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 повторно надійшло тотожнє клопотання про забезпечення позову. В провадження судді ОСОБА_2 передане 13 листопада 2024 року. В приміщенні Приморського районного суду м. Одеси 18 листопада 2024 року та 19 листопада 2024 року до 17:00 годину було відсітнє енергопостачання у звязку з обстрілами м. Одеси.

В своїй заяві заявник просить суд до статочного вирішення спору постановити ухвалу, якою накласти арешт на належне відповідачеві рухоме майно, а саме на:

-автомобіль марки HYUNDAI, модель IX35 Універсал-В, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , колір сірий, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 19.02.2015 року;

-автомобіль марки BMW, модель Z4 кабріолет-В, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 , колір чорний, рік випуску 2014, реєстраційний номер НОМЕР_4 . зареєстрований 12.06.2019 року.

Окрім цього, заявник в своїй заяві просить суд до остаточного вирішення спору заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії, зокрема реєстрацію/перереєстрацію, купівлю-продаж. здачу в оренду. лізинг, інші дії, що носять характер цивільно-правових угод (застави. міни, дарування) тощо щодо зазначених автомобілів; заборонити у будь-який спосіб виїзд/вивіз з будь-яких підстав (службова необхідність/відрядження тощо) вказаного рухомого майна за межі території України; стягувачем за ухвалою визначити позивача ОСОБА_1 боржником ТОВ «БІІР Україна»; на розсуд суду накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «БІІР Україна», відкритих у банківських установах України.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що відповідач нещодавно здійснив зменшення статутного капіталу з 1000000 грн. до 1000 грн., що викликає обґрунтовані сумніви щодо його фінансової спроможності виконати зобов`язання перед позивачем. Додатково заявник вважає, що існує ризик виведення коштів з банківських рахунків ТОВ «БІІР Україна», вивезення за кордон або відчуження транспортних засобів щодо яких заявлене клопотання про забезпечення позову. ОСОБА_1 зазначає, що в повторному клопотання про забезпечення позову він додає інформацію з відкритих джерел інформації «Опендатабот», відповідно до яких ТОВ «БІІР Україна» відзвітувало про чисті збитки за 2023 рік у розмірі більше 700000 грн. Як зазначає заявник, такий факт є доказом фінансового стану відповідача та його вже наявної фінансової неспроможності виконати судове рішення, про що він сам звітує до відповідних державних органів. Також заявник звертає увагу суду, що на його думку вказані транспортні засоби не використовуються у господарській діяльності відповідача, оскільки націлена на отримання виручки господарська діяльність відповідачем фактично не здійснюється з 2 кварталу 2020 року, коли саме утворилася заборгованість з невиплаченої заробітної плати заявнику. Саме цим ОСОБА_1 мотивує повторне подання тотожного клопотання про забезпечення позову від 12.11.2024 року, яке містить однакові вимоги з клопотанням від 31.10.2024 року.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додатки до неї та матеріали цивільної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також у питаннях забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й відповідача, інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, для того, щоб було вжито заходи для забезпечення позову у справі, заявнику необхідно довести, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Без встановлення наявності таких обставин вжиття заходів для забезпечення позову є неможливим.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників Постанова КГС ВС від 19.01.2021 у справі №902/774/20.

Проте до матеріалів справи не додані докази ринкової вартості транспортних засобів, на які заявник вимагає накласти арешт, відтак суд не може визначити співмірність заходів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Верховний суд України в п. 4 згаданої вище Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. №9 зазначає, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність позовним вимогам виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

На цьому також наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові з провадження №11-167сап21 щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя про залишення без змін рішення її дисциплінарної палати про притягнення судді місцевого загального суду до дисциплінарної відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII у зв`язку із прийняттям ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, чим створено перешкоди для господарської діяльності товариства.

Заявником не доведений той факт, що відповідач не використовує транспортні засоби, що є предметом клопотання про забезпечення позову в своїй господарській діяльності. Відповідач на момент подачі клопотання про забезпечення позову є зареєстрованою юридичною особою відповідно до законодавства України.

Зменшення або збільшення розміру статутного капіталу відповідача жодним чином не впливає на можливість виконання відповідачем зобов`язань, які є предметом позову ОСОБА_1 .

Суд також дійшов висновку, що відповідач жодним чином не ухиляється від можливого виконання обов`язків, які є предметом позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позов було подано 23 серпня 2023 року. Заяву про забезпечення позову було подано 31 жовтня 2024 року і повторно 12 листопада 2024 року, тобто більш ніж через тринадцять місяців після звернення позивача з позовом в суд. Отже, у разі наявності у відповідача наміру вчинити дії, які б унеможливили подальше виконання рішення суду, відповідач мав достатньо часу для цього, проте матеріали справи свідчать про відсутність у відповідача такого наміру, і додані до заяви про забезпечення позову додатки так само не підтверджують відповідний намір відповідача.

Таким чином, припущення, викладені у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову не підтверджені жодним належним, достовірним і допустимим доказом.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, клопотання позивача ОСОБА_1 від 12 листопада 2024 року про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.149,150,152-154,157 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 12листопада 2024року прозабезпечення позовуу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «БІІРУкраїна» простягнення грошовихкоштів,невиплачених призвільненні тасум компенсаціїза несвоєчаснувиплату відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Ю. Б. Свячена