Постанова

від 11.11.2024 по справі 487/8626/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.11.24

22-ц/812/1071/24

Провадження №22-ц/812/1071/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2024 року м. Миколаїв

справа № 487/8626/21

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 20 березня 2024 року під головуванням судді Притуляк І.О., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»», ТОВ «Фінансова компанія «Позика»», ТОВ «2х2 Фінанс» про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що 28 січня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №03/1/009/08-ZKLN, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 353 500 грн. зі сплатою 13,5 % річних та строком погашення до 30 січня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в цей же день між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку було передано належну їм квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №03/1/009/08-ZKLN в розмірі 390 010,98 грн. та звернуто стягнення в межах цієї заборгованості на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - шляхом проведення прилюдних торгів, з встановленням початкової ціни у розмірі 441 875 грн. У задоволенні позову до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та виселення відмовлено та відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про виселення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 08 серпня 2016 року замінено стягувача з ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника ПАТ «Дельтабанк», а ухвалою цього ж суду від 23 травня 2018 року замінено ПАТ «Дельтабанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Як вказала позивач, про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами їй стало відомо зі змісту ухвали Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 травня 2018 року. За даними ЄДРВП 25 жовтня 2021 року у ВП №30872826 з виконання вищевказаного рішення апеляційного суду державним виконавцем Заводського ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». На час повернення виконавчого документу стягувачу рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визначений цим рішенням не було виконано. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 жовтня 2021 року їй стало відомо, що 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. посвідчено договір купівлі-продажу належного їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 , на підставі якого квартиру у власність набуло ТОВ «2х2 Фінанс».

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу укладено з порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, визначеної умовами іпотечного договору від 28 січня 2008 року та статтею 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не було надіслано та нею не отримано письмову вимогу про усунення порушення умов кредитного договору, крім того, враховуючи, що ОСОБА_3 помер, іпотекодержатель мав здійснити дії по встановленню його спадкоємців, чого ним зроблено не було. У свою чергу, порушення відповідачем Закону України «Про іпотеку», свідчить про невідповідність оспорюваного договору купівлі-продажу вимогам ст.203 ЦК України, що є підставами для визнання його недійсним, відповідно до ст. 215 ЦК України.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір-купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за № 2010, на підставі якого вказана квартира перейшла у власність ТОВ «2х2 Фінанс».

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2024 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», розташованого за адресою, АДРЕСА_2 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ТОВ «2х2 Фінанс», посвідчений 30.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим № 2010.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений з порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», що призвело до порушень законних прав та інтересів позивача, а тому на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2024 року ТОВ «ФК «Позика» відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Позика» посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначав,що непогоджується висновкамисуду,оскільки приукладанні оскаржуваногодоговору купівлі-продажуTOB«ФК «Довірата Гарантія»дотрималось вимогДоговору іпотекита ст.35Закону України«Про іпотеку»,належним чиномнадіславши позивачуписьмову вимогупро виконанняпорушеного зобов`язанняу неменш ніжтридцятиденний строкта попередженняпро зверненнястягнення напредмет іпотекиу разіневиконання цієївимоги.Належним дотриманняміпотекодержателем процедуриповідомлення іпотекодавцяпро вимогустосовно усуненняпорушення слідвважати такожтаке повідомлення,що булонадіслане належнимчином,проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в пунктах 55, 57, 60 постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17. Вимоги, які були направлені позивачці ОСОБА_1 належним чином, не були отримані останньою внаслідок недбалості або її ухилення від отримання, про що свідчить те, що вони були повернуті співвідповідачу за закінченням терміну зберігання.

Також в оскаржуваному рішенні суду зазначено, що на момент укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна позивач не була обізнана про зміну іпотекодержателя з TOB «ФК «Довіра та гарантія» на ТОВ «ФК Позика» та TOB «ФК Позика» не повідомив позивача про наміри продажу іпотечного майна. З цього приводу апелянт зазначає,що замінакредитора закредитним договором,укладеним міжТОВ «ФК«Довіра тагарантія» таТОВ «ФКПозика» булаздійснена беззгоди боржника,що несуперечить вимогамзаконодавства,у зв`язкуз чимвідповідно достатті 514ЦК Українидо новогокредитора ТОВ«ФК Позика»перейшли правапервісного кредиторау зобов`язаннів обсязіі наумовах,що існувалина моментпереходу цихправ.Кредитор TOB«ФК «Довірата гарантія»направляв наадресу позивачаповідомлення проусунення порушеньвід 12.03.2021року завих.№ 1/1815та 1/1814.Оскільки позивачне усунувпорушення,визначені увимозі донього протягомстроку,і вимогаіпотекодержателя (якимна моментнаправлення вимогибуло TOB«ФК «Довірата гарантія») залишиласябез задоволення, новий кредитор - іпотекодержатель ТОВ «ФК Позика» - на законних підставах здійснив звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, враховуючи, що направлення повторної вимоги від нового іпотекодержателя не передбачено ані договорами, ані законодавством України. Вказаний висновок узгоджується з постановою Верховного Суду у справі № 755/742/17.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Згодом відТОВ «ФК«Позика» надійшли додаткові пояснення, у яких Товариство звертало увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження її права власності на всю квартиру, оскільки вона володіла лише часткою квартири, а інша - частка належала її покійному чоловікові ОСОБА_3 , а тому суд не мав підстав визнавати недійсним договір купівлі-продажу всієї квартиру. Також, на думку апелянта, суд повинен був залучити спадкоємців ОСОБА_3 до розгляду справи, як третіх осіб.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник позивачки - адвокат Власенко С.О. - просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчить реєстр підтверджень про отримання відповідачами документів з підсистеми «Електронний суд» (т. 3 а.с. 124) та довідкою Укрпошти про причину невручення поштового відправлення третій особі - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Пономарьовій Д.В. - в зв`язку з її відсутністю за адресою розташування її робочого місця (т. 2 а.с. 68, т. 3 а.с. 128).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 28 січня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір №03/1/009/08-ZKLN, за умовами якого він отримав у кредит грошові кошти у сумі 353 500 грн.

В порядку забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань, 28 січня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу за реєстр. №368, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Частинами першою-третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на час його укладання між Ват «Кредитпромбанк» і ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) було встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до п. 4.2 вищевказаного Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником умов кредитного договору, або порушення Іпотекодавцями умов цього договору.

В п. 4.3 передбачено, що при настанні випадків передбачених п. 4.2 цього Договору іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає Іпотекодаців про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов`язання, забезпечене іпотекою не буде виконано Іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів:

- набуває право власності на Майно;

- від свого імені продає Майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог;

- дає Іпотекодавцям згоду на реалізацію Майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (іпотекодавців) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації будуть направлені на задоволення вимог Іпотекодержателя.

Перебіг тридцятиденного строку починається з наступного дня, після календарної дати відправлення Іпотекодержателем повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу Майна за місцезнаходженням Іпотекодавців, зазначеним у цьому Договорі.

Ціна договору купівлі-продажу Майна визначається за згодою сторін, але в будь-якому разі не менше суми, зазначеної в п.1.4 Договору (441 875,00 грн.). У разі недосягнення згоди щодо ціни договору купівлі-продажу майна, така ціна визначається на підставі проведеної незалежної експертної оцінки суб`єктом оціночної діяльності, визначеного Іпотекодержателем самостійно та зазначеної в звіті про оцінку майна, що складається у відповідності до ЗУ «Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в України від 12.07.2001 №2658-ІІІ, на рівні не нижче звичної. В разі зниження вартості Майна Іпотекодержатель вправі здійснити переоцінку вартості Майна, шляхом проведення додаткової незалежної експертної оцінки.

Також у Договорі іпотеки зазначено, що умови цього пункту мають силу договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №03/1/009/08-ZKLN в розмірі 390 010,98 грн. та звернуто стягнення в межах цієї заборгованості на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - шляхом проведення прилюдних торгів, з встановленням початкової ціни у розмірі 441 875 грн. У задоволенні позову до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та виселення відмовлено та відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про виселення.

Відомостей щодо повного чи часткового виконання вказаного судового рішення щодо погашення кредитної заборгованості матеріали справи не містять і позивачка про це не зазначає.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 08.08.2016 року було замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк» в зв`язку з укладенням 26.06.2016 року між ними договору купівлі-продажу прав вимоги, у тому числі за укладеним між ОСОБА_2 і ПАТ «Кредитпромбанк» кредитним договором №03/1/009/08-ZKLN.

Ухвалою Заводськогорайонного судум.Миколаєвавід 23.05.2018року булозамінено сторонувиконавчого провадженняу ВП№ 30872826з ПАТ«Дельта Банк»на TOB«ФК «Довірата Гарантія» в зв`язку з укладенням 23.02.2018 року між ними договору про відступлення майнових прав, відповідно до якого право вимоги за вищевказаним кредитним договором та право іпотекодержателя за Іпотечним договором від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 .

За даними ЄДРВП 25 жовтня 2021 року у ВП №30872826 з виконання вищевказаного рішення апеляційного суду державним виконавцем Заводського ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». На час повернення виконавчого документу стягувачу рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визначений цим рішенням не було виконано.

30 серпня 2021 року TOB «ФК «Довіра та Гарантія» уклало із ТОВ ФК «Позика» нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги, на підставі якого право ТОВ ФК «Позика» як іпотекодержателя було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про іпотеку: 5604283.

Після чого 30 серпня 2021 року в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку» ТОВ «ФК«Позика» напідставі договорукупівлі-продажу,посвідченого приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу зареєстр. №2010, здійснило реалізацію предмету іпотеки, квартири АДРЕСА_3 - ТОВ «2х2 Фінанс».

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час укладання спірного договору купівлі-продажу) якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», розташованого за адресою, АДРЕСА_2 , укладений 30 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ТОВ «2х2 Фінанс» 30.08.2021 року в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів виконання іпотекодержателем передбаченого ст. 35зазначеного Закону обов`язку за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти цей договір.

Проте колегіясуддів непогоджується таким висновком суду першої інстанції.

Так, за змістом статей 15 і 16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями частин першої, третьої статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядаєсправи неінакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Проте,задовольняючи позов, судпершої інстанції не звернув увагу на те, що з огляду на підстави позову ОСОБА_1 , обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом для застосування до спірних правовідносин.

Так, частиною першою статті 38 Закону України «Про іпотеку» (якв редакції на час укладання спірного договору купівлі-продажу, так і в діючий редакції) передбачено, що наслідком невиконання іпотекодержателем обов`язку письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу - є відшкодування іпотекодержателем таким особам завданих збитків, а не визнання з цих підстав договору купівлі-продажу недійсним.

Отже, враховуючи підстави позову, обраний позивачкою спосіб захисту не є належним для застосування до спірних правовідносин.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок, сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 711/3285/19, є помилковим, оскільки зазначена справа стосується інших правовідносин: предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, набутого іпотеко держателем на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

За такого, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням новогосудового рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом із тим це не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися із позовом з інших підстав, або заявивши інші позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» підлягає стягненню відшкодування сплаченого за апеляційну скаргу судового збору у розмірі 2876 грн 00 коп.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» задовольнити.

Заочне рішенняЗаводського районногосуду м.Миколаєва від 20 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Позика»відшкодування судовогозбору врозмірі 2876грн 00коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 21 листопада 2024 року