Постанова

від 19.11.2024 по справі 141/32/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 141/32/24

Провадження № 22-ц/801/2069/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуСправа № 141/32/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником - адвокатом Чернівлевською Русланою Віталіївною, на рішення Оратівського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 23 липня 2024 року у селищі Оратів суддею цього суду ОСОБА_3 , повний текст якого складений 31 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що 08.02.2010 між Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 35 років (до 08.02.2045), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку водного фонду площею 13,6785 га, яка знаходиться на території Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області (на даний час територія Оратівської селищної ради). Право оренди вказаного водного об`єкту зареєсстровано 07.05.2010 в Державному реєстрі земель за №041001700334 у Вінницькій регіональній філії ДП «ЦДЗК».

Відповідно до умов договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,6785 га, в тому числі: земельна ділянка під водою 11,4538 га, кадастровий номер 0523181300:02:002:0004; земельна ділянка під гідроспорудою 1,3790 га, кадастровий номер 0523181300:02:002:0003; під болотами 0,6047 га, кадастровий номер 0523181300:02:002:0112; під сіножатями 0,2410 га, кадастровий номер 0523181300:02:002:0113.

В подальшому, відповідно до даних Державного земельного кадастру, відомості про вищевказані земельні ділянки перенесені до архівного шару Національної кадастрової системи, у зв`язку з допущенням технічної помилки, та повторно кадастрові номери вказаним ділянкам не присвоювались.

Також пунктами 9 та 11 договору оренди землі від 08.02.2010 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1014 грн за 1 га земель водного фонду в рік щоквартально, до 5 числа наступного кварталу.

Однак, всупереч умовам укладеного договору оренди землі від 08.02.2010 орендарем ОСОБА_1 востаннє було здійснено орендну плату за землю 30.06.2021.

Таким чином, станом на 19.12.2023 у ОСОБА_1 наявна заборгованість по орендній платі за землю у сумі 57203,15 грн, оскільки у період з 01.07.2021 по 19.12.2023, тобто упродовж останніх двох років або більш ніж 10 періодів сплати, орендну плату орендарем не було сплачено.

08.06.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області було подано до Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 43063,64 грн (справа № 120/7379/23). За результатами розгляду вказаної позовної заяви Вінницьким окружним адміністративним судом 11.09.2023 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 43063,64 грн.

Окрім цього, після одержання ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду площею 13,6785 га, між ним та ОСОБА_2 01.06.2010 укладено договір суборенди цієї земельної ділянки терміном на 35 років, який зареєстровано в Державному реєстрі земель 03.08.2010 за №04100170051 у Вінницькій регіональній філії ДП «ЦДЗК».

Оскільки заборгованість ОСОБА_1 зі сплати орендної плати за договором оренди землі, укладеного 08.02.2010 щодо земельної ділянки водного фонду площею 13,6785 га, яка знаходиться на території Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами села Животівка, становить 57203,15 грн, що свідчить про систематичне порушення ОСОБА_1 взятих на себе обов`язків щодо своєчасного внесення орендної плати та несплати ним до місцевого бюджету коштів протягом останніх двох років, наявні підстави для дострокового розірвання договору оренди за користування землями водного фонду і повернення земельної ділянки розпоряднику землі.

Пославшись навикладені обставини,прокурор просивсуд розірватидоговір орендиземлі від08.02.2010,укладений міжОратівською районноюдержавною адміністрацієюВінницької областіта ОСОБА_1 ,зобов`язати відповідачівповернути Оратівськійселищній радіВінницького районуВінницької областіземельну ділянкуводного фонду,площею 13,6785га,яка знаходитьсяна територіїЖивотівської сільськоїради Оратівськогорайону Вінницькоїобласті замежами селаЖивотівка (наданий частериторія Оратівськоїселищної ради),передану воренду напідставі договоруоренди землівід 08.02.2010,шляхом підписанняакту приймання-передачіз Оратівськоюселищною радою,а такожстягнути солідарноз відповідачіввитрати посплаті судовогозбору.

23 липня 2024 року рішенням Оратівського районногосуду Вінницькоїобласті позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 08.02.2010, укладений між Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області та ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути Оратівській селищній раді Вінницького району Вінницької області земельну ділянку водного фонду площею 13,6785 га, яка знаходиться на території Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами села Животівка (на даний час територія Оратівської селищної ради), передану в оренду на підставі договору оренди землі від 08.02.2010, шляхом підписання акту приймання-передачі з Оратівською селищною радою.

Стягнено солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користьВінницької обласноїпрокуратури витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 6056,00 грн.

Не погодившись із ухваленим рішенням, представник ОСОБА_2 адвокат ЧернівлевськаР.В. оскаржує його в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції помилково розглянуто дану справу у порядку цивільного судочинства, оскільки справу належало розглядати в порядку господарського судочинства, враховуючи, що як орендар, так і суборендар є фізичними особами-підприємцями. Спір щодо припинення користування спірним об`єктом є спором із суб`єктом господарювання, у зв`язку із тим, що користування предметом оренди відбувається саме відповідачем ОСОБА_2 як ФОП, так і відповідач ОСОБА_1 здійснює діяльність як ФОП і згідно із договором оренди від 08.02.2010 земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Відтак, скаржник вважає, що встановленим є факт здійснення відповідачами підприємницької діяльності на земельній ділянці, а статус ФОП ОСОБА_2 з відповідним видом діяльності роздрібна торгівля рибою, вказує на доведеність факту використання предмету оренди у підприємницькій діяльності.

Скаржник також вказує на те, що підставою нарахування орендної плати, несплата якої ФОП ОСОБА_1 стала причиною для розірвання договору оренди, нарахована йому на підставі поданої ним декларації як ФОП.

09 жовтня 2024 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Немирівська окружна прокуратура, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Зазначає, що спір у справі виник із фізичною особою ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати останнім. Тобто спір у справі виник з правочину, однією стороною якого є фізична особа, як громадянин, а не ФОП.

З таких обставин, Немирівська окружна прокуратура вважає, що судом першої інстанції вірно враховані критерії розмежування судової юрисдикції та зроблено обґрунтований висновок, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи встановлено, що 08 лютого 2010 року між орендодавцем Оратівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_4 , що діє на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та жителем смт Оратів Вінницької області ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі (а.с. 18-22).

Відповідно до п. 1 договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає на основі розпорядження голови Оратівської райдержадміністрації № 426 від 20 вересня 2007 року, № 407 від 16 листопада 2009 року, № 37 від 4 лютого 2010 року в строкове, платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами с. Животівка.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,6785 га, в тому числі: земельна ділянка під гідроспорудою 1,3790 га, земельна ділянка під водою 11,4538 га, під болотами 0,6047 га, під сіножатями 0,2410 га (п. 2 договору оренди).

Відповідно до п. 8 договору оренди договір укладено на 35 (тридцять п`ять) років.

Відповідно до п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Згідно з п. 43 договору оренди, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Також відповідно до змісту договору оренди, договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 травня 2010 року за №041001700334.

Відповідно до довідки № 66 про правовий статус земельної ділянки, виданої 08.02.2010 відділом Держкомзему у Оратівському районі Вінницької області, земельним ділянкам водного фонду, які розташовані на території Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами с. Животівка присвоєно кадастрові номери, зокрема: площею 1,3790 га кадастровий номер 0523181300:02:002:0003, площею 11,4538 га кадастровий номер 0523181300:02:002:0004, площею 0,6047 га кадастровий номер 0523181300:02:002:0112; площею 0,2410 га кадастровий номер 0523181300:02:002:0113 (а.с. 23).

В подальшому, 01 червня 2010 року між орендодавцем ОСОБА_1 та суборендарем ОСОБА_2 було укладено договір суборенди землі, згідно з умовами якого орендодавець надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку земель водного фонду, яка знаходиться на території Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами с. Животівка. В суборенду передається земельна ділянка земель водного фонду Животівської сільської ради загальною площею 13,6785 га, в тому числі: земельна ділянка під гідроспорудою 1,3790 га, земельна ділянка під водою 11,4538 га, під болотами 0,6047 га, під сіножатями 0,2410 га (п. 1 та п. 2 договору суборенди) (а.с. 24-28).

Відповідно до п. 8 договору суборенди договір укладено на 35 (тридцять п`ять) років, згідно розпорядження Оратівської райдержадміністрації від 17 травня 2010 року № 150 «Про погодження надання суборенди».

Відповідно до п. 15 договору суборенди земельна ділянка передається в суборенду для риборозведення.

Договір суборендизасвідчено печаткоюФОП ОСОБА_2 та вказано номер рахунку ФОП ОСОБА_2 .

Також відповідно до змісту договору суборенди, договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2010 року за №041001700501.

Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області листом № 16934/5/02-32-13-09-14 від 19.12.2023 року, за ОСОБА_1 рахується орендна заборгованість у розмірі 57203,15 грн, що утворилась внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою водного фонду площею 13,6785 га, що була надана останньому згідно договору оренди від 08.02.2010 у користування. ФОП ОСОБА_1 протягом 2021-2023 років подавались податкові декларації з плати за землю та декларували податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, а саме: -за 2021 рік №1401 від 22.02.2021 на суму 22035,61 грн (щомісячні нарахування 1836,3 грн); -за 2022 рік № 9035131176 від 21.02.2022 на суму 24239,17 грн (щомісячні нарахування 2019,93 грн); -за 2023 рік № 9029000241 від 20.02.2023 на суму 24239,17 грн (щомісячні нарахування 2019,93 грн). При цьому, остання щомісячна сплата ФОП ОСОБА_1 здійснена 30.06.2021 в розмірі 1961,42 грн, відповідно заборгованість виникла 30.07.2021. 11.09.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 120/7379/23 про задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Вінницькій області та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 податковий борг із орендної плати з фізичних осіб (відповідно коду бюджетної класифікації 18010900) в сумі 43063,64 грн. Рішення суду набрало законної сили, виконавчий лист направлено на виконання до Оратівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 38 -40).

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Вінницькій області № 16744/5/02-32-24-12-29 від 13.12.2023, станом на 12.12.2023, згідно інформаційно-комунікаційних баз даних податкового органу, платником орендної плати за землю за користування водним об`єктом площею 13,6785 га, що розташований на території колишньої Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області є ФОП ОСОБА_1 , який самостійно подає декларації по платі за землю та декларує нарахування орендної плати. Підставою для нарахування платник зазначає договір оренди земельної ділянки, дата державної реєстрації від 15.05.2010 за № 150. Заборгованість по орендній платі складає 57203,15 грн. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 357611503 від 08.12.2023, вищевказаний договір оренди не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав. Інформація щодо укладення договору суборенди земельної ділянки водного фонду площею 13,6785 га між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ГУ ДПС у Вінницькій області не надходила. По платнику ОСОБА_2 орендна плата за землю не нараховується, заборгованість відсутня (а.с. 43-44).

Основними доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 є посилання на порушення судом першої інстанцій правил судової юрисдикції, яке полягає у тому, що спір щодо припинення користування спірним об`єктом є спором із суб`єктом господарювання, у зв`язку із тим, що користування предметом оренди відбувається відповідачем ОСОБА_2 саме як ФОП, у свою чергу відповідач ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 08.02.2010 також здійснює діяльність саме як ФОП, а згідно умов цього ж договору оренди земельна ділянка передана йому в оренду для рибогосподарських потреб, а тому такий спір повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів зауважує, що визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя, та вважає за необхідне вказати на наступне.

У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першоюстатті 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція господарських та цивільних судів, - цестаття 20 ГПК Українитастаття 19 ЦПК України.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першійстатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною другоюстатті 4 ГПК Україниюридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.

Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені устатті 20 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Разом з тим, положення пункту 1 частини першоїстатті 20 ГПК Українине зумовлюють належністьдо господарськоїюрисдикціїсправ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та/або фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.

Отже, при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшлаВелика Палата Верховного Суду у постановах: від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі 3 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) зазначено, що за змістом частин першої та третьоїстатті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, необхідно керуватися ознаками, наведеними устатті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, Верховний Суд в постанові від 12 січня 2022 року у справі № 335/5044/21.

Згідно із частиною 1 статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

За приписами статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини 1 статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 50 ЦК України).

Частиною 3 статті 128 ГК України визначено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 486/836/18, від 15травня2019рокуусправі №904/10132/17,дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі № 904/587/22 за позовом про стягнення коштів зроблено висновки, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такому статусі у всіх правовідносинах. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Крім того, у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що критеріями належності справи до господарського судочинства, за загальними правилами, є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за обставинами наведеної справи про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном, договори оренди тракторного стану з навісом укладено для ведення підприємницької діяльності, а позов мотивовано порушенням оспорюваним договором прав позивача на користування ним орендованим майном. Тобто між сторонами існували правовідносини, які притаманні господарській діяльності, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

Як встановлено у даній справі, 08.02.2010 між Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 35 років (до 08.02.2045), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку водного фонду площею 13,6785 га, яка знаходиться на території Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області (на даний час територія Оратівської селищної ради). Відповідно до п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, як ФОП з 05.07.1995 і з цього часу вказаний статус не припинено. Одним із видів діяльності ФОП є прісноводне рибальство.

01 червня 2010 року між орендодавцем ОСОБА_1 та суборендарем ОСОБА_2 було укладено договір суборенди землі, згідно з умовами якого орендодавець надає, а суборендар приймає в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку земель водного фондуплощею 13,6785га,яка знаходитьсяна територіїЖивотівської сільськоїради Оратівськогорайону Вінницькоїобласті. Відповідно до п. 15 договору суборенди земельна ділянка передається в суборенду для риборозведення. Договір суборендизасвідчено печаткоюФОП ОСОБА_2 та вказано номер рахунку ФОП ОСОБА_2 .

При цьому, ОСОБА_2 зареєстрований як ФОП з 25.07.1995 і з цього часу вказаний статус не припинено. Основним видом діяльності ФОП є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

Отже, обидва відповідачі мали статус фізичної особи-підприємця на час укладення договору оренди та договору суборенди.

Крім того, підставою нарахування орендної плати, несплата якої ФОП ОСОБА_1 і стала причиною для розірвання договору оренди, нарахована йому на підставі поданої ним декларації як фізичної особи-підприємця.

Відтак, договір оренди земельної ділянки, укладений між Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області та ОСОБА_1 , та договір суборенди, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , цієї ж земельної ділянки укладені з метою ведення підприємницької діяльності, а позов мотивовано порушенням оспорюваним договором прав позивача на користування належним йому майном. Тобто між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

Таким чином, фактично позов ініційовано у зв`язку з існуванням спору між Оратівською селищною радою та ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем щодо припинення користування земельною ділянкою, яку ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 використовують в межахздійснення своєїгосподарської діяльності, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З урахуванням наведених норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У цьому випадку Оратівський районний суд Вінницької області не є «судом, встановленим законом» для розгляду зазначеного спору, адже спір підвідомчий суду господарської юрисдикції.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір по суті, на вказані обставини уваги не звернув та дійшов неправильного висновку про можливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Частиною другою цієї ж норми процесуального права визначено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

З врахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив суб`єктну та предметну юрисдикцію спору, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому рішення суду підлягає скасуванню, а провадження в справі відповідно до норм пункту 1 частини першої статті 255 і частин першої, другої статті 377 ЦПК України підлягає закриттю.

Також апеляційний суд роз`яснює позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови сторони мають право звернутися до Вінницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. ст. 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Чернівлевською Русланою Віталіївною, задовольнити.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 23 липня 2024 року скасувати, а провадження у справі за позовом Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки закрити.

Роз`яснити позивачу,що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутись до Вінницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2024 року.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк