Ухвала

від 30.12.2024 по справі 340/845/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 грудня 2024 року

м. Київ

справа №340/845/24

адміністративне провадження №К/990/48460/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 5 червня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року у справі №340/845/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання неправомірною відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо не виплати їй частини середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, як збитків у вигляді втраченої вигоди, в зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788 грн;

- стягнути з Міністерства юстиції України на її користь частину середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, як збитків у вигляді втраченої вигоди, в зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 5 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо не виплати ОСОБА_1 частини середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, як збитків у вигляді втраченої вигоди, в зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788,00 грн.

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 частину середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, як збитків у вигляді втраченої вигоди, в зв`язку з порушенням права на оплату праці в розмірі 49 788,00 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 16 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд».

Скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 5 червня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року у справі №340/845/24 та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 22, 1166, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України у поєднанні зі статтею 236 Кодексу законів про працю України.

За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т. і.), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Разом з тим, при посиланні на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити норму права, яка на думку скаржника була невірно застосована судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень. Однак, як вбачається із оскаржуваних судових рішень, судами норма права, зокрема стаття 236 Кодексу законів про працю України не застосовувалась, а тому, в цій частині касаційна скарга викладена без взаємозв`язку з оскаржуваними судовими рішеннями.

Крім того, Суд не бере до уваги посилання скаржника про незастосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що, на його думку, підлягали застосуванню, оскільки такі доводи не відповідають умовам оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та не вказують на необхідність формулювання Верховним Судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) касаційної скарги у новій редакції із зазначенням обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень); 2) надати докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статями 169, 329, 330, 332 КАС України,-

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 5 червня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року у справі №340/845/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання неправомірною відмови, - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду