Постанова

від 06.11.2024 по справі 340/845/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2024 року м.Дніпросправа № 340/845/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 340/845/24 (суддя Петренко О.С., справа розглянута в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання неправомірною відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України (далі - відповідач) щодо не виплати ОСОБА_1 частини середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, як збитків у вигляді втраченої вигоди, в зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788 грн.;

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 частину середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, як збитків у вигляді втраченої вигоди, в зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788 грн..

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що у позивача виникло право на стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді різниці у сумі 49 788 гривень як різниці між нарахованим розміром середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №340/588/20 за період з 20.05.2021 по 21.12.2021 у сумі 241 807,50 гривень відповідно до рішення суду у справі №340/1916/22, і тим доходом, який позивач могла б реально одержати, якби суб`єкти владних повноважень не порушили право на отримання надбавки за інтенсивність у листопаді 2019 року, яка мала бути врахована при обрахунку середнього заробітку відповідно до Порядку №100 у сумі 291 595,50 гривень.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Із рішенням суду не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач звертається з новим адміністративним позовом у справі №340/845/24, який зводиться до незгоди з виплаченим розміром середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду №340/588/20, який підлягав сплаті на виконання остаточного судового рішення у справі №340/1916/22. Вважає, що позовні вимоги у справі №340/845/24 більш схожі на намагання позивача за допомогою нового позову переглянути справу №340/1916/22 в якій судове рішення вже набрало законної сили. Вказує, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення не стосується стягнення заробітної плати, оскільки середній заробіток за час затримки виконання судового рішення не є складовою заробітної плати. Звертає увагу, що відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 ЦК України, оскільки ч.1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Водночас, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем це правовідносини не цивільно-правового характеру, а публічно-правові.

Позивач надіслала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві вказує, що справи №340/1916/22 та №340/845/24 мають абсолютно різні підстави для звернення до суду та предмет позову. З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, вважає, що положення цивільного законодавства можуть поширюватися на дані відносини.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позивач до 23.12.2019 перебувала на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Наказом Міністерства юстиції України «Про звільнення» №4168/к від 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника ГТУЮ у Кіровоградській області з 26 грудня 2019 року, у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби.

Вказаний наказ позивачем оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі №340/588/20 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №340/588/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4168/к від 23.12.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 27.12.2019. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 19.05.2021 в сумі 605 355,54 грн., що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.12.2021 касаційні скарги Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково. Змінено резолютивну частину постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №340/588/20, виклавши абзац шостий у такій редакції:

«Стягнути з Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2019 року по 19 травня 2021 року в розмірі 589 978,06 грн. (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім гривень 06 коп.), що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів.».

Відповідно до подання від 04.07.2019 №09-15/01-41/1013 листом Міністерства юстиції України від 23.07.2019 за №27448/8499-32-19/16.2.3 погоджено встановлення позивачці надбавки за інтенсивність праці у розмірі 250 відсотків до посадового окладу з 01.07.2019 по 31.12.2019.

На підставі викладеного, наказом ГТУЮ у Кіровоградській області "Про надбавки керівників Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області" №280/27 від 25.07.2019 ОСОБА_1 встановлено з 01.07.2019 по 31.12.2019 надбавку за інтенсивність праці у розмірі 250 відсотків до посадового окладу.

Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади, а саме: лист Міністерства юстиції України №27448/8499-32-19/16.2.3 від 23.07.2019, яким погоджено встановлення надбавки за інтенсивність праці та на підставі якого видано відповідний наказ ГТУЮ у Кіровоградській області, на переконання позивача, вона мала всі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо оплати власної праці у період з 01.07.2019 по 31.12.2019.

Однак, отримана позивачем в листопаді 2019 року заробітна плата суттєво знизилась.

Надбавка за інтенсивність праці за листопад грудень 2019 року керівному складу управління була встановлена вже на підставі нового наказу ГТУЮ у Кіровоградській області "Про надбавки керівників Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області" №691/27 від 27.11.2019, який підписаний головою ліквідаційної комісії з ліквідації ГТУЮ у Кіровоградській області.

В наказі №691/27 від 27.11.2019 на підставі листа Міністерства юстиції України №43891/15041-32-19/16.2.3 від 27.11.2019 з 01.11.2019 по 31.12.2019 позивачу встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків до посадового окладу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №340/6684/21 скасовано та прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ у Кіровоградській області №691/27 від 27.11.2019 в частині зменшення розміру надбавки за інтенсивність праці за листопад грудень 2019 року ОСОБА_1 , як першому заступнику начальника ГТУЮ у Кіровоградській області. Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), як правонаступника ГТУЮ у Кіровоградській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену надбавку за інтенсивність праці за листопад грудень 2019 року в розмірі 250 відсотків до посадового окладу, з урахуванням виплаченої суми. В іншій частині позову відмовлено.

Листом від 28.07.2023 за вих. №30763/14.5-16 Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомлено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 донараховано недоплачену надбавку за інтенсивність праці за листопад та грудень 2019 року в розмірі 250 відсотків до посадового окладу з урахуванням раніше виплаченої суми надбавки.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі №340/1916/22 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №340/588/20 за період з 20.05.2021 по 23.03.2022 у розмірі 341 754,60 грн..

Міністерство юстиції України, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції у справі №340/1916/22, звернулось до Третього апеляційного адміністративного суду з відповідною апеляційною скаргою.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №340/1916/22 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі №340/1916/22 скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №340/588/20 за період з 20.05.2021 по 21.12.2021 у розмірі 241 807,50 грн. В решті позову відмовлено.

В подальшому, позивач звернулась до Міністерства юстиції України із заявою щодо відшкодування їй у добровільному порядку збитків у вигляді утраченої вигоди у зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788 гривень.

15.01.2024 засобами поштового зв`язку позивач отримала відповідь №53316/14.5-25 від 4.12.2023 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконання доручення Міністерства юстиції України від 01.12.2023 №158597/ К-39890/16.2.3 стосовно розгляду заяви від 21.11.2023, зареєстрованої в Мін`юсті 22.11.2023 за №К-39890, щодо відшкодування ОСОБА_1 у добровільному порядку збитків у вигляді утраченої вигоди у зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788,00 грн.

Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповіді №53316/14.5-25 від 14.12.2023 зазначено, що у міжрегіонального управління відсутні правові підстави для виплати збитків у вигляді утраченої вигоди у зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788,00 гривень.

Вважаючи, що відповідач безпідставно невиплатив збитки у вигляді утраченої вигоди у зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788,00 гривень, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги, з огляду на таке.

Приписи частини другої статті 19 Конституції України встановлюють критерії діяльності органів державної влади.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічні положення містить частина перша статті 370 КАС України.

Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно, частина перша статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування норм ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на спірні відносини.

Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, вимоги щодо виплати частини середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, як збитки у вигляді втраченої вигоди, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

В силу приписів пунктів 2, 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до цих принципів норми цивільного права забезпечують власникам можливість стабільного здійснення власницьких повноважень і правовий захист від дій щодо безпідставного позбавлення особи свого майна, що мають розглядатися як правові засоби утвердження поваги і непорушності права власності.

Загальна засада справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства передбачає правило, за яким кожен учасник правовідносин при здійсненні своїх суб`єктивних прав не повинен порушувати інтереси інших осіб чи суспільні інтереси (зловживати правом). Саме меті встановлення справедливого і розумного правопорядку повинна слугувати демократична держава.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Недоотримання державним службовцем заробітної плати, єдиного доходу останнього, через неправомірні дії роботодавця (відповідача), порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж Протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Відповідно до вказаних приписів кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (див. рішення у справах Амюр проти Франції, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантоване право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зазначену суму частини середнього заробітку, яка не отримана внаслідок зменшення надбавки за інтенсивність праці, позивач визначає як збитки у вигляді недоотриманих доходів.

Згідно з частинами першою третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Отже, Цивільний кодекс України визнає, що особа вправі вимагати відшкодування шкоди у вигляді доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Недоотриманні суми частини середнього заробітку, які не отримані внаслідок зменшення надбавки за інтенсивність праці, на підставі наказу №691/27 ГТУЮ у Кіровоградській області від 27.11.2019 на підставі листа Міністерства юстиції України №43891/15041-32-19/16.2.3 від 27.11.2019 за період з 01.11.2019 по 31.12.2019, який Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №340/6684/21 визнано протиправним та скасовано, є збитками для позивача у вигляді недоотриманих доходів (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173,1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Так, обов`язковою умовою відповідальності суб`єкта владних повноважень є наявність шкоди та причинний зв`язок між його протиправними діями (бездіяльністю) та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком протиправної поведінки завдавача шкоди.

Наявність вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої позивачеві шкоди.

У спірних правовідносинах позивач пов`язує протиправні дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй надбавки за інтенсивність праці з недоотриманням заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 291 595,50 грн., позаяк розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу проводився без врахування надбавки за інтенсивність праці у розмірі 250% від посадового окладу за листопад 2019 року.

Отже, юридично значущою обставиною, з якою у спірних правовідносинах пов`язується сума недоотриманої позивачем вигоди середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є ненарахування та невиплата ОСОБА_1 надбавки за інтенсивність праці у розмірі 250% від посадового окладу за листопад 2019 року.

Протиправність бездіяльності ГТУЮ в Кіровоградській області (правонаступником якого є відповідач) щодо невиплати позивачеві надбавки за інтенсивність праці за листопад і грудень 2019 року підтверджена постановою ТААС у справі № 340/6684/21 від 06.10.2022.

У свою чергу, надбавка за інтенсивність праці є складовою заробітної плати, яка відповідно до вимог Порядку №100 враховується під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тобто у спірних правовідносинах склалася ситуація, за якої внаслідок протиправної бездіяльності відповідача - до складу середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу не увійшли суми, які мали бути нараховані та виплачені позивачеві у листопаді 2019 року.

Як вбачається з рішення суду у справі №340/588/20 середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 становив 1 612,05 грн..

Вказана сума, 1 612,05 грн., була обчислена судом без врахування рішення суду в адміністративній справі №340/6684/21, де суд зобов`язав правонаступника ГТУЮ у Кіровоградській області, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), нарахувати та виплатити позивачці надбавку за інтенсивність праці у розмірі 250 відсотків до посадового окладу за листопад та грудень 2019 року, з урахуванням виплаченої суми.

Таким чином, до розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, яка була встановлена у рішенні у справі №340/588/20, додалася сума у якості надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 року.

Так, відповідно до довідки Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.09.2023 №347/145 розмір заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2019 року склав 41 404,32 грн., за листопад 2019 року (з урахуванням рішення №340/6684/21) 34 410,47 грн. Кількість робочих днів у жовтні 2019 року 22, у листопаді 2019 року 17.

З урахуванням цього, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 в розрахунку на 1 робочий день становить 1 943,97 грн.

Така протиправна невиплата частини заробітної плати (надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 року), крім незаконного зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах справи №340/588/20, спричинила також зменшення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №340/1916/22.

Зокрема, під час розгляду справи №340/1916/22 судом встановлено, що середній заробіток, який підлягає стягненню з Міністерства юстиції України на користь позивачки становить 241 807,50 грн. (1 612,05 грн. х 150 днів).

Розмір середньоденного заробітку було застосовано з рішення суду у справі №340/588/20.

Однак, з урахуванням незаконності зменшення розміру надбавки за інтенсивність праці, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду №340/588/20, який межах справи №340/1916/22 підлягав стягненню з Міністерства юстиції України на її користь мав становити 291 595,50 грн. (1 943,97 грн. х 150 днів).

Колегія судів зазначає, що ненарахування позивачці вказаної надбавки у місяці, що передував її звільненню, суттєво позначилося на розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, згідно з пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пунктів 2, 5, 8 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Тобто, у позивача дійсно виникло право на стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді різниці у сумі 49 788,00 гривень, як різниці між нарахованим розміром середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №340/588/20 за період з 20.05.2021 по 21.12.2021 у сумі 241 807,50 гривень, відповідно до рішення суду у справі №340/1916/22, і тим доходом, який вона могла б реально одержати, якби суб`єкти владних повноважень не допустив порушення в частині її права на отримання надбавки за інтенсивність у листопаді 2019 року, яка мала би бути врахована при обрахунку середнього заробітку відповідно до Порядку №100: у сумі 291 595,50 гривень.

Вказана сума є збитками (недоотриманою вигодою) позивача у розумінні Цивільного кодексу України, право на відшкодування якої набула ОСОБА_1 .

За наведених обставин, відповідач протиправно відмовив позивачу у відшкодуванні завданих протиправною бездіяльністю збитків (недоотриманої вигоди), а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягали задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що у позовній заяві чітко викладені та доведені факти понесених збитків у сумі 49 788 грн., причинний зв`язок між ними та неправомірними діями суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити, що спірні правовідносини виникли, зокрема, через: протиправну невиплату надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 року у встановлений строк, що підтверджено рішенням суду у справі №340/6684/21; не сплати відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою; розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду без врахування протиправно невиплаченої частини заробітної плати.

Оскільки вимоги позивача є пов`язаними з проходженням публічної служби та звільненням з цієї служби, а також у зв`язку з тим, що трудовим законодавством неврегульовано відносини щодо відшкодування майнової шкоди, такі вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного колегія, суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 340/845/24 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак