Постанова

від 21.11.2024 по справі 240/19592/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 240/19592/20

адміністративне провадження № К/990/25954/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №240/19592/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання нарахувати та виплатити невиплачену суддівську винагороду, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Смілянець Е.С., Драчук Т.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління ДСА України в Житомирській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпень 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження нарахування 10 розмірами мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2020 року згідно статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпень 2020 року в загальній сумі 81727 грн 46 коп.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що з 01 червня 2012 року перебуває на посаді судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області та має право на отримання суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

3. Проте, у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року суддівська винагорода протиправно виплачувалась з урахуванням обмеження, установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що є порушенням права на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

4. Переконував, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 в частині обмеження розміру суддівської винагороди суперечить Конституції України, у зв`язку із чим не може застосовуватися при її нарахуванні.

5. Вважав, що відповідач, діючи всупереч приписів статей 19 та 130 Конституції України, порушив приписи чинного законодавства України та з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року виплачував позивачу суддівську винагороду у розмірі, значно меншому, ніж це визначено спеціальним Законом.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпень 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження нарахування 10 розмірами мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня 2020 року згідно статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у частині суддівської винагороди, не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми Конституції України як норми прямої дії.

8. Указав, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, у свою чергу, виключає можливість застосовувати до правовідносин стосовно суддівської винагороди інші Закони.

9. Із урахуванням наведеного констатував, що розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені цим Законом та не застосовувати до спірних правовідносин статтю 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

10. Разом з тим, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року в сумі розміром 81727 грн 46 коп., суд зазначив, що оскільки нарахування суддівської винагороди суддів місцевих загальних судів Житомирської області відноситься до дискреційних повноважень відповідача, то у задоволенні позовних вимог в частині стягнення слід відмовити.

11. Тож, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирської провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

12. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції визнано нечинним, провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання нарахувати та виплатити невиплачену суддівську винагороду закрито.

13. Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 21 вересня 2021 року серії НОМЕР_1 .

14. Зазначив, що рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, тобто спір стосовно щомісячного грошового утримання судді не вирішено, а тому право на їх виплату померлий не набув.

15. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини в адміністративній справі №240/19592/20 не допускають правонаступництва, а тому клопотання ОСОБА_2 [дружини позивача] про заміну сторони на її правонаступника у справі №240/19592/20 задоволенню не підлягає.

16. Надаючи оцінку рішенню Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

17. З огляду на викладене вирішив, що оскільки судом апеляційної інстанції установлено факт смерті позивача у спорі, що не допускає правонаступництва, то рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим, визнається нечинним, а провадження у справі у підлягає закриттю з підстав передбачених пунктом 5 частини першої статті 238 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року та направити справу №240/19592/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

19. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

20. Обґрунтовуючи посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах у справах №484/3648/16-а та №340/5543/20, оскільки правовідносини в указаних справах стосувалися щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не невиплаченої суддівської винагороди, яка була зароблена в оспорюваний період, але не виплачена.

21. Переконує, що спадкодавцеві ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини належало право на отримання суддівської винагороди у повному, а не обмеженому (10 мінімальних заробітних плат) розмірі, а тому це право перейшло до його спадкоємців. Указана частина суддівської винагороди є певною сумою грошових коштів, розмір яких підтверджено розрахунком відповідача, яку ОСОБА_1 мав отримати за життя.

22. Зауважує, що розмір суддівської винагороди за конкретний період, який належав спадкодавцеві за життя і залишився недоотриманим у зв`язку з його смертю за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року нараховувався позивачу щомісячно, що відображалось у розрахункових листах за кожен відпрацьований місяць, і такі розрахункові листи направлялись ОСОБА_1 із зазначенням суми, яка не виплачувалась йому у зв`язку із застосуванням щомісячного обмеження нарахування 10 розмірами мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня 2020 року, відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

23. З огляду на викладене вважає, що спірні правовідносини допускають процесуальне правонаступництво, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

24. Від Територіального управління ДСА України в Житомирській області відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у суді касаційної інстанції.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

25. 26 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2022 року для розгляду судової справи №240/19592/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

27. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху.

28. Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №240/19592/20 на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

29. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі, справу №240/19592/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

30. ОСОБА_1 з 01 червня 2012 року працював на посаді судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

31. За період з 18 квітня 27 серпня 2020 року позивачу нараховано та виплачено суддівську винагороду відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня 2020 року, що підтверджується копією Розрахункового листа за 2020 рік.

32. Загальна сума обмеження суддівської винагороди у зазначений період з урахуванням суми податків, відповідно до указаної довідки, складає 81727 грн 46 коп.

33. Не погоджуючись із такими діями щодо обмеження розміру суддівської винагороди, позивач звернувся з цим позовом до суду.

34. На стадії апеляційного розгляду цієї справи стало відомо про смерть ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21 вересня 2021 року серії НОМЕР_1 . У зв`язку із цією подією ОСОБА_2 просила апеляційний суд замінити позивача його правонаступником, яким є дружина померлого ОСОБА_2 .

35. Апеляційний суд вирішив, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а тому визнав нечинним рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.

36. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

39. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

40. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

41. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

42. Статтею 319 КАС України установлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

43. Тож апеляційний суд, вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі у разі смерті фізичної особи після ухвалення рішення судом першої інстанції, має установити чи є таке рішення законним та обґрунтованим та чи допускають спірні правовідносини правонаступництво.

44. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

45. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

46. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

47. Згідно зі статтею 1219 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

48. Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

49. Вирішуючи питання про можливість правонаступництва у спірних правовідносинах апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що суддівська винагорода, відповідно до кількості фактично відпрацьованих днів, нараховувалась ОСОБА_1 щомісячно, однак не виплачувалась у повному обсязі у зв`язку із застосуванням відповідачем обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня 2020 року.

50. Указане підтверджується розрахунковим листом ОСОБА_1 за 2020 рік, наявним у матеріалах справи, у якому відповідач зазначив загальний розмір невиплаченої ним винагороди - 81 727 грн 46 коп. (а.с.7).

51. Висновок апеляційного суду про те, що право ОСОБА_1 на оспорювану суму пов`язано з набуттям рішенням суду першої інстанції законної сили є помилковим, оскільки право позивача на отримання суддівської винагороди за фактично відпрацьований ним час у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів», позивач набув на підставі зазначеного Закону. І, якби не протиправні дії [як установлено судами попередніх інстанцій] відповідача щодо виплати суддівської винагороди в обмеженому розмірі, така винагорода була б виплачена позивачу у повному обсязі за фактично відпрацьований ним час.

52. Тож, недоотримана суддівська винагорода належала ОСОБА_1 за життя, але через протиправні дії Територіального управління ДСА України в Житомирській області не була ним одержана.

53. З огляду на викладене, з урахуванням положень статей 1218 та 1227 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні правовідносини у цій справі допускають правонаступництво, а тому підстави для закриття провадження у справі, відповідно до пункту 5 частини першої статті 238 КАС України, відсутні.

54. Суд відхиляє посилання скаржниці на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №484/3648/16-а та №340/5543/20, оскільки правовідносини в указаних справах стосувалися перерахунку пенсії прокурора та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тобто судові рішення в указаних справах постановлені за відмінних правовідносин та за інших фактичних обставин, і суд апеляційної інстанції помилково урахував їх при вирішенні цього спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Приписами частини першої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

56. За указаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги касаційної скарги про скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №240/19592/20 та направлення справи до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

IV. Висновки щодо судових витрат

57. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року скасувати.

3. Справу №240/19592/20 направити на продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду