Ухвала

від 18.11.2024 по справі 428/15646/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18листопада 2024 року

м. Київ

справа № 428/15646/18

провадження № 61-14485ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», подану адвокатом Снайко Галиною Олегівною, на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Сєвєродонецький відділ державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державний виконавець Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степанюк Марина Василівна, ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просило визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степанюк М. В. (далі - державний виконавець) щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2020 року у справі № 428/15646/18 про стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 62 000 доларів США, 3% річних у сумі 5 580 доларів США, судовий збір у сумі 8 810 грн, зобов`язати Сєвєродонецький ВДВС у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2020 року у справі № 428/15646/18, на підставі якого видано виконавчий лист № НОМЕР_2 та відкрито виконавче провадження, виконано боржником шляхом перерахування грошових коштів на рахунки ОСОБА_2 . У зв`язку з цим боржник звернувся до державного виконавця із заявою про завершення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, державним виконавцем не винесено постанову про завершення виконавчого провадження.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, скаргу АТ «Ощадбанк» залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю передбачених пунктом 9 частин першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки на час звернення боржника до виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження не існувало судового рішення, яким визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, отримувачем у платіжних документах, наданих АТ «Ощадбанк», як доказ виконання судового рішення у цій справі, вказана ОСОБА_2 , натомість боржником до виконавчої служби подано документи, в яких стягувачем у виконавчому провадженні був ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначив, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року виконавчий лист №428/15646/18 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю, виконання будь-яких дій в завершеному виконавчому провадженні без його відновлення неприпустимо.

30 жовтня 2024 року АТ «Ощадбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

У касаційній скарзі міститься заява про поновлення строку на касаційне оскарження, яка мотивовано тим, що строк на касаційне оскарження пропущений через те, що АТ «Ощадбанк» отримало повний текст оскарженого судового рішення 01 жовтня 2024 року.

Зміст касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення фактично виконане, оскільки суму стягнуту за рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2020 року з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_2 боржником сплачено добровільно 11 та 12 лютого 2021 року на поточні рахунки ОСОБА_2 Суди не звернули увагу, що державним виконавцем безпідставно відмовлено в задоволенні заяви АТ «Ощадбанк» про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно, незаконно продовжено вчинення в рамках цього провадження виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, яке АТ «Ощадбанк» вважає виконаним добровільно та у повному обсязі.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2020 року у справі № 428/15646/18, залишеним без зміни постановами Луганського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року та Верховного Суду від 07 липня 2021 року, позов ОСОБА_2 до АТ «Ощадбанк», задоволено, стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 67 580,00 доларів США та судовий збір в розмірі 8 810,00 грн.

АТ «Ощадбанк» 11 лютого 2021 року перерахувало на поточний рахунок ОСОБА_2 суму 67 580 доларів США. Також 12 лютого 2021 року перерахувало 8 810,00 грн. В графі «призначення платежу» в меморіальному ордері та платіжній інструкції зазначено «зарах. кошти зг. рішення суду по справі № 428/15646/18 від 09.11.2020 р. на рах. ОСОБА_2 , ІНН НОМЕР_1 ».

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області 25 жовтня 2021 року у справі замінено стягувача ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .

Сєвєродонецьким міським судом Луганської області 19 січня 2022 року видано виконавчий лист про стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_2 заборгованості, на підставі якого 20 січня 2022 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

01 вересня 2023 року боржник звернувся із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на повне фактичне добровільне виконання рішення суду.

Листом керівника виконавчої служби від 26 вересня 2023 року боржнику повідомлено, що стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , натомість боржником подано документи про сплату коштів на користь ОСОБА_2 .

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року виконавчий лист № 428/15646/18 від 19 січня 2022 року визнано таким, що не підлягає виконанню повністю. В ухвалі зазначено, що станом на дату виплати коштів - 11 та 12 лютого 2021 року на користь ОСОБА_2 було відсутнє судове рішення про заміну стягувача у виконавчому листі, отже банк у відповідності до норм матеріального та процесуального законодавства вчинив дії, спрямовані на добровільне виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Вважати таке виконання неналежним, зокрема виконанням неналежному кредитору, відсутні підстави, оскільки ухвалу суду про заміну стягувача судом постановлено лише 25 жовтня 2021 року.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пунктів 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема:

визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина друга статті 432 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Суди встановили, що АТ «Ощадбанк» 11 та 12 лютого 2021 року на виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2020 року перерахувало на рахунок ОСОБА_2 суму 67 580 доларів США та 8 810,00 грн. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області 25 жовтня 2021 року у справі замінено стягувача ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 19 січня 2022 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист про стягнення з АТ «Ощадбанк» заборгованості, на підставі якого 20 січня 2022 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. АТ «Ощадбанк» звернулося із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 01 вересня 2023 року. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року виконавчий лист № 428/15646/18 від 19 січня 2022 року визнано таким, що не підлягає виконанню повністюу зв`язку з його добровільним виконанням боржником належному кредитору на момент виконання.

За таких обставин суди зробили правильний висновок, що на час звернення боржника до виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження не існувало судового рішення, яким визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, а у державного виконавця не було підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» для закінчення виконавчого провадженняу зв`язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, оскільки виконання рішення проведено у добровільному порядку, іншому стягувачу та до моменту відкриття виконавчого провадження. Тому відсутні підстави для задоволення скарги АТ «Ощадбанк».

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 428/15646/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко