Ухвала

від 19.11.2024 по справі 766/1474/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/1474/23

Номер провадження: 11-кп/819/515/24

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Херсонський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі: ОСОБА_5

за участю

прокурора: ОСОБА_6

адвоката: ОСОБА_7

обвинуваченого: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 22022230000000537 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2024 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2024 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 13 грудня 2024 року включно.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, який не пов`язаний з реальним позбавленням волі з покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 194 КПК.

Посилається на те, що суд допустив істотне порушення норм процесуального права, розглянув клопотання прокурора , який не має та не мав на те процесуальних повноважень.

Представником публічного обвинувачення у судовому засіданні був прокурор Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_9 , який був залучений до участі у даному кримінальному провадженні постановою про зміну складу групи прокурорів від 15.08.2024 року за підписом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_10 .

Прокурор не мав процесуальних повноважень на вчинення таких процесуальних дій, так як на стадії після початку досудового розслідування не був включений до групи прокурорів та не здійснював процесуального нагляду на стадії досудового розслідування, так i судового розгляду на підготовчому судовому засіданні обвинувального акта відносно

ОСОБА_8 та незаконною вважає постанову про зміну складу групи прокурорів за підписом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_11 , так як відсутні визначені ст. 37 КПК належні процесуальні підстави для зміни прокурора у даному кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_8 не визнає вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Покази обвинуваченого не перевірялися під час здійснення досудового розслідування і одночасно не були взяті до уваги, що свідчить про обвинувальний ухил розслідування кримінального провадження.

Вважає підозру та обвинувачення мінімально формально обґрунтованими, що повинно було бути взято до уваги судом та враховано під час розгляду апеляційної скарги.

Сама по собі підозра та обвинувачення у вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення не є підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У діях ОСОБА_8 відсутня добровільність щодо співпраці з окупаційною владою, що взагалі виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК.

Поясненнями свідків не підтверджено добровільності дій ОСОБА_8 та їм невідомо про підписанням ним будь-яких документів чи укладення договорів з окупаційною владою.

Усі заявлені у клопотанні прокурора ризики вважає припущеннями та такими, що не можуть бути враховані судом під час вирішення даної категорії клопотань.

Прокурором не виконано вимоги ст. 178 КПК.

Зазначає, що ОСОБА_8 демонстрував належну процесуальну поведінку.

За час який минув з дати затримання ОСОБА_8 його не допитано та не здійснено жодної слідчої та процесуальної дії за його участю, що свідчить про формальність дій органу досудового розслідування, спрямованих лише на формальне тримання під вартою особи понад розумні строки та відсутність ризиків.

У рішенні Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2023 не наведено жодного аргументу та доводу на спростування правової позиції сторони захисту та доводів і правових висновків слідчого судді.

Прокурором не доведено, а судом не здійснено належної правової оцінки того, що більш м`які запобіжні заходи, які не пов`язані з тримання під вартою не зможуть забезпечити мети застосування запобіжного заходу, що зобов`язує суд змінити раніше обраний запобіжний захід на більш м`який.

Судом досліджено матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує висунуте обвинувачення, допитано 9 із 12 свідків сторони обвинувачення, місце знаходження 3 з них сторона обвинувачення встановити не може, як і забезпечити їх явку до суду.

Надані в суду свідками показання жодної інформативної бази на підтвердження версії сторони обвинувачення не дали, тому ризик впливу на свідків взагалі не існує.

Вказує, що ОСОБА_8 безпідставно продовжує перебувати під вартою понад розумний строк без наявності достатніх підстав.

Позиції учасників.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.

Прокурор заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви Суду.

Частиною 1 ст. 404 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст. 422-1 КПК передбачено порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22022230000000537 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Прокурор подав клопотання, в якому необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 строком на 60 днів без визначення розміру застави, обґрунтував тим, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю запобігти цим ризикам більш мяким запобіжним заходом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2024 року ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.12.2024 року включно.

Як видно із ухвали, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 суд виходив із того, що продовжують існувати ризики, які передбачені п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, фактично врахував як видно, не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого злочину, а й суспільну небезпечність інкримінованого злочину та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що в цілому і стало підставою для висновку про продовження існування встановлених ризиків та прийняття рішення про необхідність продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не здатен запобігти існуючим ризикам на цій стадії судового провадження.

Доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують.

Застосування (продовження) запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Рішення про застосування (продовження) одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м`який запобіжний захід запобігти цим ризикам.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Крім тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, на стадії продовження запобіжного заходу враховується і сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема соціальні зв`язки, відомості, що характеризують особу обвинуваченого.

Як видно, ОСОБА_8 обвинувачується, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки воно свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Колегія судів вважає обґрунтованими висновки суду про продовження існування ризику переховування від суду.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність продовження існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризики зі сплином часу зменшуються, разом із тим вони ще є достатньо суттєвими на даній стадії кримінального провадження, що дає дійти висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти існуючим ризикам, що в свою чергу буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК

Відомості, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, стан здоров`я, були фактично враховані при продовженні строку тримання під вартою.

Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, його суспільну небезпечність, враховуючи обставини та положення, передбачені ч. 6 ст. 176 , 177, 178, 183, 331 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, соціальні зв`язки обвинуваченого, та обставини, якими прокурор обґрунтовував у клопотанні продовження існування встановлених раніше ризиків, те, що судовий розгляд кримінального провадження продовжується, суд дійшов обґрунтованого висновку, що продовжують існувати заявлені ризики, і що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не здатен запобігти існуючим ризикам на цій стадії судового провадження.

Тривалість перебування обвинуваченого під вартою, сама по собі, не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України, існуванням реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та необхідність забезпечення дієвості кримінального провадження з метою завершення розгляду кримінального провадження.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження, а питання доведеності чи недоведеності винуватості на підставі оцінки доказів з точки зору їх достатності, допустимості для доведення винуватості вирішується судом на стадії судового розгляду відповідно до положеньст. 368 КПК Україниі не може бути предметом перевірки апеляційного суду в межах визначенихст. 422-1 КПК. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не є прийнятними.

Апеляційний суд, до ухвалення рішення суду першої інстанції по суті, позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам у кримінальному провадженні, в тому числі на предмет їх допустимості, достатності та переконливості, а також робити висновки щодо доведеності чи недоведеності винуватості особи, повноти досудового розслідування, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, тощо.

Тому посилання апеляційної скарги про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали суду є неприйнятними.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 була перевірена слідчим суддею на стадії досудового розслідування, і під час апеляційного перегляду ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у порядку ст. 331 КПК на стадії судового розгляду кримінального провадження не є предметом перевірки.

Доводи апеляційноїскарги про неможливість участі прокурора ОСОБА_9 в судовому засіданні через відсутність у нього процесуальних повноважень колегія суддів відхиляє.

Як видно, постановою Херсонської обласної прокуратури від 15.08.2024 року внесено зміни до складу групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні №22022230000000537 щодо ОСОБА_8 та включено до складу прокурора ОСОБА_9 , який має процесуальні повноваження бути представником публічного обвинувачення у судовому засіданні та відповідно виносити на розгляд суду відповідні клопотання.

Положення ст. 36, 37 КПК України не передбачають обов`язкову безперервну участь одного й того ж самого прокурора у кримінальному провадженні з моменту внесення відомостей до ЄРДР і до моменту розгляду по суті цього кримінального провадження, оскільки згідно з положенням ч. 3ст. 37 КПК України, повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції з підстав та за доводів зазначених в апеляційній скарзі, скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422-1, 376 ч. 2 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Залишити без змін ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2024 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4