Окрема думка

від 31.10.2024 по справі 463/8498/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Окрема думка

судді Львівського апеляційного суду Приколоти Т.І.

Справа № 463/8498/23

Провадження № 22-ц/811/1848/24

Провадження № 22-з/811/303/24

31 жовтня 2024 рокум.Львів

у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Люкс-Експрес» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року та апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення цього суду від 18 червня 2024 року у справі за позовом Приватного підприємства «Люкс-Експрес» до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Акціонерного товариства «Прокредит Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У вересні 2023 року ПП «Люкс - Експрес» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про витребування на його (позивача) користь із чужого незаконного володіння відповідача приміщення складів площею 922,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ПП «Люкс - Експрес» є власником приміщень складів площею 922,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , які на підставі договору від 26 червня 2006 року були передані в іпотеку ЗАТ «ПроКредит Банк» для забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_3 . Надалі АТ «ПроКредит Банк», що є правонаступником ЗАТ «ПроКредит Банк», відступив права вимоги за основним зобов`язанням та за договором іпотеки ТОВ «Факторингова компанія «Омега»», яким ці права відступлено ТОВ «Профіт Файненс», яке як новий іпотекодержатель відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» від свого імені уклало договір купівлі-продажу від 4 жовтня 2022 року про відчуження вказаних приміщень на користь ОСОБА_4 . На відповідний запит позивача ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» не надано копій документів, що підтверджують перехід права вимоги, а тому, вважає, що такий перехід права вимоги не відбувся. Право вимоги передано на заборгованість у розмірі, який не відповідає дійсному розміру заборгованості. Договір купівлі-продажу укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки, та виступає як забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, і тому у період воєнного стану він не міг укладатись без згоди іпотекодавця. Під час звернення стягнення на предмет іпотеки стягувач не надав всіх необхідних документів, зокрема, - відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів. У заяві про зміну підстав позову також зазначено, що ОСОБА_1 уклав договір комісії з ТОВ «Факторингова компанія «Омега»», відповідно до якого доручив останньому купити у АТ «ПроКредит Банк» права вимоги, а згодом, відчужити їх на користь ТОВ «Профіт Файненс», яке в свою чергу уклало з ним договір купівлі-продажу. Відповідно, усі ці правочини ОСОБА_1 уклав сам із собою і вони містять ознаки удаваності задля обходу законодавчо визначеної заборони купівлі факторингових вимог фізичними особами. Вказане в сукупності свідчить про те, що майно вибуло з власності ПП «Люкс Експрес» протиправно.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року відмовлено у задоволенні позову. Скасовано заходи забезпечення позову у виді заборони будь-яким особам (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів), будь-яким органам (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям, приватним виконавцям, будь-яким юридичним та фізичним особам здійснювати будь-які дії (в тому числі, реєстраційні) щодо продажу, відчуження будь-яким іншим способом (в тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо), будь-якого іншого обтяження, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів стосовно приміщення складів площею 922,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; застосовані ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2023 року.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року стягнуто з Приватного підприємства «Люкс-Експрес» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року оскаржило Приватне підприємство «Люкс-Експрес».

Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Позивач у своїй апеляційній скарзі просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові. Посилається на те, що суд першої інстанції повинен був врахувати, що договори про відступлення права вимоги від 28 липня 2022 року укладені ТОВ «Факторингова компанія «Омега» на виконання укладеного цього ж дня з ОСОБА_1 договору комісії. За умовами вказаного договору комісії (п. 2.1) комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені правочин щодо набуття у АТ «ПроКредит Банк» права вимоги за ціною, що становить 1 828 000 грн., та надалі забезпечити набуття комітентом права власності на майно, право вимоги на яке перейшло до комісіонера, або забезпечити виконання зобов`язань за набутим правом вимоги у інший спосіб за письмовим погодженням із комітентом.

З урахуванням умов договору комісії, ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» під час укладення договорів відступлення права вимоги з АТ «ПроКредит Банк» діяло не в своїх інтересах, а в інтересах ОСОБА_1 , як фізичної особи, який в силу вимог закону не міг набувати це право вимоги, оскільки не є фінансовою установою. Суд першої інстанції не врахував, що сторонами зазначених договорів не надано жодних доказів, які б підтверджували виконання договорів про відступлення права вимоги, які були укладені між ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» та ТОВ «Профіт Файненс», оскільки між сторонами на виконання цих договорів не вчинялось жодних фінансових розрахунків. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Відтак, ТОВ «Профіт Файненс» не могло набути прав за невиконаними договорами та не мало достатніх прав на реалізацію іпотечного майна у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції повинен був вказати конкретно які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, мотивувати таку відмову. Просить додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства «Люкс-Експрес» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційні скарги залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 18 червня 2024 року залишено без змін. Стягнуто з Приватного підприємства «Люкс-Експрес» на користь ОСОБА_1 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом.

Не погоджуюся з висновками колегії суддів апеляційного суду і суду першої інстанції та відповідно до статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

Встановлено, що 25 травня 2006 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду №0410, відповідно до якої банк зобов`язався на положеннях та умовах цієї угоди відкрити позичальнику кредитну лінію загальною сумою 250 000 доларів США, ліміт строку кредитування - 240 календарних місяців, максимальний розмір відсотків - 40% річних. Видача кредитів на підставі рамкової угоди та визначення їх умов здійснювалась шляхом укладення договорів надання (траншу) овердрафту, кредитної лінії, які є невід`ємною частиною рамкової угоди. За умовами п.п. 2.1., 8.2. рамкової угоди, позичальник зобов`язався належно виконувати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно та належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, що передбачені цим договором. Передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту в разі прострочення погашення грошових зобов`язань за цим договором більш ніж на 3 банківські дні.

Цього ж дня сторонами зазначеної угоди укладено договори траншу №3.12925/0410 та №3.12925/0410-ДТ-1 (кредитні договори), згідного з умовами яких ОСОБА_3 отримав грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США та 20 000 доларів США зі сплатою 14,5% річних, строком користування 84 місяці та зобов`язався повернути кредитні кошти і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, передбачені цим договором.

13 березня 2008 року ці ж сторони уклали договір траншу №3.20955/0410, згідного з умовами якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 102 000 доларів США зі сплатою 13% річних, строком користування 120 місяців та зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, передбачені цим договором.

На забезпечення виконання зобов`язання між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_3 та ПП «Люкс-Експрес» укладено договір іпотеки №0325-Д33 від 26 червня 2006 року, який нотаріально посвідчений. За умовами цього договору банку передано нежитлове приміщення - приміщення складів НЗ в літ. К-1: від 4 по 10, площею 922,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 1.3. зазначеного договору іпотеки ним забезпечується повне виконання ОСОБА_3 зобов`язань, що виникають із рамкової угоди №0410 від 25 травня 2006 року, договору про надання траншу №3.12925 від 25 травня 2006 року та інших договорів про надання траншу, графіків повернення кредиту і сплати відсотків, договорів про надання овердрафту, інших договорів, які є невід`ємною частиною кредитного договору, укладеного між ОСОБА_3 та банком, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язується перед банком повернути наданий йому кредит з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 250 000 доларів США, сплатити відсотки за його користування в розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, а також неустойку та інші штрафні санкції.

Удоговорі № 2 від 13 березня 2008 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №0325-Д33 від 26 червня 2006 року сторони погодили, що договір іпотеки забезпечує виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем, які виникають із рамкової угоди №0410 від 25 травня 2006 року, викладеній у новій редакції відповідно до договору №1 від 13 березня 2008 року, про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, з врахуванням усіх діючих та майбутніх змін та доповнень до неї, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту та усіх інших договорів, які укладені та будуть укладені на підставі рамкової угоди та є чи будуть її невід`ємною частиною щодо погашення кредиту, отриманого чи який буде отриманий в межах ліміту кредитування, а також виконання усіх інших грошових зобов`язань, що виникають на підставі кредитного договору.

3 квітня 2013 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернулось до ОСОБА_3 з письмовими вимогами про повне дострокове погашення кредиту за договорами траншу №3.12925 від 25 травня 2006 року, №3.20955 від 13 березня 2008 року протягом 5 банківських днів з моменту відправлення цих вимог.

Цього ж дня ПАТ «ПроКредит Банк» звернулось до ПП «Люкс- Експрес» з письмовим повідомленням про виникнення заборгованості, яким повідомило іпотекодавця про заборгованість ОСОБА_3 за договорами траншу №3.12925 і №3.20955 та запропонувало погасити цю заборгованість протягом 5 календарних днів.

Вимоги банку залишені без реагування.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задоволено. Вирішено стягнути на користь позивача з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як солідарних боржників, Приватного підприємства «Люкс-Експрес» як солідарного з ОСОБА_3 боржника, заборгованість у розмірі 7 601 158,10 грн., з яких: за договором про надання траншу №3.12925/0410 від 25 травня 2006 року, договором про надання траншу №3.12925/0410-ДТ-1 від 22 червня 2006 року - 789 376,56 грн. заборгованість за капіталом; 24 986, 25 грн. - заборгованість за відсотками згідно графіка; 191 785,08 грн. - заборгованість за відсотками за фактичне користування кредитом; 1 771 751,31 грн. - пеня; за договором про надання траншу №3.20955/0410 від 13 березня 2008 року - 1 381 920,55 грн. заборгованість за капіталом, 120 902,89 грн. - заборгованість за відсотками згідно графіка; 296 172,23 грн. - заборгованість за відсотками за фактичне користування кредитом, 3 024 263,23 грн. - пеня. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» з Приватного підприємства «Люкс-експрес», ОСОБА_3 як солідарного з Приватним підприємством «Люкс-експрес» боржника заборгованість в розмірі 3 134 126, 24 грн. ; за договором про надання траншу №3.17423/0325 від 16 червня 2007 року - 1 352,05 грн. заборгованість за відсотками за фактичне користування кредитом, 11 054,96 грн. - пеня; за договором про надання траншу №3.19188/0325 від 19 жовтня 2007 року - 335,25 грн. заборгованість за відсотками за фактичне користування кредитом, 10 897, 98 грн. - пеня. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Люкс-експрес» на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» судові витрати в розмірі 3 555,70 грн.

Рішенням Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2015 року рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк» про стягнення загальної суми заборгованості в межах рамкової угоди №0410 від 25 червня 2006 року та пені до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ПП «Люкс-експрес» змінено та постановлено нове рішення, згідно якого ухвалено стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як солідарного з ОСОБА_3 боржника, ПП «Люкс-експрес» як солідарного з ОСОБА_3 боржника, в користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованості у загальній сумі 3 037 941, 56 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як солідарного з ОСОБА_3 боржника та ПП «Люкс-експрес» як солідарного з ОСОБА_3 боржника, в користь ПАТ «ПроКредит Банк» пеню по договору траншу №3.12925/0410 від 25 травня 2006 року та договору №3.12925/0410-Д-1 від 22 червня 2006 року в розмірі 48 645,56 грн.; по договору траншу №3.20955/0410 від 13 березня 2008 року стягнуто пеню в розмірі 169 166,19 грн. Загальний розмір пені, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користь ПАТ «ПроКредитБанк», визначено 217 711, 75 грн. В решті рішення суду залишено без змін. Також, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ПП «Люкс-експрес» по 1 185,23 грн. судових витрат з кожного на користь ПАТ «ПроКредит Банк».

Рішення звернуто до примусового виконання.

Постановами старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ач М.І. від 7 та 9 березня 2017 року відкрито виконавчі провадження № № 53534371, № 53534435 та № 53534316 про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , як солідарного з ОСОБА_3 боржника, ПП «Люкс-Експрес» як солідарного з ОСОБА_3 боржника, на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованості на загальну суму 3 037 941,56 грн. та про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ПП «Люкс-Експрес» по 1 185,23 грн. судових витрат з кожного на користь ПАТ «ПроКредит Банк».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2019 року у справі №914/651/18 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11 вересня 2018 року та прийнято нове про відмову в задоволенні позову ПАТ «ПроКредит Банк» до до ПП «Люкс-Експрес», з участю третьої особи: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості, яка підтверджена рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2015 року у справі №461/4594/13-ц. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, який визначений договором іпотеки як позасудовий, відповідно, для реалізації якого необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя (враховуючи, що договором іпотеки не передбачено іншого порядку), а тому такий позов не може бути задоволений судом. Тобто АТ «ПроКредит Банк» в межах справи №914/651/18 не змогло в судовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка підтверджена рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2015 року у справі №461/4594/13-ц.

28 липня 2022 року ОСОБА_1 (комітент) та ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» (комісіонер) уклали договір комісії №29/07, відповідно до якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини щодо набуття у АТ «ПроКредит Банк» права вимоги, що становить 1 828 000 грн.

28липня 2022 між Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега»» було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким передано останньому право грошової вимоги Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ПП «Люкс-Експрес» щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, яка виникла на підставі первинних договорів.

Також 28 липня 2022 року між Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега»» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки нерухомого майна від 26 червня 2006 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №306097667 від 28 липня 2022 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3255716 від 18 червня 2013 року, ОСОБА_6 . Львівське міське управління юстиції, Львівська область, внесено запис, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега»», код ЄДРПОУ: 38103811 є іпотекодержателем.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 вересня 2022 року у справі № 461/4594/13-ц замінено стягувача ПАТ «ПроКредит Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега»» у зв`язку з відступленням права вимоги.

Платіжним дорученням №149 від 28 липня 2022 року ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» перерахувало АТ «ПроКредит Банк» 1 791 861,40 грн. з призначенням платежу «оплата за договором про відступлення права вимоги від 28.07.2022 (боржник Удут)».

Платіжним дорученням №150 від 28.07.2022 ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» перерахувало АТ «ПроКредит Банк» 36 568,60 грн. з призначенням платежу «оплата за договором про відступлення права вимоги від 28.07.2022 (боржник ТОВ «Люкс Експрес»)».

Відповідно до п. 1.1. договору від 28 липня 2022 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором у зв`язку з укладенням первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору про відступлення права вимоги від 28 липня 2022 року за рамковою угодою №0410 від 25 травня 2006 року, договорами про надання траншу №3.12925/0410 від 25 травня 2006 року, №3.12925/0410-ДТ-1 від 22 червня 2006 року, №3.20955/0410 від 13 березня 2008 року, рамковою угодою №0325 від 27 лютого 2006 року, договором про надання траншу №3.12926/0325 від 26 червня 2006 року, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних йому згідно з договором іпотеки № 0325-ДЗЗ від 26 червня 2006 (який укладений між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Люк-Експрес»») та договором іпотеки від 16 червня 2007 року.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 28 липня 2022 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р. І. зареєструвала ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» іпотекодержателем нерухомого майна приміщення складів площею 922,3 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Богданівська, 11- Б, індексний номер рішення №64328474.

26 вересня 2022 року ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» (первісний кредитор) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (рамкова угода №0410 від 25 травня 2006 року, божник ОСОБА_3 ).

26 вересня 2022 року ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» (первісний кредитор) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (Рамкова угода № 0325 від 27 лютого 2006 року, божник ПП «Люкс Експрес»).

26 вересня 2022 року ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» (первісний кредитор) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги за договорами поруки (договір поруки №0325-ДП8 від 1 липня 2009 року, боржник ПП «Люкс Експрес».

26 вересня 2022 року ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» (первісний кредитор) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги за договорами поруки (договір поруки № 0410-ДП4 від 1 липня 2009 року, боржник ОСОБА_3 ).

26 вересня 2022 року ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Профіт Файненс» (новий іпотекодержатель) уклали договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, який посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №1006.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору у зв`язку з укладенням первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору про відступлення права вимоги від 26 вересня 2022 року за рамковою угодою № 0410 від 25 травня 2006 року, договорами про надання траншу № 3.12925/0410 від 25 травня 2006 року, №3.12925/0410-ДТ-1 від 22 червня 2006 року, №3.20955/0410 від 13 березня 2008 року, рамковою угодою № 0325 від 27 лютого 2006 року, договором про надання траншу № 3.12926/0325 від 26 червня 2006 року, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних йому згідно з договором іпотеки № 0325-ДЗЗ від 26 червня 2006 року, який укладений між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Люк-Експрес», та договором іпотеки від 16 червня 2007 року.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 26 вересня 2022 року приватний нотаріус Тишківська Р. І. рішенням №64934500 від 26 вересня 2022 року зареєструвала ТОВ «Профіт Файненс» іпотекодержателем нерухомого майна, що належить ПП «Люк-Експрес», а саме: приміщень складів площею 922,3 кв. м у м. Львові на вул. Богданівській, 11- Б.

Всі описані відчуження відбулись на підставі відповідного розпорядження комітента ( ОСОБА_1 ). Комісіонер (ТОВ «Факторингова компанія «Омега»») відчужило на користь ТОВ «Профіт Файненс» права вимоги, які попередньо набуті ним у АТ «ПроКредит Банк».

4 жовтня 2022 року приватний нотаріус Барбуляк Х.М. рішенням № 65023528 зареєструвала припинення права власності ПП «Люк-Експрес» на спірне майно та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», зареєструвала ОСОБА_1 його новим власником. Підставою для цієї державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», серія та номер 1319, від 4 жовтня 2022 року, видавник Барбуляк Х. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу; власник ОСОБА_1 .

При тому, що 4 жовтня 2022 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, 17 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» (представник - ОСОБА_1) зверталося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №461/4594/13-ц; 8серпня 2023 року ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» (представник - ОСОБА_1) зверталося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 461/4594/13-ц за позовом ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» до ПП «Люкс-Експрес» про стягнення заборгованості в розмірі 3 037 941,56 грн.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 14 березня 2023 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за №461/4594/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Люкс-експрес» про стягнення заборгованості задоволено частково. Проведено заміну стягувача у виконавчих провадженнях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс».

ПП «Люкс-Експрес» у своєму позові просило ухвалити рішення, яким витребувати від ОСОБА_1 на його (позивача) користь об`єкт нерухомого майна - спірні нежитлові приміщення.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що, незважаючи на наявність рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2015 року у справі №461/4594/13-ц, яким АТ «ПроКредит Банк» задоволено право кредитодавця на дострокове погашення заборгованості у розмірі 3 037 941,56 грн., ним надалі проводилося нарахування процентів та пені за кредитним договором, що суперечить положенням абз. 2 ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу. Внаслідок такого штучного збільшення заборгованості договором від 28 липня 2022 року АТ «ПроКредит Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Омега» право вимоги щодо більшого розміру заборгованості (4 828 901,48 грн.), хоч банк мав право вимоги на заборгованість у розмірі 3 037 941,56 грн. згідно рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2015 року у справі №461/4594/13-ц, яким задоволено право кредитодавця на дострокове погашення заборгованості. Вважає зазначене порушенням принципу: «ніхто не може передати іншому більше прав, аніж має сам», який врахований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 5 серпня 2020 року (справа №766/46/19). Всупереч ст. 24 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавця (ПП «Люкс- Експрес») не повідомлено про перелік документів, на підставі яких право вимоги перейшло до нового іпотекодержателя, що суперечить ч. 2 ст. 517 ЦК України згідно з якою боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Договір від 28 липня 2022 року, який укладено між АТ «ПроКредит Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Омега»», є договором факторингу, оскільки право вимоги на заборгованість у розмірі 4 828 901,48 грн. (п. 2.2 договору) відступлено за ціною 1 791 861,40 грн. (п. 3.1 договору), тобто з дисконтом, а тому цьому договору притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором). З урахуванням змісту договору комісії №29/07 від 28 липня 2022 року та акту наданих послуг за договором комісії №29/07 від 28 липня 2022 року, який датований 29 липня 2022 року, саме ОСОБА_1 доручив ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» в його інтересах викупити від ПАТ «ПроКредит Банк» права вимоги до ПП «Люкс-Експрес» за кредитними та іпотечними договорами, а згодом доручив продати ці права ТОВ «Профіт Файненс», яке в свою чергу відчужило їх самому ОСОБА_1 за його дорученням. Всі ці правочини ОСОБА_1 (фізична особа, яка не наділена правом надавати фінансові послуги) фактично вчиняв сам з собою, а тому всі правочини містять ознаки удаваності задля обходу законодавчо визначеної заборони купівлі факторингових вимог фізичними особами (ст.ст. 203, 215, 235, ч. 3 ст. 512, ст.ст. 1018, 1054 ЦК України), що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі №206/4841/20. Внаслідок недійсності всіх цих угод іпотечне майно підлягає поверненню його власнику - ПП «Люкс-Експрес». Докази реального виконання договору від 28 липня 2022 року про відступлення права вимоги відсутні. Тому ТОВ «Фінансова компанія «Омега»» не набуло права вимоги і не могло надалі відчужувати ці права ТОВ «Профіт Файненс», яке не мало достатніх підстав для реалізації іпотечного майна у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Зазначені договори відступлення права вимоги та продаж предмета іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» суперечать п. 5-2 розділу VI «Прикінцевих положень» Закону України «Про іпотеку», що дає підстави вважати про передчасне та незаконне вибуття предмета іпотеки з власності позивача та є підставою для витребування спірного іпотечного майна з чужого незаконного володіння (задоволення віндикаційного позову) без звернення з вимогами про визнання низки договорів переходу права на спірне майно недійними.

Вважаю вимоги позивача підставними з урахуванням наступного.

Спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна, яке було передане ПП «Люкс Експрес» в іпотеку АТ «ПроКредит Банк» для забезпечення виконання грошових зобов`язань ОСОБА_3 , які виникли на підставі кредитного договору.

Для правильного вирішення спору необхідно було з`ясувати за яких обставин спірний об`єкт нерухомого майна вибув з володіння позивача; чи таке вибуття майна з володіння позивача відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства; чи є відповідач добросовісним набувачем майна, яке позивач просить витребувати.

Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, який повинен виплатити комісіонеру плату (ст.1013 цього Кодексу).

У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 1 червня 2021 року (справа №910/7223/18) зазначено, що договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов`язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента. Комітент зобов`язаний відшкодувати комісіонерові витрати, пов`язані з виконанням ним доручення. Ці витрати не є відшкодуванням вартості набутого майна, оскільки за умовами законодавства, яке регулює правовідносини з договору комісії, комісіонер вчиняє правочин за рахунок комітента і останній зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

Договір комісії - один з видів посередницьких договорів, зокрема, надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Натомість особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі №910/6474/20, від 15 червня 2023 року у справі №910/7149/21, від 30 квітня 2024 року у справі №910/6474/20).

У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №905/1769/20 наведено правовий висновок, що у правовідносинах, які виникають за договором комісії наявні дві групи відносин: внутрішні (між комітентом та комісіонером) та зовнішні (між комісіонером та третьою особою).

Верховний Суд у справі № 461/4066/21 (постанова від 12 квітня 2023 року) щодо застосування ст. 1016 ЦК України зазначив, що особливістю договору комісії є те, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ч.1 ст. 1018 ЦК України). Комісіонер, який придбав майно в інтересах комітента, незважаючи на те що він діяв від власного імені, не може вважатися власником такого майна. Договір комісії за своєю природою не є договором про відчуження майна, оскільки предметом такого договору є винятково правовідносини з надання послуг. Під час комісії не відбувається передача права власності від комісіонера до комітента - комітент хоча і не бере участі в угоді з придбання/ реалізації майна, проте він весь час залишається власником цього майна або відповідних грошових коштів. Тобто право власності на придбане за договором комісії переходить безпосередньо від комітента до третіх осіб або від третіх осіб до комітента. Комісіонер права власності на це майно не набуває.

Касаційний господарський суд у постанові від 30 квітня 2024 року (справа №910/6474/20) навів правовий висновок, що зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати тощо. Закон не покладає на комітента обов`язок давати комісіонеру детальні вказівки, водночас комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що, як правило, ставляться. Згідно зі статтею 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Цей імперативний припис закону стосується і сум, отриманих від продажу товару, що належить комітенту. Отже, кошти, які комісіонер передає комітентові не є формою розрахунків між сторонами договору комісії. У спірних правовідносинах комісіонер лише передає комітентові і так вже належне останньому майно (пункти 51, 52 постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №910/6493/20).

У постанові Верховного Суду від 5 липня 2021 року в справі №620/1767/19 наведено висновок про те, що «аналіз норм права, а також приписів підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України дає підстави для висновку, що однією з визначальних ознак договірних взаємовідносин комісії є те, що комісіонер при виконанні доручення комітента укладає обумовлений договором комісії правочин в інтересах та за рахунок комітента і є стороною цього правочину, в якому виступає від свого імені. При цьому, право власності на товар належить комітенту, операції у межах договору комісії між комітентом та комісіонером не є продажем...».

У постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 8 червня 2022 року (справа №757/18772/19-ц) викладено правовий висновок, що комісіонер, вчиняючи правочини з третіми особами, виступає від власного імені, а не від імені комітента. Частина 2 ст. 1016 ЦК України передбачає визнання стороною правочину, укладеного з третьою особою, саме комісіонера навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Укладаючи правочин з третіми особами на виконання договору комісії, комісіонер не зобов`язаний повідомляти третю особу про те, що він діє в інтересах комітента, тому, відповідно, відсутність такої вказівки не спростовує факту укладення правочину саме на виконання договору комісії. Окрім того в цій постанові викладено правовий висновок щодо застосування статей 1011, 1016, 1018 ЦК України у сукупності зі статтями 76-81 ЦПК України, за змістом яких договір комісії не належить до договорів, що мають представницьку природу, і закон не містить норми щодо обов`язку вказівки про вчинення правочину на виконання договору комісії. Комісіонер хоча і діє в інтересах комітента, але сам стає стороною договору з третьою особою і укладає договір від свого імені. Тобто за ст. 1018 ЦК України комітент стає власником майна ще до його одержання, тобто з моменту, коли майно придбав для нього комісіонер.

Згідно з вимогами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Описані вище висновки Верховного Суду не застосовані судом першої та апеляційної інстанції при вирішення цього спору.

Суд першої інстанції не врахував, що сторонами не надано жодних доказів, які б підтверджували виконання договорів про відступлення права вимоги, які укладались між ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» та ТОВ «Профіт Файненс», оскільки між сторонами на виконання цих договорів не вчинялось жодних фінансових розрахунків. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Тому ТОВ «Профіт Файненс» не могло набути прав за невиконаними договорами, відтак, не мало достатніх прав на реалізацію іпотечного майна у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що відчуження права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки відбулося на користь фінансових установ (між АТ «ПроКредит Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Омега»», а далі - ТОВ «Профіт Файненс»).

ТОВ «Профіт Файненс» вправі було відчужити спірне нерухоме майно ОСОБА_1 .

Разом з тим є встановленим, що перед укладенням з АТ «ПроКредит Банк» договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» укладено договір комісії з ОСОБА_1 .

Суд першої інстанцій не надав оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, не з`ясував реальну правову природу цих правочинів та не встановив в чиїх інтересах та на користь кого придбано права вимоги від АТ «ПроКредит Банк». З урахуванням природи договору комісії - в інтересах комітента.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Положення ч.1 ст. 1083 ЦК України регулюють питання наступного відступлення права грошової вимоги після укладення договору факторингу.

Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч.1 ст. 1083 ЦК України). У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 6 лютого 2014 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Фінансова установа - це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. (п.1, п.5 ч.1 ст. 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Факторинг належить до фінансових послуг (п.11 ч. 1 ст. 4 Закону).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило, за яким фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання.

Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (ч.ч.1,2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року (справа №909/968/16) зазначила, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Підстав для відступу від зазначених висновків не вбачала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2020 року у справі №638/22396/14-ц. У цій постанові Велика Палата сформулювала правовий висновок, відповідно до якого оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (ч.2 ст. 1083 ЦК України). Відтак, наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідними суб`єктами (ст. 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Разом з тим договори від 28 липня 2022 року про відступлення права вимоги укладені ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» на виконання укладеного з ОСОБА_1 договору комісії.

Відтак, з урахуванням умов договору комісії, належить зробити висновок, що ТОВ «Факторингова компанія «Омега»», укладаючи договори відступлення права вимоги з АТ «ПроКредит Банк», діяло не в своїх інтересах, а в інтересах ОСОБА_1 - фізичної особи, яка в силу вимог закону не могла набути це право вимоги, оскільки не є фінансовою установою.

У постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 9 грудня 2020 року у справі №461/7538/14-ц за аналогічних обставин наведено висновок, що фактично сторони кредитних правовідносин уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.

Є встановленим, що внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 , та іпотечним договором, укладеним зазначеним банком з позивачем, це право перейшло до ОСОБА_1 .

Отже, відбулася заміна іпотекодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

До ОСОБА_1 не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки, тому підстав для державної реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки також не було.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статгею 41 Конституції України та ч.1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Зурахуванням умов описаного вище договору комісії №29/07 від 28 липня 2022 року та акту наданих послуг за цим договором комісії, який датований 29 липня 2022 року, ОСОБА_1 доручив ТОВ «Факторингова компанія «Омега»» в його інтересах викупити від ПАТ «ПроКредит Банк» права вимоги до ПП «Люкс - Експрес» за кредитним та іпотечним договорами, а згодом доручив продати ці права ТОВ «Профіт Файненс», яке відчужило їх самому ОСОБА_1 за його дорученням. Всі ці правочини ОСОБА_1 (фізична особа, яка не наділена правом надавати фінансові послуги) фактично вчиняв правочини сам з собою, а тому весь ланцюг правочинів, який описано вище, містить ознаки удаваності задля обходу законодавчо визначеної заборони купівлі факторингових вимог фізичними особами (ст.ст. 203, 215, 235, ч. 3 ст. 512, ст.ст. 1018, 1054 ЦК України), що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі №206/4841/20.

Суд першої інстанції та апеляційний суд цього не врахували та безпідставно відмовили у позові.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то підстави для стягнення в користь ОСОБА_1 судових витрат, зокрема, - витрат на професійну правничу допомогу, відсутні.

Вважаю, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з чим безпідставно погодився апеляційний суд.

Суддя Т.І.Приколота