Постанова

від 21.11.2024 по справі зпп/320/102/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа №ЗПП/320/102/23

адміністративне провадження № К/990/40161/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № ЗПП/320/102/23

за заявою про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»», що надійшла до подання позовної заяви, до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича, за участю третіх осіб: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гансо Компані», провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023, ухвалену у складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів Епель О.В., Файдюка В.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» звернулося до суду (до подання позовної заяви) із заявою про забезпечення позову з вимогою зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови № НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди від 01.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено: зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича № НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди від 01.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративної справи щодо оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича № НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди від 01.08.2023.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції встановив, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича від 04.09.2023 № НОМЕР_1 було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»» основної винагороди у розмірі 48 087 000,00 грн.

Урахувавши намір заявника оскаржити виконавчий документ - постанову іншого приватного виконавця від 01.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, суд першої інстанції дійшов висновку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим заяву про забезпечення задовольнив.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи в забезпеченні позову, суд апеляційної інстанції вважав, що заявником не доведено обставин, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Суд апеляційної інстанції, на противагу доводам заявника про арешт його коштів та майна, зазначив, що заявник не довів, що відповідна постанова про арешт була реалізована шляхом блокування банківських рахунків заявника, опису та реалізації його майна в межах виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що заявник так і не звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом. На думку суду апеляційної інстанції, така поведінка заявника дає підстави вважати, що подання заяви про забезпечення позову було спрямоване на безпідставне затягування та / або перешкоджання виконанню постанови про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»» основної винагороди у виконавчому проваджені № НОМЕР_2.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати його постанову та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції вирішив апеляційну скаргу попри обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи, а також до отримання відзиву, який був поданий у встановлений судом строк.

Так, скаржник зазначає, що 06.11.2023 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою установив строк до 13.11.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу й на цю саму дату призначив розгляд справи. 12.11.2023 скаржником засобами поштового зв`язку було надіслано відзив на апеляційну скаргу, а 13.11.2023 - на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване участю представника скаржника в іншому судовому засіданні, що було призначено раніше. Проте інформацію про надсилання відзиву та клопотання про відкладення розгляду справи суд апеляційної інстанції проігнорував.

Скаржник також не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову. За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.10.2023 у справі №ЗП/620/4/23, де Верховний Суд указав, що посилання скаржника на неподання заявником відповідної позовної заяви у десятиденний термін з моменту постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову є неприйнятним, оскільки факт неподання позовної заяви жодним чином не впливає на висновок суду про наявність підстав для вжиття таких заходів. Суд повинен перевірити дотримання норм матеріального та процесуального права під час визначення необхідності вжиття заходів забезпечення позову, тоді як неподання позовної заяви не є підставою для скасування рішення суду про забезпечення позову, оскільки таке питання вирішується судом, який вжив відповідних заходів забезпечення позову.

Скаржник доводить, що до заяви приєднав вичерпні докази, які підтверджують, що з відкриттям виконавчого провадження про стягнення основної винагороди до нього було застосовано увесь спектр заходів примусового стягнення: накладено арешт на банківські рахунки, рухоме і нерухоме майно.

У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталій Григорович зазначив, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону є безпідставними.

Відповідач зазначає, що скаржник був належним чином повідомлений про відкриття апеляційного провадження, зміст апеляційної скарги, дату та час судового розгляду, а тому безперешкодно міг реалізувати права учасника справи. Відповідач також зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув клопотання заявника про відкладення розгляду справи й дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки представника заявника та перешкод для розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні, призначеному на 13.11.2023.

Відповідач звертає увагу на те, що скаржник просить направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, однак не зазначає, які фактичні обставини не зміг встановити суд апеляційної інстанції, що вимагає повернення справи на новий розгляд, відповідності до статті 353 КАС України.

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № ЗП/620/4/23, то відповідач зауважує, що суд апеляційної інстанції дійсно констатував неподання скаржником позову після задоволення заяви про забезпечення позову, проте ця обставина не була основною підставою для задоволення апеляційної скарги. Мотиви суду апеляційної інстанції полягали саме в недоведеності обставин, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав скаржника.

Касаційна скарга надійшла до Суду 29.11.2023. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.

Ухвалою Суду від 08.01.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами першою та третьою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Частинами першою, третьою статті 300 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги на судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: 1) з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; 2) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; 3) з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи; 4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи; 5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; 6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи; 7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції; 8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 307 КАС України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду.

Згідно з частиною першою статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Частиною другою статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

IV. Позиція Верховного Суду

У касаційній скарзі представник скаржника наполягає на тому, що йому було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення судового засідання в суді апеляційної інстанції й розглянуто справу до отримання відзиву на неї, поданого у встановлений судом строк.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, з-поміж іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності судового провадження охоплює, зокрема, можливість коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у справах № 802/562/18-а та № 826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження суду щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Водночас у постановах від 14.07.2022 у справі № 260/4504/20, від 18.08.2022 у справі № 420/9173/21 Верховний Суд зазначив, що та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки під час касаційного розгляду справи належності використання судом свого розсуду в аспекті відповідності такого цілям і завданням, які стоять перед адміністративним судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі брати участь у судовому засіданні, на предмет їхньої поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду, не має абсолютних меж. Саме завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення клопотань, бо вони розглядаються в межах конкретних обставин, які мають бути враховані. Так, суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Отже, реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обрати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

У контексті викладеного, Суд зазначає, що ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2023, встановлено заявникові строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 13.11.2023; констатовано про закінчення підготовчих дій та призначено скаргу до розгляду на 13.11.2023 об 11:10 год.

12 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Макєєв Є.Ю. поштою направив суду та іншим учасникам справи відзив на апеляційну скаргу, а в день судового засідання 13.11.2023 - на електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому повідомив, що не може взяти участь у судовому засіданні 13.11.2023, адже в цей самий день повинен брати участь в іншій справі в Шепетівському міськрайонному суді Хмельницької області, засідання в якій було призначено раніше - 10.10.2023.

До цього ж клопотання, поряд з доказами неможливості взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 13.11.2023, представник позивача - адвокат Макєєв Є.Ю. як доказ направлення суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу приєднав також копію фіскального чеку та копію опису вкладення у цінний лист за трек номером 0311011107244.

Мотивуючи відмову у задоволенні вказаного клопотання, суд апеляційної інстанції зазначив, що представник позивача - адвокат Макєєв Є.Ю. був своєчасно повідомлений про розгляд справи й мав можливість ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді та надати відповідні пояснення. Суд апеляційної інстанції також урахував, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 є єдиним представником ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»».

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що повідомлені представником позивача обставини не виключали можливості розгляду справи за його відсутності.

Дійсно, суди зобов`язані створити учасникам справи належні можливості для використання всіх процесуальних прав, визначених КАС України, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас належними їм процесуальними правами учасники справи зобов`язані користуватися добросовісно й неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України).

У частині другій статті 131 КАС України йдеться про те, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд, а в статті 304 КАС України - про те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Нормами КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, а також визначені процесуальні наслідки затримок і зволікань із вчиненням процесуальних дій або зловживання процесуальними правами.

У цій справі представник позивача був повідомлений про відкриття апеляційного провадження, мав можливість ознайомитися із змістом апеляційної скарги і подати відзив на неї з урахуванням дати розгляду справи, зокрема через підсистему «Електронний суд», а тому Суд відхиляє посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не міг розглядати справу до отримання відзиву, направленого звичайною поштою напередодні судового засідання.

Щодо посилань адвоката на зайнятість в іншому судовому засіданні, то, беручи до уваги, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, проте завчасно не повідомив суд апеляційної інстанції про достеменно відомі йому раніше обставини неможливості прибуття у судове засідання, призначене на 13.11.2023, Суд також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що справа могла бути розглянута без участі представника позивача.

Щодо доводів касаційної скарги по суті рішення суду апеляційної інстанції, якою було скасовано заходи забезпечення позову, застосовані судом першої інстанції, то Суд зазначає таке.

Зі змісту викладених норм КАС України випливає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їхнього застосування повинна обґрунтовуватися поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Уживаючи заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 01.08.2023 № НОМЕР_2 була пред`явлена для примусового виконання приватному виконавцю Пишному Артему Володимировичу, який 04.09.2023 відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1, у межах якого було прийнято постанову від 04.09.2023 про арешт коштів та майна ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»».

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем у заяві не наведено достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову та обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як правильно установив суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що на підставі рішень приватного виконавця у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 на банківські рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»» було фактично накладено арешт, чи про здійснення опису майна заявника та / або спроби списання коштів з арештованих рахунків та / або реалізації майна.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність передбачених пунктами 1 і 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

VII. Судові витрати

Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

В.Е. Мацедонська