Рішення

від 18.11.2024 по справі 380/18979/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 рокусправа № 380/18979/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про скасування постанови.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, Відділ), за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі третя особа), в якому просить:

- визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гошковича Романа Ігоровича від 06.06.2024 про закінчення виконавчого провадження №72687858 з примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21.

Ухвалою суду від 13.09.2024 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою суду від 01.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін /арк.спр.45-46/.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується із постановою державного виконавця про закриття виконавчого провадження, оскільки рішення суду виконано не в повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зобов`язано, зокрема, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із врахуванням січня 2008 року як базового місяця. Однак на виконання рішення позивач отримав виплату в сумі 257,21 грн. Також, позивач зазначив, що звертався до державного виконавця із скаргами, однак повне виконання рішення не забезпечено.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві /арк.спр.54-78/. Вказав, що державним виконавцем 06.09.2023 відкрито виконавче провадження №72687858 з виконання виконавчого листа №380/22273/21, виданого 24.07.2023 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із врахуванням січня 2008 року як базового місяця. На адресу Відділу надійшло повідомлення від Військової частини НОМЕР_1 , в якому боржник повідомив про надіслання «потреби» до головного розпорядника бюджетних коштів Головного управління Національної гвардії України. Після надходження коштів військовою частиною проведено виплату відповідних коштів. Враховуючи викладене та пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Третя особа подала пояснення у справі /арк.спр.86-92/, в яких зазначила, що вживала всіх заходів необхідних для виконання рішення суду в повному обсязі та про існування об`єктивних обставин які не залежали від волевиявлення військової частини. Такими обставинами третя особа вважає свій статус розпорядника бюджетних коштів «нижчого рівня», у зв`язку із чим для проведення виплат мала звертатися за погодженням до Головного управління Національної гвардії України. Також, зазначила, що в платіжній інструкції №4929 від 15.09.2023 у розділі «призначені платежу» зазначено: «Перераховується індексація грош.забезпеч. зг.рішення ВААС від 27.04.2023 по справі №380/22273/21, ОСОБА_1 ». Платіжну інструкцію надіслано відповідачу в рамках виконавчого провадження №72687858 для відома та прийняття відповідного рішення.

Позивач подав до суду письмові пояснення /арк.спр.101-103/, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, участь уповноважених представників не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача та представники третьої особи проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в задоволенні позову.

Суд з`ясував позиції сторін щодо можливості продовження розгляду справи у письмовому провадженні, проти чого сторони заперечень не висловили. Керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зважаючи на особливості розгляду справ передбачених статтею 287 КАС України, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами в письмовому провадженні.

Суд заслухав доводи сторони позивача, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив, пояснення, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 (яке набрало законної сили 20.06.2023), зокрема, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з врахуванням січня 2016 року як базового місяця та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із врахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06.09.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72687858 на підставі виконавчого листа №380/22273/21 від 24.07.2023.

До Відділу в квітні та липні 2024 року надходили скарги на бездіяльність державного виконавця щодо повного виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №72687858.

За результатами розгляду скарг позивача повідомлено про вжиття державним виконавцем всіх дій визначених Законом України «Про виконавче провадження» та про закінчення проваджень відкритих на підставі двох інших виконавчих листів, виданих у межах справи №380/22273/21.

До Відділу 02.08.2024 надійшов лист боржника від 02.08.2024 №50/02/12-1822, відповідно до якого рішення суду у справі №380/22273/21 виконано. Після надходження коштів від головного розпорядника бюджетних коштів (Головного управління Національної гвардії України), позивачу здійснено виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018. До листа долучено копію платіжної інструкції №4929 від 15.09.2023 у розділі «призначені платежу» якої зазначено: «Перераховується індексація грош.забезпеч. зг.рішення ВААС від 27.04.2023 по справі №380/22273/21, ОСОБА_1 ».

Державним виконавцем на підставі зазначеного листа та платіжної інструкції, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено 06.06.2024 постанову про закінчення виконавчого провадження №72687858.

Вважаючи постанову державного виконавця протиправною, позивач звернувся до суду.

Спірним у цій справі є питання повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також, правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII» (далі Закон №1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) а сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Пунктом 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1).

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (частина 2).

Крім того, на підставі положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9).

Частиною статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з положеннями статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (частина 1).

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (частина 2).

Частиною 1 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, з урахуванням викладених норм державний виконавець, як суб`єкт владних повноважень, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена положеннями Закону №1404. Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З доказів у справі суд встановив, що цей спір стосується виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 (яке набрало законної сили 20.06.2023). Відповідно до зазначеного рішення зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із врахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Відповідачем 06.09.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72687858 на підставі виконавчого листа №380/22273/21 від 24.07.2023.

Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, Військова частина НОМЕР_1 надіслала до Відділу 10.10.2023 лист №50/02/33-1830. У листі зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів «нижчого рівня». Відповідно до положень статті 22 Бюджетного кодексу України Військова частина НОМЕР_1 надіслала «потребу» до головного розпорядника бюджетних коштів Головного управління Національної гвардії України. Після надходження коштів боржник добровільно виконав судове рішення та перерахував стягувачу відповідні грошові кошти, про що Відділ повідомлено листом №50/02/33-1655 від 22.09.2023.

Листом від 02.08.2024 №50/02/12-1822 боржника від 02.08.2024 №50/02/12-1822 боржник повідомив Відділ, що рішення суду у справі №380/22273/21 виконано. Після надходження коштів від головного розпорядника бюджетних коштів (Головного управління Національної гвардії України), позивачу здійснено виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018.

До листа долучено копію платіжної інструкції №4929 від 15.09.2023 у розділі «призначені платежу» якої зазначено: «Перераховується індексація грош.забезпеч. зг.рішення ВААС від 27.04.2023 по справі №380/22273/21, ОСОБА_1 ».

У зв`язку із отриманням платіжної інструкції державним виконавцем на підставі зазначеного листа та платіжної інструкції, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, винесено 06.06.2024 постанову про закінчення виконавчого провадження №72687858.

Однак суд не погоджується із поведінкою державного виконавця під час примусового виконання рішення суду та із прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 06.09.2023, тоді як постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята лише 06.06.2024.

Протягом часу примусового виконання рішення суду державним виконавцем отримані листи від боржника, в яких зазначено, що після отримання кожної постанови про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання рішення суду у справі №380/22273/21 (5 виконавчих листів), відповідно до положень статті 22 Бюджетного кодексу України Військова частина НОМЕР_1 надсилала «потребу» до головного розпорядника бюджетних коштів Головного управління Національної гвардії України. Після надходження бюджетних коштів позивачу здійснені виплати.

Водночас під час примусового виконання рішення суду позивач звертався до Відділу із скаргами на бездіяльність державного виконавця щодо повного виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №72687858.

За результатами розгляду скарг позивача повідомлено про отримання листів від боржника та про вжиття державним виконавцем всіх дій визначених Законом України «Про виконавче провадження» та про закриття проваджень відкритих на підставі двох інших виконавчих листів, виданих у межах справи №380/22273/21.

Відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження лише на підставі отриманої копії платіжної інструкції на суму 257, 21 грн.

У мотивувальній частині рішення суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 зазначено, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 має проводитись із врахуванням базового місяця січня 2008 року.

Розрахунок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 ОСОБА_1 /арк.спр.93/ надано третьою особою лише під час судового розгляду.

Під час дослідження розрахунку суд встановив, що індексацію грошового забезпечення позивачу проведено за січень та лютий 2016 року у сумі 2359,14 грн. За березень-травень 2016 року індексація грошового забезпечення не проведена зовсім. За період з червня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення взагалі має від`ємна значення (наприклад: червень 2017 року індексація склала «-270,54» грн.

Третя особа обґрунтовує такий розрахунок індексації грошового забезпечення підвищенням розміру грошового забезпечення позивача.

При цьому, слід звернути увагу, що підвищення грошового забезпечення позивача відбулося за рахунок встановлення щомісячної додаткової грошової винагороди на підставі розпорядження Головного управління Національної гвардії України від 04.02.2016 №Р-5.

Тоді як пункт 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078) пов`язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

Абзацами 1-3, 5 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (далі Постанова №1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.

Таким чином, з січня 2008 року по 28.02.2018 посадовий оклад військовослужбовців не змінювався.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 /арк.спр.114/ посадовий оклад позивача у спірний період індексації встановлений на рівні 1070,00 грн.

Суд не бере до уваги покликання третьої особи про правильне нарахування індексації грошового забезпечення, у зв`язку із зростанням грошового забезпечення позивача за рахунок встановлення щомісячної додаткової грошової винагороди.

Отже суд висновує, що Військовою частиною НОМЕР_1 як під час повідомлення державного виконавця про виконання рішення суду, як і під час судового розгляду не надано жодного належного та допустимого доказу, що нарахування індексації грошового забезпечення здійснено відповідно до норм законодавства.

Водночас суд зауважує, що під час примусового виконання рішення суду відповідач жодним чином не перевірив правильність нарахування суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Як і не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, що під час тривалого часу примусового виконання рішення суду ним вчинялися будь-які дії передбачені положеннями частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII.

У контексті викладеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04 наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, які належить застосувати до спірних правовідносин, слід виснувати, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII можливо лише за умови фактичного виконання рішення суду.

Частиною 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020.

Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені законом заходи в межах встановлених повноважень.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі №619/562/18 зазначив, що належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та долучені докази суд висновує, що як станом на момент винесення оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження, так і на момент розгляду цієї справи відповідачем не надано належних доказів вчинення всі необхідних дій з метою належного та повного виконання рішення суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність винесення відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження. Тому, позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами розподіляти не слід.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 287, 293, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.08.2024 про закінчення виконавчого провадження №72687858.

3. Судові витрати між сторонами не розподіляти.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кравців Олег Романович