Постанова

від 20.11.2024 по справі 359/2585/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 359/2585/20

провадження № 61-13299 св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа- Громадська організація Садівницьке товариство «Старз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2024 року у складі судді Чирки С.С. та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Громадська організація Садівницьке товариство «Старз» (далі - ГО «Старз»), про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням засідання правління ГО «Старз»

від 12 жовтня 2008 року йому було надано доручення щодо будівництва за власні кошти на земельній ділянці загального користування ГО «Старз» будинку охорони КПП-2, вольєра для собак і туалету, також повідомлено власника ділянки № НОМЕР_1

ОСОБА_2 про недопущення протидії проведенню будівельних робіт щодо об`єкта охорони. Крім того, доручено йому, як члену правління від імені ГО «Старз» ведення усіх справ щодо цього будівництва у державних організаціях, вирішено видати йому довіреність.

У 2008-2009 роках ним за власні кошти було побудовано будинок охорони із вольєром для собак, туалетом та огорожею.

Починаючи з 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово здійснювали руйнування фундаменту і цегляної стінки будинку охорони.

12 листопада 2019 року відповідачі приблизно о 09 год 30 хв за допомогою спеціальної техніки та разом із невстановленими особами знесли побудовані ним будівлі. Такими протиправними діями відповідачів йому завдано майнової шкоди у розмірі 327 300 грн, який відповідає вартості знесених будівель.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів вартість майнового збитку у розмірі 327 300 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представник ГО «Старз» зазначав про те, що позивач на виконання рішення правління СТ «Старз» 2008 року побудував будинок охорони, вольєра та огорожу за власні кошти. 12 листопада 2019 року вказаний будинок повністю знищено людьми, якими керував

ОСОБА_3 .

Незважаючи на обставини визнання факту знесення самочинного будівництва ОСОБА_2 на її земельній ділянці на вимогу компетентного органу, суд першої інстанції позбавлений можливості оцінити правомірність таких дій ОСОБА_2 , оскільки у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що спірний будинок, який побудував позивач, знаходився саме на її території.

Враховуючи, що позивач не зареєстрував право власності на спірний будинок, тому його права, як власника будинку, не порушені, оскільки вони ще не виникли і відсутні правові підстави для застосування положень статті 1166 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2024 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не було зареєстровано право власності на спірні будівлі, а саме на будинок охорони КПП-2, вольєра для собак і туалету. Отже, ОСОБА_1 не набув права власності на вказані будівлі. Крім того, позивач зазначав про те, що він на підставі рішення засідання правління ГО «Старз» від 12 жовтня 2008 року побудував спірні будівлі на земельній ділянці загального користування.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними доказами не підтверджено факт порушення його прав, як власника спірного майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 359/2585/20

з Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у 2008-2009 роках позивачем відповідно до рішення засідання правління ГО «Старз» від 12 жовтня 2008 року було побудовано спірні будівлі на земельній ділянці загального користування. Право власності на земельну ділянку, на якій розташовано вказані будівлі, набуто ОСОБА_2 лише у 2012 році. ОСОБА_2 не визнала факт знесення спірних будівель.

У ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відсутні правові підстави для самостійного знесення спірних будівель, оскільки судом не ухвалювалося відповідне рішення про знесення об`єкту нерухомості.

Отже, вищевказаними протиправними діями відповідачів йому було завдано майнової шкоди у розмірі вартості спірних будівель. Судами не надано належної правової оцінки доказам у справі, у тому числі показанням свідків про те, що позивачем за власні кошти побудовано відповідні будівлі з метою забезпечення цілодобової охорони периметру і ділянок ГО «Старз», а відповідачі неодноразово здійснювали руйнування цих будівель.

Доводи осіб, які подали відзиви

У листопаді 2024 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачем не спростовано, що будинок охорони, вольєр для собак і туалет є об`єктами самочинного будівництва, ним не оскаржено рішення про знесення вказаних об`єктів самочинного будівництва. Таким чином, позивачем визнано факт того, що зазначені будівлі були об`єктом самочинного будівництва,

а отже, відсутні підстави для відшкодування йому майнової шкоди.

У листопаді 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивач не є власником спірного майна, оскільки воно було самочинним будівництвом, унаслідок чого у ОСОБА_1 відсутнє право на відшкодування майнової шкоди. Позивачем належними доказами не підтверджено факт понесення витрат на будівництво спірних об`єктів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є членом ГО «Старз» з 1996 року та

з 2005 року обіймає посаду члена правління ГО «Старз», що підтверджується довідкою ГО «Старз» від 04 серпня 2020 року № 04/08 (а.с. 161, т. 2).

Протоколом засідання правління ГО «Старз» від 12 жовтня 2008 року

ОСОБА_1 було надано доручення щодо будівництва за власні кошти на земельній ділянці загального користування ГО «Старз» будинку охорони, вольєра для собак і туалету, також повідомлено власника ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 про недопущення протидії проведення будівельних робіт об`єкта охорони. Крім того, доручено ОСОБА_1 , як члену правління, від імені ГО «Старз» ведення усіх справ щодо цього будівництва у державних організаціях, вирішено видати йому довіреність (а.с. 22, т. 1).

Згідно зі звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об`єкта від 28 листопада 2012 року будинок охорони на другому контрольному пункті ГО «Старз» відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації з можливістю його подальшої безпечної експлуатації (а.с. 51-53, т. 1).

Відповідно до листа комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» від 27 травня 2014 року № 145 право власності на будівлю охорони другого контрольного пункту ГО «Старз» в Бориспільському районному «Бюро технічної інвентаризації» в період з 2008 по 2013 роки не реєструвалося. Право власності на вказану будівлю за ОСОБА_1 у період з 2008 по 2013 роки не реєструвалося. Інформацію надано згідно з паперовими носіями станом на 31 грудня 2012 року (а.с. 186, т. 1).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431, площею 0,0628 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада. Вказана обставина підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку від 25 грудня 2012 року серії ЯЙ № 949567 та інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно (а.с.137, 187, т. 1).

02 липня 2019 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції

у Київській області були виявлені порушення у сфері містобудівної діяльності, виконані роботи з влаштування двоповерхової будівлі на земельній ділянці

з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431 без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт, про що складений акт №Т-0207/1

(а.с. 138-152, т. 1).

02 липня 2019 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції

у Київській області був складений припис № С-0207/3 на ім`я ОСОБА_2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, що містить вимогу про усунення виявлених порушення до 02 вересня 2019 року шляхом отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт, шляхом приведення ділянки до попереднього стану або іншим шляхом відповідно до вимог закону (а.с. 155, 156, т. 1).

08 липня 2019 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції

у Київській області винесено постанову № А-0807/2, якою визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою, четвертою статті 96 КУпАП і накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 4 250 грн (а.с. 157-158, т. 1).

28 листопада 2019 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області складено акт № Т-2811/1 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, згідно з яким вимоги припису № С-0207/3 виконано шляхом демонтажу двоповерхової господарської будівлі орієнтовними розмірами 3,0х4,0 м та приведення земельної ділянки до попереднього стану (а.с. 160-166, т. 1).

Зі звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку від знесення будинку охорони, вбиральні та двох вольєрів фізичної особи-підприємця

ОСОБА_4 від 28 листопада 2019 року, виконаного на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що оціночна вартість матеріального збитку становить 327 300 грн без врахування податку на додану вартість станом на дату оцінки

(а.с. 78-85, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити,

які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем

і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення,

та забезпечити поновлення порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивачки на момент її звернення до суду.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно

від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування

та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди дійшли вірного висновку про те, що у справі відсутні докази, які б свідчили про те, що спірні об`єкти самочинного будівництва розташовані саме на земельній ділянці ОСОБА_2 , тому відсутні правові підстави для оцінки правомірність дій

ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 право власності на спірні будинок охорони КПП-2, вольєр для собак і туалет не було зареєстровано відповідно до положень закону, а отже, його права, як власника будівель, не порушені, оскільки вони ще не виникли і відсутні правові підстави для застосування положень статті 1166 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що у 2008-2009 роках позивачем відповідно до рішення засідання правління ГО «Старз» від 12 жовтня 2008 року було побудовано спірні будівлі на земельній ділянці загального користування, на увагу не заслуговують, оскільки такі обставини не свідчать про виникнення у позивачем права користування, власності на спірні будівлі. Більше того, у зазначеному рішенні ГО «Старз» йдеться про те, що ОСОБА_1 здійснено таке будівництво від імені громадської організації, хто, по суті, і мав стати власником нерухомого майна.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 не позбавлений права на захист своїх інтересів в інший спосіб, передбачений законом.

Посилання касаційної скарги на те, що лише у 2012 році ОСОБА_2 набуто у власність спірну земельну ділянку є безпідставними, так як не підтверджують правомірності дій позивача при будівництві спірних об`єктів нерухомого майна. Крім того, у рішенні засідання правління ГО «Старз» від 12 жовтня 2008 року зазначено про ОСОБА_2 , як про власника (можливо користувача) спірної земельної ділянки.

Також судами враховано, що Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області: складено припис від 02 липня 2019 року № С-0207/3 на ім`я ОСОБА_2 про усунення виявлених порушення до 02 вересня 2019 року шляхом отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт, шляхом приведення ділянки до попереднього стану або іншим шляхом відповідно до вимог закону (а.с. 155, 156, т. 1); винесено постанову від 08 липня 2019 року

№ А-0807/2, якою визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою, четвертою статті 96 КУпАП

і накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу

у розмірі 4 250 грн (а.с. 157-158, т. 1).

Доводи касаційної скарги про те, що судами не надано належної правової оцінки доказам у справі, у тому числі показанням свідків, на увагу не заслуговують, оскільки судами встановлено обставини на підставі відповідних доказів у справі, які оцінені у сукупності та взаємозв`язку. Разом з тим у Верховного Суду згідно з вимогами статті 400 ЦПК України відсутні повноваження на переоцінку доказів.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець