Постанова

від 18.11.2024 по справі 260/10637/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Справа № 260/10637/23 пров. № А/857/11553/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління ДСНС у Закарпатській області, про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року (суддя Плеханова З.Б., м.Ужгород, повний текст складено 4 квітня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Ужгородської окружна прокуратура (далі Прокуратура) звернулася до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (далі ВНЗ, Університет відповідно) в якому просила:

зобов`язати ВНЗ привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту - сховище № 24050, що за адресою: м. Ужгород, вул. Університетська, 14, (далі захисна споруда) яка вбудована в п`ятиповерхову будівлю та перебуває на балансі ВНЗ з метою використання їх за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі МЮУ) 30.07.2018 за № 879/32331; далі Наказ №579, Вимоги відповідно).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, по суті спору, його оскаржив відповідач, який із покликанням неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що Прокуратурою за вказаний період на адресу Головного управління ДСНС у Закарпатській області (далі Головне управління, ДНСН відповідно) не скеровувались листи з вимогою вжити заходів до усунення порушень. Зазначає, що здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту покладено на органи ДСНС, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає частині першій статті 5 КАС.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття ВНЗ визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди до стану готовності, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини, в тому числі учасників освітнього процесу. Крім того, цей суд вказав, що ДСНС, інший орган державної влади, орган місцевого самоврядування не наділені повноваженнями / правом звернутися до суду з позовом про вжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що на балансі ВНЗ перебуває захисна споруда.

Відповідно до акту оцінки готовності вказаної захисної споруди від 20.06.2022 (далі Акт оцінки), складеного начальником відділу цивільного захисту Ужгородського районного управління Головного управління підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_1 загальний висновок щодо стану готовності захисної споруди оцінюється як «обмежено готове» та вказано про необхідність приведення протирадіаційного укриття (захисної споруди) у відповідність до вимог, визначених Наказом № 579.

08.11.2022 Прокуратура звернулася із запитом № 07.53-104- 7252 ВИХ-22 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі Закон №1697-VII) до ректора Університету у якому зазначено, що 20.06.2022 проведено обстеження оцінки стану готовності захисних споруд цивільного захисту № 24050. Відповідно до загальною висновку про стан готовності захисних споруд, вказане сховище обмежено готове до використання за призначенням. На підставі чого просить повідомити чи готова захисна споруда до використання за призначенням згідно з Наказом № 579, надавши належним чином завірені копії підтверджуючих документів. Також, просив падати копію технічного паспорту па захисну споруду, облікову картку на неї, а також технічний паспорт на приміщення, де вони знаходяться, правовстановлюючі документи на споруду.

29.11.2022 Університет у відповідь на запит надав запитувану інформацію.

Згідно паспорту вищевказаного сховища, споруда цивільного захисту місткістю 320 осіб, загальною площею 242 м2, вбудована в п`ятиповерхову будівлю ВНЗ, була прийнята в експлуатацію 20.06.1981. Укриття має 2 входи, 1 аварійний вихід, клас сховища (група укриття) III.

Відповідно до облікової картки захисної споруди цивільного захисту вбачається, що така перебуває на балансі ВНЗ власник Міністерство освіти і науки України.

Аналогічне обстеження проведено 01.09.2023, за результатами якого загальний висновок щодо стану готовності захисної споруди оцінюється як «обмежено готове» та вказано про необхідність приведення захисної споруди у відповідність до вимог, визначених Наказом № 579.

Актом оцінки стану готовності захисної споруди від 01.09.2023 сховище визнано обмежено готовим до використання за призначенням. З`ясовано, що:

повітрозабірні оголовки, металеві віконниці вихлопні канали - не обслуговується;

захисно-герметичні двері, ставні механізми ЗГД - 4 шт., ГД - 2 шт., відчиняються із зусиллям,

гума повністю не прилягає до коробки,

написи на штурвалах та ручках відсутні;

проти вибухові пристрої МЗС-З - не зачиняються;

вентилятори витяжної, припливної системи вентиляції - не обслуговуються;

електричні вентилятори ЕРВ-49 - 10 шт., не обслуговуються;

протипилові фільтри (ФЯР) не обслуговуються, з ознаками корозії;

герметичні клапани - відсутні;

клапани надмірного тиску - відсутні;

Перевіркою системи регенерації повітря встановлено, що така не передбачена проектом;

відсутня система зв`язку та оповіщення;

відсутній стан заземлення електрообладнання;

автоматичні системи пожежогасіння та сигналізації не передбачені.

У листі Ужгородського районного управління Головного управління від 28.09.2023 № 5227 01-1331/52 27-02 зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі Постанова №303) на період воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) як результат заходи контролю не проводились, а лише вищевказане обстеження.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом, відповідно до статті 4 Кодексу, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 КЦЗ громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

За змістом частини четвертої статті 32 КЦЗ для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Частиною п`ятою статті 32 КЦЗ порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини восьмої статті 32 КЦЗ визначено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Відповідно до частини сьомої статті 32 КЦЗ вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Пунктом 3 «Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (надалі Порядок №138) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально- технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У відповідності до пункту 3 Порядку №138 балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Згідно пункту 10 Порядку №138 балансоутримувач:

- забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення,

- а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме:

- не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту;

- не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 КЦЗ на суб`єкта господарювання покладається обов`язок, зокрема щодо:

забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання;

здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;

утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Вимог споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Згідно з пунктом 7 Розділу II Вимог споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами.

Положеннями Підрозділу 2 «Оцінка стану готовності захисних споруд до використання за призначенням» Розділу VI «Організація заходів з утримання, експлуатації та обслуговування захисних споруд» Вимог визначено, що для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі:

- здійснюють оцінку стану їх готовності,

-організовують періодичні огляди стану захисних споруд,

- перевірку працездатності їх основного обладнання,

- планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимоги).

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимоги визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно- герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 КЦЗ та пунктом 9 Порядку № 138.

Відповідно до доручення Прем`єр-міністра України від 10.06.2022 №14529/0/1-22 «Про організацію укриття працівників та дітей у закладах освіти» з метою створення безпечних умов перебування в закладах освіти дітей, учнів, студентів і працівників з урахуванням збройної агресії російської федерації органами місцевого самоврядування створено комісії з огляду (оцінки) будівель (споруд, приміщень) закладів освіти з метою визначення їх можливості використання таких як укриття.

Актом оцінки стану готовності захисної споруди від 01.09.2023, сховище визнано обмежено готовим до використання за призначенням. З`ясовано, що повітрозабірні оголовки, металеві віконниці вихлопні канали - не обслуговується; захисно-герметичні двері, ставні механізми ЗГД - 4 шт., ГД - 2 шт., відчиняються із зусиллям, гума повністю не прилягає до коробки, написи на штурвалах та ручках відсутні; проти вибухові пристрої МЗС-З - не зачиняються; вентилятори витяжної, припливної системи вентиляції - не обслуговуються; електричні вентилятори ЕРВ-49 - 10 шт., не обслуговуються; протипилові фільтри (ФЯР) не обслуговуються, з ознаками корозії; герметичні клапани - відсутні; клапани надмірного тиску - відсутні; Перевіркою системи регенерації повітря встановлено, що така не передбачена проектом; відсутня система зв`язку та оповіщення; відсутній стан заземлення електрообладнання; автоматичні системи пожежогасіння та сигналізації не передбачені.

Відповідачем акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту не оскаржувалися, відсутня незгода із висновками акту.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 КЦЗ на суб`єкта господарювання покладається обов`язок, зокрема щодо забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням.

Невжиття ДНЗ визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди, до стану готовності, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини, в тому числі учасників освітнього процесу.

Аналогічних правових позицій за позовами прокурора притримується Верховний Суд у справі № 826/12192/16 - постанова від 03.10.2018 та у справі № 820/5164/15 - постанова від 25.07.2019.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 820/4717/16 - постанова від 15.09.2019 (тотожні правовідносини) дійшла висновку про те, що спір такого характеру розглядається у порядку адміністративного судочинства також підтвердила право прокурора на звернення до суду з таким позовом в інтересах держави в особі територіального органу ДСНС.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону 1697-VIIта статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).

Статтею 23 Закону 1697-VII передбачено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

В частині четвертій статті 53 КАС передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, невиконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту є порушенням державних інтересів та призводить до порушення встановлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, насамперед в умовах збройної агресії російської федерації проти України.

Не зважаючи на факт початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, відповідач допускає порушення та недотримання вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єкту цивільного захисту (захисної споруди), не вживаються заходи, спрямовані на приведення захисної споруди, у стан, придатний для його використання за цільовим призначенням для укриття населення.

На даний час відповідачем не забезпечено готовність до використання захисної споруди цивільного захисту, а Головним управлінням не уповноважено вжити дієвих та достатніх заходів з метою зобов`язання відповідача привести захисну споруду до готового стану з метою використання за призначенням.

У вказаних правовідносинах недобросовісна поведінка посадових осіб відповідача щодо недотримання та порушення законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) протягом тривалого часу може призвести до загрози травмування та загибелі людей.

Статтею 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти мають право в тому числі на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про загальну середню освіту» організація освітнього процесу має забезпечувати безпечні та нешкідливі умови здобуття освіти.

Таким чином, неготовність до використання за призначенням захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття), розташованої у навчальному закладі, в умовах воєнного стану становить підвищену загрозу життю та здоров`ю населення, насамперед дитячого, що в свою чергу може призвести до настання тяжких та невідворотних наслідків, чим порушуються інтереси держави та не відповідає суспільному інтересу.

Неготовність захисних споруд до укриття населення, насамперед дітей, в реаліях сьогодення не може бути залишено без відповідного реагування.

З урахуванням викладеного, прокурор звертається до суду з вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог статей 52, 53 Конституції України та прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів гарантує, забезпечує та охороняє права та свободи дітей.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 32 КЦЗ контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.

Згідно з положеннями пунтом 12 Розділу «Утримання фонду захисних споруд» Порядку №138, здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.

Відповідно до пункту 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно- монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22 у ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, є право на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 КЦЗ). Також зазначено, що УКЦЗ не передбачає повноважень ДСНС на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання привести у стан готовності захисну споруду.

Отже, у контексті фактичних обставин цієї справи ДСНС, інший орган державної влади, орган місцевого самоврядування не наділені повноваженнями / правом звернутися до суду з позовом про вжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту.

Крім того, Постановою № 303 припинено заходи державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану

Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 р. по справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке:

прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду з позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі (як от у КМУ) не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом у конкретних правовідносинах, оскільки законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може / повинен звернутися до суду;

у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено».

Відтак, Суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

В розглядуваній справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для звернення Прокуратури з цим позовом та зважаючи на встановлені та не спростовані обставини справи необхідність задоволення розглядуваного позову.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич