Постанова

від 31.10.2024 по справі 463/8498/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/8498/23 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-з/811/303/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Провадження № 22-ц/811/2306/24

Провадження № 22-ц/811/1848/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю представників Приватного підприємства «Люкс-Експрес» - Сосули О.О. та Кушнір Т.В., Геша І.Ю. та його представника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Люкс-Експрес» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року у справі за заявою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Посікіри Романа Романовича про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Люкс-Експрес» до ОСОБА_2 , треті особи Акціонерне товариство «Прокредит Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2023 року ПП «Люкс - Експрес» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивували тим, що ПП «ЛЮКС ЕКСПРЕС» є власником приміщень складів площею 922,3 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Богданівська, 11-Б, які на підставі відповідного договору від 26 червня 2006р були передані в іпотеку ЗАТ «ПроКредит Банк» в якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_3 . В подальшому, АТ «ПроКредит Банк», який є правонаступником ЗАТ «ПроКредит Банк», відступив права вимоги за основним зобов`язанням та за договором іпотеки ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА», а ті, в свою чергу, відступили зазначені права ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», яке як новий іпотекодержатель відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» від свого імені уклало договір купівлі-продажу від 04 жовтня 2022р, відповідно до якого відчужило спірні приміщення на користь ОСОБА_4 . На відповідний запит позивача ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» не надала копій документів, що підтверджують перехід права вимоги, а тому, вважає, що такий перехід права вимоги не відбувся.

Крім того сума заборгованості, яка передана за правом вимоги не відповідає дійсній сумі боргу. Договір купівлі-продажу укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, і тому у період воєнного стану він не міг укладатись без згоди іпотекодавця.

Також, під час звернення стягнення на предмет іпотеки стягувач не надав всіх необхідних документів, і зокрема відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів.

В окремо поданій заяві про зміну підстав позову також зазначали, що ОСОБА_2 уклав договір комісії з ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА», відповідно до якого доручив останній купити у АТ «ПроКредитБанк» права вимоги, а згодом, відчужити їх на користь ТОВ «Профіт Файненс», яке в свою чергу уклало з ним договір купівлі-продажу. Відповідно, усі ці правочини ОСОБА_2 уклав сам з собою, і вони містять ознаки удаваності задля обходу законодавчо визначеної заборони купівлі факторингових вимог фізичними особами. Вказане в сукупності свідчить про те, що майно вибуло з власності ПП «ЛЮКС ЕКСПРЕС» протиправно і з метою захисту своїх прав останній звернувся до суду з цим позовом.

З врахуванням зазначених обставин ПП «Люкс Експрес» просило:

витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ПП «ЛЮКС ЕКСПРЕС» приміщення складів площею 922,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.1-17;т.3 а.с.2-5).

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року в позові Приватного підприємства «Люкс-Експрес» до ОСОБА_2 , треті особи Акціонерне товариство «Прокредит Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» про витребування майна, а саме приміщення складів площею 922,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2023 року у виді заборони будь-яким особам (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів), будь-яким органам (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям,приватним виконавцям, будь-яким юридичним та фізичним особам здійснювати будь-які дії (в тому числі, реєстраційні) щодо продажу, відчуження будь-яким іншим способом (в тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо), будь-якого іншого обтяження, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів стосовно приміщення складів площею 922,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року стягнуто з Приватного підприємства «Люкс-Експрес» (м. Львів, вул. Івана Франка,84/23, ЄДРПОУ 32639699) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн. (тридцять п`ять тисяч гривень).

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року в апеляційному порядку оскаржило Приватне підприємство «Люкс-Експрес».

Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі Приватне підприємство «Люкс-Експрес» покликається на те, що встановивши, що перед тим як укладати з АТ «ПроКредит Банк» договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» уклала договір комісії з ОСОБА_2 , суд першої інстанцій не надав комплексну оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, не з`ясував реальну правову природу цих правочинів та не встановив в чиїх інтересах та на користь кого придбавались права вимоги від АТ «ПроКредит Банк».

Стверджує, що суд першої інстанції повинен був врахувати, що договори від 28 липня 2022 про відступлення права вимоги, укладались ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» на виконання раніше укладеного з ОСОБА_2 договору комісії від 28.07.2022 за умовами пункту 2.1 якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені правочин щодо набуття у АТ «ПроКредит Банк» права вимоги за ціною, що становить 1 828 000,00 грн. та подальшому забезпечити набуття комітентом права власності на майно, право вимоги на яке перейшло до комісіонера або забезпечити виконання зобов`язань за набутим правом вимоги в інший спосіб за письмовим погодженням із комітентом.

Вказує, що виходячи з умов договору комісії ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» під час укладення договорів відступлення права вимоги з АТ «ПроКредит Банк» діяло не в своїх інтересах, а в інтересах ОСОБА_2 , як фізичної особи, який в силу вимог законодавства, не міг набувати це право вимоги, оскільки не є фінансовою установою.

Окрім того зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що сторонами спірних договорів не надано жодних доказів, які б підтверджували виконання договорів про відступлення права вимоги, які укладались між ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» та ТОВ «Профіт Файненс», оскільки між сторонами на виконання цих договорів не вчинялось жодних фінансових розрахунків. Доказів протилежного в матеріалах справи немає. Відтак ТОВ «Профіт Файненс» не могло набути прав за невиконаними договорами, а відтак не мало достатніх прав на реалізацію іпотечного майна у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПП «Люкс-Експрес»

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 покликається на те, що су першої інстанції повинен був вказати конкретно які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави його ухвалення.

Вказує, що висновок суду першої інстанції щодо того, що написання відзиву на позовну заяву окремого розрахунку витрат на правову допомогу в цій частині не потребує.

Просить додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства «Люкс-Експрес» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника представників Приватного підприємства «Люкс-Експрес» - Сосули О.О. та Кушнір Т.В. на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_1 на підтримання їх апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу ПП «Люкс Експрес», перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 25 травня 2006 р. між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є АТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_3 укладено Рамкову угоду № 0410 (а.с.67-68 т.1), відповідно до якої банк зобов`язався на положеннях та умовах цієї угоди відкрити позичальнику кредитну лінію загальною сумою за договорами 250 000 доларів США, ліміт строку кредитування - 240 календарних місяців, максимальний розмір відсотків - 40% річних. Видача кредитів на підставі Рамкової угоди та визначення їх умов здійснювалась шляхом укладення договорів надання (траншу) овердрафту, кредитної лінії, які є невід`ємною частиною Рамкової угоди. За умовами п.п. 2.1., 8.2. Рамкової угоди, позичальник зобов`язався належно виконувати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно та належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, що передбачені цим договором. Також було обумовлено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту в разі прострочення погашення грошових зобов`язань за цим договором більш ніж на 3 банківські дні.

25 травня 2006р між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 укладено договір траншу № 3.12925/0410 (кредитний договір), згідного з умовами якого останній отримав грошові кошти в розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних, строком користування 84 місяці та зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, передбачені цим договором.

26 червня 2006 р. між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 укладено договір траншу № 3.12925/0410-ДТ-1, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних, строком користування 84 місяці та зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, передбачені цим договором.

13 березня 2008 р. між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір траншу № 3.20955/0410, згідного з умовами якого останній отримав грошові кошти в розмірі 102 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних, строком користування 120 місяців та зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, передбачені цим договором.

На забезпечення виконання зобов`язання між ЗАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_3 та ПП «Люкс-Експрес» укладено договір іпотеки № 0325-Д33 від 26 червня 2006 р. (а.с.63-66 т.1), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кривицьким С.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №2624.

За вказаним договором іпотеки банку передано нежитлове приміщення - приміщення складів НЗ в літ. К-1: від 4 по 10, площею 922,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.3. зазначеного договору іпотека за ним забезпечує повне виконання ОСОБА_3 зобов`язань, що виникають із Рамкової угоди № 0410 від 25 травня 2006р, договору про надання траншу № 3.12925 від 25 травня 2006р та інших договорів про надання траншу, графіків повернення кредиту і сплати відсотків, договорів про надання овердрафту, інших договорів, які є невід`ємною частиною рамкової угоди (далі - кредитний договір), укладеного між ОСОБА_3 та банком, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язується перед банком повернути наданий йому кредит з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 250 000,00 доларів США, сплатити відсотки за його користування в розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, а також неустойку та інші штрафні санкції.

У договорі № 2 від 13 березня 2008р про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №0325-Д33 від 26 червня 2006р сторони погодили, що договір іпотеки забезпечує виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем, що виникають із Рамкової угоди № 0410 від 25 травня 2006 р, викладеній у новій редакції відповідно до договору № 1 від 13 березня 2008р про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди, з врахуванням усіх діючих та майбутніх змін та доповнень до неї, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту та усіх інших договорів, які укладені та будуть укладені на підставі Рамкової угоди та є чи будуть її невід`ємною частиною щодо погашення кредиту, отриманого чи який буде отриманий в межах ліміту кредитування, а також виконання усіх інших грошових зобов`язань, що виникають на підставі кредитного договору.

