Рішення

від 21.11.2024 по справі 280/6543/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року Справа № 280/6543/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань №11» (70050, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кам`яне, вул. Зелена, 34; код ЄДРПОУ 14319099)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань №11» (далі відповідач, ДУ «Вільнянська установа виконання покарань №11»), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди у розмірі, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року до 08.07.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року до 08.07.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовна заява подана у формі письмового документа представником позивача адвокатом Вороною Д.С., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.04.2024 серія АР №1186576.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у період з 02.12.2011 по 25.04.2024 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. 29.04.2024 позивач, зробив запит та, отримавши довідку з ДУ «Вільнянська установа виконання покарань №11», встановив, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу у повному обсязі додаткову винагороду, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168). Позивач вважає, що проведення відповідачем виплати додаткової винагороди, пропорційно за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому місячному періоді проходження служби не узгоджується з приписами Постанови №168 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), та положеннями Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 (далі - Порядок № 925/5). Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.08.2024 продовжено встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

27.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що в листі Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22 зазначено, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). На думку відповідача, проходження військової служби, служби в Державній кримінально-виконавчій службі України слід розглядати як упорядкування комплексу правових умов і взаємовідносин в частині реалізації прав та обов`язків, які виникають з моменту призначення на посаду та закінчується з моменту припинення служби, а порядок несення служби визначає суспільні відносини, які виникають під час безпосереднього виконання службових обов`язків (несення чергування, гарнізонної та вартової служби тощо) у процесі проходження служби, в тому числі у межах правового режиму або визначеного періоду часу. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22 виплата винагород здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби особи рядового чи начальницького складу, де він призначений на штатну посаду, на підставі наказів такого органу, установи, в межах асигнувань, передбачених у кошторисі органу, установи. За період з 24.02.2022 по 25.04.2022 виплату додаткової винагороди було проведено відповідно до наказу від 25.05.2022 року №68 о/с. Також за період з 26.04.2022 по 31.05.2022 виплату додаткової винагороди було проведено відповідно до наказу від 15.08.2022 №112 о/с та за період з 01.06.2022 по 06.06.2022 виплату додаткової винагороди було проведено відповідно до наказу від 15.08.2022 №113 о/с. Просить у задоволенні позову відмовити.

04.10.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується із доводами відповідача з підстав, викладених у позові. Крім того зазначає, що листи Міністерства юстиції України та Південно-східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не містять норм права та не можуть бути покладені в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Надані у листах роз`яснення мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова 168, у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення. Щодо внесених постановою Кабінетом Міністрів України №754 від 01.07.2022 змін до Постанови №168, представник позивача звертає увагу суду на принцип незворотності дій в часі законів та інших актів. Крім того, представник позивача зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 набрала чинності з дня її опублікування в офіційному виданні «Урядовий кур`єр», а саме 08.07.2022.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 02.12.2011 по 25.04.2024 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посадах молодшого начальницького складу ДУ «Вільнянська установа виконання покарань №11»

На відповідне звернення позивача щодо надання довідки про нараховані та виплачені суми та складові грошового забезпечення, відповідач листом надав позивачу довідку про грошове забезпечення за період з лютого 2022 року по 25.04.2024, виплачене позивачу під час проходження служби в Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань №11», відповідно до якої позивачу виплачена додаткова спірна винагорода у травні 2022 року (лютий-квітень) в сумі 15159,84 грн, в серпні 2022 року (квітень-червень) в сумі 8970,30 грн.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно нараховував та виплачував йому додаткову винагороду за період з 24.02.2022 до 08.07.2022, виходячи з фактичної кількості годин несення служби, оскільки на думку позивача відповідно пункту 1 Постанови №168 така додаткова винагорода має розраховуватись пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяці, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 (Порядок № 925/5).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 925/5, при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця.

Таким чином, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме щомісячні його види, виплачуються пропорційно фактично відпрацьованому часу за кожен календарний день, виходячи з їх кількості на місяць.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин станом на 07 березень.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Надалі до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком. До такого переліку включено Запорізьку область.

Отже, з 24.02.2022 на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Запорізької області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. щомісячно.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, установлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Водночас статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

У рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 Конституційний Суд України також зазначив, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, частина перша статті 52 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Згідно з карткою документа, розміщеною на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, постанова КМУ № 754 від 01.07.2022 набрала чинності 08.07.2022 з дня її опублікування в офіційному виданні «Урядовий кур`єр».

Суд враховує, що на час розгляду цієї справи Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 у справі № 160/11851/22 сформував висновок щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 у подібних правовідносинах, який у подальшому було підтримано Верховним Судом у постанові від 18.01.2024 у справі № 200/297/23.

У вказаних постановах Суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин змін, внесених до Постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 з 01.06.2022, оскільки до 08.07.2022 відповідні зміни не були чинними. В іншому випадку, ретроактивне застосування внесених Кабінетом Міністрів України змін до Постанови № 168 призведе до звуження прав позивача.

Таким чином, право на отримання щомісячної винагороди, у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої Постановою № 168, у період з 24.02.2022 по 08.07.2022, окрім інших, мали особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога в рамках Програми єПідтримка.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.03.2024 у справі №480/1364/23.

Суд звертає увагу, що у випадку відпрацювання позивачем неповного місяця, розрахунок відповідної додаткової винагороди здійснюється в порядку, визначеному пунктом 8 Порядку № 925/5, тобто пропорційно до кількості відпрацьованих позивачем календарних днів у місяці.

За обставинами справи відповідач нараховував і виплачував позивачу додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, виходячи з фактичної кількості годин несення служби, що суперечить Постанові №168 та Постанові № 168 у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому суд підкреслює, що лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22 не є нормативно-правовим актом, не встановлює та не припиняє прав, набутих на підставі чинного законодавства, та не може бути покладений в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Роз`яснення, надані у зазначеному листі, мають виключно рекомендаційний характер.

Водночас, суд зауважує, що зміст внесених змін до постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції.

Таке тлумачення змісту Постанови №168 та змін, внесених до неї Постановою №793, наведене, зокрема, у рішенні Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.

У постанові від 02.11.2023 в адміністративній справі №160/11851/22 Верховний Суд надаючи оцінку поняттям «несення служби» та «проходження служби» зазначив наступне: на переконання Верховного Суду, у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. Положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо.

Враховуючи те, що позивач у спірний період з 24.02.2022 по 08.07.2022 проходив службу в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань №11», що належить до сфери управління Державної кримінально-виконавчої служби України, та розташована на території Запорізької області, яка була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди, оскільки у вказаний період Постанова № 168 передбачала виплату щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн, яка у даному випадку повинна була виплачуватись пропорційно до кількості відпрацьованих позивачем календарних днів у місяці, а не годин, як було нараховано та виплачено відповідачем за обставинами цієї справи.

Отже, суд вважає, що відповідачем застосовано неправильний метод обчислення належної до виплати позивачу додаткової винагороди.

З метою відновлення порушеного права позивача наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 до 08.07.2022, в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір, відповідних витрат не поніс.

У позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії таких документів:

- Договір про надання правової допомоги б/н від 26.04.2024 (далі - Договір б/н від 26.04.2024), укладений між позивачем (Замовник) та Адвокатським бюро «Дениса Ворони» в особі адвоката Ворони Дениса Сергійовича (Адвокат), за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Відповідно до пп 3.1 п. 3 Договору б/н від 26.04.2024 розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами за домовленістю та містяться у додатку до цього договору;

- Додаток №1 до Договору б/н від 26.04.2024 про надання правової допомоги в якому зазначено, перелік та вартість послуг за договором, а саме: консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду, формування висновку щодо можливості захисту прав клієнта у судовому порядку час витрачений адвокатом на надання послуги 3 години гонорар за надану послугу 2000,00 грн; складання адміністративного позову - час витрачений адвокатом на надання послуги 8 годин гонорар за надану послугу 5000,00 грн; складання будь-яких заяв, клопотань, запитів - гонорар за надану послугу від 1000,00 грн; представництво інтересів Клієнта в суді в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду - гонорар за надану послугу 3000,00 грн; перегляд справи в суді апеляційної інстанції - - гонорар за надану послугу від 5000,00 грн; перегляд справи у Верховному Суді - - гонорар за надану послугу від 8000,00 грн;

- Акт надання послуг до Договору б/н від 26.04.2024 про надання правової допомоги №1 від 14.06.2024 відповідно до якого Адвокат виконав такі послуги: консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду, формування висновку щодо можливості захисту прав клієнта у судовому порядку час витрачений адвокатом на надання послуги 3 години гонорар за надану послугу 2000,00 грн; складання адміністративного позову - час витрачений адвокатом на надання послуги 8 годин гонорар за надану послугу 5000,00 грн; складання запиту про отримання публічної інформації до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань» - час витрачений адвокатом на надання послуги 2 години - гонорар за надану послугу від 1000,00 грн;

- Акт надання послуг до Договору б/н від 26.04.2024 про надання правової допомоги №2 від 01.10.2024 відповідно до якого Адвокат виконав такі послуги: складання відповіді на відзив від 27.09.2024 - час витрачений адвокатом на надання послуги 7 годин - гонорар за надану послугу від 5000,00 грн.

Дослідивши зміст вищезазначених документів, суд зазначає, що Договір б/н від 26.04.2024 носить загальний характер та не конкретизує зміст спірних правовідносин, у яких надається правова допомога, отже іншими наданими доказами має бути підтверджено, що заявлені витрати понесені у зв`язку з розглядом саме даної справи.

Водночас, Додатком № 1 до Договору б/н від 26.04.2024 узгоджено вартість послуг щодо складання адміністративного позову, який подається до Запорізького окружного адміністративного суду, до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань №11» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії 5000,00 грн.

Отже, що предмет Договору б/н від 26.04.2024 з урахуванням Додатку №1 узгоджується з предметом спору в даній справі, при цьому позов у даній справі складено та подано до суду адвокатом Вороною Д.С., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.04.2024 серія АР №1186576.

Таким чином, надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в частині складання адміністративного позову в розмірі 5000,00 грн, оскільки предмет наданої правової допомоги відповідає змісту спірних правовідносин у даній справі, надані докази узгоджуються між собою щодо періоду та підставі їх надання, узгодженої сторонами вартості.

Разом із тим, суд вважає необгрунтованим виокремення таких послуг як консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду, формування висновку щодо можливості захисту прав клієнта у судовому порядку в окремий вид послуг, оскільки такі охоплюються процесом складання позовної заяви та є його невід`ємною частиною.

Крім того, не доведено розумну необхідність складання запиту на отримання публічної інформації, у зв`язку з чим, суд не визнає витрати на надання таких послуг як об`єктивні та необхідні.

Також, суд звертає увагу, що умовами Додатку № 1 до Договору б/н від 26.04.2024 вартість послуг адвоката щодо складання відповіді на відзив не узгоджувалась, у тому числі не було встановлено вартість години роботи адвоката для цілей визначення вартості послуг зі складання окремих процесуальних заяв.

Відтак, суд вважає необґрунтованим заявлений розмір витрат в сумі 5000,00 грн на оплату послуг зі складання відповіді на відзив.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголосила на тому, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору. .. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідач не навів заперечень щодо відшкодування позивачеві судових витрат на правову допомогу, своєю чергою суд не вбачає недотримання позивачем частини 5 статті 134 КАС України при розрахунку суми витрат на правничу допомогу.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих доказів, суд уважає, що обґрунтований розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн є пропорційним до предмету спору, характеру спірних правовідносин, у зв`язку з чим, враховуючи конкретні обставини справи, її складність та фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань №11» щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року до 08 липня 2022 року.

Зобов`язати Державну установу «Вільнянська установа виконання покарань №11» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року до 08 липня 2022 року в розмірі 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань №11» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань №11», місцезнаходження: 70050, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кам`яне, вул. Зелена, 34; код ЄДРПОУ 14319099.

Повне судове рішення складено 21.11.2024.

Суддя М.О. Семененко