Постанова

від 21.11.2024 по справі 813/143/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 813/143/18

адміністративне провадження № К/990/30636/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді- доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року (ухвалену у складі головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.) у справі № 813/143/18 за позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (далі - Представництво, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської міської ради, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації, Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації та Володимир-Волинської міської ради щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20 липня 1998 року «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині пунктів 2, 3, 4 щодо місць давніх поховань у місті Володимир-Волинську, Волинської області (далі - Розпорядження № 604-р);

- визнати протиправною бездіяльність Управління культури Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання пунктів 2, 3, 4, 9 Порядку визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1760 від 27 грудня 2001 року (далі - Порядок № 1760);

- визнати протиправною бездіяльність Управління культури Волинської обласної державної адміністрації та Відділу культури і туризму виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради щодо невиконання пункту 2 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України № 158 від 11 березня 2013 року (далі - Порядок № 158);

- зобов`язати Волинську обласну державну адміністрацію та Володимир-Волинську міську раду виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20 липня 1998 року в частині пунктів 2, 3, 4 щодо місць давніх поховань - стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир-Волинському, Волинської області;

- зобов`язати Управління культури Волинської обласної державної адміністрації виконати пункти 2, 3, 4, 9 Порядку визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- зобов`язати Управління культури Волинської обласної державної адміністрації та Відділ культури і туризму виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради виконати пункт 2 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України № 158 від 11 березня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами не вживаються заходи, спрямовані на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20 липня 1998 року щодо місць давніх поховань. Позивач вказує, що рішеннями судів визнано історичні межі стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир-Волинському, яке існувало на дату окупації міст. На облік вказане кладовище не взято, межі кладовища встановлюються, жодна організація їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації не здійснює, робота з вивчення стану закритого кладовища не проводиться, не здійснюються заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 16 жовтня 2018 року позов задовольнив.

Восьмий апеляційний адміністративний суди постановою від 13 серпня 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 813/143/18 скасував та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовив.

Верховний Суд постановою від 28 грудня 2021 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, а справу направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на передчасність висновків суду апеляційної інстанції про те, що фактична відсутність (ліквідація ще у липні 1944 року) на території міста Володимира-Волинського такого об`єкту як Єврейське кладовище зумовлює незастосування до спірних правовідносин норм Розпорядження № 604, Порядку № 158 та Порядку № 1760.

Крім того, Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив передчасні висновки про наявність протиправної бездіяльності у відповідачів щодо невиконання наведених вище вимог Розпорядження № 604-р, Порядку № 158 та Порядку № 1760, не проаналізував обов`язки кожного відповідача по відношенню до наведених нормативно-правових актів, а також не в повній мірі встановив обставини справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції за результатом нового розгляду

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року суд задовольнив клопотання представника позивача та залишив без розгляду позовну заяву Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської міської ради, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації, Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України та Міністерства закордонних справ України в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Волинської обласної державної адміністрації та Володимир-Волинської міської ради щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20 липня 1998 року Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України в частині п.п. 2, 3, 4 щодо місць давніх поховань у місті Володимир-Волинську Волинської області;

- визнання протиправною бездіяльності Управління культури Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання п.п. 2, 3, 4, 9 Порядку визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1760 від 27 грудня 2001 року;

- визнання протиправною бездіяльності Управління культури Волинської обласної державної адміністрації та Відділу культури і туризму виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради щодо невиконання п. 2 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11 березня 2013 року;

- зобов`язання Волинську обласну державну адміністрацію виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20 липня 1998 року в частині п.п. 2, 3, 4 щодо місць давніх поховань - стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир-Волинському Волинської області;

- зобов`язання Управління культури Волинської обласної державної адміністрації виконати п.п. 2, 3, 4, 9 Порядку визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- зобов`язання Управління культури Волинської обласної державної адміністрації та Відділ культури і туризму виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради виконати п. 2 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11 березня 2013 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року в справі № 813/143/18 було змінено первісного відповідача: замість Володимир-Волинської міської ради належним відповідачем визначено виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року прийнято до провадження заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, у якій позовні вимоги викладені таким чином:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Володимирської міської ради щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20 липня 1998 року «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині пунктів 3 і 4 щодо місць давніх поховань - стародавнього єврейського кладовища в місті Володимир Волинської області;

- зобов`язати виконавчий комітет Володимирської міської ради виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20 липня 1998 року в частині пунктів 3 і 4 щодо місць давніх поховань - стародавнього єврейського кладовища у місті Володимир Волинської області.

За результатом нового розгляду справи № 813/143/18 Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 лютого 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, застосовуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 грудня 2021 року у справі № 813/143/18, вказав на безпідставність позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання вимог Розпорядження № 604-р у частині пунктів 3, 4 щодо місць давніх поховань, а також похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконати вимоги Розпорядження № 604-р у частині пунктів 3, 4 щодо місць давніх поховань - стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир Волинської області.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції за результатом нового розгляду

4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 липня 2024 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив:

- визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог Розпорядження № 604-р у частині пунктів 3, 4 щодо місць давніх поховань - стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир Волинської області;

- зобов`язав виконавчий комітет Володимирської міської ради виконати вимоги Розпорядження № 604-р у частині пунктів 3, 4 щодо місць давніх поховань - стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир Волинської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ключовим при вирішенні спірних правовідносин є те, що представники відповідача підтвердили ту обставину, що у м. Володимирі на дату німецької окупації міста існувало Єврейське кладовище та досі на території міста є залишки поховань. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що Закон України «Про поховання та похоронну справу» не передбачає можливості ліквідації кладовищ, їх частин, чи зміну їх статусу та гарантує забезпечення схоронності місць, які містять сліди давніх поховань.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У серпні 2024 року Виконавчий комітет Володимирської міської ради звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить:

- скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 813/143/18;

- залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 813/143/18.

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

6. Відповідач у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Скаржник на обґрунтуванням вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування положень Розпорядження № 604-р у частині пунктів 3, 4 щодо місць давніх поховань - стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир Волинської області у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі № 813/143/18 та від 28 лютого 2024 року у справі № 380/1864/20.

Зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах, щодо того, що Єврейського кладовища як цілісного об`єкта з властивими йому зовнішніми ознаками на території м. Володимира-Волинського не існує протягом останніх шістдесяти років, спірна територія не належить до категорії закритих кладовищ, пункти 3, 4 Розпорядження № 604-р не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Позиція інших учасників справи

7. У вересні 2024 року Представництво подало відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, а в задоволенні касаційної скаргу відповідача - відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що посилання Виконавчого комітету Володимирської міської ради на правові висновки Верховного Суду є безпідставними, оскільки вказані висновки, на думку позивача, зроблені за інших обставин справи, які не є релевантними до обставин у справі, що розглядається.

Крім того, у відзиві на касаційну скаргу Представництво посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 2-а/7780/11, в якій Суд погодився із судами попередніх інстанцій про наявність у виконкому міської ради обов`язку щодо виконання вимог пунктів 3 та 4 Розпорядження № 604-р, що, на думку позивача, додатково свідчить про правильність висновків суду апеляційної інстанції та відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів установили, що Господарський суд Волинської області від 08 квітня 2002 року у справі № 7/35-83 визнав історичні межі стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир-Волинському Волинської області згідно «Технічної документації виконані проектно-пошукові роботи по попередньому встановленню зовнішньої історичної межі бувшого єврейського кладовища у місті Володимир-Волинську Волинської області».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 червня 2002 року резолютивну частину зазначеного рішення викладено у наступній редакції: «Визнати історичні межі стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир-Волинському, яке існувало на дату німецької окупації міста Володимир-Волинського, згідно «Технічної документації виконані проектно-пошукові роботи по попередньому встановленню зовнішньої історичної межі бувшого єврейського кладовища у місті Володимир-Волинську Волинської області».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі №К/9991/39008/11 встановлено, що рішенням виконкому Володимир-Волинської міської ради № 190 від 25 квітня 2002 року визначено дату закриття Єврейського кладовища - 22 червня 1941 року, а рішенням цього ж виконкому від 11 вересня 2003 року датою ліквідації кладовища визначено 20 липня 1944 року.

Управління культури Волинської обласної державної адміністрації листом від 12 липня 2017 року повідомило Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про те, що оскільки територія, на якій знаходилось Єврейське кладовище, не належить до об`єктів культурної спадщини, надання дозволів на проведення робіт не належить до компетенції управління культури облдержадміністрації.

Володимир-Волинська міська рада Волинської області листом від 27 липня 2017 року повідомила позивача про те, що у місті Володимирі-Волинському такого об`єкта як «Єврейське кладовище», як з історико-культурної точки зору, так і з точки зору комунальної, - немає. У місті Володимирі-Волинському є 2 кладовища - діюче Федорівське та закрите Ладомирське, а територія між СШ № 2 і вулицею Драгоманова вже багато післявоєнних десятиліть вільна від надмогильних споруд, тобто це означає, що розчищати нічого.

Виконавчий комітет Волинської обласної ради депутатів трудящих рішенням від 31 жовтня 1974 року затвердив Генеральний план місті Володимира-Волинського, яким не було передбачено планування чи існування Єврейського кладовища, разом з тим, зазначеним документом визначено статус спірної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

З метою виконання Розпорядження № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» видано Розпорядження голови Волинської ОДА від 22 червня 1999 року № 415 «Про взяття під охорону держави пам`яток історії та культури на території області». На підставі вказаного розпорядження було взято під охорону 195 пам`яток історії, монументального мистецтва та археології, в тому числі - 19 могил розстріляних євреїв.

Відповідно до листа Державної служби охорони культурної спадщини від 29 грудня 2004 року означене кладовище не було включено до переліку пам`яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення і до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1761, не внесено. Вказана обставина встановлена в ході розгляду судової справи Львівським апеляційним господарським судом № 7/121- 11А.

20 квітня 2005 року Володимир-Волинська міська рада прийняла рішення № 20/4 «Про статус території в районі вулиць Драгоманова, Сагайдачного і Незалежності, на якій до початку Великої Вітчизняної війни існувало Єврейське кладовище». Цим рішенням було вирішено за недоцільне проведення за кошти міського бюджету спеціальних досліджень (в т.ч. археологічних) вищезгаданої території, на якій до початку Великої Вітчизняної війни існувало Єврейське кладовище (ліквідоване в липні 1944 року) і надання цій території статусу об`єкта культурної спадщини. Вказане рішення є чинним.

З часу зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, одна частина земельного масиву з багаторічними насадженнями, на якій в минулому було розташоване Єврейське кладовище, відведена під територію міського парку, а друга частина земельної ділянки належить до земель житлової та громадської забудови. З 1970 по 1986 роки на цій території було споруджено ряд об`єктів соціально-культурного призначення, серед яких: школа, магазин, три житлових будинки, кінотеатр та прокладена дорога. Зазначені об`єкти функціонують станом на теперішній час.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

10. Предметом перевірки касаційним судом є правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права під час вирішення позовних вимог щодо протиправності бездіяльності Виконавчого комітету Володимирської міської ради щодо невиконання вимог Розпорядження № 604-р у частині пунктів 3, 4 щодо місць давніх поховань - стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир Волинської області та обов`язку відповідача виконати вимоги цих пунктів.

11. Пунктом 3 Розпорядження № 604-р Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, зобов`язано провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, протягом 1998-1999 років.

12. Пунктом 4 Розпорядження № 604-р Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування зобов`язано не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

13. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III) до історичних об`єктів культурної спадщини належить окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

14. За змістом частини другої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

15. Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

16. Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

17. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

18. Порядком № 158 визначено процедуру здійснення обліку об`єктів культурної спадщини.

19. Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 158 передбачено, що уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.

20. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 158 під уповноваженим органом розуміється орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

21. За змістом пункту 4 розділу ІІ Порядку № 158 рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу.

22. Пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 158 передбачено, що об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку.

23. У свою чергу Пунктом 2 Порядку № 1760, який регулює процедуру визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, передбачено, що на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

24. Відповідно до пункту 3 Порядку № 1760 облікова документація на об`єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнаються пам`ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

25. Облікова документація на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

26. Пропозиції щодо включення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об`єктів культурної спадщини.

27. Згідно з пунктом 4 Порядку № 1760 облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, до яких належать орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

28. Отже, зі змісту наведених норм права вбачається, що обов`язок щодо проведення роботи з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення, включаючи віднесення таких місць до нововиявлених об`єктів культурної спадщини, визначення їх категорії, ведення на такі об`єкти облікової документації, занесення їх до Переліку об`єктів культурної спадщини, покладений на відповідні органи охорони культурної спадщини. Водночас, як вбачається зі змісту пунктів 3 та 4 Розпорядження № 604-р, обов`язок щодо недопущення проведення будівельних робіт на органи місцевого самоврядування покладається щодо місць, де залишилися сліди давніх поховань та є виявлені на момент прийняття цього Розпорядження закриті кладовища.

29. Такий обов`язок передбачено положеннями статті 31 Закону України від 10 липня 2003 року № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» (далі - Закон № 1102-IV), в якій визначено заходи охорони місць поховань та передбачено заборону проведення будівельних робіт на місцевості із залишками слідів поховань та на території закритих кладовищ, прилеглих територій.

30. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні вказав, що ключовим при вирішенні спірних правовідносин є те, що представники відповідача підтвердили ту обставину, що у м. Володимирі на дату німецької окупації міста існувало Єврейське кладовище та досі на території міста є залишки поховань.

31. Разом з тим, суд першої інстанції з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі № 813/143/18, вказав на те, що спірна територія у місті Володимир-Волинському не належить до категорії закритих кладовищ та на ній відсутні залишки слідів поховань.

32. Переглядаючи рішення судів у цій справі в касаційному порядку, колегія суддів у силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в його постановах Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі № 813/143/18 та від 28 лютого 2024 року у справі № 380/1864/20.

33. Зокрема, розглядаючи цю справу у касаційному порядку та направляючи її на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у пунктах 42 та 44 постанови від 28 грудня 2021 року дійшов такого висновку:

« 42. Верховний Суд приймає до уваги рішення господарських судів, якими встановлено історичні межі стародавнього Єврейського кладовища на території міста Володимир-Волинського, однак звертає увагу, що зазначеними рішеннями встановлено існування кладовища на час німецької окупації міста, а не на теперішній час. На переконання колегії суддів Верховного Суду, застосування норм Розпорядження №604-р вимагає наявності у відповідних місцях слідів давніх поховань чи закритих кладовищ, під якими, згідно із визначеннями, наведеними у Законі України «Про поховання та похоронну справу», розуміються земельні ділянки з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань, після їх закриття, тобто припинення поховання померлих. Сама лише обставина існування Єврейського кладовища на час німецької окупації міста Володимира-Волинського не дає підстав для застосування норм Розпорядження № 604-р. Так само і підписання Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону та збереження культурної спадщини не є безумовною підставою для застосування Розпорядження № 604-р, оскільки спірна територія має відповідати ознакам, наведеним у Розпорядженні.

43. Пунктами 3 та 4 вказаного Розпорядження встановлено обов`язок, зокрема для обласних державних адміністрацій, щодо проведення роботи з вивчення стану закритих кладовищ та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, а також не допущення проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ. Матеріалами справи підтверджується та судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна територія не належить до категорії закритих кладовищ, також матеріали справи свідчать, що на цій території не проводяться будівельні роботи, а тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зазначені пункти Розпорядження № 604-р не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, та позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.».

34. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2021 року у справі № 813/143/18 вказав, що з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме, що спірна територія не належить до категорії закритих кладовищ, також матеріали справи свідчать, що на цій території не проводяться будівельні роботи, пункти 3 та 4 Розпорядження № 604-р не є застосовними до спірних правовідносин, що виникли в цій справі.

35. Схожий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 380/1864/20 за позовом Установи «Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової» до Володимир-Волинської міської ради Володимир-Волинського району Волинської області з аналогічними позовними вимогами.

36. У цій постанові колегія суддів Верховного Суду додатково звернула увагу на те, що предметом розгляду цієї справи є невиконання Володимир-Волинською міською радою пунктів 3, 4 Розпорядження № 604-р, зі змісту яких не вбачається обов`язку Володимир-Волинської міської ради вирішувати питання взяття на облік об`єктів культурної спадщини, включати вказані об`єкти до Переліку нововиявлених пам`яток культурної спадщини, а також здійснювати інші дії з метою виявлення та дослідження об`єктів культурної спадщини. При цьому, вимоги щодо проведення робіт з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовження здійснення заходів щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження стосуються виключно вже виявлених закритих кладовищ.

37. Наведена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 червня 2020 року по справі № 462/3063/17.

38. Вищевикладені висновки також підтверджується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, а саме тим, що у рішенні Виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих від 31 жовтня 1974 року «Про затвердження генерального плану місті Володимира-Волинського» не передбачено планування чи існування Єврейського кладовища, разом з тим зазначеним документом визначено статус спірної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

39. При цьому Суд вважає необґрунтованими посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 2-а/7780/11, оскільки у цій справі спірні правовідносини стосувалися іншого предмету спору, зокрема, виконання вимог Розпорядження № 604-р на території міста Умань, а також з огляду на інші обставини справи. Зокрема, у справі № 2-а/7780/11, на відміну від справи, що розглядається, Указом Президента України від 7 червня 1994 року № 283/94 постановлено: створити Історико- культурний центр на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів цадика Нахмана у місті Умані Черкаської області; рекомендувати Уманській міській Раді народних депутатів надати Центру у користування землі, віднесені її рішенням до категорії історико-культурного призначення, а також вирішити в установленому порядку питання про відселення громадян з будинку, що знаходиться на цих землях.

40. Тобто у справі № 2-а/7780/11 відповідні зобов`язання покладені на Уманську міську раду щодо конкретно визначеної території Указом Президента України.

41. На цій підставі колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, у той же час суд апеляційної інстанції з огляду на неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 28 грудня 2021 року у справі № 813/143/18 та від 28 лютого 2024 року у справі № 380/1864/20, допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме - положень Закону № 1102-IV, Закону № 1805-III, Порядку № 158 та Порядку № 1760, що зумовило скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

42. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

43. З огляду на таке, Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області, скасувати оскаржувану постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду та залишити у силі рішення Львівського окружного адміністративного суду, прийняте у цій справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року скасувати.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді: В.М. Кравчук

Т.Г. Стрелець