03 квітня 2013р ПАТ «ПроКредит Банк» звернулось до ОСОБА_3 з письмовими вимогами про повне дострокове погашення кредиту за договорами траншу №3.12925 від 25 травня 2006р № 3.20955 від 13 березня 2008р протягом 5 банківських днів з моменту відправлення даних вимог.

Крім того, ПАТ «ПроКредит Банк» звернулось 03 квітня 2013р до ПП «Люкс-Експрес» з письмовим повідомленням про виникнення заборгованості, яким повідомило іпотекодавця про заборгованість ОСОБА_3 за договорами траншу № 3.12925 від 25 траня 2006 і № 3.20955 від 13 березня 2008 та запропонувало погасити таку протягом 5 календарних днів.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/4594/13 від 17 червня 2015р (а.с.73-78 т.1) стягнуто на користь ПАТ «ПроКредитБанк» з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як солідарного з ОСОБА_3 боржника, ПП «Люкс-Експрес» як солідарного з ОСОБА_3 боржника, заборгованість в розмірі 7 601 158,10 грн, з яких:

за договором про надання траншу № 3.12925/0410 від 25 травня 2006р, договором про надання траншу № 3.12925/0410-ДТ-1 від 22 червня 2006 - 789 376,56 грн заборгованості за капіталом;

24 986,25 грн - заборгованості за відсотками згідно з графіком;

191 785,08 грн заборгованість за відсотками за фактичне користування кредитом;

1 771 751,31 грн - пені;

за договором про надання траншу № 3.20925/0410 від 13 березня 2008 - 1 381 920,55 грн заборгованість за капіталом, 120 902,89 грн заборгованість за відсотками згідно з графіком; 296 172,23 грн заборгованість за відсотками за фактичне користування кредитом, 3 024 263,23 грн пені.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області у справі № 461/4594/13 від 29 грудня 2015р (а.с.69-72 т.1) змінено рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2015р в частині задоволення позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк» про стягнення загальної суми заборгованості в межах Рамкової угоди № 0410 від 25 травня 2006р та пені до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ПП «Люкс-експрес» і постановлено нове рішення, відповідно до якого:

стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як солідарного з ОСОБА_3 боржника, ПП «Люкс-експрес» як солідарного з ОСОБА_3 боржника, на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованість в загальній сумі 3 037 941,56 грн в межах Рамкової годи № 0410 від 25 травня 2006;

стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як солідарного з ОСОБА_3 боржника, ПП «Люкс-експрес» як солідарного з ОСОБА_3 боржника, на користь ПАТ «ПроКредитБанк»: пеню за договором траншу № 3.12925/0410 від 25 травня 2006 та за договором №3.12925/0410-Д-1 від 22 червня 2006р в розмірі 48 645,56 грн; за договором траншу №3.20955/0410 від 13 березня 2008р стягнуто пеню в розмірі 169 166,19 грн. Загальний розмір пені, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» становить 217 711,5 грн.

У іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ураховуючи те, що вказані рішення позичальником не виконані, заборгованість за кредитними договорами не погашена, АТ «ПроКредит Банк» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ПП «Люкс-Експрес» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за Рамковою угодою № 0410 від 25 травня 2006 та договором про надання траншу № 3.12925 від 25 травня 2006 (процентів за неправомірне користування кредитом за період з 30 грудня 2015 по 03 квітня 2018 у сумі 327 228,73 грн і пені за період з 03 жовтня 2017 по 03 квітня 2018 у сумі 980 057,52 грн) та договором про надання траншу №3.20955 від 13 березня 2008 (процентів за неправомірне користування кредитом за період з 30 грудня 2015 по 03 квітня 2018 у сумі 714 471,82 грн і пені за період з 03 жовтня 2017 по 03 квітня 2018 у сумі 2 222 161,72 грн).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2018 у справі №914/651/18 вказані вимоги задоволені частково.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2019 р рішення Господарського суду Львівської області від 11 вересня 2018р скасовано; в задоволенні позову ПАТ «ПроКредит Банк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що ПАТ «ПроКредит Банк» звернулось до Господарського суду Львівської області 03 квітня 2018 з пропуском трирічного строку позовної давності. Крім того, оскільки банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, який визначений договором іпотеки як позасудовий, відповідно, для реалізації якого необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя (враховуючи, що договором іпотеки не передбачено іншого порядку), такий позов не може бути задоволений судом.

Водночас, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2015 у справі №461/4594/13 скасовано рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 червня 2015р в частині позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк» до ПП «Люкс-Експрес», що виникли з договорів Рамкової угоди № 0325, а саме: з договору про надання траншу №3.12926/0325 від 26 червня 2006р; з договору про надання траншу № 3.16417/0325 від 06 березня 2007р; з договору про надання траншу №3.17423/0325 від 16 червня 2007р; з договору про надання траншу № 3.19188/0325 від 19 жовтня 2007р. Провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито.

Так, у вказаній ухвалі суд встановив наступне:

27 лютого 2006 між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та ПП «Люкс-експрес» укладено Рамкову угоду № 0325 (а.с.54-55 т.1), згідно з якою банк зобов`язався на відповідних умовах цієї угоди відкрити позичальнику кредитну лінію загальною сумою за договорами 800 000 доларів США із встановленням ліміту строку кредитування - 180 календарних місяців та максимальний розмір процентів - 40 % річних.

Видача кредитів на підставі Рамкової угоди та визначення їх умов здійснювалися шляхом укладення договорів надання (траншу) овердрафту, кредитної лінії, які є невід`ємною частиною Рамкової угоди.

За умовами п.п. 2.1, 8.2. Рамкової угоди позичальник зобов`язався належно виконувати всі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно та належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, належно виконувати інші зобов`язання, що передбачені цим договором.

Сторони також узгодили, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту в разі прострочення погашення грошових зобов`язань за цим договором більш ніж на три банківські дні.

26 червня 2006 між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Люкс-експрес» укладено договір траншу № 3.12926/0325 (кредитний договір), відповідно до якого останнє отримало грошові кошти в розмірі 125 000,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних, строком користування 84 місяці та зобов`язалося повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, передбачені цим договором.

06 березня 2007 між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Люкс-експрес» укладено договір траншу № 3.16417/0325, згідно з яким останнє отримало грошові кошти в розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних, строком користування 60 місяців та зобов`язалося повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, передбачені цим договором.

16 червня 2007р між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Люкс-експрес» укладено договір траншу № 3.17423/0325, відповідно до якого останнє отримало грошові кошти в розмірі 252 500,00 доларів США із сплатою 16% річних, строком користування 60 місяців та зобов`язалося повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, передбачені цим договором.

19 жовтня 2007р між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Люкс-експрес» укладено договір траншу № 3.19188/0325, згідно з яким останнє отримало грошові кошти в розмірі 300 300,00 доларів США із сплатою 13,5% річних, строком користування 120 місяців та зобов`язалося повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, передбачені договором.

На забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаною Рамковою угодою та договорами траншу 01.07.2009 між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є АТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 0325-ДП8, відповідно до якого поручитель прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ПП «Люкс-експрес» зобов`язань перед банком, що виникають з Рамкових угод та кредитних договорів, в повному обсязі взятих зобов`язань, як солідарний із позичальником боржник.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25 липня 2022р відстрочено на один рік з дня постановлення цієї ухвали виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2015р у справі № 461/4594/13-ц (зміненого рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2015) про стягнення на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022р скасовано ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 липня 2022р та відмовлено у відстроченні виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2015р.

28 липня 2022 АТ «ПроКредит Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги б/н (Рамкова угода № 0325 від 27 лютого 2006) (а.с.56-62 т.1).

Згідно з п. 2.1. договору первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами (укладеними AT «ПроКредит Банк» з ПП «ЛЮКС-ЕКСПРЕС» - Рамковою угодою № 0325 від 27 лютого 2006р та договором про надання траншу № 3.12926/0325 від 26 червня 2006) та за договором забезпечення (у тому числі за договором іпотеки № 0325-ДЗЗ від 26 червня 2006).

Відповідно до п. 2.2. договору заборгованість за кредитом становить 1 629,86 дол. США, що станом на 28 липня 2022р за курсом НБУ еквівалентно 59 601,70 гривень.

Вартість прав вимоги за договором становить 36 568,60 грн (п. 3.1. договору).

Платіжним дорученням № 150 від 28 липня 2022р ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» перерахувало АТ «ПроКредит Банк» 36 568,60 грн з призначенням платежу «оплата за договором про відступлення права вимоги від 28 липня 2022р (боржник - ТОВ «Люкс Експрес»)».

28 липня 2022 АТ «ПроКредит Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги б/н (Рамкова угода № 0410 від 25 травня 2006) (а.с.205-208 т.2).

Згідно з п. 2.1. договору первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами (укладеними AT «ПроКредит Банк» з ОСОБА_3 - Рамковою угодою № 0410 від 25 травня 2006, договорами про надання траншу № 3.12925/0410 від 25 травня 2006, №3.12925/0410-ДТ-1 від 22 червня 2006р та №3.20955/0410 від 13 березня 2008) і за договором забезпечення (у тому числі договором іпотеки № 0325-ДЗЗ від 26 червня 2006р).

Відповідно до п. 2.2. договору заборгованість за кредитом становить 132 050,48 дол. США, що станом на 28 липня 2022 за курсом НБУ еквівалентно 4 828 901,18 грн; заборгованість за відсотками згідно з графіком - 8 076,74 дол. США, що станом на 28.07.2022 за курсом НБУ еквівалентно 295 355,07 грн.

Платіжним дорученням № 149 від 28 липня 2022р (а.с.204 т.2) ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» перерахувало АТ «ПроКредит Банк» 1 791 861,40 грн з призначенням платежу «оплата за договором про відступлення права вимоги від 28 липня 2022 (боржник - Удут)».

28 липня 2022р АТ «ПроКредит Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» уклали договір № 1 про відступлення права вимоги за договорами поруки №0410-ДП4 від 01 липня 2009 та № 0410-ДПЗ від 13 березня 2008р, боржник - ОСОБА_3 (а.с.210 т.2).

28 липня 2022р АТ «ПроКредит Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» уклали договір № 1 про відступлення права вимоги за договором поруки № 0325-ДП від 01 липня 2009, боржник - ПП «Люкс Експрес» (а.с.211 т.2).

28 липня 2022р АТ «ПроКредит Банк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» (новий іпотекодержатель) уклали договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, який засвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 700 (а.с.231-232 т.2).

Відповідно до п. 1.1. наведеного договору у зв`язку з укладенням первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору про відступлення права вимоги від 28 липня 2022р за Рамковою угодою № 0410 від 25 травня 2006р, договорами про надання траншу № 3.12925/0410 від 25 травня 2006, №3.12925/0410-ДТ-1 від 22 червня 2006, №3.20955/0410 від 13 березня 2008, Рамковою угодою № 0325 від 27 лютого 2006, договором про надання траншу № 3.12926/0325 від 26 червня 2006р, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних йому згідно з договором іпотеки № 0325-ДЗЗ від 26 червня 2006 (який укладений між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Люк-Експрес»») та договором іпотеки від 16 червня 2007р.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 28 липня 2022р (а.с.24т.1) приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р. І. зареєструвала ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» іпотекодержателем нерухомого майна - приміщення складів площею 922,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер рішення №64328474.

26 вересня 2022р ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» (первісний кредитор) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (Рамкова угода № 0410 від 25 травня 2006, божник ОСОБА_3 (а.с.213-216 т.2).

26 вересня 2022р ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» (первісний кредитор) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (Рамкова угода № 0325 від 27 лютого 2006р, божник ПП «ЛЮКС ЕКСПРЕС» (а.с.217-220 т.2).

26 вересня 2022р ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» (первісний кредитор) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги за договорами поруки (Договір поруки № 0325-ДП8 від 01 липня 2009, божник ПП «ЛЮКС ЕКСПРЕС» (а.с.229 т.2).

26 вересня 2022р ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» (первісний кредитор) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги за договорами поруки (Договір поруки № 0410-ДП4 від 01 липня 2009, божник ОСОБА_3 (а.с.230 т.2).

26 вересня 2022р ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий іпотекодержатель) уклали договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, який засвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 1006 (а.с.233-235 т.2).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору у зв`язку з укладенням первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору про відступлення права вимоги від 26 вересня 2022р за Рамковою угодою № 0410 від 25 травня 2006р, договорами про надання траншу № 3.12925/0410 від 25 травня 2006р, №3.12925/0410-ДТ-1 від 22 червня 2006р, №3.20955/0410 від 13 березня 2008р, Рамковою угодою № 0325 від 27 лютого 2006р, договором про надання траншу № 3.12926/0325 від 26 червня 2006р, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних йому згідно з договором іпотеки № 0325-ДЗЗ від 26 червня 2006р (який укладений між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Люк-Експрес») та договором іпотеки від 16 червня 2007р.

Згідно з Інформацією з Державного реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.25-26 т.1) 26 вересня 2022р. приватний нотаріус Тишківська Р. І. рішенням № 64934500 від 26 вересня 2022р зареєструвала ТОВ «Профіт Файненс» іпотекодержателем нерухомого майна, що належить ПП "Люк-Експрес", а саме приміщень складів площею 922,3 кв. м у м. Львові на вул. Богданівська, 11б;

04 жовтня 2022р приватний нотаріус Барбуляк Х. М. рішенням № 65023528 зареєструвала припинення права власності ПП «Люк-Експрес» на вказане майно та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", зареєструвала ОСОБА_2 його новим власником.

Підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», серія та номер 1319, виданий 04 жовтня 2022, видавник - Барбуляк Х. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу; власник - ОСОБА_2 (а.с.6-9 т.2).

Міністерством юстиції України відмовлено у задоволенні скарги ПП «Люкс Еккспрес» від 23 вересня 2022 року, оскільки рішення від 28 липня 2022 року №64328474, від 26 вересня 2022 року №64934500, прийняті приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Роксоляною Іванівною, від 04 жовтня 2022 року №65023528, прийняте приватним нотаріусом Львіського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною, відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав (т.2 а.с.148).

Також відомо, що 28 липня 2022р між ОСОБА_2 (комітент) та ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» (комісіонер) укладено договір комісії № 29/07 (а.с.201-202 т.2), відповідно до якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини щодо набуття у АТ «ПроКредит Банк» права вимоги, що становить 1 828 000 грн.

На підставі відповідного розпорядження комітента ( ОСОБА_2 ) від 26 вересня 2022, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.212 т.2) комісіонер (ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА») відчужило права вимоги, які попередньо набуті у АТ «ПроКредит Банк» на користь ТОВ «Профіт Файненс».

У частині першій статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частини першої статті 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018р у справі № 909/968/16 (пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021р у справі № 906/1174/18 (пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018р у справі № 909/968/16 (пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018р у справі № 909/968/16 (пункт 106).

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023р у справі № 910/8115/19 (910/13492/21).

Тому, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.26, 6.27 постанови від 08 листопада 2023р у справі № 206/4841/20 вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.

У справі яка розглядається договори про відступлення прав вимоги укладені між фінансовими установами, а саме спочатку між АТ «ПроКредит Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА», а потім - між ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС».

Доказів про повернення кредитної заборгованості сторона позивача не наддала ні в суді перешої ні в апеоляційної інстанції, а відтак, ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», як новий іпотекодержатель вправі був відчужити предмет іпотеки від свого імені на користь іншої особи в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

В такому випадку право власності набуто відповідачем правомірно і в силу цієї презумпції предмет іпотеки не може бути у нього витребувано на підставі статті 387 ЦК України, оскільки приписи цієї норми стосуються виключно майна, яким особа заволоділа незаконно.

З цих же підстав до спірних правовідносин не може бути застосоване правило, передбачене пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, оскільки спірне майно придбане за відплатним договором в особи, яка мала право його відчужувати.

Як в суді першої так й апеляційної інстанції представники ПП «Люкс Експрес» нагорлошували на тому, що між АТ «Про Кредит Банк» та ТОВ «Фекторингова компанія «Омега» було укладено договір факторингу, а оскільки між ФК «Омега» та ОСОБА_2 було укладено договір комісії, на виконання якого було придбане право вимоги, то ОСОБА_2 є власником права вимоги, а отже він не вправі надавати фінансові послуги.

Як наслідок ТОВ «ФК «Омега» не набуло право вимоги, а атже не могло продати його іншій фінансовій установі - ТОВ «Профіт Файненс».

Такі твердження позивачів не відповідають фактичним обставинам справи.

Представники позивача помилково називають Договори про відступлення права вимоги від 28 липня 2022 року, які були укладенв між АТ «ПроКредит Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Факторингова компанія «Омега» (новий кредитор) договорами факторингу.

У постановах від 16 березня 2021 у справі №906/1174/18 та від 02 лютого 2022 року у справі №910/21682/15 (п.35) Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: « Якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу».

Стосовно того, що ОСОБА_2 був власником права вимог, набутого ТОВ Факторингова компанія «Омега» у АТ «ПроКредит Банк», яке у подальшому було передано ТОВ «Профіт Файненс».

Слід зазначити, що в законодавстві відсутнє поняття «власник права вимоги», натомість існують поняття «зміна кредитора в зобов`язанні» та новий кредитор у зобов`язанні».

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Згідно ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст.514 ЦПК України, до нового кредитора переходить права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В постанові Великої Палати Верховоного Суду від 08 серпня 2023 року №910/19199/21 (п.80) вказано таке: «Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб`єктний склад зобов`язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов`язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здіснення (стаття 517 ЦК)».

Матеріали справи не містять жодного договору чи іншого документу, вдповідно до якого ОСОБА_2 набув право вимоги за відповідними кредитними договорами. Також не існує державної реєстрації набуття ОСОБА_2 прав за Договором іпотеки, яка є обов`язковою відповідно до вимог ч.3 ст.24 Закону України «Про іпотеку», згідно якої «Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відсуплення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку».

Наявними матеріалами справи, підтверджується перехід прав кредитора та іпотекодержателя від АТ «ПроКредит Банк» до ТОВ «Факторингова компанія «Омега», а в подальшому від ТОВ «Факторингова компанія «Омега» до ТОВ «Профіт Файненс».

Такі переходи прав кредитора відбулися у повній відповідності до положень глави 69 ЦК України та Договору комісії №29/07 від 28 липня 2022 року.

Відповідно до ч.2 ст.1016 ЦК України, за договором, укладеним з третью особою, комісіонер набуває права навіт тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Стосовно того, що ОСОБА_2 відповідно до Договору комісії №29/07 від 28 липня 2022 року став власником прав вимоги.

Відповідно до умов цього Договору комісії «1.1 Комісіонер зобов`язаний:

1.укласти з Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» від свого імені та за рахунок Комітента всі необхідні договори для набуття Комітентом Права вимоги;

2.на першу вимогу Комітента передавати Право Вимоги Комітенту або особі, вказані Комітентом».

У відповідності до ч.2 ст.1016 ЦК України та п.1.1. Договору комісії, ТОВ «Факторингова компанія «Омега» набуло від свого імені у АТ «ПроКредит Банк» права кредитора та іпотекодержателя та відступило їх ТОВ «Профіт Файненс».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №206/4841/20 зазначається мета обмеження набуття прав за кредитним договором фізичною особою; «8.7 Однак Велика Палата Верховоного Суду, враховуючи, зокрема, інтереси боржників у можливості повернути кредитний борг тій особі, яка за законом має право надавати фінансові послуги та відповідає визначеним у ньому вимогам, не вважає таке твердження колегії суддів Касаційного цивільного суду достатньо обгрунтованим та таким, що дозволяє повністю відступити від попередніх висновків Великої Палати Верховоного Суду та сталої практики із цього питання».

Водночас, як уже зазначено, виходячи зі змісту договорів відступлення права вимоги та договору комісії до ОСОБА_2 , він не набув права вимоги та до нього не перейшло ніяких прав на здійснення будь-яких фінансових операцій чи надання фінансових послуг позивачу, в тому числі право вимагати виконання боржником зобов`язань з повернення коштів.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо збільшення новим кредитором розміру заборгованості яка встановлена рішенням суду у справі № 461/4594/13-ц, оскільки як зазначила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 910/12525/20 (постанова від 15.09.2022) сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме в такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Тому заперечення позивача щодо розміру заборгованості не впливають на висновки суду про правомірність набуття відповідачем права власності на майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що перехід права вимоги не відбувся через відсутність доказів оплати права вимоги спростовуються встановленими вище обставинами, і зокрема платіжним дорученням № 150 від 28 липня 2022р, згідно якого ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» перерахувало АТ «ПроКредит Банк» 36 568,60 грн. з призначенням платежу «оплата за договором про відступлення права вимоги від 28 липня 2022р (боржник - ТОВ «Люкс Експрес»)» та платіжним дорученням № 149 від 28 липня 2022р (а.с.204 т.2), згідно якого ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» перерахувало АТ «ПроКредит Банк» 1 791 861,40 грн з призначенням платежу «оплата за договором про відступлення права вимоги від 28 липня 2022 (боржник - Удут)».

Так само, не має правового значення факт неповідомлення позивача про зміну кредитора в зобов`язанні, оскільки наслідком такого неповідомлення може бути визнання правомірним сплати заборгованості первісному кредитору (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 березня 2020р у справі № 522/21219/14-ц).

