Постанова

від 18.11.2024 по справі 520/4609/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 р. Справа № 520/4609/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 02.07.24 по справі № 520/4609/24

за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43)" (далі за текстом позивач, ДП "Підприємство ДКВС (№ 43)") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області від 25.10.2023 № 0/33861/0416 про зобов`язання сплатити штраф з ПДВ у розмірі 71096,37 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування до ДП "Підприємство ДКВС (№ 43)" штрафних санкцій у розмірі 71096,37 грн за порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі ПДВ), як такого, що винесено поза межами строку притягнення до відповідальності, передбаченого приписами статті 102 ПК України, що слугує самостійною підставою для його скасування.

Наполягав на безпідставності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 04.10.2023, щодо порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 ПК України та пункту 57.1 статті 57 ПК України, оскільки, по-перше, будь-яких конкретних підстав чи фактів порушення в акті не наведено, а по-друге, контролюючим органом суми грошового зобов`язання зі сплати ПДВ не визначались.

Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 24.11.2020 у справі № 520/13377/19 та постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 520/26461/21, від 11.09.2023 у справі № 520/12139/22, від 21.08.2023 у справі № 520/7541/22 вказував, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначених статтею 102 ПК України, а тому і штрафні санкції можуть бути застосовані у межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань. Водночас, у спірних правовідносинах штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість застосовані на підставі податкового повідомлення-рішення від 25.10.2023 № 0/33861/0416 поза межами 1095 днів.

З огляду на положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України наполягав на відсутності підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість у період з 01.03.2020 до останнього календарного дня дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 520/4609/24 адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43)" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області рішення від 25.10.2023 № 0/33861/0416 про зобов`язання сплатити штраф з ПДВ у розмірі 71096,37 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495) на користь Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43)" (код ЄДРПОУ: 08680885) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та вважаючи висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024, прийнявши у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ДП «Підприємство ДКВС України (№ 43)» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, оскільки розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись у тому числі, і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Постановлення ж такого рішення не змінює статус заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу.

При цьому, оскільки при розстроченні сплати податкових зобов`язань (податкового боргу) відбувається зміна термінів сплати відповідних сум внаслідок чого установленим строком сплати сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, контролюючий орган правомірно направив сплачені позивачем кошти на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків.

Пояснив, що при стягненні коштів за податковим боргом відповідно до статті 95 ПК України (незалежно від факту застосування чи незастосування процедур відстрочення або розстрочення виконання рішення суду), строк виконання самостійно задекларованих податкових зобов`язань не змінюється, позаяк за рішенням суду вже стягується не податкове зобов`язання, а податковий борг, а розстрочення чи відстрочення стосується лише дати проведення платежу за рішенням.

Таким чином, ухвала суду про розстрочення виконання постанови про стягнення коштів за податковим боргом, жодним чином не звільняє платника від відповідальності згідно зі статтею 124 ПК України, а лише визначає строки періодичних платежів з погашення податкового боргу, стягнутого за рішенням суду.

Звернув увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.12.2019 у справі № 821/865/16, відповідно до якої податковий борг за рішенням суду стягується до повного його погашення без застосування строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Крім того, в силу Закону України від 17.03.2020 № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020, до ПК України внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено пунктом 52-1 та пунктом 52-5, за змістом яких на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

Також, Законом України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9, відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, з огляду на те, що в період з 10.03.2020 по 30.06.2023 (дата закінчення дії карантину) строк давності, передбачений статтею 102 ПК України зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, а в період з 17.03.2022 по 01.08.2023 - у зв`язку із дією правового режиму військового стану, стверджував про відсутність в діях контролюючого органу ознак протиправності та наявності підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів викладених в ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Наполягав на пропуску контролюючим органом визначених в ПК України строків застосування до платників податків штрафних санкцій, що в свою чергу, слугує самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Звернув увагу, що у судових справах № 520/26461/21, № 520/12139/22, № 520/7541/22, № 520/17207/23 судами вже надавалась оцінка обставинам, які є предметом розгляду судом у даній справі.

До того ж, відповідачем не заперечується, що рішення суду про розстрочення виконання судового рішення було виконано підприємством та здійснено повне погашення податкового боргу. Заходи примусового стягнення до позивача не здійснювались, про що свідчить лист Східного управління ГУ ДПС в Харківській області від 01.07.2020 № 23637/10/20-40-58-08-10.

Крім того, вважав помилковими посилання контролюючого органу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 821/865/16 щодо можливості стягнення податкового боргу за рішенням суду до повного його погашення без застосування строків давності, визначених статтею 102 ПК України, оскільки у даній справі спірні правовідносини виникли з приводу притягнення позивача до відповідальності за порушення граничних термінів сплати податкових зобов`язань, а не щодо стягнення податкового боргу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43)" зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

Фахівцями контролюючого органу було проведено камеральну перевірку ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43)" з питання своєчасності та повноти сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період липень-листопад 2019 рік, за результатами якої 04.10.2023р. складено Акт № 30114/20-40-04-1603/08680885.

За висновками зазначеного Акту встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, по податковим деклараціям з податку на додану вартість : від 16.08.2019 № 9185275071 за липень 2019 року; від 17.01.2020 № 9331394637 за грудень 2019 року; від 17.10.2019 № 9242586078 за вересень 2019 року; від 18.09.2019 № 92138557516 за серпень 2019 року; від 18.11.2019 № 9274322672 за жовтень 2019 року; від 19.02.2020 № 9029010210 за січень 2020 року; від 19.12.2019 № 9306275866 за листопад 2019 року.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки та пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2023 № 0/33861/0416, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф у сумі 71096,37 грн.

Не погодившись з наведеним 06.11.2023 позивач звернувся із скаргою на вищезазначене рішення до Державної податкової служби України, яка за результатами розгляду була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, про що ухвалено відповідне рішення від 27.12.2023 № 38192/6/99-00-06-03-01-06.

Позивач, не погодившись з наведеним, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про не надання відповідачем до суду доказів, які б підтверджували правомірність накладення на позивача штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 25.10.2023 №0/33861/0416, що враховуючи порушення контролюючим органом визначеного статтею 102 ПК України граничного 1095-денного строку для застосування фінансових санкцій, є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та скасування.

Судом відхилив посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 821/865/16 щодо можливості стягнення податкового боргу за рішенням суду до повного його погашення без застосування строків давності, визначених статтею 102 ПК України, оскільки у даній справі спірні правовідносини виникли з приводу притягнення позивача до відповідальності за порушення граничних термінів сплати податкових зобов`язань поза межами встановленого законом строку, а не щодо стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Згідно із пунктом 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Положеннями пункту 46.1 статті 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із частиною 1 статті 54 ПК України сума податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом вважається узгодженою.

Положеннями пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, вказаною нормою ПК України визначено обов`язок податкового органу зарахування всіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Так, податковий борг погашається першочергово з погашення податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідно до пункту 131.2 статті 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у перше чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення сум податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до пункту 100.1 статті 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Таким чином, при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Положеннями розділу VI Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881) (чинний на момент розстрочення), передбачено порядок, умови та особливості відображення в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Порядку № 422, надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображаються в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу).

Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашенням розстроченим (відстроченим) сум, передбаченим рішенням суду.

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно черговістю виникнення.

Таким чином, при розстроченні сплати податкових зобов`язань (податкового боргу) відбувається зміна термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, встановленим строком сплати сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, а тому контролюючий орган направляє сплачені кошти на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків.

Зі змісту статті 32 Податкового кодексу України вбачається, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Колегія суддів зауважує, що ухвалення судом рішення про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати цього боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу у добровільному чи примусовому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570 (провадження К/9901/40938/18), 23.04.2019 у справі №808/8492/13-а (провадження К/9901/8986/18).

Необхідно зазначити, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 КАС України (в редакції, чинній на момент розстрочення), не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені ПК України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податку (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що розстрочення виконання судового рішення не звільняє платника податків від відповідальності, визначеної законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням відповідачем нараховано штрафні санкції за порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених зобов`язань, зокрема,

по податковим деклараціям з податку на додану вартість:

- № 9185275071 від 16.08.2019, граничний термін сплати 31.08.2019, дата фактичної сплати 23.06.2023, кількість днів прострочення 1393;

- № 9331394637 від 17.01.2020, граничний термін сплати 31.01.2020, дата фактичної сплати 25.09.2023, кількість днів прострочення 1334;

- № 9331394637 від 17.01.2020, граничний термін сплати 31.01.2020, дата фактичної сплати 25.08.2023, кількість днів прострочення 1303;

- № 9242586078 від 17.10.2019, граничний термін сплати 31.10.2019, дата фактичної сплати 25.07.2023, кількість днів прострочення 1364;

- № 9213857516 від 18.09.2019, граничний термін сплати 01.10.2019, дата фактичної сплати 25.07.2023, кількість днів прострочення 1394;

- № 9274322672 від 18.11.2019, граничний термін сплати 01.12.2019, дата фактичної сплати 25.07.2023, кількість днів прострочення 1333;

- № 9029010210 від 19.02.2020, граничний термін сплати 02.03.2020, дата фактичної сплати 25.09.2023, кількість днів прострочення 1303;

- № 9306275866 від 19.12.2019, граничний термін сплати 31.12.2019, дата фактичної сплати 25.08.2023, кількість днів прострочення 1334;

за рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу :

- № 2а7166/110 від 25.01.2013, граничний термін сплати 31.08.2012, дата фактичної сплати 23.06.2023, кількість днів прострочення 3949;

- № 2а7166/110 від 25.01.2013, граничний термін сплати 31.07.2012, дата фактичної сплати 24.04.2023, кількість днів прострочення 3920;

- № 2а7166/110 від 25.01.2013, граничний термін сплати 31.07.2012, дата фактичної сплати 24.04.2023, кількість днів прострочення 3950;

- № 2а7166/110 від 25.01.2013, граничний термін сплати 17.08.2012, дата фактичної сплати 26.05.2023, кількість днів прострочення 3935;

- № 2а7166/110 від 25.01.2013, граничний термін сплати 31.07.2012, дата фактичної сплати 26.05.2023, кількість днів прострочення 3952;

- № 2а7166/110 від 25.01.2013, граничний термін сплати 31.08.2012, дата фактичної сплати 26.05.2023, кількість днів прострочення 3921;

за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9284081297 від 27.11.2019, граничний термін сплати 28.11.2019, дата фактичної сплати 25.07.2023, кількість днів прострочення 1336.

З огляду на граничні терміни сплати (31.08.2019, 31.01.2020, 31.10.2019, 01.10.2019, 01.12.2019, 02.03.2020, 31.12.2019, 31.08.2012, 01.07.2012, 17.08.2012, 31.07.2012, 31.08.2012, 28.11.2019), дати фактичних сплат відповідно 23.06.2023, 25.09.2023, 25.08.2023, 25.07.2023, 25.07.2023, 25.07.2023, 25.09.2023, 25.08.2023, 23.06.2023, 24.04.2023, 24.04.2023, 26.05.2023, 26.05.2023, 26.05.2023, 25.07.2023, що позивачем не спростовується, колегія суддів дійшла висновку про доведеність відповідачем факту несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов`язання згідно із розрахунку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що накладення на позивача штрафних санкцій відбулось поза межами строків давності, визначених статтею 102 ПК України з огляду на таке.

Відповідно до приписів пункту 76.3 статті 76 ПК, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).

Аналогічний підхід щодо початку відліку строку проведення камеральної перевірки застосовано Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 819/1569/16, та зазначено, що проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень статті 126 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом України у справах № 21-279а14, № 813/6774/13а, № 813/6793/13-а.

Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів статті 126 ПК полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов`язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов`язання у повному обсязі.

Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі статті 126 ПК України є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.

Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.п.115.1 ст. 115).

Таким строком є строк 1095 днів, початком відліку якого є дата сплати податкових (грошових) зобов`язань.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2023 у справі № 821/850/18 сформувала такий висновок: датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.06.2018 у справі № 824/760/17-а, від 02.10.2018 у справі № 820/3543/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 29.01.2019 у справі № 820/495/18, від 24.05.2022 у справі № 280/928/20 про те, що нарахування штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, й відлік такого строку пов`язується не з днем фактичної сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, а саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фактичні дати сплати позивачем узгоджених сум грошового зобов`язання квітень-вересень 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про дотримання контролюючим органом граничних строків застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань, що зумовлює задоволення вимог апеляційної скарги.

Беручи до уваги, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у спірних правовідносин є позиція Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2023 у справі № 821/850/18, колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 24.11.2020 у справі № 520/13377/1.

Твердження позивача про наявність підстав для звільнення від відповідальності у зв`язку із дією на території Україні карантину та військового стану є неприйнятними з огляду на таке.

Так, з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду із 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду із 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Таким чином, перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з плати за землю у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Водночас, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містить чітку вказівку на темпоральний критерій його застосування із 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (підлягає застосуванню з 27.05.2022) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

Положеннями абз. 18 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону № 2260-IX визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, вищенаведеною нормою права, яка підлягає застосуванню з 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що звільнення від відповідальності за порушення термінів сплати податку на прибуток передбачено лише для платників податків щодо сплати суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, граничний термін якої припадає на період починаючи з 24.02.2022 до 27.05.2022 (дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану") за умови сплати податків та зборів у строк не пізніше 1 серпня 2022 року.

У контексті застосування до спірних правовідносин пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України правове значення має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строку сплати податків та зборів.

Отже, якщо платником податку сплачено податкове зобов`язання після 1 серпня 2022 року, за відсутності обставин, які у розумінні п.124.5 ст.124 ПК України звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у контролюючого органу наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту статті 124 ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» від 13 грудня 2022 року № 2836-IX (далі Закон № 2836-IX), який набрав чинності 03.01.2023, підпункт 69.1 викладено в редакції, за якою, зокрема, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

Таким чином, враховуючи, що на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, сплата узгодженої суми грошового зобов`язання після 01.08.2022 на підставі підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не звільняла платників від застосування штрафних санкцій, встановлених пунктом 124.1 статті 124 ПК України, а позивачем у визначений строк сума узгодженого податкового зобов`язання по податку на додану вартість та за рішенням суду про розстрочення не сплачена, слід дійти висновку про порушення ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43) вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України. А відтак, штрафні санкції у розмірі 71096,37 грн згідно з податковим-повідомленням рішенням від 25.10.2023 № 0/33861/0416 застосовано правомірно, що зумовлює задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищевказаним критеріям рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/4609/24 не відповідає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

В силу приписів частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на наведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/4609/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 520/4609/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43) до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко