Рішення від 29.05.2025 по справі 909/66/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/66/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Матенчук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Коломия Екоагроліс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська бізнес група"

про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року від 12.03.2020 в сумі 1 885 690 грн 40 к.

за участю:

представника позивача: Вінтоняка Н. М.,

представника відповідача: Бакуна А. Ю.

ухвалив таке рішення.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 29.05.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

Комунальне підприємство "Коломия Екоагроліс" (раніше Комунальне підприємство «Роздрібно-закупівельна база громадського харчування») звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська бізнес група" про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року від 12.03.2020 в сумі 1 885 690 грн 40 к., з яких 1 298 164 грн 84 к. основна заборгованість, 506 557 грн 74 к. пеня; 35 205 грн 83 к. 3% річних та 45 761 грн 99 к. інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

30.01.2025 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла справа № 909/66/24. За результатами касаційного перегляду касаційна скарга Комунального підприємства "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" задоволена частково, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 909/66/24 скасована; справа передана на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області, справу №909/66/24 передано судді Стефанів Т. В.

Ухвалою від 05.02.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначити на 04.03.2025, встановити строки сторонам на надання письмових пояснень по суті спору з обґрунтуванням актуальної правової позиції з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 909/66/24.

05.02.2025 представником відповідача подано зустрічний позов (вх. № 991/25 від 05.02.2025).

Ухвалою від 10.02.2025 суд повернув Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Станіславська бізнес група» зустрічну позовну заяву від 05.02.2025 (вх. № 991/25 від 05.02.2025).

Протокольною ухвалою від 04.03.2025 суд відклав підготовче судове засідання до 03.04.2025.

03.04.2025 суд відклав судове засідання щодо розгляду справи по суті на 30.04.2025

30.04.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 07.05.2025.

07.05.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 29.05.2025.

Сторін належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи.

Явка представника позивача та представника відповідача в судові засідання свідчить про наведений вище факт.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем ТзОВ «Станіславська бізнес група» умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 в частині своєчасної оплати за поставлений товар в сумі 1 298 164 грн 84 к.

Зазначена заборгованість, на думку позивача, виникла у відповідача за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 у зв`язку з несплатою грошових коштів за поставлену ним сільськогосподарську продукцію відповідно до накладної №21 від 20.02.2023 (зерна ячменю озимого).

Вказав на те, що договір продовжує діяти до моменту повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань та, враховуючи системне тлумачення договору свідчить про те, що на підставі видаткової накладної №21 від 20.02.2023 відповідач зобов`язаний сплатити кошти за поставлену сільськогосподарську продукцію.

Крім того зауважив, що згідно акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2020 по 24.02.2023, до 20.02.2023 у КП «Роздрібно-закупівельна база громадського харчування» перед відповідачем існувала певна заборгованість, яка перейшла в борг зі сторони відповідача в розмірі 1 298 164 грн 84 к. Оскільки вказані кошти сплачені не були, з 21.02.2023 у ТзОВ «Станіславська бізнес група» виникла заборгованість перед КП «Роздрібно-закупівельна база громадського харчування» (КП "Коломия Екоагроліс") в розмірі зазначеної суми. Наголошено, що видаткові накладні №19 від 16.02.2023, №20 від 17.02.2023 та №21 від 20.02.2023 видані на підставі договору поставки від 12.03.2020. Саме із сукупності цих видаткових накладних у позивача утворилося дебетове сальдо, зокрема, з видаткової накладної №21 від 20.02.2023.

Враховуючи, що заборгованість за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020, з огляду на видаткову накладну №21 від 20.02.2023, почала існувати 21.02.2023, розмір штрафних санкцій слід розраховувати саме з 21.02.2023 по 16.01.2024, виходячи з боргу в сумі 1 298 164 грн 84 к.

В зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 506 557 грн 74 к. пені; 35 205 грн 83 к. 3% річних та 45 761 грн 99 к. інфляційних втрат.

З метою підтвердження реальності господарських правовідносин, позивачем долучено договори складського зберігання зерна, акти надання послуг з посиланням на договори зберігання, додатки до договорів зберігання, акти передачі-приймання зерна (ячменю озимого, соняшнику, ріпаку озимого) при поверненні його зі зберігання згідно договорів складського зберігання, договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, договори надання послуг, з додатками, акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 31.12.2021, акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2020 - жовтень 2020, видаткові накладні про поставку ураган форте, реглор спектрум відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020, видаткові накладні про поставку зерна соняшника, ріпака озимого відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020, акти приймання-передачі товару з посиланнями на договори складського зберігання, замовлення на виконання робіт (надання послуг), акт огляду посівів КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування», що постраждали внаслідок несприятливих кліматичних умов у травні-червні 2020 року; документацію форми 77, затвердженої Міністерством сільського господарства СРСР 24.11.1972 № 269-1, реєстр відправки зерна та іншої продукції, товаро - транспортні накладні; акти передачі-приймання наданих послуг з посиланням на Договір надання послуг №1 від 12.03.2020, видаткові накладні з посиланням на договір поставки, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Відповідач проти позову заперечив, подавав відзив на позовну заяву від 12.02.2024 (вх. № 2394/23 від 12.02.2024), заперечення на відповідь на відзив від 07.03.2024 (вх. № 3912/24) та додаткові пояснення по суті спору від 03.03.2025 (вх. № 3432/25 від 03.03.2025) з обґрунтуванням актуальної правової позиції з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.01.2025 (після передачі справи на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області), в яких він вказує, що сторони під час укладення договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 від 12.03.2020 не досягли всіх істотних умов договору, тому такий договір не може вважатись укладеним. Також, звертає увагу на те, що позивач не надав жодного доказу порушення умов укладеного договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 від 12.03.2020, а надані докази або стосуються позадоговірних відносин між позивачем та відповідачем, або стосуються інших правочинів.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити. Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

12.03.2020 між Комунальним підприємством "Коломия Екоагроліс" (в тексті договору - постачальник) (раніше - «Роздрібно-закупівельна база громадського харчування») і ТзОВ «Станіславська бізнес група» (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1, за яким постачальник зобов`язується поставити (продати) у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти (придбати) та оплатити на умовах цього Договору сільськогосподарську продукцію врожаю 2020 року (надалі - продукція) на умовах, що вказані в цьому Договорі та додатках до Договору.

В ціну продукції включено всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, в тому числі податок на додану вартість, вартість транспортування продукції до місця її передачі (у разі такої), а також інші витрати, якщо інше не передбачено Додатком до Договору.( пункт 1.2 договору)

Ціна на продукцію, поставки якої здійснюються згідно з умовами цього Договору, встановлюється в національній валюті України і визначається в Додатках до цього Договору (п. 1.2.1. договору)

Оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 2.1. договору).

Сторони можуть в будь-який момент дії цього Договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформляється Додатками до Договору. Оплата вартості продукції проводиться Покупцем по кожній окремій партії поставленої продукції, яка оформляється Додатком до Договору. Строк оплати вартості продукції по кожній окремій партії продукції визначається умовами відповідних Додатків (п. 2.2.).

В разі необхідності, з метою з`ясування дійсного стану проведення взаєморозрахунків, Сторони періодично проводять звірку розрахунків по кожному звітному місяцю, а по її результатах складають двосторонній акт звірки. Звірка розрахунків може проводитись також на письмову вимогу однієї зі Сторін (п. 2.2.1.).

Згідно з п. 2.3. договору загальна сума цього Договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції (первинні документи бухгалтерського обліку, рахунки та накладні) протягом дії цього Договору та узгодженої на неї ціни відповідно до Додатків до договору .

Згідно з п.2.5 Договору сума попередньої щомісячної оплати вартості продукції становить: у березні 300 000,00 грн; у квітні 70 000,00 грн; у травні 70 000,00 грн; у червні 70 000,00 грн; у липні 70 000,00 грн; у серпні 70 000,00 грн; у вересні 70 000,00 грн; у жовтні 70 000,00 грн.

Попередня оплата вартості продукції здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання сторонами цього Договору але не пізніше 10-15 числа кожного місяця (п.2.6 Договору).

У п.п.3.1, 3.2 Договору визначено, що місце передачі продукції погоджується сторонами у Додатку до Договору; постачальник здійснює поставку продукції окремими партіями в строки, вказані в Додатку до Договору.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту поставки продукції останньому та належного документального оформлення поставки продукції. З моменту переходу права власності на продукцію всі ризики її загибелі, втрати, пошкодження, хімічного впливу тощо переходять від постачальника до покупця (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору разом з продукцією постачальник зобов`язується передати покупцю на кожну окрему партію продукції належним чином оформлену товарну (видаткову) накладну, та товаротранспортну накладну (в тексті договору накладні). У випадку якщо продукція, яка поставляється за цим Договором, зберігається на зерновому складі, постачальник зобов`язаний в момент поставки продукції, в порядку, передбаченому чинним законодавством, передати Покупцю складські документи на зерно, видані зерновим складом на підтвердження прийняття зерна.

У п.5.1 Договору сторони погодили, що продукція вважається переданою покупцю: - по кількості - відповідно до кількості, зазначеної в Додатку до договору або/та накладній. У випадку, якщо кількість продукції, що фактично поставлена, не відповідає кількості зазначеній в Додатку та/або накладній і у випадку відсутності інших претензій покупця щодо поставленої продукції, покупець має право прийняти фактично поставлену продукцію, а постачальник зобов`язується передати належним чином оформлені документи, зазначені у пункті 3.4. цього Договору, на фактично прийняту продукцію, протягом 3 (трьох) календарних днів з дня фактичного прийняття продукції. Якщо продукція була поставлена постачальником у меншій кількості, ніж зазначено в Додатку до Договору, постачальник зобов`язаний допоставити недопоставлену частину продукції протягом 1 (одного) календарного дня з моменту прийняття фактично поставленої продукції. Якість продукції визначається атестованою та/або акредитованою лабораторією покупця (далі - лабораторія покупця) або/та іншою атестованою чи акредитованою лабораторією підприємства, на яке здійснюється поставка продукції.

Пунктами 6.2, 6.3 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний: поставити (передати) покупцю якісну продукцію, а також всю необхідну документацію на неї в місці встановленому цим Договором та Додатками до нього; скласти та підписати накладні на продукцію, а також оформити всі інші необхідні документи по цьому Договору. Покупець зобов`язаний: прийняти продукцію відповідно до умов цього Договору; у встановлений цим Договором термін та спосіб оплатити постачальнику вартість продукції; підписати накладну на продукцію, а також оформити всі інші необхідні документи по цьому Договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками (п.10.1 Договору).

Згідно з п.10.2 Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений уп.10.1 цього Договору та закінчується 30.11.2020 року, але в будь-якому випадку після повного і належного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань згідно цього Договору.

Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору та належного виконання зобов`язання за цим Договором (п.10.4 Договору).

Зміни і доповнення до цього Договору, а також всі Додатки до нього вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками. Усі Додатки та Накладні на продукцію в рамках цього Договору, є невід`ємною його частиною (п.10.5 Договору).

Таким чином, за порушення відповідачем умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року від 12.03.2020, а саме за поставку відповідачу товару на суму 1 685 698 грн 11 к. (з ПДВ) відповідно до видаткової накладної № 21 від 20.02.2023 року, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати його вартості в повному обсязі та на даний час має перед позивачем заборгованість в сумі 1 298 164 грн 84 к. (основна заборгованість), що змусило позивача звернутись із позовом до суду для захисту порушеного майнового права. На дану заборгованість позивач нараховує також 506 557 грн 74 к. пені, 35 205 грн 83 к. 3% річних та 45 761 грн 99 к. інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України) господарським зобов`язанням визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст. 174 ГК України).

Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ст. 181 ГК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, є договором поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Судом встановлено, що 12.03.2020 між Комунальним підприємством "Коломия Екоагроліс" (в тексті договору - постачальник) (раніше - «Роздрібно-закупівельна база громадського харчування») і ТзОВ «Станіславська бізнес група» (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1, за яким постачальник зобов`язується поставити (продати) у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти (придбати) та оплатити на умовах цього Договору сільськогосподарську продукцію врожаю 2020 року (надалі - продукція) на умовах, що вказані в цьому Договорі та додатках до Договору. Асортимент, кількість, якість, ціна, умови та строки поставки продукції, місце прийому-передачі, строки оплати продукції, узгоджуються сторонами після збору урожаю шляхом вказування їх у додатках до договору, які становлять його невід`ємну частину (п.1.1 договору).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 не містить будь-яких додатків.

Разом з тим, позивач вказує на те, що на виконанння договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020, останнім здійснено поставку зерна ячменю озимого на суму 1685 698 грн 11 к. за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023 на виконання умов саме цього договору, що зумовило виникнення у відповідача обов`язку оплатити придбаний товар.

Позивач стверджує, що заборгованість за даним договором виникла у зв`язку з несплатою частини заборгованості за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023 та на день звернення з позовом до суду складала 1298 164 грн 84 к.

Матеріали справи не містять будь-яких первинних документів, що свідчать про сплату частини заборгованості за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023 в сумі 387 533 грн 27 к. Крім того, даних відомостей не зафіксовано і у доданих до матеріалів справи позивачем актах звіряння взаємних розрахунків.

В той же час, позивач на підтвердження заборгованості за поставлений товар в сумі 1298 164 грн 84 к. надає велику кількість договорів, накладних, актів звіряння та ін.

На думку суду, наявність в матеріалах справи великої кількості договорів, наданих позивачем доводить реальність триваючих господарських відносин між ним і відповідачем, однак зазначені документи жодним чином не підтверджують реальність руху товару, а саме зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 по видатковій накладні № 21 від 20.02.2023 та наявність заборгованості на день звернення до суду в сумі 1298 164 грн 84 к.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово звертав увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, не лише обставини оформлення первинних документів, а й інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Таким чином, невизнання стороною факту поставки спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення поставки товару.

Крім того, у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Верховний Суд зазначив, що необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують обставини здійснення перевезення зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т, поставленого за спірною видатковою накладною № 21 від 20.02.2023 на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020.

Крім того, відсутні також докази, що підтверджують обставини зберігання та використання зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т у господарській діяльності покупця, інші обставини, які б переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчили б про фактичні обставини здійснення постачання зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т та які давали б змогу встановити реальність здійсненої господарської операції на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 відповідно до видаткової накладної № 21 від 20.02.2023.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс.

Позивач, доводячи факт постачання товару зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т, поставленого за спірною видатковою накладною № 21 від 20.02.2023 на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 посилається, як зазначалось вище, на договори складського зберігання зерна та документи на їх виконання, договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, договори надання послуг, видаткові накладні: видаткова накладна № 28 від 23.07.2020, постачальником за якою є ТОВ Станіславська Бізнес Група, а отримувачем (покупцем) "Коломия Екоагроліс"; видаткова накладна № 49 від 19.10.2020 постачальником за якою є ТОВ Станіславська Бізнес Група, а отримувачем (покупцем) КП "Коломия Екоагроліс"; видаткова накладна № 4 від 30.06.2021, підставою якого є договір поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020, видаткова накладна № 30 від 04.08.2021, підставою якого є Договір поставки с/г продукції №1 від 12.03.2020, видаткова накладна №14 від 12.08.2022, підставою якого є договір поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020, видаткова накладна № 35 від 30.11.2022, підставою якого є договір поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020, видаткова накладна №19 від 16.02.2023, підставою якого є договір поставки с/г продукції.

В той же час, відповідач спростовує даний факт, вказуючи на те, що видаткова накладна № 28 від 23.07.2020, видаткова накладна № 49 від 19.10.2020, постачальником за якою є ТОВ Станіславська Бізнес Група, а отримувачем (покупцем) "Коломия Екоагроліс" підтверджує лише факт порушеного права відповідача; видаткова накладна № 4 від 30.06.2021, видаткова накладна № 30 від 04.08.2021, видаткова накладна №14 від 12.08.2022, видаткова накладна № 35 від 30.11.2022, видаткова накладна №19 від 16.02.2023, видаткова накладна №20 від 17.02.2023, видаткова накладна № 21 від 20.02.2023, підставою яких зазначено договір поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020, не відповідає реальним господарським відносинам, оскільки строк дії договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 закінчився 30.11.2020 року, так як між позивачем та відповідачем не укладалось жодних додаткових угод. В той же час, між позивачем та відповідачем продовжували здійснюватись позадоговірні господарські відносини, а також договірні господарські відносини. Так, зокрема, видаткова накладна №19 від 16.02.2023 підтверджує реальність операції за Договором поставки № 16/02 від 16.02.2023, відображає умови договору: предмет пункт 1.1. Договору, кількість пункт 2.1. Договору, ціну пункт 2.5. Договору; видаткова накладна №20 від 17.02.2023 підтверджує реальність операції за Договором поставки №17/02 від 17.02.2023, відображає умови договору: предмет пункт 1.1. Договору, кількість пункт 2.1. Договору, ціну пункт 2.5. Договору; видаткова накладна № 21 від 20.02.2023 підтверджує реальність операції за Договором поставки № 20/02 від 20.02.2023, відображає умови договору: предмет пункт 1.1. Договору, кількість пункт 2.1. Договору, ціну пункт 2.5.Договору.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З огляду на зазначене, вказівка позивача на те, що сторони повинні дотримуватись виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 до повного виконання, без надання реальних первинних документів на поставку сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року саме по договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020, суд оцінює критично. Більше того, строк дії договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 закінчився 30.11.2020, однак позивач не тільки не надав суду доказів продовження його дії до лютого 2023 та невиконання відповідачем цих договірних зобов`язань, а й документів щодо відвантаженої продукції в період дії даного договору та відповідно її неоплати.

Таким чином, суд, на основі стандарту доказування "вірогідності доказів", приходить до переконання, що видаткові накладні №19, 20, 21 за своїм змістом та формою не виписувались на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020, а стосувались інших договірних відносин (договори поставки), що не є предметом даного судового спору, а зазначення підстави видачі даних видаткових накладних договір поставки №1 від 12.03.2020 не може беззаперечно вказувати, що вони видавались на виконання договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020, так як наявність у матеріалах договорів поставки доводить протилежне.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Отже, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції (зерна ячменю озимого) в кількості 337,14 т в сумі 1 298 164 грн 84 к.- основна заборгованість, 506 557 грн 74 к. пеня; 35 205 грн 83 к. 3% річних та 45 761 грн 99 к. інфляційні втрати.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставою позову у даній справі є наявність заборгованості у відповідача за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023, яка видана на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020.

Таким чином, позивач вибрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом відновлення матеріального становища внаслідок виконання сторонами правочину - договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.162 ГПК України зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на встановлені фактичні обставини, існуючий стандарт оцінки доказів, зокрема балансу вірогідностей, суд приходить до висновку, що за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 у відповідача не виникло грошове зобов`язання щодо оплати товару в сумі 1 298 164 грн. 84 к. та, відповідно, здійснених нарахувань за порушення зобов`язання в сумі 506 557 грн 74 к. пені; 35 205 грн 83 к. 3% річних та 45 761 грн 99 к. інфляційних втрат.

В той же час, наявність підписаної сторонами видаткової накладної №21 від 20.02.2023 підтверджує існування між сторонами господарських відносин, однак наявність/відсутність заборгованості у відповідача не є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, додані до матеріалів справи акти приймання-передачі товару, зокрема що стосуються складського зберігання зерна ячменю озимого, товаро-транспортні накладні, відповідно до яких позивачем відвантажено відповідачу зерно ячменю озимого датовані липнем 2020 року, в той час як позивач просить стягнути заборгованість за видатковою накладною №21 від 20.02.2023 за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020, що жодним чином не підтверджують наявність заборгованості за поставлену продукцію (зерно ячменю озимого) в кількості 337,14 т в сумі 1 298 164 грн. 84 к. В той же час матеріали справи не містять складських документів на зерно ячменю озимого, які видані зерновим складом на підтвердження прийняття зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т, як це передбачено п.3.4. договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 у 2023 році.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Висновок суду.

У контексті наведеного в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що в задоволенні позову відмовлено, судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 79, 86, 129, 165, 178, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову Комунального підприємства "Коломия Екоагроліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська бізнес група" про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року від 12.03.2020 в сумі 1 885 690 грн 40 к. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 13.06.2025.

Суддя Т. В. Стефанів