Рішення

від 11.11.2024 по справі 558/506/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №558/506/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Мазанович Н.П. ,

провівши судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Демидівської селищної ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спікуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Демидівської селищної ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просив зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною - + та визначити наступний спосіб участі батька у вихованні дитини: щотижня у суботу з 16.00 до 19.00 год. та неділю з 11.00 до 14.00 год. за місцем проживання батька або у дитячому розважальному закладі або для прогулянок поблизу місця проживання матері в парку відпочинку, без присутності матері; кожного другого та четвертого тижня у четвер з 11.00 до 14.00 год., за місцем проживання батька або в дитячому розважальному закладі або для прогулянок поблизу місця проживання матері в парку відпочинку, без присутності матері; в день народження дитини - 01 жовтня з 13.00 до 18.00 год. за місцем проживання батька або у дитячому розважальному закладі або для прогулянок поблизу місця проживання матері в парку відпочинку, без присутності матері; в державні та релігійні свята (зокрема - Новий рік, Різдво, 8 Березня, День Конституції, День Незалежності, Великдень, Трійця, День захисника України) з 11.00 до 15.00 год. за місцем проживання батька або у дитячому розважальному закладі або для прогулянок поблизу місця проживання матері в парку відпочинку, без присутності матері; в день народження батька - 15 квітня з 15:00 год. (15 квітня) до 11.00 год. (16 квітня); в день народження баби - 29 червня та діда - 12 квітня з 13.00 до 19.00 год. за місцем проживання батька або у дитячому розважальному закладі або для прогулянок поблизу місця проживання матері в парку відпочинку, без присутності матері; в весняні, літні, осінні та зимові канікули надати можливість брати дитину до себе на тимчасове проживання по 4 дні за місцем проживання батька або у дитячому розважальному закладі або для прогулянок поблизу місця проживання матері в парку відпочинку, без присутності матері, у разі якщо в день призначений для побачень з батьком дитина хворіє, то відповідач має надати йому документи, що підтверджують хворобу дитини, і у такому випадку забезпечити зустріч за місцем перебування дитини; надати дозвіл на необмежене спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною; встановити, що у дні, визначені для побачення з дитиною він забирає дитину у визначений час з місця проживання, школи або гуртка та повертає у визначений час до місця проживання, зобов`язати відповідача надавати йому безперешкодний зв`язок з дитиною - засобами відеозв`язку через інтернет або телефонію; надавати йому інформацію щодо всіх учбових або виховних закладів, гуртків, секцій, курсів та інших навчальних процесів, в яких приймає участь дитина, з вказанням адрес цих учбових або виховних закладів, гуртків, секцій, курсів тощо; усунути йому перешкоди у спілкуванні з дочкою у встановлені графіком дні, а також своєчасно інформувати про місце проживання або перебування дитини, з вказанням точної адреси місця проживання або місця перебування дитини; усунути йому перешкоди брати участь у житті дитини, зокрема не перешкоджати йому брати участь у батьківських зборах в навчальних закладах, в яких навчається або буде навчатися дитина; не перешкоджати йому спілкуватися з вчителями або вихователями дитини.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що він з 06 листопада 2011 року перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. В даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_6 25 грудня 2020 року рішенням Демидівського районного суду Рівненської області в справі 569/14852/20 вказаний шлюб було розірвано. 14 грудня 2021 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області в справі № 569/5703/21 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_7 , та стягнуто з нього на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 зі всіх видів його заробітку до повноліття дитини.

Під час судового розгляду відповідачем стверджувалося, що він буде мати повну інформацію про дитину, зокрема де знаходиться дитина, який стан її здоров`я, а також право батька зустрічатись і без перешкод спілкуватися з дочкою, а за попередньою домовленістю з матір`ю, брати дочку до себе за місцем свого проживання.

Однак, через постійні перешкоджання відповідачем його спілкуванню з дочкою, ним 16 січня 2023 року була подана заява до Служби у справах дітей, в якій він просив зобов`язати відповідача припинити йому перешкоджати спілкуватись з дитиною та встановити спосіб участі у вихованні дитини.

Розпорядженням Рівненського міського голови №268-р від 20 березня 2023 року було визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з встановленням можливості побачень з дитиною: у І і III п`ятницю місяці з 15.00 год. до 18.00 год., та II і IV суботу місяця з 15.00 год. до 18.00 год.

Він не погоджується з графіком участі, який встановлений вищезазначеним Розпорядженням, тим більше, що він й не виконується відповідачем, відбувається постійне перешкоджання побаченням та спілкуванню його зі своєю дочкою з боку відповідача.

Так, приблизно за півроку до розірвання шлюбу сторони вже не проживали разом. Малолітня дочка у цей час проживала або з ним, або в селі у баби. Приблизно в першій половині 2021 року почалися перешкоджання йому відповідачем у спілкуванні з дитиною. Тоді ж відповідачем була подана заява до суду про визначення місця проживання дитини з нею та стягнення аліментів. Ним була подана в цій справі зустрічна позовна заява про визначення місця проживання дитини з ним, однак ця заява не була розглянута судом та повернута йому. Внаслідок перешкоджання відповідачем спілкуванню з його дочкою, він неодноразово звертався до відповідача з проханням припинити протиправні дії стосовно нього та малолітньої дочки щодо перешкоджання спілкуванню та налаштування дитини проти батька. Крім перешкоджання у спілкуванні, відповідач примушує дитину називати батьком нового чоловіка.

Він, через перешкоджання відповідача, вимушений був до певного часу спілкуватися з дитиною тільки телефоном, бо зустрічатися з батьком дитині забороняє відповідач. В телефонному спілкуванні дочка висловлювала бажання спілкуватися з татом, однак потім повідомила, що мама з новим чоловіком забороняють їй спілкуватися з ним. Задля обмеження спілкування дочки з татом відповідач разом з її новим чоловіком змінили номер телефону дочки, щоб повністю унеможливити телефонне спілкування. Він спочатку потайки зустрічався з дочкою, спілкувався з нею, проводжав її до школи, оскільки дитина ходить до школи через залізничні колії, і для неї це є небезпечно. Але відповідач заборонила дитині, щоб батько її супроводжував, хоча при цьому сама не проводжала дитину, попри обіцянку йому, що буде дитину проводжати до школи.

Також, він ходив до школи, спілкувався з класним керівником дочки, був приєднаний до батьківського чату класу, в якому навчалася дочка, пересилав кошти на ремонт, на зошити. Однак через певний час член батьківського комітету звернулася до нього з повідомленням, що хоче повернути йому кошти, які він вніс, оскільки матір дитини оплатила всі платежі до кінця року і попросила батьківський комітет повернути всі кошти батьку. Пізніше його видалили з батьківського чату.

Ці дії здійснені відповідачем задля обмеження участі батька в житті дитини. Враховуючи вищезазначені дії відповідача, в червні 2021 року ним була подана заява до Служби у справах дітей щодо перешкоджань спілкуванню з дитиною та участі у житті дитини. У відповідь він отримав лист від Служби у справах дітей, в якому повідомлялося, що у Рівненському міському суді Рівненської області розглядається справа № 569/5703/21 про визначення місця проживання дитини, і тому орган опіки і піклування припиняє розгляд заяви.

Через постійні перешкоджання відповідачем у спілкуванні з дочкою, враховуючи триваюче перешкоджання відповідачем побаченням його з дочкою, ним 10 квітня 2023 року було подана ще одна заява про факти перешкоджання, в якій він, зокрема, повідомив про те, що у визначені розпорядженням міського голови часи він приходив для спілкування з дитиною, однак відповідачем надсилалися йому повідомлення, що дитина відпочиває, потім має ще якісь справи тощо. У відповідь він отримав лист № 01-18/121 від 26 квітня 2023 року про те, що з відповідачем проведена бесіда, і що в своєму письмовому поясненні відповідач зазначила, що ніколи не заперечувала проти побачень дочки з батьком і не налаштовувала її проти батька.

Проте, інформація, яка викладена в вищезазначеному поясненні, не відповідає дійсності, перешкоджання побаченням та спілкуванню з дочкою, налаштування дитини проти нього відповідачем носять постійний системний характер. 10 червня 2023 року він в черговий раз, у встановлений розпорядженням міського голови час, прийшов на побачення з дитиною, подзвонив у двері, однак ніхто двері не відчинив і не вийшов.

Внаслідок чого ним була викликана поліція і подана заява до поліції. На вищезазначену заяву від Національної поліції був надісланий лист, в якому його було повідомлено про те, що з відповідачем була проведена профілактична бесіда щодо дотримання вимог СК та запропоновано звернутися до Служби у справах дітей.

Крім цього, хвилюючись за психологічний стан дочки, він зустрічався та спілкувався зі шкільним психологом, яка повідомила, що дочка в спілкуванні з психологом висловлюється про батька дуже тепло, повідомила, що довіряє батьку.

Крім іншого, зловживаючи своїми правами, відповідач задля продовження перешкоджанню спілкуванню батька з дитиною, подала до поліції заяву про те, що начебто він переслідує їхню сім`ю, хоча жодного переслідування будь-якої особи з його боку немає.

Відповідач чинить на дочку психологічний тиск, налаштовує дочку проти батька. Крім вчинення перешкоджань побаченням його з дочкою, відповідач також не надавала і не надає йому інформацію про дочку, ані про стан здоров`я, ані про її успіхи.

Враховуючи вищезазначені обставини та вичерпавши всі можливі законні способи врегулювання спору, він вимушений звертатися до суду з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку побачень таким чином, щоб у нього була реальна можливість зустрічатися та спілкуватися з дитиною.

Звертає увагу, що він офіційно працевлаштований, не має судимостей, жодного разу не притягувався навіть до адміністративної відповідальності, добре характеризується за місцем роботи, має спокійний врівноважений характер, не має заборгованості по сплаті аліментів і має дуже добрі довірливі стосунки зі своєю дочкою. Він підкреслює, що налаштований виключно на конструктивні взаємовідносини з відповідачем задля забезпечення найкращих інтересів дитини.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує, що протягом 2018-2019 pоків позивач не працював, а його психічний стан був нестабільний. Він часто погрожував, що закінчить життя самогубством. У той період працювала і забезпечувала сім`ю лише відповідач. Коли нею було остаточно вирішено, що покращення їхніх відносин не можливе, а поведінка позивача негативно впливала на дитину, на початку 2020 року вона відвезла дочку бабі, а сама прийняла рішення розірвати подружні стосунки.

У позові про розірвання шлюбу ОСОБА_1 зазначав, що спору щодо визначення місця проживання дитини між ними немає. Разом з тим, ними усно було досягнуто згоди про те, що позивач може безперешкодно, згідно узгодженого між ними часу спілкуватися з дитиною вживу чи по телефону, забирати її до себе на ніч, гуляти, відвідувати батьківські збори чи іншим чином брати участь у вихованні дитини.

25 грудня 2020 року рішенням Демидівського районного суду Рівненської області №569/14852/20 даний шлюб було розірвано.

Починаючи з листопада 2020 року позивач став поводити себе агресивно, розпалюючи ворожнечу та конфліктну комунікацію між ними, він перестав дотримуватися домовленостей щодо дитини, почав погрожувати відповідачу, що відбере дочку, також почав чинити психологічний тиск на дитину та маніпулювати нею. Через такі дії відповідач була вимушена звернутися до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дитини із матір`ю та стягнення аліментів. 14 грудня 2021 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області в справі №569/5703/21 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 з матір`ю - ОСОБА_8 , а також з ОСОБА_9 стягнуто на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки.

Протягом червня 2021 року позивач вчиняв психологічне насильство над дитиною, маніпулював її дитячою психікою, погрожував викинути іграшки, якщо дитина не прийде до нього.

Розпорядженням Рівненського міського голови від 20 березня 2023 року було визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_6 .

Відповідач завжди сприяла і не заперечувала зустрічам чи спілкуванню позивача та дочки. Проте, як зазначає дитина, спілкування та зустрічі з батьком завжди зводилися до того, що він з`ясовував стосунки та погрожував самогубством. Крім того, позивач забороняв дитині спілкуватися з матір`ю у час коли вона перебувала з ним. Дитина жалілася, що батько примушував по приходу до нього знімати свій одяг та одягати лише той, що придбав він, а коли вона мала повертатися додому - навпаки: знімати його одяг та одягати той, в якому вона прийшла. Кожного разу коли дочка приходила від батька, вона була не в настрої, замкнута в собі, не раз вона плакала. По дитині було одразу помітно, коли вона зустрічалася з батьком.

Спочатку, коли відповідач приходила близько 22 год. забирати дитину від батька, він намагався максимально затягнути час і не відпускав дитину, а їй ж казав зачекати 30 хв. - 1 год., бо нібито вони вечеряють. Проте згодом він вдався до більш жорсткіших методів. Одного разу у квартирі позивача залишилися зошити дочки, які вони вирішили забрати аби виконати завдання. До квартири він впустив лише дочку, після чого замкнув її там та не випускав. Відповідач дзвонила до дитини, вона не відповідала на виклик, після чого відповідач почула, що дитина її гукає та проситься вийти з будинку, та батько не її не випускає. Тоді відповідач була вимушена викликати поліцію, і вона була в такому стані, переживаючи за безпеку дитини, що мусила розбити вікно та відкрити двері. Коли поліція приїхала, вона написала заяву про цей випадок.

Позивач також приходив до школи і просив вчителів про зустрічі з дочкою, на що вчителі погоджувалися, проте сама дитина була проти. Вона говорила, що їй немає про що з ним розмовляти. Надалі дочка відмовлялася від будь-яких зустрічей з батьком. Однак, він почав переслідувати її дорогою до школи, дитина ж починала тікати. Така поведінка батька дуже лякала дитину, через що, вона часто перебувала у стресі. За словами дочки, вона говорила батьку, що не має бажання з ним бачитися, а його поведінка її лякає.

Відповідно цим спростовується інформація позивача і про те, що дочка з любов`ю та теплом відгукується про нього, та в доказ надає скриншот із підписом «татусік» у телефонній книзі. Проте не зауважує на номер телефону, який підписаний як «татусік», оскільки цей номер телефону належить ОСОБА_10 , якого дочка дуже любить і поважає, а відповідач, у свою чергу, ніколи не просила дочку називати свого чоловіка «татом» чи іншими формами цього слова, а навпаки - завжди зауважувала на тому, що її батько ОСОБА_1 .

Щодо твердження позивача про те, що відповідач приховує будь-яку інформацію про дочку від нього, зазначає, що позивач не підтримує жодного спілкування з відповідачем та не цікавиться у неї щодо життя, потреб чи успіхів дитини. Участі у вихованні дитини батько не бере. Адже, переслідування, замикання дитини у будинку, погрози та приниження матері - не тотожне вихованню та сприянню розвитку дитини.

Відповідач не проти ефективної та врівноваженої комунікації між нею та позивачем, а також зустрічей дочки з батьком, але це обов`язково повинно відповідати інтересам дитини, тобто при цьому повинна беззаперечно враховуватися думка дитини, її фізичний та психологічний стан.

Таким чином, запропоновані позивачем години побачень суперечать інтересам дитини, оскільки з 11.00 год. до 14.00 год. у четвер дитина навчається у школі. Дні народження баби, діда чи батька і самої дитини також можуть бути днями шкільного навчання або практики, аналогічно і з державними та релігійними святами, які в умовах воєнного стану є навчальним періодом.

З огляду на зазначене, зважаючи на відсутність достовірних і допустимих доказів на підтвердження перешкоджання у спілкуванні з дитиною, приховуванні будь-якої інформації про дочку, а також зважаючи на порушення інтересів дитини запропонованим позивачем розкладом побачень, позивачу слід відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 просить позов задовольнити в повному обсязі. Вказує, що позивач не погоджується з жодними твердженнями, які викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони повністю не відповідають дійсності. Всі ці твердження - повідомлення неправдивої негативної інформації про позивача, зроблені відповідачем задля створення негативного уявлення про позивача в суді. Позивач ніколи не застосовував жодного тиску на дитину, ніколи не замикав її в будинку, і не здійснював жодних протиправних дій щодо дитини. Саме відповідач створює постійно конфліктні ситуації, саме відповідач налаштовує дитину проти батька, постійно повідомляючи неправдиві негативні відомості дитині про батька, що впливає на світосприйняття дитини, та зокрема - уявлення дитини про батька. І всі дії відповідача спрямовані на створення перешкод батьку у спілкуванні та вихованні дитини.

Звертає увагу, що відповідачем надані копії її пояснень до Служби у справах дітей, що прямо підтверджують, що позивач неодноразово звертався до відповідних органів і самої відповідачки з питань перешкоджання нею у спілкуванні з дитиною. Однак ці звернення не надали необхідного результату - перешкоджання та налаштування вороже дитини проти батька продовжуються, саме тому позивач вимушений звернутися до суду про встановлення певного графіку побачень, та контролю цих побачень з боку держави, зокрема - державної виконавчої служби.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Позивач вказав, що після розлучення йому почали чинити перешкоди у побаченнях з дитиною. Він звертався до Служби у справах дітей, щоб йому допомогли вирішити цю проблему, в зв`язку з чим йому було встановлено графік побачень. Він з`являвся по графіку, однак йому не давали побачитись і поспілкуватись з дитиною, він викликав поліцію. Загалом коли він приходив за їхньою адресою проживання, то дитина казала, що має якісь справи, обманювала його, відмовлялася виходити і він припускає, що відповідач могла впливати на дитину, бо вона постійно з нею і налаштовує дитину проти нього. В дитини заблокований телефон, вона негативно до нього ставиться, а він не має можливості з нею поговорити. Він дійсно випадково бачив дитину на вулиці, але вона навіть з ним не вітається. Він не підходив до неї, оскільки за останні роки він декілька разів підходив на дворі до дитини, але це негативно потім висвітлювалося. І він дійсно запитував в дитини чи хоче вона, щоб його не стало, що б це все закінчилося, щоб він не приходив. Він знає, що це ненормально, але він теж жива людина. Дитина теж йому багато нехорошого писала. Речі дитини під час війни він віддав на благодійність, іншим дітям.

Коли дитина пішла в п`ятий клас, то його з подачі відповідача виключили з батьківської групи. Він підходив до класного керівника і вона казала, що не може тиснути на дитину. А за батьківську групу класний керівник сказала, що його включать. На батьківські збори він не ходив, бо він не знає в якості кого він там має бути, дитина називає батьком іншого чоловіка. Він не знає як налагодити комунікацію з дитиною, оскільки з нею немає спілкування. З приводу цього питання до відповідача він не звертався і це питання вони з нею не обговорювали, останній раз з відповідачем він спілкувався 3 роки назад. Класного керівника бачив десь 1 рік назад. Він думає, що якщо буде рішення суду і буде графік, то відповідач буде зобов`язана виконувати рішення суду, а він буде намагатися налагодити зв`язок з дитиною. При цьому, він був на комісії з питань захисту прав дитини, де відповідач казала, що допоможе йому у налагодженні спілкування з дитиною, але він їй не дзвонив, бо йому важко себе переступити через минулий негатив у їхніх відносинах.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що доказом того, що дитина налаштовується матір`ю є показання дитини у судовому засіданні. Дитина сказала, що з батьком не спілкується, бо він нею не займався, але такі речі діти в 13 років не говорять. І йому не відомі випадки, щоб діти переставали називати батька батьком з власної ініціативи, а починали називати по імені. Позивач не є насильником, пияком, наркоманом, а тому не відомо з якого дива дитина почала називати батька по імені. Рішення суду позивачу потрібно, бо він так думає, що позивач буде ходити з виконавчою службою, щоб виконати рішення суду, так як позивач вказує, що йому перешкоджають бачитись з дитиною.

Представник позивача ОСОБА_2 подав судові дебати в письмовому вигляді, але суд звертає увагу, що він в судовому засіданні їх не оголошував, а обмежився лише поясненнями наведеними вище.

Відповідач та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні в задоволенні позову просили відмовити.

Відповідач вказала, що після розлучення ніяких заборон у спілкуванні дитини з батьком не було. Деякий період було все добре, дитина ходила ночувала до позивача. Але настав такий час, що коли дитина до нього приходила, то він забирав у неї телефон, забороняв брати трубку, коли вона дзвонила до дитини, забороняв на дворі вітатися з нею, забороняв виносити іграшки і казав, що краще він комусь їх віддасть, ніж дасть туди, де вона живе, забороняв носити одяг, в якому прийшла дитина, і схожих випадків було багато. Під час цих зустрічей він дитиною не займався, не вчив з нею уроки, ніде не гуляв. Через деякий час дитина сказала, що не хоче ходити до батька, оскільки він негативно її налаштовує, каже, що матір їх покинула, знайшла іншого чоловіка і вони їй з татом не потрібні. Після відвідування батька дитини була без настрою, була замкнута. Якогось переломного моменту, з якого дитина почала відмовлятись бачитись з батьком не було, зменшення спілкування відбувалося поступово.

Після встановлення Службою у справах дітей графіку побачень позивач якось прийшов до місця їхнього проживання, але дитина відмовилася до нього виходити. Він викликав поліцію, поліція приїхала і поспілкувалася з дитиною, яка їм повідомила, що не хоче спілкуватися з батьком, оскільки він їй погрожує, що з собою щось зробить, не віддає їй її речі, каже, що вона стане не потрібною матері, які він став їй не потрібний.

При цьому, він з приводу дитини зовсім з нею не комунікує, останній раз він написав, що якщо дитина не буде до нього ходити, значить вона хоче його смерті. Після цього спілкування не було.

Як мати, вона думає, що саме через негативну поведінку позивача дитина не хоче з ним спілкуватись. Вона не буде примушувати дитину спілкуватися з позивачем, однак вона не проти, якщо позивач їй подзвонить, вона візьме трубку і допоможе їм організувати зустріч, буде говорити з дитиною щодо налагодження відносин з батьком, вона це і казала на комісії з питань захисту прав дитини, але позивач їй так і не дзвонив.

В судових дебатах відповідач пояснила, що в перерві між засіданнями позивач їй телефонував, вони зустрічалися і говорили про дитину. Останній раз вона запропонувала дитині піти на зустріч з батьком, але дитина відмовилася, і після засідання суду думку не змінила, і сказала, що не хоче спілкуватись з батьком.

Представник відповідача ОСОБА_4 вказала, що підстав для звернення до суду не було, позов безпідставний, причиною відсутності комунікації між позивачем і дитиною є не протиправна поведінка відповідача, а дії самого позивача, які не сприяли налагодженню спілкування, а навпаки шкодили йому. Позивач досі не розуміє, як йому налагоджувати спілкування зі своєю дитиною-підлітком.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Демидівської селищної ради в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. В заяві від 27 червня 2024 року Служба у справах дітей Демидівської селищної ради вказала, що малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_11 не зареєстровані та фактично не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а тому просить проводити судові засідання без їх участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в судове засідання, яке було призначено на 11 листопада 2024 року, не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника ОСОБА_5 . Про причини неявки суд не повідомив. У заяві від 19 травня 2024 року представник ОСОБА_12 просила судові засідання проводити без її участі, висновок органу опіки та піклування від 20 травня 2024 року №08-01-705/24 підтримує та просить прийняти рішення враховуючи інтереси дитини.

19 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_4 подала клопотання про виклик та допит свідків, які ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2024 року задоволені.

Заслухавши сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 06 листопада 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб, прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_14 ; дружини - ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Княгининською сільською радою Демидівського району Рівненської області 06 листопада 2011 року.

Під час перебування у шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 05 жовтня 2012 року, серії НОМЕР_1 .

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року в справі №569/14852/20, яке набрало законної сили 22 січня 2021 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано.

15 червня 2021 року ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про встановлення йому днів і годин зустрічей з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На його заяву 14 липня 2021 року Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомила, що в Рівненському міському суді Рівненської області розглядається справа №569/5703/21 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дочки та стягнення аліментів, а тому орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року в справі №569/5703/21, яке набрало законної сили 20 січня 2022 року, визначено постійне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_7 , та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах по ВП №68437788 від 27 вересня 2023 року, виданого Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заборгованість по аліментах у ОСОБА_1 станом на 01 вересня 2023 року відсутня.

Розпорядженням Рівненського міського голови від 20 березня 2023 року №268-р визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено можливість побачень з дитиною: у І та ІІІ п`ятницю з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. та ІІ та ІV суботу з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. При цьому, ОСОБА_3 надавала пояснення Службі у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради 20 лютого 2023 року, в яких вказувала, що не заперечує щодо спілкування дитини з батька, і просила визначити порядок спілкування батька з дочкою.

В квітні 2023 року ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_3 щодо виконання розпорядження Рівненського міського голови. На його заяву 26 квітня 2023 року Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомила, що з ОСОБА_3 було проведено бесіду, в своїх поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що вона ніколи не заперечувала проти побачень дочки з батьком та не налаштовувала її проти батька.

10 червня 2023 року ОСОБА_1 звертався до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області з приводу конфлікту з колишньою дружиною. На його звернення 29 червня 2023 року Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області повідомило, що в результаті проведеної перевірки було встановлено, що в даній події відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим подальший розгляд звернення припинений, а із ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду щодо дотримання вимог СК України.

16 червня 2023 року ОСОБА_1 звертався до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області із заявою про вжиття заходів стосовно ОСОБА_3 , яка не дає йому бачитися та спілкуватися з дочкою ОСОБА_6 та не виконує розпорядження Рівненського міського голови про визначення способу участі батька у вихованні дитини. На його заяву 07 липня 2023 року Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області повідомило, що в результаті проведеної перевірки було встановлено, що в даній події відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим подальший розгляд звернення припинений, а із ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду щодо дотримання вимог СК України. При цьому, ОСОБА_3 надавала пояснення Рівненському районному управлінню поліції ГУНП в Рівненській області 24 червня 2023 року, в яких вказувала, що жодного разу дитина не виявила бажання бачитися з батьком і надалі категорично відмовляється бачитися з ним, натомість вона ніколи дочку проти батька не налаштовувала і не заперечує проти їх побачень.

07 липня 2023 року ОСОБА_1 звертався до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області з приводу конфлікту з колишньою дружиною. На його звернення 12 липня 2023 року Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області повідомило, що в результаті проведеної перевірки було встановлено, що в даній події відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим подальший розгляд звернення припинений, а із ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду щодо дотримання вимог СК України.

06 вересня 2023 року ОСОБА_3 зверталася до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області із заявою, в якій просила притягнути ОСОБА_1 до передбаченої законом відповідальності, оскільки він чинить психологічний тиск на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачем надано переписку за період з 08 липня 2021 року по 15 червня 2022 року щодо оплати коштів, в зв`язку з навчанням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій вказано, що ОСОБА_1 вносив кошти на потреби навчання дитини, однак попередньо матір дитини внесла необхідні платежі, а тому кошти ОСОБА_1 були повернуті, також надані копії квитанцій.

Позивачем надані характеристики, зокрема від 06 червня 2023 року з ТОВ «Хйорт Кнудсен Україна» та від 07 вересня 2023 року з ПрАТ «РІВНЕАЗОТ», відповідно до яких він позитивно характеризується по місцю роботи.

Також, позивачем надані фотографії, на яких він зображений разом з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обома сторонами надані фотографії, з яких слідує, що у телефоні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 записаний як «татусік».

А і з переписки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позивачем («таточко», « ОСОБА_16 »), наданої відповідачем, за період з 04 червня 2021 року по 2024 рік слідує, що дитина не хоче жити у позивача, хоче бути з матір`ю, просить віддати її речі, іграшки, просить негативно не висловлюватись про матір, послідовно відмовляється бачитися і розмовляти з батьком, натомість позивач послідовно наполягає на побаченнях і тричі вказує на те, що дитина це робить навмисно, бажаючи його смерті.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , показала, що вона не проти спілкуватись з татом, але спілкуватись не хоче, бо їй не цікаво з ним проводити час. Раніше вона приходила до нього, залишалася там ночувати, але коли вона була у нього, то він забирав в неї телефон, коли мати дзвонила, забороняв на дворі вітатись з матір`ю, не проводив з нею час. Коли останній раз батько був у школі не пам`ятає, він давно їй не писав. Мати ніколи їй не забороняла чи не рекомендувала спілкуватись з батьком, а навпаки казала, що якщо хочеш, то спілкуйся. Вона сама вирішила не спілкуватися з батьком. Батько дійсно їй писав щодо годин побачень десь півроку тому, але вона не відповідала, бо не хоче з ним говорити і бачитись. Чому перестала спілкуватись з батьком не пам`ятає. В неї погані спогади залишилися про нього і вона не хоче його називати батьком. Станом на сьогодні в неї почуттів до батька немає, він для неї чужий.

Свідок ОСОБА_15 , який є чоловіком відповідача, в судовому засіданні показав, що позивач сам так зробив, що дитина не хоче з ним спілкуватись, причиною є виключно його поведінка. Коли вона ще ходила до нього він намовляв її проти них, казав не вітатися з матір`ю, не віддав її речі, якось на дворі тягнув дитину за руку і їй було страшно. Він не цікавився дитиною. Якось вони змушені були викликати поліцію, щоб забрати дитину у позивача, бо він закрив її в будинку, забрав телефон, видалив номера. Дитина злякалася, в неї був стрес. Дитина відмовилася ходити до позивача. В перерві між судовими засіданнями позивач дійсно звертався до відповідача по питанню зустрічі з дитиною і щоб відповідач вплинула на це, але дитина сама не хоче з ним спілкуватись і не хоче до нього ходити. Відповідач ніколи не забороняла дитині спілкуватись з батьком. На його думку, можливо налагодити стосунки позивача з дитиною, але це має бути поступово, він цьому перешкоджати не буде.

Як слідує з Висновку органу опіки та піклування від 20 травня 2024 року №08-01-705/24 ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Для дівчинки відведено окрему кімнату, в якій наявне спальне місце, шафа, стіл для занять, іграшки.

Заборгованість по виконанню виконавчого листа №569/5703/21, виданого Рівненським міським судом від 25.01.2022 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання дочки ОСОБА_17 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, станом на 10.05.2024 відсутня.

ОСОБА_18 разом з матір`ю ОСОБА_11 фактично вони проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Квартира належить ОСОБА_15 . В помешканні створені належні умови для проживання та виховання малолітньої дитини. Для ОСОБА_17 відведено окрему кімнату, в якій наявні всі необхідні речі для дівчинки. З ОСОБА_19 у дівчинки склалися гарні стосунки.

ОСОБА_18 навчається в Рівненській гімназії № 3 Рівненської міської ради.

Під час бесіди з працівниками служби у справах дітей малолітня ОСОБА_18 повідомила, що не спілкувалася зі своїм батьком вже багато часу і не бажає з ним спілкуватися. З батьком у неї раніше ніколи не було хороших відносин, він не хотів проводити з нею свій вільний час. Після розлучення батьків ОСОБА_17 ходила до батька, залишалася ночувати у нього. Тато постійно говорив погані речі про маму, дівчинку це засмучувало і вона перестала ходити до нього. Батько не віддав ОСОБА_17 її речей, іграшок та меблів. Після цього дівчинка не хоче з ним спілкуватися, хоча мама не забороняє.

Питання про усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дочкою ОСОБА_20 та її вихованні розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, на засіданні комісії були присутні батько ОСОБА_1 і мати ОСОБА_11 .

Орган опіки та піклування вважає доцільним усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши можливість побачень з дитиною: у І і III п`ятницю місяця з 15.00 год. до 18.00 год.; у II і IV суботу місяця з 15.00 год. до 18.00 год.; в день народження батька дитини, наступний день після дня народження дитини і необмежене спілкування засобами зв`язку.

За змістом частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статі 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно частин третьої та п`ятої статті 5 СК України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

За положеннями статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до частини другої статті 18 СК України способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; припинення правовідношення, а також його анулювання; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; зміна правовідношення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

За положеннями частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За положеннями статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини. А батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України» стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Як встановлено судом, розпорядженням Рівненського міського голови від 20 березня 2023 року №268-р визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 вказує, що не погоджується з цим графіком і він не виконується відповідачем, відповідач постійно перешкоджає йому бачитись і спілкуватись з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо створення йому перешкод ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Самі по собі його звернення до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо створення йому перешкод у спілкуванні та вихованні дитини відповідачем не підтверджують наявність таких перешкод та не були вони встановлені і відповідними органами, до яких звертався позивач. З наданої позивачем переписки щодо оплати коштів, в зв`язку з навчанням дитини, також не встановлено, що відповідач йому чинить перешкоди, зокрема, брати участь у батьківських зборах, спілкуватись з вчителями або вихователями.

В судовому засіданні позивач також не навів жодного факту, який би вказував на протиправну поведінку відповідача, створення йому перешкод у спілкуванні і вихованні дитини, негативного впливу відповідача на дитину, а навпаки в судовому засіданні позивач вказував, що він припускає, що відповідач можливо могла впливати на дитину, оскільки з нею проживає, без конкретних підтверджень.

Натомість, з огляду на показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , переписки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позивачем, пояснення відповідача, які частково не заперечувалися і самим позивачем, саме поведінка позивача сприяла погіршенню відносин між ним і дитиною, і як наслідок поступової, а потім і категоричної відмови дитини спілкуватись і бачитись з батьком. В свою чергу, позивач не вживав всіх можливих способів для налагодження стосунків із дитиною, повернення батьківського авторитету та збереження сімейних відносин.

Щодо висновку органу опіки та піклування від 20 травня 2024 року №08-01-705/24 в частині усунення перешкод суд вказує наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради в частині усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , суд вважає необґрунтованим, оскільки як вбачається зі змісту висновку жодних обґрунтувань, а тим більше мотивованих висновків щодо усунення перешкод, в ньому не наведено.

Відтак, оскільки судом не встановлено створення відповідачем перешкод позивачу у спілкуванні та вихованні їхньої спільної дитини, в задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача не чинити позивачу перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною, усунення позивачу перешкод у спілкуванні з дочкою у встановлені графіком дні, а також своєчасного інформування про місце проживання або перебування дитини, з вказанням точної адреси місця проживання або місця перебування дитини, усунення позивачу перешкод брати участь у житті дитини, зокрема не перешкоджати позивачу брати участь у батьківських зборах в навчальних закладах, в яких навчається або буде навчатися дитина, не перешкоджати позивачу спілкуватися з вчителями або вихователями дитини, слід відмовити.

Натомість, відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі батька у вихованні дитини. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації батьком прав, передбачених частиною другою статті 159, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач має гарантоване законом та рівне з матір`ю дитини право на спілкування та участь у вихованні дочки. Діти, коли це можливо, мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їм виховання в атмосфері любові і моральної, та матеріальної забезпеченості.

Судом встановлено, що позивач, який є батьком дитини та проживає окремо, наполегливо проявляє бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, є працездатним, забезпечений житлом та не має заборгованості по сплаті аліментів.

При цьому, дитина більшу частину часу проводить з матір`ю ОСОБА_3 та вітчимом ОСОБА_15 , а відсутність спілкування дочки з батьком може призвести до того, що психологічний зв`язок дочки з батьком так і не буде відновлений, і дитина не зможе сприймати позивача як одного зі своїх батьків, який бере участь в її житті і вихованні нарівні з матір`ю. Суд враховує, що малолітня дитина ОСОБА_6 , 01 жовтня 2012 року, не проти спілкуватись з батьком.

Загалом суд погоджується з графіком, який наведено у розпорядженні Рівненського міського голови від 20 березня 2023 року №268-р та висновку органу опіки та піклування від 20 травня 2024 року №08-01-705/24, однак враховуючи якнайкращі інтереси дитини та дотримуючись балансу інтересів батьків, вважає, що слід визначити способи участі батька у вихованні дитини більш конкретніше, зокрема щодо дня народження позивача та наступного дня після його дня народження, ніж визначено у вказаних розпорядженні та висновку, що не суперечить положенням статті 19 СК України.

Враховуючи ставлення сторін до виконання своїх обов`язків, прихильність дитини до кожного з них, зокрема як вказано вище, дитина, хоч і не бажає, але не заперечує бачитися з батьком, вік дитини, стан її здоров`я, суд встановлює наступний графік побачень:

1)у І та ІІІ п`ятницю місяця з 15 год. до 18 год.; в ІІ та IV суботу з 15 год. по 18 год.;

2)в день народження ОСОБА_1 та на наступний день після його дня народження з 15 год. до 18 год.;

з необмеженою можливістю спілкування засобами зв`язку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 .

Також, суд враховує, що позивач тривалий час не спілкувався і не бачився з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час розгляд справи зв`язок між ними як батька з дочкою втрачений, тому для захисту інтересів дитини, суд вважає передчасним встановлення графіку, визначеного позивачем. Натомість визначений судом порядок та час спілкування дозволить позивачу налагодити психологічний контакт з дитиною і не порушить звичайних для неї умов життя та розпорядку дня. Крім того, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.

Щодо проведення днів народжень діда та баби суд зауважує, що відповідно до глави 21 розділу V СК України, вони не позбавлені, в разі наявності перешкод у здійсненні їхніх прав щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно звернутися до суду.

Суд наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 536 грн 80 коп.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 20 000 грн 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано Договір-доручення №01/06 про надання правової допомоги від 01 червня 2023 року, Акт приймання-передання послуг з надання правничої допомоги від 12 липня 2023 року, у якому здійснено детальний опис робіт, виконаних для надання правничої допомоги, та квитанцію до прибуткового касового ордера №06/11 від 06 листопада 2023 року.

Таким чином, позивачем підтверджено понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Разом з цим, суд погоджується з клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 щодо не співмірності розміру правничої допомоги і вважає завищеною оплату наданих послуг, тому враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРIШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Демидівської селищної ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спікуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини задовольнити частково.

Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши наступний графік побачень:

1)у І та ІІІ п`ятницю місяця з 15 год. до 18 год.; в ІІ та IV суботу з 15 год. по 18 год.;

2)в день народження ОСОБА_1 та на наступний день після його дня народження з 15 год. до 18 год.;

з необмеженою можливістю спілкування засобами зв`язку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа - Служба у справах дітей Демидівської селищної ради, місцезнаходження: провул. Новий, буд. 2, смт. Демидівка, Рівненська область, код ЄДРПОУ 44379390.

Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 2, м. Рівне, код ЄДРПОУ 25675397.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2024 року.

Суддя О.О. Першко