Ухвала

від 19.11.2024 по справі 909/66/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 909/66/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024

у справі за позовом Комунального підприємства "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська бізнес група"

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 1 885 690,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги

Згідно із частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки акту звірення взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 24.02.2023 між позивачем та відповідачем.

Однак, обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду, втім, не зазначає які саме норми права (пункт, частина, стаття), на його думку, порушили суди попередніх інстанцій.

Крім того, обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК, скаржник не зазначає щодо якої саме норми права (пункт, частина, стаття), на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

При касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік випадків, за наявності яких подається касаційна скарга, наведений у частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Щодо вимог касаційної скарги

Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.

Скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати оскаржувані судові рішення та "На підставі п. 3 ч. 1 ст. 308, ч. 4 ст. 310 ГПК України ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі".

Верховний Суд зауважує, що повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги урегульовані статтею 308 ГПК України.

Так, за змістом частини першої цієї статті суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1- 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою статті 310 ГПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Водночас подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки скаржник не звертає уваги на приписи статей 308, 310 ГПК України.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника, а касаційна скарга не містить однозначної інформації про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень, Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням наведених вище вимог.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та уточнити вимоги касаційної скарги, що будуть узгоджуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 909/66/24 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 909/66/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач