Постанова

від 14.11.2024 по справі 592/2816/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 592/2816/22

провадження № 51-705 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021200480002418, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя м. Суми (зареєстрований на АДРЕСА_1 , фактично проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ковпаківського районного суду міста Суми від 18 грудня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України суд ухвалив звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.

Також у вироку суд розподілив процесуальні витрати й вирішив долю речових доказів.

Полтавський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив у цій частині новий вирок від 23 квітня 2024 року, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією належного йому майна. Крім того, апеляційний суд на підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосував спеціальну конфіскацію та ухвалив безоплатно примусово вилучити в ОСОБА_7 мобільний термінал - телефон, виключивши цей предмет із переліку речових доказів, які підлягають конфіскації згідно з резолютивною частиною вироку місцевого суду, а в решті цей вирок залишив без змін.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за невстановлених обставин, діючи умисно, незаконно придбав психотропні речовини з метою збуту. Далі, 26 жовтня 2021 року недалеко від р. Псел, поруч із гаражним кооперативом «Цукровик» на АДРЕСА_3 працівники поліції, зупинивши ОСОБА_7 , під час його обшуку виявили і вилучили дев`ять згортків з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - PVP загальною масою 5,0439 г і три згортки з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - метилендіоксиметамфетаміном (МДМА) загальною масою 0,0746 г, які він незаконно зберігав при собі з метою збуту.

Крім того, 05 листопада 2021 року працівники поліції під час обшуку житла на АДРЕСА_2 виявили і вилучили 81 зіп пакет із PVP загальною масою 0,3285 г, яку ОСОБА_7 незаконно придбав за невстановлених обставин, перевіз і зберігав за місцем мешкання з метою збуту.

Також ОСОБА_7 , незаконно придбавши за невстановлених обставин психотропні речовини з метою збуту, перебуваючи в м. Суми, діючи повторно, умисно, незаконно збув їх шляхом залишення у вигляді «закладок», а саме: 18 жовтня 2021 року недалеко від вул. Рубіжної незаконно збув психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін у чотирьох згортках масою 0,2426 г, 0,5666 г, 0,1648 і 0,3762 г; PVP у трьох згортках масою 0,7607 г, 0,3678 г і 0,8146 г; МДМА в одному згортку масою 0,0261 г; недалеко від вул. Героїв Крут незаконно збув PVP у шести згортках масою 0,6875 г, 0,7017 г, 0,7221 г, 0,3733 г, 0,3483 г і 0,3751 г; на просп. Михайла Лушпи, 47 незаконно збув PVP в одному згортку масою 0,3518 г; недалеко від вул. Над`ярної незаконно збув МДМА в одному згортку масою 0,0273 г; поряд із вул. Партизанською незаконно збув PVP в одному згортку масою 0,3508 г. Так само 23 жовтня 2021 року ОСОБА_7 недалеко від вул. Берегової незаконно збув МДМА в одному згортку масою 0,0283 г і PVP в двох згортках масою 0,7126 г та 0,7527 г; недалеко від вул. 20-річчя Перемоги незаконно збув PVP у чотирьох згортках масою 0,3363 г, 0,3235 г, 0,3497 г і 0,3534 г, а також амфетамін в одному згортку масою 0,1643 г; біля вул. Рубіжної незаконно збув амфетамін у двох згортках масою 0,1784 г і 0,1805 г; недалеко вул. Героїв Крут незаконно збув PVP у чотирьох згортках масою 0,7771 г, 0,7452 г, 0,7047 г і 0,7254 г; поряд із вул. Над`ярною незаконно збув PVP в одному згортку масою 0,3946 г і МДМА в 1 згортку масою 0,0267 г.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. Зазначає, що апеляційний суд недостатньо уважно вивчив матеріали справи й повною мірою не врахував, що в цьому кримінальному провадженні встановлено декілька обставин, які пом`якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставини, що його обтяжують, відсутні. Водночас, як твердить захисник, апеляційний суд залишив поза увагою, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, під час досудового розслідування і судового провадження визнав свою вину, характеризується виключно позитивно, бере участь у волонтерській діяльності, офіційно працевлаштований, одружений, має на утриманні матір, яка страждає психічним захворюванням. Ці дані в сукупності, на думку захисника, знижують суспільну небезпечність особи засудженого і свідчать про те, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Прокурор ОСОБА_5 просила залишити вирок апеляційного суду без зміни як законний, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви Суду

Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, і кваліфікація скоєного за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність унаслідок незастосування положень ст. 75 КК України, що зумовило невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість, є безпідставними.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Зважаючи на вказану мету й принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України в редакції, що діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системний аналіз вимог закону України про кримінальну відповідальність свідчить про те, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, водночас належним чином умотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Так, суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення щодо обрання ОСОБА_7 міри покарання і звільнення від його відбування з випробуванням, урахував, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно з положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином (санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна).

Водночас суд зазначив, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, одружений, займається волонтерською діяльністю в благодійній організації, є донором крові, має матір, яка страждає психічним захворюванням. Крім того, суд урахував, що ОСОБА_7 не перебуває на обліку в лікарів нарколога і психіатра, а за висновком судово-психіатричного експерта виявляє ознаки тривожного розладу особистості, спостерігається субкомпенсація, на час вчинення кримінального правопорушення не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Повне визнання ОСОБА_7 своєї вини і щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні суд визнав обставинами, які пом`якшують покарання, а обставин, що його обтяжують, не встановив.

Місцевий суд дійшов висновку, що вказані обставини, які пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому, урахувавши зазначені дані про особу ОСОБА_7 , застосував положення ст. 69 КК України і призначив йому основне покарання у виді позбавлення волі в розмірі, що є нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті за вчинене ним кримінальне правопорушення, - на строк 5 років, а також не застосував додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, суд першої інстанції, повторно врахувавши перелічені вище дані про особу ОСОБА_7 , зазначив, що його позитивна поведінка після вчинення кримінального правопорушення вказує на намагання виправитися, а тому він не становить суспільної небезпеки і його виправлення та перевиховання можливі за умови звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Таким чином, місцевий суд під час призначення покарання і вирішення питання про можливість виправлення та перевиховання винного без його відбування переважно врахував одні й ті ж обставини, що є неприпустимим.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_7 покарання, зважив на обставини, на які послався місцевий суд.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що під час застосування ст. 75 КК України поза увагою суду першої інстанції, по суті, залишилися конкретні обставини кримінального провадження, зміст і обсяг небезпечних винних дій ОСОБА_7 , що вказують на підвищений рівень суспільної небезпеки його діяння.

Так, апеляційнийсуддавналежнуоцінкутому, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин проти порядку обігу психотропнихречовин,встановленого з метою захисту здоров`я населення. Суд апеляційної інстанції наголосив на вчинених ОСОБА_7 численних епізодахїхзбутушляхомзалишенняувигляді«закладок» і значному обсягу зберіганнязметоюподальшогозбуту, щостворилозагрозузаподіянняшкодиабо заподіяло фактичнушкодуздоров'ю невизначеногоколаосіб. Отже, апеляційний суд правильно визначив ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яка характеризується насамперед поширенням та згубним впливом наркоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості та зумовлює тяжкі наслідки не тільки для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, для економіки та суспільства в цілому.

Таким чином, апеляційний суд установив, що висновок місцевого суду про можливість застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України зроблено без урахування особливостей наведеної норми матеріального права і належним чином не вмотивовано.

Тому суд апеляційної інстанції, з огляду на мету покарання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати можливим виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без відбування покарання і необхідність призначення покарання, що належить відбувати реально.

Водночас апеляційний суд урахував, що в цьому кримінальному провадженні встановлено обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і, зваживши на дані, що позитивно характеризують винного, зокрема ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, нижчому від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, на строк 4 роки, а також застосував конфіскацію частини належного йому майна.

З урахуванням зазначених даних, тяжкості скоєного умисного злочину, кількості епізодів і конкретних обставин вчинення протиправних діянь, зокрема того, що ОСОБА_7 в межах густонаселеного міста збув психотропні речовини трьох видів (два з них є особливо небезпечними, обіг яких заборонено), залишивши їх у численній кількості в громадсько доступних місцях, потенційної небезпечності наслідків їх збуту серед різних верств населення, кількості вилучених пакувань і ваги психотропної речовини, підготовленої ним для подальшого збуту, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_7 покарання в зазначеному виді й розмірі, що належить відбувати реально, справедливим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Зважаючи на викладені обставини, які підлягають обов`язковому врахуванню, навіть за наявності виключно позитивної характеристики засудженого, його сімейних обставин і залученості до волонтерської діяльності, а також того, що він активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся та вперше притягується до кримінальної відповідальності, підстав вважати призначене покарання несправедливим через суворість, а також підстав для пом`якшення покарання чи застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає, оскільки ці обставини самі собою не є противагою суспільній небезпечності злочину з огляду на зміст і обсяг вчинених ОСОБА_7 дій, пов`язаних із незаконним обігом психотропних речовин, розмір і характеристики предметів кримінального правопорушення, цінність об`єкта посягання.

Вирок апеляційного суду належним чином умотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

У касаційній скарзі захисник твердить, що суд апеляційної інстанції надто швидко, на його думку, провів судовий розгляд і, недостатньо ознайомившись з матеріалами справи, залишив поза увагою дані про особу ОСОБА_7 , які свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання. Однак жодних нових відомостей, які б не проаналізував апеляційний суд у вироку, захисник у касаційній скарзі не навів. До того ж захисник, констатуючи в касаційній скарзі недотримання апеляційним судом приписів ст. 368 КПК України, не конкретизує, які саме питання, на його думку, не вирішив апеляційний суд під час ухвалення вироку.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, не встановлено, тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Вирок Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3