Відповідно до статей 1011, 1012 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Як уже зазначалось вище, за умовами договору комісії та на підставі розпорядження відповідача ТОВ «Факторингова компанія «ОМЕГА» відчужила набуті права вимога за кредитними договорами та договором іпотеки на користь іншої фінансової установи - ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», а подальша реалізація останнім права на відчуження предмета іпотеки будь-якій іншій особі в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», не може свідчити про незаконність набуття відповідачем спірних приміщень, оскільки ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» набув права вимоги на підставі відповідного договору про відступлення права вимоги, а відповідач ОСОБА_2 - на підставі договору купівлі-продажу.

Більше того, предметом даного спору не є визнання правочину удаваним, що виключає можливість кваліфікації укладеного договору про відступлення права вимоги як такого, що укладений з метою обходу законодавчо визначеної заборони купівлі фізичною особою права вимоги за договором факторингу.

Відповідно до пункту 5-2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Однак, вказаною нормою заборонено відчуження предмета іпотеки, яке належить фізичним особам, тоді як власником спірних приміщень та іпотекодавцем була юридична особа - ПП «ЛЮКС ЕКСПРЕС».

З тих підстав суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ПП «Люкс Експрес» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У зв`язку з відмовою в позові відповідно до частини дев`ятої статті 158 ЦПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 жотвня 2023року, про що зазначив у мотивувальній частині суд перешої інстанції.

Також додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року стягнуто з Приватного підприємства «Люкс-Експрес» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 35000 гривень.

Як встановлено з матеріалів справи, професійна правнича допомога надана відповідачу надавалась на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №8/11-1(23) від 08 листопада 2023 року, та додаткового договору від 30 січня 2024 року, згідно умов даного договору адвокат Посікіра Р.Р. зобов`язався надавати позивачу правову допомогу і наддав таку, згідно його розрахунків, на 70 000 гривень.

З наданого представником відповідача акту виконаних робіт правнича допомога полягала у:

-консультації клієнта перед поданням відзиву на позов;

-поданні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;

-ознайомленні з матеріалами справи в приміщенні Личаківського районного суду м. Львова;

-підготовці написанні та подання відзиву на позов;

-підготовці та поданні клопотання про залучення третіх осіб на стороні відповідача;

-підготовці та поданні клопотання про забезпечення судових витрат у справі;

- підготовці, написанні та поданні відзиву на заяву про зміну підстав позову;

-підготовці, написанні та поданні додаткових пояснень у справі;

-участь у трьох судових засіданнях.

Суд перешої інстанції не в повній мірі погодився з наданим розрахунком з огляду на таке, що стосується витрат за надання консультації, ознайомлення з матеріалами справи підготовки та написанні заяв по суті справи (відзиву,клопотань, пояснень), суд дійшов висновку про те, що зокрема написання відзиву на позовну заяву є результатом консультацій та ознайомлення з відповідними матеріалами та окремого нарахування витрат на правову допомогу в цій частині не потребує.

Що стосується участі представника в судових засіданнях, то з врахуванням наведеного вище принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги, суд дійшов висновку про те, що нарахований розмір правової допомоги в тому числі за участь в судових засіданнях є необґрунтовано завищеним в загальній сумі.

Отже, з врахуванням наведеного суд першої інстанції погодився з вимогами представника відповідача щодо розподілу витрат на правничу допомогу та прийняв рішення про стягнення з Приватного підприємства «Люкс-Експрес» на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн., що відповідає таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Також 23 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у якій просив стягнути з ПП «Люкс експрес» на його користь 30 000 гривень.

Слід зазначити, що право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10 жовтня 2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 березня 2021 у справі № 910/15621/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Постанови КЦС ВС у справах №757/13974/21 -ц від 31 травня 2023 року та від 28 вересня 2023 року у справі №686/31892/19.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 листопада 2018р. по справі 910/23210/17.

Колегія суддів, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу,враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, з огляду на заперечення представників ПП «Люкс Експрес», дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема колегія звертає увагу на те, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції завершено у два судових засідання (24 жовтня 2024 року (50 хв) та 31 жовтня 2024 року (46 хв), відповідачем подано додаткові пояснення по справі.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався за наявними ній доказами, без подавання нових.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення із ПП «Люкс Експрес» на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Люкс-Експрес» - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Люкс-Експрес» на користь ОСОБА_2 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.