Постанова

від 20.11.2024 по справі 160/9909/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/9909/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ В» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в адміністративній справі №160/9909/24 (головуючий суддя першої інстанції - Серьогіна О.В.) за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ В» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 16.04.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ В», в якому просив стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ В» у розмірі 26941,49 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку. В інтегрованих картках платника податків ТОВ «МАГНАТ В» обліковується податковий борг у сумі 26941,49 грн., який виник по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України по ТОВ «МАГНАТ В» сформовано податкову вимогу від 28.04.2024 року №0008486-1306-0436, яку було отримано відповідачем 09.05.2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ В» у розмірі 26941,49 грн. до бюджету шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки суд першої інстанції у прийнятому рішенні не врахував зміст статті 201.10. Податкового кодексу України, якою встановлено, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Скаржник зазначає, що ним було вчасно подано податкову накладу №2 від 30.04.2019 року на суму ПДВ 44063,34 грн. зі спірних питань, які виникли у нього з податковим органом.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ В» є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №42676811), основним видом діяльності є вантажний автомобільний транспорт (код 49.41), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України (ІПН 426768104647).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, в інтегрованих картках платника податків ТОВ «МАГНАТ В» обліковується податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 26941,49 грн..

Так, позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0129241809 від 03.09.2021 року, яким відповідачу застосовано штрафні санкції в розмірі 340 грн. (на підставі акта перевірки №12468/04-36-18-09/42676811 від 24.06.2021 року), які залишаються несплаченими в сумі 331 грн.;

- №0061625230 від 04.11.2019 року, яким відповідачу застосовано штрафні санкції в розмірі 72 грн. (на підставі акта перевірки №3771/04-36-52-30/42676811 від 11.10.2019 року), які залишаються несплаченими;

- №0061625230 від 04.11.2019 року, яким відповідачу застосовано штрафні санкції в розмірі 26538,49 грн. (на підставі акта перевірки №3771/04-36-52-30/42676811 від 11.10.2019 року), які залишаються несплаченими.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача, а саме вул. Журналістів, буд. 9-Д, м. Дніпро, 49000.

Податкове повідомлення-рішення №0129241809 від 03.09.2021 року отримано відповідачем 10.09.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання, яке міститься в матеріалах даної справи.

Податкові повідомлення-рішення №0061625230 від 04.11.2019 року були повернуті за зворотньою адресою за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією листа ПАТ «Укрпошти» від 17.03.2021 року №10358/6/04-36-18-09-19.

Згідно із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до пунктом 42.3 статті 42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

При цьому доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку відсутні, а грошові зобов`язання визначені такими податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем сплачені не були.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган фіскальної служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

28.04.2023 року сформована податкова вимога форми «Ю» №0008486-1306-0436 на суму 26941,49 грн..

Вказану податкову вимогу направлено засобами поштового зв`язку за адресою місця знаходження відповідача, а саме вул.Журналістів, буд.9-Д, м.Дніпро, 49000 та отримано відповідачем 09.05.2023 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах даної справи.

Доказів оскарження податкової вимоги в судовому порядку чи погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов`язаннями відповідач не надав.

Податковий борг відповідача з часу направлення податкової вимоги форми «Ю» №0008486-1306-0436 28.04.2023 року не переривався, податкова заборгованість не погашалась, тому з метою стягнення боргу позивач звернувся до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що до обов`язків платника податків входить, сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.

Статтею 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Згідно із пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно із пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 ПК України, особою відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Відповідно пункту 87.11 статті 87 ПК України - орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що узгоджена сума грошового зобов`язання своєчасно та в повному обсязі відповідачем не була сплачена, а тому сума податкового боргу платника податків ТОВ «МАГНАТ В» за узгодженими податковими зобов`язаннями по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 26941,49 грн..

Також суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що податкові строки давності встановленні статтею 102 ПК України та за загальним правилом такий строк дорівнює 1095 дням (пункт 102.1 ПК України).

При цьому, відповідно до пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ перебіг строків давності, передбачений статтею 102 ПКУ, зупиняється на час дії карантину, який розпочався в Україні 12.03.2020 року та діяв по 30.06.2023 року.

Також, строк позовної давності в період дії правового режиму воєнного стану, введеного в Україні, було зупинено з 24.02.2022 року до 01.08.2023 року на підставі пункту 102.9 статті 102 ПК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ В» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в адміністративній справі №160/9909/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в адміністративній справі №160/9909/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко