Вирок
від 22.11.2024 по справі 314/1106/15-к
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 314/1106/15-к

Пр.1-кп/336/283/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080210001555 від 08.10.2014, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Корделівка Калинівського району Вінницької області, громадянина України, який отримав повну вищу освіту, одруженого, перебуває на посаді голови СФГ «Квазар», на утриманні малолітніх та інших осіб не має, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (проступку та злочину), передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.382 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 під час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (проступку та злочину), кваліфікованих як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто за ч.1 ст.185 КК України, а також як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, - за ч.1 ст.382 КК України відповідно.

Дане обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_3 , сформульовано в обвинувальному акті, який надійшов на розгляд Шевченківського районного суду м.Запоріжжя 13.02.2023, підтримане прокурором під час судового розгляду, а саме такого змісту.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.04.2000 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку N051105, серія 1-ЗП, згідно Технічного звіту щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі із земель колективної власності членам КСП ім. Щорса Вільнянського району Запорізької області від 2000 року, членом якого вона була до розпаду останнього, отримала у власність, що передбачає собою право володіння, користування та розпорядження, земельну ділянку (пай), загальною площею 6,8299 га, розташовану у с. Укромне, Вільнянського району, Запорізької області, що знаходиться безпосередньо на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, якій присвоєно кадастровий номер 2321585000:03:003:0056.

21.09.2012 ОСОБА_6 уклала договір оренди вищезазначеної земельної ділянки з ФГ « ОСОБА_7 » в особі голови господарства - ОСОБА_8 , юридична адреса якого визначена по АДРЕСА_3 , який 03.10.2014 зареєстровано до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та який з моменту вказаної дати є чинним згідно до норм правової бази України.

31.05.2014 ФГ « ОСОБА_7 » за участю найманих працівників на вищезазначеному орендованому у ОСОБА_6 паї здійснило посів насіння культури соняшника «Бріо», та у період часу із 31 травня по 08 жовтня 2014 року забезпечувало повноцінне зрощування даної культури, обробляючи землю в районі посіву, постачаючи на поле воду, мінеральні добрива тощо.

06.08.2014 на підставі виконавчого листа N2-602/08 від 18.10.2010, виданого Вільнянським районним судом Запорізької області, відділ державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області з метою стягнення з ОСОБА_6 боргу в сумі 40 790 гривень 00 копійок на користь задоволення цивільного позову ОСОБА_9 , інтереси якої представляє батько останньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відкритому виконавчому провадженню N34046060 здійснив опис та арешт посіву вищезазначеної культури соняшника на земельній ділянці ОСОБА_6 , що фактично належить ФГ « ОСОБА_7 ».

26.08.2014 відносно посіву соняшника, про який йде мова, ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області була надана заборона на вчинення будь-яких дій із ним, так як сам посів перебував на спірній земельній ділянці, і станом на 08.10.2014 дія вказаної ухвали була чинною.

Незважаючи на це, 08.10.2014, у денний час, ОСОБА_3 , що продовжував представляти інтереси своєї доньки - ОСОБА_10 , зокрема, у судових засіданнях по цивільним справам, будучи обізнаним про рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.08.2014, та ознайомленим зі змістом ухвали вказаної установи від 08.10.2014, яка не скасовує попереднє рішення, на тракторі ЮМЗ з причепом, під своїм управлінням, приїхав на вищезазначене поле, що належить ОСОБА_6 , де за допомогою сільськогосподарського комбайну «ClaasDominator - 105», державний номер НОМЕР_1 , 1976 року випуску, що належить ОСОБА_11 , під управлінням якого був ОСОБА_12 , та якого ОСОБА_3 напередодні в усному порядку за грошову винагороду винайняв для проведення сільськогосподарських робіт по збору врожаю як фізичну особу, самовільно, всупереч установленому законом порядку, не маючи на це законних повноважень, здійснив покос 11,6 тонн насіння соняшника «Бріо», загальною вартістю 40 600 гривень 00 копійок, що належить ФГ « ОСОБА_7 », правомірність чого оспорювалася ФГ « ОСОБА_7 » та ОСОБА_13 у суді, після чого за декілька разів, використовуючи зазначений трактор «ЮМ3» та вантажний автомобіль «ГАЗ-САЗ 3507», державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_14 , під управлінням якого знаходився останній, та якому ОСОБА_3 запропонував допомогти зібрати описаний врожай соняшника, транспортував зібране насіння до свого ангару, розташованого по АДРЕСА_1 , де вивантажив його для подальшого зберігання.

Своїми протиправними діями, які виразилися у самоправстві, ОСОБА_3 спричинив ФГ « ОСОБА_7 » матеріальні збитки на вищевказану суму, яка для зазначеного суб?єкта господарювання є значною.

Крім того, згідно зі змістом обвинувального акта, 20.04.2000 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку N051105, серія 1-ЗП, згідно Технічного звіту по передачі земельних часток (паїв) в натурі із земель колективної власності членам КСП ім. Щорса Вільнянського району Запорізької області від 2000 року, членом якого вона була до розпаду останнього, отримала у власність, що передбачає собою право володіння, користування та розпорядження, земельну ділянку (пай), загальною площею 6,8299 га, розташовану у с. Укромне Вільнянського району Запорізької області, що знаходиться безпосередньо на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер якій присвоєно 2321585000:03:003:0056.

21.09.2012 ОСОБА_6 уклала договір оренди вищезазначеної земельної ділянки з ФГ « ОСОБА_7 » в особі голови ОСОБА_8 , юридична адреса якого визначена по АДРЕСА_3 , який 03.10.2014 зареєстровано до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та який з моменту вказаної дати є чинним згідно до норм правової бази України.

31.05.2014 ФГ « ОСОБА_7 » за участю найманих працівників на вищезазначеному орендованому у ОСОБА_6 паї здійснило посів насіння культури соняшника «Бріо», та у період часу із 31 травня по 08 жовтня 2014 року забезпечувало повноцінне зростання даної культури, обробляючи землю в районі посіву, постачаючи на поле воду, мінеральні добрива тощо.

Незважаючи на це, 08.10.2014, у денний час, ОСОБА_3 , що продовжував представляти інтереси своєї дочки - ОСОБА_10 , зокрема, у судових засіданнях по цивільним справам, будучи обізнаним про рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.08.2014, та ознайомленим зі змістом ухвали вказаної установи від 08.10.2014, яка не скасовує попереднє рішення, на тракторі ЮМЗ з причепом, під своїм управлінням, приїхав на вищезазначене поле, що належить ОСОБА_6 , де за допомогою сільськогосподарського комбайну «ClaasDominator - 105», державний номер НОМЕР_1 , 1976 року випуску, що належить ОСОБА_11 , під управлінням якого був ОСОБА_12 , та якого ОСОБА_3 напередодні в усному порядку за грошову винагороду винайняв для проведення сільськогосподарських робіт по збору врожаю як фізичну особу, здійснив покос близько 11,6 тонн насіння соняшника «Бріо», загальною вартістю 40 600 гривень 00 копійок, що належить ФГ « ОСОБА_7 », правомірність чого оспорювалася ФГ « ОСОБА_7 » та ОСОБА_13 у суді, після чого за декілька разів, використовуючи зазначений трактор «ЮМЗ» та вантажний автомобіль «ГАЗ-САЗ 3507», державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_14 , під управлінням якого знаходився останній, та якого ОСОБА_3 попрохав допомогти зібрати описаний врожай соняшника, транспортував зібране насіння до свого ангару, розташованого по АДРЕСА_1 , де вивантажив його для подальшого зберігання.

Своїми протиправними діями, відповідно до пред`явленого ОСОБА_3 обвинуваченню, які виразилися в умисному невиконанні ОСОБА_3 ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.08.2014, що полягало у невжитті останнім заходів в частині арешту врожаю насіння соняшника і заборони проведення з ним будь-яких дій, що фактично належить ФГ « ОСОБА_7 », спричинив вказаному суб?єкту господарювання матеріальні збитки на вищезазначену суму.

Вказане вище обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_3 , сторона захисту вважає безпідставним та необґрунтованим, стверджуючи, що обставини події, які відображені в обвинувальному акті, є такими, що не відповідають дійсності.

За приписами ч.8 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п.1 ч.2 цієї статті (у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, тобто, зокрема, й з підстав, визначених ст.49 КК України), не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. Так, сторона захисту категорично заперечила наведені підстави для закриття провадження, відповідно, розгляд справи здійснювався в загальному порядку, передбаченому КПК України.

Судом визначено порядок дослідження доказів у даній справі з урахуванням позиції сторін кримінального провадження. Так, судом визнано за необхідне допитати, крім обвинуваченого та представника потерпілого, свідків з боку обвинувачення, вивчити надані прокурором письмові докази, а також докази, подані стороною захисту та представником потерпілого.

Разом з цим, клопотання ОСОБА_3 , подане 07.08.2024, первісно повернуто відповідно до ухвали суду без розгляду (із занесенням ухвали до журналу судового засідання), а саме 07.08.2024 (т.с.4 а.с.63, 96). Здійснюючи розгляд клопотання, суд врахував думку інших учасників кримінального провадження, відсутність доказів щодо відкриття доданих до нього матеріалів іншим сторонам в порядку ч.11 ст.290 КПК України, тому відповідно до положень ч.12 ст.290 КПК України суд не мав права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Стороною захисту відповідно до висновків суду не обґрунтовано, чому вказані докази не подані на відповідній стадії, а саме під час виконання вимог ст.350 КПК України, при цьому, обвинувачений пояснив, що мав надані письмові копії у своєму розпорядженні й раніше. Суд додатково наголошує на недоступності частини з наведених доказів (т.с.4 а.с.65-94) для сприйняття, відсутності даних про джерело їх отримання, фрагментарності частини доказів (подання неповних текстів документів), недопустимості копії ухвали суду від 11.03.2008 (т.с.4 а.с.86) за відсутності гербової печатки суду.

Щодо повернення без розгляду даного клопотання в частині допиту інших осіб, зазначених ОСОБА_3 , суд врахував відсутність належного обґрунтування на користь необхідності їх допиту, відсутність даних вказаних осіб, крім того, частина свідків є свідками з боку обвинувачення.

Враховуючи відомості про перетин кордону ОСОБА_8 , надані представником потерпілого адвокатом ОСОБА_15 (т.с.4 а.с.124-125), оглянуті стороною захисту, обвинувачений просив не розглядати повторно заявлене 15.10.2024 клопотання про її допит (т.с.4 а.с.122, 127).

Свідок ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер 27.03.2017 (письмові пояснення ОСОБА_17 від 08.06.2024, долучені прокурором 12.06.2024, т.с.4 а.с.44, засвідчена копія актового запису від 28.03.2017 №206, т.с.4 а.с.57). Явку свідка ОСОБА_18 забезпечити не видалось за можливе, відповідні письмові пояснення (т.с.4 а.с.46) свідчать про те, що він є військовослужбовцем ЗСУ, вдома за адресою проживання свідка ніхто не живе. Вказані пояснення долучені прокурором 12.06.2024. Так, прокурор ОСОБА_19 14.11.2024 відмовився від допиту свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , явку яких не забезпечено стороною обвинувачення для допиту в суді, а щодо вжиття заходів для забезпечення їх явки судом жодних клопотань прокурором не заявлено (перелік свідків т.с.2 а.с.136-137, журнали судових засідань з 06.03.2024).

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального проступку (ч.1 ст.185 КК України) та злочину (ч.1 ст.382 КК України) категорично заперечив, не визнаючи й вимог про стягнення майнової шкоди, заявлених в межах цивільного позову.

Обвинувачений ОСОБА_3 показав суду, що Вільнянським районним судом Запорізької області 11.03.2008 затверджено мирову угоду, на підставі якої його донька ОСОБА_21 (після зміни прізвища ОСОБА_22 стала власницею земельної ділянки в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 2321585000:03:003:0056 в рахунок боргу ОСОБА_6 , яка була скасована. Борг стягнутий іншим рішенням суду. Відносно ОСОБА_6 порушувалось кримінальне провадження за заявою ОСОБА_3 , що закрито за відсутністю події і складу правопорушення в її діях. ОСОБА_6 досі має заборгованість перед донькою обвинученого, не дивлячись на виконання рішення суду про стягнення боргу в примусовому порядку в межах виконавчого провадження. Разом з цим, саме ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_9 придбати вказану земельну ділянку. Зі слів обвинуваченого вона перебувала в користуванні у ФГ « ОСОБА_7 » на підставі договору оренди від 21.09.2012, який ОСОБА_3 вважає недійсним, за відсутності його державної реєстрації в строк до 07.10.2014, крім того, оскільки він був укладений не з власником, а з ОСОБА_6 обвинувачений наголосив на існуванні декількох редакцій зазначеного договору.

Стосовно підтвердження права власності ОСОБА_22 , ОСОБА_3 наголошує на даних витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.09.2014, витягу з Державного земельного кадастру від 20.02.2014, а також державному акті від 27.05.2008, виданому на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди. Таким чином, він вважає, що станом на дату події правопорушення, про яку стверджує прокурор, ці відомості були актуальними.

Разом з цим, ОСОБА_3 відповідно до його свідчень здійснював збір врожаю з земельної ділянки 25.09.2014 на виконання договору від 19.08.2014, укладеного СФГ «Квазар», посаду голови якого він займає, із відділом Державної виконавчої служби у Вільнянському районі Запорізької області, відповідно, його дії є правомірними. Вказаний договір укладений на виконання постанови від 19.08.2014, винесеної державним виконавцем про залучення суб`єкта господарювання до вчинення виконавчих дій. 25.09.2014 представник відділу ДВС участі під час збору врожаю не приймав, що не було передбачено договором. Згодом, як стверджує обвинувачений, відділ ДВС в особі уповноваженого виконавця уникав складання акта виконаних робіт на підтвердження факту збору врожаю та сплати за надані СФГ « ОСОБА_23 » послуги. На думку ОСОБА_3 , ця обставина пов`язана із численними судовими спорами та статусом ОСОБА_7 , який був народним депутатом, міг задіяти адміністративний ресурс, існуванням кримінальних проваджень. Обвинувачений стверджує, що державна виконавиця була налякана, перебувала в стані вагітності, як вона показала під час допиту. Разом з цим, ОСОБА_3 повідомляв про збір врожаю виконавчу службу в усній формі.

Додатково ОСОБА_3 показав суду, що станом на 2014 року посів та обробку земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером ані він, ані ОСОБА_9 не здійснювали, враховуючи створення з боку ФГ « ОСОБА_7 » численних перешкод у користуванні земельною ділянкою, проте, його донька, як власник, мала право на врожай з урахуванням приписів цивільного законодавства, а він, виконуючи договір із ВДВС від 19.08.2014, мав законні підстави для збору врожаю. За відсутності протягом певного часу повідомлень від Державної виконавчої служби, часткового скасування постанови державного виконавця, він розцінив таку бездіяльність як відмову від договору, тому, не отримавши сплати за виконані послуги, згодом самостійно здійснив продаж зібраного врожаю соняшника, обставин якого не пам`ятає, при цьому, діяв від свого імені.

ОСОБА_3 звертає увагу на судові рішення, досліджені судом, зокрема, у справі К800/9704/16 від 04.08.2010, №808/3887/14 від 30.09.2014, К/800/33101/15 від 21.01.2016, тобто, між сторонами дійсно існували спірні правовідносини, тому збір врожаю 25.09.2014 був правомірним. У зборі на прохання ОСОБА_3 у вказану дату брали участь ОСОБА_24 , керуючи вантажим автомобілем «ГАЗ» та Кіт на комбайні. За надані вказаними приватними особами послуги ОСОБА_3 сплатив власні кошти, про що свідчать відповідні розписки, написання яких свідки підтвердили в суді під час допиту. Враховуючи спрощену систему оподаткування, на податковий облік ця обставина не впливала. Всього, як стверджує ОСОБА_3 , було зібрано 7-8 тонн соняшника, сорту якого він не знає. Врожай був під контролем ОСОБА_3 відвезений до складу СФГ « ОСОБА_23 », розташованому у с.Райському.

Обвинувачений наголосив, що 08.10.2014 збору врожаю з земельної ділянки, належної ОСОБА_6 , він не здійснював, вказану дату вважає сфальсифікованою, з урахуванням дати прийняття рішення державним реєстратором щодо реєстрації права власності ОСОБА_6 та щодо реєстрації права оренди ФГ « ОСОБА_7 » на підставі договору оренди від 21.09.2012. Окремо наголосив ОСОБА_3 й на відсутності зразків соняшника з комбайну, його частини складу та земельної ділянки, їх порівнянні під час досудового розслідування. При цьому, на складі було декілька завозів врожаю, зокрема, з земельної ділянки, приналежної дружині обвинуваченого ОСОБА_25 , його власного паю.

Щодо злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, обвинувачений показав, що про постановлення ухвали 26.08.2014 у справі №314/5276-14-ц, яка перебувала в провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області, дізнався лише після збору врожаю, в один з днів жовтня 2014 року, хоча серед учасників справи й зазначено СФГ « ОСОБА_23 ». ОСОБА_3 наголосив, що вказана ухвала оскаржена самостійно його донькою, він не брав участі в оскарженні. Виконавча служба також не повідомлялась про винесення даної ухвали, державна реєстрація заборони в реєстрі майна не здійснена. Крім того, відповідно до показів обвинуваченого, в обґрунтування вимог про забезпечення позову стороною позивача (ФГ « ОСОБА_7 ) не надано правовстановлюючих документів, які засвідчені належним чином, а право оренди не зареєстровано у відповідному державному реєстрі станом на 26.08.2014, тобто, сторона захисту вважає її незаконною.

Судом 06.03.2024 відповідно до клопотання адвоката ОСОБА_15 від 10.10.2023 (т.с.2 а.с.164) здійснено допит як представника потерпілого головного бухгалтера ФГ « ОСОБА_7 », яка працює на посаді з 01.04.2005, а саме ОСОБА_26 , повноваження якої підтверджено належним чином відповідно до вимог ст.58 КПК України (т.с.2 а.с.190-191).

ОСОБА_26 показала, що їй відомо про самовільний покос соняшника 09.10.2014, який здійснений з земельної ділянки у АДРЕСА_4 , а саме з поля №3, яке засіяно вказаним фермерським господарством навесні 2014 року. У вказаному сезоні на поле №3 внесився гербіцид, після чого його прокультивовано працівниками госопдарства та засіяно соняшником сорту « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Вказане поле, площею 6,83 га, перебувало у користуванні ФГ « ОСОБА_7 » відповідно до договору оренди, укладеного із ОСОБА_6 у 2012 році. Фермерське господарство щороку сплачує ОСОБА_6 орендну плату, розміру якої свідок не пам`ятає. Середня ціна за оренду паю по місцевості становить 13 777 гривень (актуальні дані). Свідок не контролює та не веде договірну роботу. Разом з цим, їй відомо про накладення арешту на вказану земельну ділянку в судовому порядку. Зі слів свідка протиправний покос побачив 09.10.2014 ОСОБА_27 , який працює трактористом-машинистом. Він побачив вже викошене поле, про що повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Представниця також показала, що господарством було збережено всі наявні докази, зокрема облікові листи тракториста-машиніста, акти списання насіння від 31.05.2014, акт витрати насіння та посадочного матеріалу, накладні, акти приймання-передачі продукції.

Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно з рапортом, запис в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події №5777 від 08.10.2014, надійшло повідомлення на лінію «102» від ОСОБА_28 (08.10.2014 о 17-54 годині) про те, що 08.10.2014 невідома особа викосила в с.Укромне приблизно 10 га соняшника, поле не охороняється, матеріальний збиток встановлюється, час скоєння ніч (0-6 годин).

За змістом протокола прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складеного 08.10.2014, прийнято усну заяву від ОСОБА_29 , який просив правоохоронні органи притягнути до відповідальності ОСОБА_3 , який є директором СФГ «Квазар» ( АДРЕСА_1 ). Так, 08.10.2014 у денний час зкошено посів соняшника 6,83 га, біля 15 тонн, приналежних ФГ « ОСОБА_7 ». Згідно з витягом з ЄРДР, відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено за №12014080210001555 08.10.2014 (т.с.2 а.с.1-3), заявник ОСОБА_28 , а не ОСОБА_27 (як стверджувала представниця потерпілого), попередня кваліфікація ч.1 ст.185 КК України.

Відповідно до постанови слідчої СВ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_30 від 09.12.2014, дії особи, що скоїла збір посіву соняшника СФГ « ОСОБА_7 » перекваліфіковано з ч.1 ст.185 на ст.356 КК України, враховуючи недоведеність кваліфікуючої ознаки «таємності», залучення інших осіб до збору, наявність очевидців. За змістом мотивувальної частини постанови 08.10.2014 ОСОБА_9 звернулась до Вільнянського районного суду Запорізької області з метою скасування рішення суду від 26.08.2014, на що отримала відмову у задоволенні заяви, про дане рішення знав і ОСОБА_3 (т.с.2 а.с.4-5). Тобто, про обставину оскарження ухвали суду від 26.08.2014 про забезпечення позову було вочевидь відомо під час досудового розслідування.

Адвоката ОСОБА_29 залучено як представника потерпілого ФГ « ОСОБА_7 » відповідно до постанови слідчого СВ Вільнянського РВ ОСОБА_31 про залучення представника потерпілого. В мотивувальній частині постанови безпідставно наведено посилання на ст.59 КПК України, яка передбачає, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Разом з цим, доказів оскарження даної постанови в порядку ст.303 КПК України під час досудового розглядування матеріали справи не містять.

Суд не приймає твердження сторони захисту з приводу того, що довіреність, датована 02.10.2014 від імені голови ОСОБА_8 як голови ФГ " ОСОБА_7 " не засвідчена підписом, адже з дослідженої судом копії вбачається протилежне, наявні і підпис в графі посвідчення, і печатка юридичної особи, і відповідна дата посвідчення (т.с.2 а.с.6-7).

Проте, за змістом ст.58 КПК України представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Так, повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються документами, передбаченими ст.50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні, тобто, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. У справі вперше наявний ордер адвоката ОСОБА_29 , датований 10.11.2021 (т.с.1 а.с.33), на підставі договору від 30.03.2021.

Прокурором не надано доказів на виконання ст.50 КПК України на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_29 на час здійснення досудового розслідування. Від заявника ОСОБА_28 заяви не відібрано, принаймні, її не надано суду. Проте, суд звертає увагу, що за змістом ст.477 КПК України кримінальне провадження, передбачене ч.1 ст.185 КК України (як первісно кваліфіковано діяння) не відноситься до проваджень приватного обвинувачення, яке може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілої особи.

Разом з цим, під час розгляду справи у Шевченківському районному суді м.Запоріжжя брав участь інший представник адвокат ОСОБА_15 , зі стадії підготовчого судового засідання, повноваження якого підтверджені належним чином (т.с.1, а.с.189-190), уточнений цивільниій позов поданий від імені ОСОБА_8 як голови ФГ « ОСОБА_7 », повноваження якої підтверджені копією протокола засідання засновників №3 від 01.04.2005, а реєстрація юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань засвідченою копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.с.2 а.с.58-59). Перелік видів діяльності ФГ « ОСОБА_7 » станом на 08.01.2013 відповідно до КВЕД наведений у свідоцтві №200098805 серії НОМЕР_3 (т.с.2 а.с.60).

Згідно з рапортом слідчої Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_32 від 07.10.2016, зареєстрованим в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події за №6592 від 07.10.2016 під час досудового розслідування даного провадження встановлені й ознаки вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. Згідно з витягом з ЄРДР від 08.10.2016, відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено за №12016080210001422 від 07.10.2016, підстава самостійне виявлення слідчим кримінального правопорушення, попередня кваліфікація ч.1 ст.382 КК України. Вищезазначені кримінальні провадження відповідно до постанови прокурора Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області від 08.10.2016 ОСОБА_4 об`єднані в одному провадженні відповідно до ч.1 ст.217 КПК України, за №12014080210001555 від 08.10.2014. Також у справі наявний відповідний витяг з ЄРДР від 10.06.2021. Правова кваліфікація діяння зі ст.356 на ч.1 ст.185 КК України змінена відповідно до постанови слідчого Вільнянського ВП Пологівського відділу ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_33 від 08.10.2016 (т.с.2 а.с. 11,12,17-19, 47).

Строк досудового розслідування продовжений на підставі клопотання слідчого ОСОБА_30 від 13.02.2015 відповідно до постанови прокурора ОСОБА_34 від 18.02.2015. Із врахуванням дати повідомлення про підозру (18.12.2014), дати продовження строків, вимоги ч.1 ст.219, 294-296 КПК України в редакції від 06.02.2015 дотримані, первісно обвинувальний акт складений 10.03.2015. Клопотань про закриття кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК України від учасників провадження не надходило, крім того, вказана норма не є застосованою із врахуванням дати реєстрації кримінального провадження (т.с.1 а.с.16, т.с.2 а.с.11-15, 26-35).

Під час огляду місця події земельної ділянки поблизу с.Укромне Вільнянського району Запорізької області, на відстані 100 м від села, який відбувся 08.10.2014, вилучено зразки грунту та зразки рослинного походження. Експертного дослідження вилучених зразків не призначалось та не проводилось (протокол, т.с.2 а.с.85-88. 138-139).

Згідно з протоколом площа складає 6,8 га, що різниться із даними, дослідженими судом (відносно даних про земельну ділянку у реєстрах нерухомого майна 6,82 га), має позначки з 4 сторін, під`їзд здійснюється по грунтовій дорозі від села. По периметру земельна ділянка не огороджена. По периметру, а саме 15 м від початку земельної ділянки спостерігаються вертикальні сліди колес, схожі на колеса трактора, далі горизонтальні сліди колес автотранспорту. На полі маються сліди посіву соняшникової культури, а саме насіння соняшника, стебла від рослин та голівки від нього. На момент огляду насіння соняшника відсутнє, по всьому периметру 6,8 га, стебло лежить по периметру 15 м вертикально, по іншому горизонтально. На під`їзді до земельної ділянки 7*10 м, котрий має травяний покрив, вбачаються сліди колес від автомобіля.

Фотознімки, додані до протокола, недоступні для сприйняття, не є репрезентативними відносно змісту протокола, не відображають місця розташування земельної ділянки, її географічних координат, а саме протокол не містить даних про кадастровий номер земельної ділянки та чіткі межі ділянки, що була обстежена. Сліди коліс, зафіксовані на третьому фотознімку, не відображають їх місця розташування відносно даних протокола. Та обставина, що у постанові про визнання речовими доказами вилучених предметів (від 16.10.2014, т.с.2 а.с.89) вказано кадастровий номер земельної ділянки, не свідчить про проведення огляду саме ділянки ОСОБА_6 , що передана в оренду ФГ « ОСОБА_7 ».

Крім того, суд звертає увагу на тому, що під час слідчої дії брав участь експерт, але жодних даних щодо орієнтовної дати збору врожаю (дати події) протокол не містить, як і даних, необхідних для здійснення таких висновків. Вочевидь, враховуючи наявність стеблів та головок соняшників, слідів сільськогосподарської техніки, зазначені відомості могли бути отримані завдяки дослідженню цих джерел доказів, а також експертним шляхом.

Проте, для оцінки даного протокола з точки зору допустимості є визначальним те, що під час огляду місця події брали участь поняті заявник ОСОБА_28 , а також ОСОБА_27 , працівники ФГ « ОСОБА_7 ». ОСОБА_28 був допитаний судом (керуючий господарства), а на ОСОБА_27 як тракториста-машиніста вказувала представниця потерпілого ОСОБА_26 під час надання показів як на особу, що повідомила ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про крадіжку.

Відповідно до ч.7 ст.223 КПК України понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Враховуючи ту обставину, що вказані поняті були працівниками ФГ « ОСОБА_7 », отримуючи заробітну плату, вочевидь були заінтересованими в результатах господарської діяльності юридичної особи, відповідно, й в результатах кримінального провадження, враховуючи норму ст.86 КПК України, суд визнає даний доказ (протокол огляду місця події від 08.10.2014) недопустимим.

За даними акта покосу соняшника, складеного в с.Укромне Вільнянського району 09.10.2014, керуючий ФГ « ОСОБА_7 », сільський голова ОСОБА_35 , депутат сільської ради ОСОБА_36 , мешканці с.Укромне ОСОБА_18 , ОСОБА_37 , склали даний акт покосу соняшника пая ОСОБА_6 (поле №620 в с.Укромне Вільнянського району) згідно схеми розпайовки КСП ім.Щорса, площа покосу 6,83 га, номер пая №286, кадастровий №2321585000/03/003/0056. Покос здійснений незважаючи на заборону суду, без відома ФГ « ОСОБА_7 ». Повноваження осіб, які склали даний акт, на його складання, а також документи, на підставі яких встановлено їх особи, суду не надано. Акт засвідчений підписами вказаних осіб та печатками ФГ « ОСОБА_7 », Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (т.с.2 а.с.10).

Проведення огляду комбайна 12.11.2014 підтверджено протоколом слідчої дії від 12.11.2014. У матеріалах провадження наявні заяви ОСОБА_11 від 12.11.2014, за змістом яких він не заперечує проти огляду комбайна «ClaasDominator - 105», державний номер НОМЕР_1 , що перебуває у приміщенні його гаражу в АДРЕСА_5 , а також добровільно видає його працівникам поліції. За даними протокола комбайн «ClaasDominator - 105», державний номер НОМЕР_1 , 1976 р.в., вилучений, залишений на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_11 (відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_4 ) (т.с.2 а.с.92-98, 143-144). 13.11.2014 слідчою ОСОБА_30 винесено постанову про визнання вказаного вище комбайна речовим доказом, як знаряддя злочину.

Суд погоджується із твердженнями сторони захисту з приводу того, що зразки з комбайну, зокрема, залишки насіння та грунту, не вилучались, відповідні експертні дослідження не проводились. Разом з цим, зважаючи на покази ОСОБА_12 , одразу після завершення робіт на прохання ОСОБА_3 , він попрямував на комбайні для здійснення інших робіт в іншому полі. Проте, чи була перевірена в належний спосіб дана обставина, суду не доведено, відповідні докази, крім показів свідка, відсутні.

Крім того, під час досудового розслідування відповідно до ухвали слідчого судді у справі №314/6894/14-к, пр.1-кс/314/479/2014 від 11.12.2024, стороною обвинувачення отримано тимчасовий доступ до автомобілю «ГАЗ-САЗ 3507», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Кінцевим днем дії ухвали визначено 17.12.2014 (т.с.2 а.с.105-106).

За даними протокола тимчасового доступу до речей і документів, складеного 11.12.2014 слідчою ОСОБА_30 , у складському приміщенні, за участі ОСОБА_14 , двох понятих, виявлено вказаний в ухвалі слідчого судді автомобіль, склад розташований у АДРЕСА_6 . Наявні у додатках фотознімки, що ілюструють загальний вид складського приміщення, автомобіля, його окремих складових, містять пояснювальні написи, відповідно до яких: за допомогою даного автомобіля ОСОБА_14 на початку жовтня 2014 року перевозив насіння соняшника з с.Укромне до с.Райське на прохання ОСОБА_3 . Разом з цим, суд критично ставиться до даних пояснювальних написів, з урахуванням змісту протокола, адже дані, які в ньому зазначені, не дозволяють зробити наведених висновків (т.с.2 а.с.107-111), відеозапису слідчої дії не здійснено.

Згідно з відповіддю заступника начальника відділу ДВС Вільнянського районного управління юстиції ОСОБА_38 від 01.12.2014 №6782 (т.с.2 а.с.48-49) на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження N34040060 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 боргу у розмірі 40 790,00 грн. 29.08.2012 до відділу ДВС надійшов виконавчий лист N2-602/08, виданий 18.01.2010 Вільнянським районним судом Запорізької області, 29.08.2012 державним виконавцем ОСОБА_39 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 03.07.2013 державним виконавцем ОСОБА_40 до Вільнянського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області надіслано подання щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину ст.382, 388 КК України за злісне невиконання судового рішення та приховування майна. Враховуючи, що боржниця інших доходів, окрім доходу від оренди за використання земельного паю ФГ « ОСОБА_7 » не має, 09.08.2013 виконавчий документ у відповідності до ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» спрямовано до орендаря. Заборгованість частково погашена, у незначному розмірі.

Крім того, з відповіді видно, що 06.08.2014 у відповідності до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» актом опису та арешту майна державним виконавцем проведено опис та арешт посіву соняшника на земельній ділянці, кадастровий номер земельної ділянки 2321585000:03:003:0056, про що в присутності представника стягувача, боржниці та двох понятих складено відповідний акт. За вищевказаним процесуальним документом зберігачем описаного та арештованого майна призначено ОСОБА_6 . Стан збереження майна, а саме посіву соняшника на вказаній ділянці станом на 01.12.2014 державними виконавцями не перевірявся. В матеріалах виконавчого провадження наявна ухвала Вільнянського районного суду N314/5276/14-ц від 26.08.2014 про заборону вчинення дій відносно посіву соняшника.

Також заступник начальника відділу повідомила, що на теперішній час Вільнянським районним судом (справа N314/5276/14-ц) розглядається позов ФГ « ОСОБА_7 » до ОСОБА_6 , відділу ОСОБА_9 та СФГ « ОСОБА_23 » про виключення з акту опису та звільнення з під арешту майна, визнання права власності.

Зазначений у відповіді акт опису та арешту майна від 26.08.2014 досліджений судом, долучений у справі у засвідченій копії. Так, за змістом акта, державним виконавцем ОСОБА_41 відділу ДВС Вільнянського районного управління при примусовому виконанні виконавчого листа №2-602/18 від 18.01.2010, виданого Вільнянським районним судом, в присутності двох понятих, описано та накладено арешт на майно посів соняшника на земельній ділянці 2321585000:03:003:0056, вартістю 60 000 гривень, при цьому, майно потребує експертної оцінки. Виконавцем застосовано такі заборони: дарувати, міняти, продавати, розукомплектовувати. Під час проведення виконавчої дії відповідно до акта присутній ОСОБА_3 як представник стягувача, а також ОСОБА_6 , яка від підпису відмовилась (т.с.2 а.с.51, т.с.3 а.с.72-73).

За змістом ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області у цивільній справі №314/5276/14-ц, пр.№ 2/314/1437/2014 від 26.08.2014, яка набрала законної сили 02.09.2014, за участі представника позивача ОСОБА_42 , розглянуто заяву ФГ « ОСОБА_7 » про забезпечення позову.

Згідно з ухвалою «в провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа № 314/5276/14-ц, провадження № 2/314/1437/2014 за позовом ФГ « ОСОБА_7 » до ОСОБА_6 , відділу виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_9 , СФГ « ОСОБА_23 » про виключення з акту опису майна та звільнення з під арешту, визнання права власності. 26.08.2014 провадження у справі відкрито»…«Суд встановив, що, як вбачається з матеріалів справи між позивачем і відповідачем виник спір стосовно майна, а саме посіву соняшника що знаходиться на земельній ділянці площею 6,8299 га, яка належить ОСОБА_6 на праві власності, та як пояснив представник позивача з 2012 року знаходиться в користуванні ФГ « ОСОБА_7 », який відповідно і здійснював посів спірного соняшника та вважає себе власником врожаю. Представник позивача, пояснив що на підставі виконавчого листа з ОСОБА_6 . стягнута сума боргу на користь ОСОБА_9 і під час виконання вказаного виконавчого документа був складений акт опису та арешту майна від 06.08.2014 року, яким накладено арешт на посів соняшника який ОСОБА_6 не належить, а належить ФГ « ОСОБА_7 » так як він користується землею на підставі договору оренди від 2012 року».

Відповідно,суд ухвалив: «Клопотанняпредставника позивача ОСОБА_42 задовольнити.Заборонити вчинятибудь якідії відноснопосіву соняшникана земельнійділянці площею6,8299гектарів,яка розташованана територіїМосковської сільськоїради,Вільнянського району,Запорізької областіта належитьна правівласності ОСОБА_6 ,до розглядуцивільної справи№ 314/5276/14-ц,провадження №2/314/1437/2014за позовомФермерського господарства« ОСОБА_7 »до ОСОБА_6 ,відділу виконавчоїслужби Вільнянськогорайонного управлінняюстиції Запорізькоїобласті, ОСОБА_9 ,СФГ « ОСОБА_23 »про виключенняз актуопису майната звільненняз підарешту,визнання прававласності посуті судовезасідання посправі призначенона 01.09.2014р.о 11.30год.Виконання ухвалисуду доручитивідповідним органамДержавної виконавчоїслужби замісцем знаходженнямайна» (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: ІНФОРМАЦІЯ_6 т.с.2 а.с.50).

Копія ухвали відповідно до супровідного листа №314/5276/14-ц від 26.08.2014 надіслана ФГ « ОСОБА_7 » для подальшого звернення до відповідних органів Державної виконавчої служби (т.с.3 а.с.77). Зазначений доказ наданий стороною захисту, яка обґрунтовано стверджує, що відсутні як докази надіслання даної ухвали СФГ «Квазар», так і докази звернення до виконання, внесення відповідних відомостей про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Разом з цим, у вказаній ухвали відсутні чіткі відомості щодо земельної ділянки, а саме її кадастровий номер.

Судом встановлено, що за змістом ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області у справі №314/5276/14-ц, пр.2/314/1437/2014 від 08.10.2014, «позивач ФГ " ОСОБА_7 " звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , відділу ДВС Вільнянського РУЮ, ОСОБА_9 , СФГ "Квазар", в якому вимагає звільнити з-під арешту посів соняшника на земельній ділянці кадастровий номер 2321585000:03:003:0056 площею 6,2899 га, розташованій на території Московської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, та визнати за собою право власності на цей посів соняшника. У вересні 2014 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_9 про скасування ухвали про забезпечення позову. Ця заява мотивована тим, що суддя необґрунтовано відкрив провадження у цивільній справі, прийняв рішення про вжиття заходів забезпечення позову на підставі фальсифікованих доказів та не витребував належні докази для вирішення цього питання. Крім того, арешт накладено на предмети, що швидко псуються, що є порушенням вимог п.5 ст.152 ЦПК України, а відповідна ухвала винесена суддею ОСОБА_43 , яка підлягала відводу». Так,вказаною ухвалою: «у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_9 про скасування ухвали про забезпечення позову від 26.08.2014 року відмовлено» (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР ІНФОРМАЦІЯ_7 т.с.2 а.с.53).

На запит слідчої ОСОБА_30 від 06.11.2014 №36/10307, реєстраційною службою Вільняньского районного управління юстиції Запорізької області надано інформацію за даними Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №29678379 від 19.11.2014, відносно земельної ділянки, кадастровий номер 2321585000:03:003:0056, що розташована у Московській сільській раді Вільнянського району Запорізької області, згідно з якою цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 07.10.2014 державний реєстратором ОСОБА_44 реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, - №16420218 від 13.10.2014, на підставі державного акта на право власності на земельну дялнку І-ЗП №051105, виданого 20.04.2000 Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, власник ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Крім того, у вказаній довідці зазначено, що 03.10.2014 державний реєстратором ОСОБА_44 реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди, з відкриттям розділу, - №16420218 від 13.10.2014, на підставі договору оренди землі б/н від 21.09.2012, видавник ФГ « ОСОБА_7 », на строк 6 років, орендар ФГ « ОСОБА_7 », код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , орендодавець ОСОБА_6 Площа ділянки, наведена в описі об`єкта, 6,82 га.

У наведеному витягу зазначена й актуальна інформація про державну реєстрацію обтяження державним реєстратором реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_45 , номер запису 7228144, дата реєстрації 27.10.2012, підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 34046060, видана державним виконавцем ОСОБА_40 , рішення про державну реєстрацію №15519861 від 02.09.2014, вид обтяження арешт нерухомого майна.

Інші обтяження, зокрема, зареєстровані на підставі ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.08.2014, за даними зазначених реєстрів відсутні (т.с.2 а.с.55-57, т.с.3 а.с.30).

Суд не встановив невідповідностей щодо реєстрації права власності за ОСОБА_22 , РНОКПП НОМЕР_7 , вказаних у витягу (засвідченій копії), виготовленому станом на 02.09.2014 (№ витягу 26296839), наданому Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області за заявою ОСОБА_3 , (т.с.3 а.с.5) та станом на 06.10.2014 (№ витягу 27692183), наданому Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області на заяву ОСОБА_6 , із тією різницею, що в останньому, враховуючи, що державним реєстратором реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_45 , як вказано у другому витягу, прийнято рішення про скасування права власності за ОСОБА_22 №16262938 від 06.10.2014 на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області №2-2242/10 від 07.10.2010; дата та час реєстрації 03.10.2014 (т.с.2 а.с.65).

Так, право приватної власності ОСОБА_3 ОСОБА_46 на земельну ділянку, кадастровий номер 2321585000:03:003:0056, площею 6,8299 га, було зареєстровано 27.08.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_45 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ЗП №048396 від 27.05.2008, виданого відділом земельних ресурсів у Вільнянському району, рішення про державну реєстрацію № 15519861 від 02.09.2014 (т.с.2 а.с.65, т.с.3 а.с.5), що, на переконання суду, надавало підстави ОСОБА_3 вважати дану земельну ділянку такою, що приналежна його доньці.

Суд звертає увагу, що витяг від 02.09.2014 (№ витягу 26296839), наданий Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області за заявою ОСОБА_3 , отриманий за місяць до ймовірної події крадіжки (за версією сторони обвинувачення). Дані, наведені у витягу, є тотожними даним витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300736082014 від 20.02.2014 (копія, судом оглянуто оригінал, т.с.3 а.с.7-11), виданого за заявою ОСОБА_3

Державний акт про право власності ОСОБА_9 ЗП №048396, на земельну ділянку, кадастровий номер 2321585000:03:003:0056, площею 6,8299 га, розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, виданий на підставі ухвали Вільнянського районного суду від 11.03.2008 у справі 2-602/2008 досліджений судом, долучений стороною захисту. Даний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010826000138. Згідно з планом меж дана земельна ділянка межує з одного боку з землями ОСОБА_6 (у засвідченій копії т.с.3 а.с.6), що може пояснювати різницю у площах земельних угідь, які оброблялись ФГ « ОСОБА_7 » у 2014 році (відповідно до наданих потерпілою стороною доказів).

Інформація про реєстрацію права оренди ФГ « ОСОБА_7 » на вказану земельну ділянку, приналежну ОСОБА_6 , видна й з витягу (засвідченої копії), виданого реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області за заявою ОСОБА_29 , в якому наведено інформацію за даними Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (№ витягу 27743742 від 07.10.2014). Так, у витягу зазначено, що державний реєстратор ОСОБА_20 реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди), про відкриття розділу не зазначено, - №16290367 від 07.10.2014 на підставі договору оренди землі б/н від 21.09.2012, видавник ФГ « ОСОБА_7 », на строк 6 років, орендар ФГ « ОСОБА_7 », код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , орендодавець ОСОБА_6 Площа ділянки, наведена в описі об`єкта, 6,82 га. Таким чином, дата державної реєстрації права оренди є тотожною 03.10.2014, підстави прийняття різних рішень державними реєстраторами до відома суду не доведені (т.с.3 а.с.22, тотожний доказ наданий стороною обвинувачення, т.с.1 а.с.66).

Судом досліджена засвідчена копія договору оренди, укладеного 21.09.2012 між ФГ « ОСОБА_7 » в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , (т.с.2 а.с.61-64) із актом встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 21.09.2012, що засвідчені підписами сторін правочину. Так, згідно з наведеною копією договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Московської сільської ради Вільнянського району, область розташування та кадастровий номер 2321585000:03:003:00 (повністю не відображено у наданій стороною обвинувачення копії). Площа ділянки 6,82 га. Строк договору (п.8) становить 6 років, з корегуванням в разі укладення договору для товарного сільськогосподарського виробництва, умови використання та збереження узгоджені сторонами у п.15-17 договору. Передача ділянки орендарю здійснюється під час підписання договору (п.20). У справі наявний і досліджений судом акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 21.09.2012 у засвідченій копії, за підписами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (т.с.2 а.с.67).

Копія тотожного договору, без точної дати, але датованого 2012 роком, надана стороною захисту (т.с.3 а.с.80-84, із додатками), не змінює висновків суду, а за відсутності відомостей про джерело отримання даного договору суд не може визнати дану копію допустимим доказом. Докази визнання недійсним даного договору матеріали провадження не містять.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг №244944463 від 18.02.2021), що долучені стороною захисту, 01.11.2016 у реєстрі зареєстровано право оренди ФГ « ОСОБА_7 » за іншим договором, укладеним з ОСОБА_6 01.08.2016. що є правом сторін правочину, й на висновки суду не впливає (т.с.3 а.с.24-27).

Судом досліджено довідку, видану ОСОБА_6 , яка наявна у справі, у засвідченій копії, за підписами сільського голови ОСОБА_47 , секретаря сільської ради ОСОБА_48 , №284 від 29.10.2014, за даними якої дійсно земельна частка / пай, загальною площею 6,83 га, знаходиться в полі №3, згідно проекту утворення і установки меж Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Суд зауважує, що у наданій копії є нечитабельним вихідний штапм, відсутні дані щодо затвердження проекту утворення і установки меж Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, який мається на увазі. Довідка засвідчена печаткою виконавчого комітету Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. У додатках міститься частина плану-схеми, на якому відповідне поле не відмічено (т.с.2 а.с.68).

Проте, земельна ділянка із вказаною площею чітко відображена у додатку до відповіді сільського голови Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_47 від 07.10.2014 №324 на адвокатський запит, за змістом якої земельна ділянка ОСОБА_6 згідно схеми розпайовки КСП ім.Щорса Вільнянського району Запорізької області знаходиться на полі №620 номер земельної ділянки (пай) 286, площею 6,83 га, біля с.Укромне Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (т.с. 2 а.с.69-71).

Зазначені представницею потерпілого докази, додані до справи сторонами обвинувачення та потерпілого, досліджені судом, в цілому доводять вирощування ФГ « ОСОБА_7 » врожаю соняшника на полі №3 в с.Укромне, разом з цим, розміри проораних та прокультивованих ділянок поля №3, що зазначені в гектарах (загальна кількість при розрахунку становить до 64 га), не відповідають площі земельної ділянки ОСОБА_6 , як і зазначені розміри поля, до якого 06.05.2014 внесено гербіциди, 09.05.2014 здійснено посів соняшника, а 12.06.2014 здійснено прополку соняшника (т.с.2 а.с.166-167, 180).

Із врахуванням показів представниці потерпілого ОСОБА_26 , яка чітко співвідносить поле №3 із ділянкою, орендованою у ОСОБА_6 , суд приймає докази витрат, здійснених ФГ « ОСОБА_7 » на засадження, здобрення у 2014 році. У актах (т.с.2 а.с.72-75), інших досліджених доказах наявні відомості щодо поля №3 в с.Укромному, що підтверджують, зокрема, засів соняшника сорту «Бріо». Проте, оскільки на плані земельної ділянки, дослідженому судом (т.с.3 а.с.6), видно, що спірна земельна ділянка межує із іншою ділянкою ОСОБА_6 , вказані потерпілим витрати могли бути понесені ФГ « ОСОБА_7 » на обробку декількох земельних ділянок. У суду відсутні інші докази на користь протилежного висновку.

Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді 18.12.2014 здійснено обшук частини ангара, що належить ОСОБА_3 , що підтверджено протоколом обшуку від 18.12.2014. Даний обшук санкціонований ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорзької області у справі №314/7051/14-к, пр.1-кс/314/489/2014 від 17.12.2014. Вказаною ухвалою постановлено надати слідчому Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, який здійснює досудове розслідування за №12014080210001555 від 08 жовтня 2014 року за ознаками злочину, передбаченого ст.356 КК України, дозвіл на обшук свинарника літ.В (ангару), розташованого по АДРЕСА_6 , співвласником якого є ОСОБА_3 , з метою виявлення, огляду та вилучення речових доказів насіння соняшника сорту "Бріо", приблизною масою 11,6 тон, володільцем якого вважається СФГ " ОСОБА_7 " В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено. Строк дії ухвали встановлено до 24 грудня 2014 року включно (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: ІНФОРМАЦІЯ_8 , т.с.2 а.с.116-124, 149-152).

Відповідно до даних протокола обшуку, складеного слідчою ОСОБА_30 , за участі ОСОБА_25 , начальника управління агропромислового розвитку Вільнянської РДА ОСОБА_49 , допитаного судом, у присутності двох понятих, ОСОБА_25 на пропозицію слідчого видати насіння сорту «Бріо» повідомила, що в ангарі її чоловіка (йому належить частина) знаходиться насіння соняшника, що належить їй. Так, під час обшуку на бетонній підлозі, в частині ангару, насипом виявлено насіння соняшника (2 сміжні купи), середній діаметр приблизно 5 м, висота насипів до 1,5 м. В ході обшуку даний вид насіння вилучений, через характерність майна воно залишається на зберіганні на місці виявлення, ОСОБА_25 відмовилась приймати на відповідальне зберігання.

Суд звертає увагу на тому, що частина тексту протокола перетинається із розчерком незаповненої частини протокола у формі літери «Z», що може бути свідченням здійснення допису після завершення слідчої дії. Разом з цим, не є зрозумілим, яким чином проводилось вимірювання розмірів насипів соняшника, не здійснено його зваження, не вилучено зразків, що було метою слідчої дії, не спрямовано їх для експертного дослідження з метою перевірки сорту соняшника та ймовірного відношення до предмету крадіжки. Наявними доказами сторона обвинувачення не довела, що версія ОСОБА_25 щодо приналежності саме їй насіння була належним чином перевірена.

За даними висновка експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №5645-15 від 01.06.2016, на дослідження надано копію протокола допиту представника потерпілого ОСОБА_29 (як виснував суд, його повноваження на час досудового розслідування не підтверджені), копію посівної документації, довідки Управління агропромислового розвитку Вільнянської РДА Запорізької області, копію довідки відділу статистики у Вільнянському районі ГУС Запорізької області. Згідно з даними висновка середня ринкова вартість насіння соняшника сорту «Бріо», вагою 11,6 тон, термічно необробленого, станом на 08.10.2014, складала 40 600,00 гривень (т.с.2 а.с.81-83).

Свідок ОСОБА_28 , допитаний 01.05.2024, показав суду, що в період 2014-2018 років був керуючим ФГ « ОСОБА_7 ». До його посадових обов`язків входив контроль виконання функціональних обов`язків працівниками господарства, організація їх праці. Так, в один з днів на початку жовтня 2014 року, у вранішній час, він здійснював об`їзд земельних ділянок в АДРЕСА_4 , при цьому, площа земельних ділянок, які оброблялись вказаним фермерським господарством, становила приблизно 9 000 га. Місце розташування всіх земельних ділянок до відома свідка було доведено при прийнятті на роботу зі слів керівника. При цьому, свідку відомо, що існувала карта земельних ділянок ФГ « ОСОБА_7 », особисто він її не бачив. Так, у вказаний час, ОСОБА_28 побачив, що на одній із земельних ділянок здійснюється покос соняха, про що повідомив дружині ОСОБА_50 , оскільки на той час працював на посаді недовгий час, вона повідомила, що необхідно викликати поліцію. Свідок наголосив, що обсяг земель є великим, огляд він здійснював щодня, зокрема, й тієї ділянки, з якої здійснювався покос (т.с.2 а.с.214).

Свідок ОСОБА_51 , допитана 12.06.2024, показала суду, що з 2011 по 2022 року працювала у відділі ДВС Вільнянського району Запорізької області, у 2014 році, а саме з вересня-жовтня, точного часу не пам`ятає, в період до 2017 року перебувала у декретній відпустці. Фактичних обставин, пов`язаних іх даним кримінальним провадженням, зокрема, що стосується врожаю соняшника не пам`ятає (т.с. 4 а.с.7, 48).

Свідок ОСОБА_52 , допитаний 12.06.2024, показав суду, що наразі є пенсіонером за віком. ОСОБА_3 бачив декілька разів, проте з ФГ « ОСОБА_7 » знає всіх. Раніше ОСОБА_53 працював агрономом управління сільського господарства Вільнянського району Запорізької області. Так у 2014 році, коли він займав посаду начальника управління сільського господарства Вільнянської районної адміністрації, до адміністрації надходили запити щодо вартості соняшника. Крім того, слідча запропонувала йому взяти участь під час слідчої дії - обшуку, який проходив на території Московської сільської ради, де на складі зберігався свіжезібраний соняшник. Під час слідчої дії брали участь 5-7 осіб, зокрема, з боку ОСОБА_3 , склад розташовувався на околицях с. Райське. Свідок показав, що присутні оглянули кагат - соняшник, кількість якого він не знає, адже зважування не проводилось, достеменно можна встановити тільки те, що у кагаті був саме соняшник, при цьому, ким він зібраний, коли та з якого поля, свідку не відомо. Свій підпис у протоколі обшуку (т.с.2 а.с.117) свідок підтвердив. Разом з цим, свідок наголосив, що, із врахуванням займаної посади, він не мав повноважень щодо визначення ціни певного врожаю, міг зазначити тільки середньостатистичну вартість. Для визначення вартості має важливе значення вихід олії, відповідного сертифікату ОСОБА_53 не мав (т.с. 4 а.с.24, 48).

Свідок ОСОБА_6 , допитана 01.05.2024, показала суду, що на праві власності має земельний пай, площею 6,83 га, розташований в с.Укромне Запорізького району Запорізької області, що підтверджено державним актом, крім того, вона здійснювала державну реєстрацію права власності на підставі державного акта, обставин не пам`ятає. Ділянку ОСОБА_6 отримала під час розпаювання земель колгоспу. Документальними питаннями займався адвокат ОСОБА_54 , потім ОСОБА_55 , тому подробиць свідок не пам`ятає, зокрема, дати присвоєння кадастрового номера земельній ділянці.

Крім того, відповідно до свідчень ОСОБА_6 зазначену земельну ділянку вона передала в користування ФГ « ОСОБА_7 » на праві оренди, зараз головою є ОСОБА_8 . Договори оренди із зазначеною юридичною особою вона укладала особисто, строком на 5 років. В рахунок оренди ОСОБА_7 сплачує грошові кошти у сумі 35 000 гривень щороку, або в натуральній формі передає муку, цукор, зерно. ОСОБА_6 підтвердила, що заборгувала грошові кошти ОСОБА_9 згідно з розпискою, частину боргу не повернула. Вона також показала, що приналежна їй земельна ділянка була неодноразово предметом спору у суд. З приводу примусового стягнення боргу з ОСОБА_6 дійсно існувало виконавче провадження, проте у виконавчих діях особистої участі вона не брала.

Щодо події правопорушення, свідок пояснила, що не обізнана із тим, хто обробляв приналежну їй ділянку, проте, зі слів мешканців села чула, що ОСОБА_7 засіяв землю соняшником, а ОСОБА_3 вночі скосив врожай, коли не знає, можливо, що у 2014 році. ФГ « ОСОБА_7 » у 2014 році заборгованості по орендній платі перед ОСОБА_6 не мало.

Разом з цим, ОСОБА_6 відповідно до її показів мала намір продати пай, в рахунок чого отримала від ОСОБА_3 10 000 гривень. Чи була досягнута ця домовленість під час перебування земельної ділянки в оренді у ФГ « ОСОБА_7 », чи ні, - не пам`ятає, як і тієї обставини, хто був ініціатором продажу. Оскільки на той час існувала заборона продажу, сторони в судовому порядку в рахунок погашення боргу у сумі 30 000 гривень уклали мирову угоду, на підставі якої право власності на земельну ділянку, приналежну ОСОБА_6 , переходило доньці ОСОБА_3 ОСОБА_9 . Крім того, ОСОБА_6 відмовилась на пропозицію ОСОБА_3 повідомити про продаж землі ОСОБА_7 ОСОБА_6 наголосила, що на час отримання грошових коштів була вагітна, потребувала матеріальної допомоги, розписку писала на меншу суму (т.с.2 а.с.223).

Свідок ОСОБА_56 , допитаний 12.06.2024, показав суду, що є пенсіонером за віком, у 2014 році був землевпорядником у с.Московка Московської сільської ради, товаришує з ОСОБА_3 , перевіряв його звіти, які він подавав від імені фермерського господарства. Свідку відомо, що ОСОБА_6 мала у власності земельну ділянку, яку продала ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_3 надав свідку, як землевпоряднику, державний акт на земельну ділянку, площею приблизно до 7 га, в с.Укромне, на ім`я його доньки, оскільки ОСОБА_57 проводив облік паїв. Дату свідок не пам`ятає. При цьому, він не здійснював реєстраційних дій щодо земельних ділянок, які розташовувались поза межами населених пунктів. Свідок наголосив, що ОСОБА_7 не мав наміру віддавати земельну ділянку ОСОБА_3 , переробив все назад, оскільки на підставі рішення суду земельна ділянка повернута ОСОБА_58 , перебувала на праві оренди у ОСОБА_50 , договір був укладений приблизно на 5 років (т.с. 4 а.с.32, 48).

Свідок ОСОБА_11 ,допитаний 12.06.2024,показав суду,що увласності з2006року маєсільськогосподарський комбайн«ClaasDominator-105»,державний номерне пам`ятає,1976року випуску,зеленого кольору.Даний комбайнвін продав7років тому. Крім того, свідок показав, що у приватній власності має земельну ділянку, площею 2 га, на території Вільнянської сільської ради, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 . З 2000-2001 року ОСОБА_11 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, працював сам на себе.

Свідок показав, що дійсно, в усній формі ОСОБА_3 попрохав його допомогти у зборі врожаю із його земельної діянки, площею 2 га, розташованої у с.Дудніково. Року та місяцю збору не пам`ятає. Даної домовленості вони досягли під час випадкової зустрічі, розрахувався ОСОБА_3 в готівковій формі, коли саме свідок не пам`ятає. Збір врожаю соняшника (сорт не пам`ятає) здійснювався за допомогою вказаного вище комбайна та ГАЗ-53, тривав протягом одного дня, а саме 2-3 години. Чи здійснювалось транспортування врожаю 1 або більше разів, ОСОБА_11 також не пам`ятає, як і тієї обставини, хто був за кермом комбайна він або його син ОСОБА_12 , адже він мав офіційне місце працевлаштування, допомагав за наявності вільного часу. Чи був присутній під час збору соняшника ОСОБА_3 , свідок не пам`ятає. Збору врожаю на прохання ОСОБА_3 в с.Укромне свідок ОСОБА_11 не здійснював (т.с. 4 а.с.15, 48).

Свідок ОСОБА_12 , допитаний судом 15.10.2024, показав суду, що одного разу разом із батьком брав участь у зборі врожаю у вересня або жовтні 2014 року, а саме 25.09.2014 (як зазначено в розписці), у сусідньому селі, на прохання ОСОБА_3 , який зателефонував батькові. Свідок керував комбайном, належним батькові ОСОБА_11 , 1976 або 1977 р.в. Врожай не відвозив, куди він був транспортований, свідку невідомо. Врожай відвозив водій « ОСОБА_59 », який свідку також не відомий, на полі був й ОСОБА_3 , який керував трактором. Кадастрового номеру земельної ділянки не може назвати, як і власника та площу ділянки. Розписку, яка міститься у т.с.3 на а.с.74 від 25.09.2014 визнає, тобто, подія мала місце саме у цей день. Разом з цим, свідок вказав, що зазначена ділянка мала встановлені межі, ОСОБА_3 зазначив територію, з якої потрібно було зібрати врожай соняшника, поряд розташовувалось кладовище. Сорта соняшника свідок не знає, після завершення збору він попрямував на іншу земельну ділянку. До складу вартості виконаної роботи входила вартість палива, а сума сплати розраховувалась за кожен гектар. ОСОБА_3 розрахувався біля двору у с.Райському, там же і заправляли комбайн (т.с.4 а.с.111,118).

Свідок ОСОБА_14 , допитаний 12.06.2024, показав суду, що є керівником ФГ « ОСОБА_60 », приблизно з 2000 року мав у приватній власності транспортний засіб вантажівку (самоскид) «ГАЗ-САЗ 3507». Так, ОСОБА_3 в усному порядку звернувся до ОСОБА_14 за допомогою у зборі врожаю соняшника восени, приблизно у 2015 році, на території Михайло-Лукашівської (Московської) сільської ради, а саме в с.Укромне. На запитання свідка обвинувачений підтвердив, що має і там земельну ділянку. Ані площа земельнох ділянки, ані різновид сільськогосподарської культури, яку потрібно зібрати, - це нікого не цікавить, потрібно завантажити та відвезти врожай у визначене місце, за відповідну грошову винагороду. Під час збору врожаю був Кіт з Новоіванівки, який збирав врожай за допомогою комбайну. Збір тривав з обіда до вечора протягом одного дня. Крім того, у ОСОБА_61 був склад у АДРЕСА_1 , куди він і відвіз зібраний врожай. Цей склад поділений на 2 частини (свідок оглянув фото, т.с.2 а.с.107), друга половина належить йому. Ключі від складу були у жінки та дітей ОСОБА_3 , у вказаний день склад був відчинений. ОСОБА_3 розрахувався із ОСОБА_14 , коли він залишив врожай у частині складу, належній ОСОБА_3 , при цьому, оглянувши розписку про отримання коштів (т.с.3 а.с.75), свідок підтвердив її написання. Свідок підтвердив, що надавався тимчасовий доступ на підставі ухвали слідчого судді для доступу до його машини (т.с. 4 а.с.34,48).

Судом досліджено низку судових рішень, поданих учасниками кримінального провадження, при цьому, обсяг судових рішень, досліджений судом, не є вичерпним, враховуючи дані Єдиного державного реєстру судових рішень.

Разом з цим, досліджений обсяг (саме тих копій, що надані сторонами), дозволяє встановити дійсні обставини справи, як щодо набуття та державної реєстрації, поновлення права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку із вказаним вище кадастровим номером, так і щодо укладеного між ОСОБА_6 та ФГ « ОСОБА_7 » договору оренди земельної ділянки, приналежної ОСОБА_6 , державної реєстрації права оренди, скасування цього запису, наявності спірних правовідносин між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , ФГ « ОСОБА_7 », СФГ «Квазар» протягом тривалого часу.

Так, згідно з рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07.10.2010 у справі 2-2242/2010, пр.2-2242/2010 (т.с.1 а.с.111), яке набрало законної сили 18.10.2010, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_9 , відділу держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» про визнання державного акту на земельну ділянку недійсним, зняття земельної ділянки з реєстрації, повернення земельної ділянки її власнику, задоволено. Скасовано державний акт серії ЗП №048396, виданий 27.05.2008 ОСОБА_9 на право власності на земельну ділянку площею 6,8299 га, розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 6,8299 га, розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва тазареєстровану на ім`я ОСОБА_9 , кадастровий номер 2321585000030030056, яку було проведено Запорізькою регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» на підставі ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 11.03.2008; повернуто ОСОБА_6 земельну ділянку розміром 6,8299 га, розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/68674634).

Судом також досліджено постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2014 у справі №808/3887/14 (т.с.1 а.с.97, т.с.3 а.с.12), якою розглянуто позов ОСОБА_6 до Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_20 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, що залишений без задоволення. Постанова набрала законної сили 16.12.2014, примірник рішення надано ОСОБА_3 (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

Згідно з постановою Вищого адміністративного суду України (т.с.1 а.с.102, т.с.3 а.с.15) від 21.01.2016 у справі №К/800/33101/15, яке набрало законної сили 09.02.2016, примірник надано ОСОБА_3 , судом розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_22 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_22 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_62 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання протиправним та скасування рішення від 06 жовтня 2014 року № 16262938 про скасування права власності на земельну ділянку та зобов`язання вчинити певні дії. За результатами розгляду справи касаційну скаргу ОСОБА_22 задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_63 від 06 жовтня 2014 року №16262938 про скасування права власності на земельну ділянку. В іншій частині в позові відмовлено.

Згідно з мотивувальною частиною постанови, «судами встановлено,що 27серпня 2014року позивачзвернулася дореєстраційної службиВільнянського районногоуправління юстиціїЗапорізької областідля проведеннядержавної реєстраціїправа власностіна підставідержавного актана землювід 27травня 2008року ЗП№ 048396,який виданийвідділом земельнихресурсів уВільнянському районі.Державним реєстратором ОСОБА_64 проведено реєстраціюправа власностіна земельнуділянку запозивачем.03жовтня 2014року дореєстраційної службизвернулася ОСОБА_6 із заявоюпро скасуванняправа власностіна земельнуділянку,яка зареєстрованана ім`япозивача.06жовтня 2014року державнийреєстратор прийняврішення проскасування державноїреєстрації прававласності запозивачем.Підставою скасуваннязначиться рішенняВільнянського районногосуду Запорізькоїобласті від07жовтня 2010року усправі №2-2242/10,яким скасованодержавний актна землюЗП №048396,виданий 27травня 2008року,площею 6,8299га,та державнуреєстрацію прававласності нацю земельнуділянку...Між тим,в порушенняст.26Закону Українивід 01липня 2004року №1952-IV,державний реєстраторскасував записпро нерухомемайно напідставі рішеннясуду,яким вирішенопитання проскасування державногоакту наземельну ділянкута йогореєстрації,тоді якнеобхідною умовоютаких дійреєстратора єрішення судупро скасуванняправа наземельну ділянку,що виниклоу позивачана підставірішення державногореєстратора від02вересня 2014року №15519861(27серпня 2014року).За такихобставин,колегія суддівдійшла висновкупро задоволенняпозову вчастині визнанняпротиправним таскасування рішеннявід 06жовтня 2014року №16262938про скасуванняправа власностіна земельнуділянку (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: ІНФОРМАЦІЯ_10 ).

Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України (т.с.1 а.с.105, т.с.3 а.с.17) від 04.08.2016 у справі №К/800/9704/16, судом розглянуто в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_22 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі № 808/7177/14 за позовом ОСОБА_22 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_20 , треті особи - Фермерське господарство " ОСОБА_7 ", ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Дана постанова у копії надана ОСОБА_3 , набрала законної сили 22.08.2016. В межах пред`явленого позову стороною позивача заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки індексний номер 16290367 від 07.10.2014 на спірну земельну ділянку; зобов`язання відповідача внести до Державного реєстру прав запис про скасування вчиненого ним 03.10.2014 о 15:19:34 год. запису про державну реєстрацію іншого права - права оренди земельної ділянки, індексний номер 16290367 від 07.10.2014 на цю земельну ділянку.

Вказаною постановою касаційну скаргу ОСОБА_22 задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_20 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки індексний номер 16290367 від 07 жовтня 2014 року на земельну ділянку площею 6,83 га, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

З даної постанови видно, що «02 вересня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_64 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №15519861 від 02.09.2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ОСОБА_9 права власності на земельну ділянку за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Московська сільська рада (кадастровий номер - 2321585000:03:003:0056), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Як підстава виникнення права власності зазначено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП№048396, виданий 27 травня 2008 року відділом земельних ресурсів у Вільнянському районі.

03 жовтня 2014 року ФГ « ОСОБА_7 » звернулось до Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області з заявою про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки площею 6,83 га, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надавши при цьому договір оренди земельної ділянки, укладений 21.09.2012 року між ОСОБА_6 та ФГ « ОСОБА_7 ».

07 жовтня 2014 року відповідачем прийняте рішення №16290367 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16290367, на підставі якого 03 жовтня 2014 року проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ФГ « ОСОБА_7

07 жовтня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_65 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий 20.04.2000 року Вільнянською РДА Запорізької області. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16420218 від 13.10.2014 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 07 квітня 2014 року ОСОБА_6 звернулась до Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяження і 11 квітня 2014 року рішенням (№12347395) Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обмежень. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у задоволенні позову, зокрема, про визнання протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 11 квітня 2014 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_6 та скасування вказаного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12347395 від 11 квітня 2014 року відмовлено…

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про порушення державним реєстратором вимог законодавства внаслідок здійснення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки індексний номер 16290367 від 07.10.2014 року на земельну ділянку площею 6,83 га, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки, виходячи з вищенаведених положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 868, реєстрація похідного речового права не може бути здійснена без реєстрації права власності на цю земельну ділянку» (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: ІНФОРМАЦІЯ_11 ).

Таким чином, наведені вище реєстраційні дії були предметом оскарження в судовому порядку, остаточне рішення щодо реєстрації права оренди за ФГ « ОСОБА_7 » ухвалено 04.08.2016, відповідні докази надані саме стороною захисту.

Разом з цим, надана обвинуваченим копія рішення №31397873 державного реєстратора Вільнянської РДА Запорізької області ОСОБА_66 , не містить підпису реєстратора, відповідно не може бути визнана достовірним доказом (т.с.3 а.с.21).

Судом досліджено засвідчені копії постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Вільнянського районного управління юстиції ОСОБА_41 про призначення суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП №42512051 від 18.08.2014, яке здійснювалось на підставі виконавчого листа №2-602/08, виданого 18.01.2010 Вільнянським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 боргу у сумі 40 790,00 гривень. Виконавцем встановлено, що 06.08.2014 актом опису та арешту майна №34046060 описано та арештовано посів соняшника, що розташований на спірній земельній ділянці. Тому із посиланням на ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення виконавчих дій залучено СФГ « ОСОБА_23 », який має навики по збиранню врожаю для участі у даному виконавчому провадженні. ОСОБА_67 ознайомлений із постановою 19.08.2014 (т.с.3 а.с.69).

Судом також встановлено, що 19.08.2014 між вказаним відділом ДВС в особі в.о. начальника ОСОБА_41 та СФГ « ОСОБА_23 » в особі ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг на збір описаного та арештованого майна (т.с.3 а.с.70-71). Згідно з п. 1.1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов?язується надати Замовнику за плату послуги по виконанню сільськогосподарських робіт, у відповідності до постанови від 18.08.2014 року про залучення до організації та проведення виконавчих дій суб?єкта господарювання, на збір та перевезення описаного та арештованого актом опису та арешту майна від 06.08.2014 ВП N34046060, а саме майбутнього врожаю 2014 року насіння соняшника розташованого на полях площею 6,8299 га.; що знаходиться на праві власності ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , Замовника (надалі іменуються "послуги"), а Замовник зобов?язується оплатити надані послуги. Згідно з п.2.1-2.4 виконавець зобов`язаний надати визначені договором послуги в розумний строк, забезпечувати їх якість, при неможливості в передбачений договором строк надати послуги, негайно повідомити про це замовника в письмовому вигляді. Замовник, серед іншого, зобов`язаний забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг. Замовник має право відмовитись від прийняття результатів надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору шляхом письмового повідомлення в розумний строк, але в будь-якому випадку до підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

За надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю винагороду відповідно до акту виконаних робіт, приймання-передачі виконаних робіт у відповідностів до цього Договору, після підписання відповідного акту виконанних робіт, приймання-передачі виконаних робіт (послуг). Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом виконаних робіт, приймання-передачі виконаних робіт (послуг), який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг (п.3.1-3.2).

Разом з цим, сторонами договору узгоджено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується повним виконанням обов?язків сторін за цим Договором. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.6.1-6.3).

Зазначені докази підтверджують версію сторони захисту щодо наявності законних повноважень у ОСОБА_3 на здійснення збору врожаю, за відсутності доказів щодо нікчемності договору від 19.08.2014, визнання його недійсним, скасування постанови державного виконавця від 19.08.2024. Крім того, суд бере до уваги повноваження державного виконавця відповідно до п.19 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 20.07.2014 (право державного виконавця у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача).

Стороною захисту наголошено, що акту виконаних робіт між сторонами не укладено з вини виконавчої служби. Разом з цим, сторона обвинувачення, будучи ознайомленою із вказаними вище постановою та договором, доказів на спростування достовірності та допустимості цих доказів не надала, відповідних клопотань не заявляла.

Стосовно дати події, на підтвердження свідчень обвинуваченого щодо збору врожаю суд враховує розписки ОСОБА_14 та ОСОБА_12 від 25.09.2014, досліджені судом й в оригіналі, за змістом яких вказані особи отримали від ОСОБА_3 розрахунок за перевезення врожаю соняшника ( ОСОБА_14 ) з земельної ділянки в с.Укромне та, відповідно, за збирання врожаю соняшника ( ОСОБА_12 ), що проводився 25.09.2014 біля с.Укромне Вільнянського району Запорізької області, земельна ділянка площею біля 6 га (т.с.3 а.с.74-75). Свідки, які написали дані розписки, визнали факт їх написання під час допиту в суді.

Всебічно вивчивши обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що було скоєно діяння, передбачене ч.1 ст.185 КК України (наявна подія правопорушення), а також, що в діях ОСОБА_3 наявний склад злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, виходячи з такого.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.1, 2, 5 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Обов`язком суду є забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені конституційні гарантії поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

З моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини, керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.

Як випливає із ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З наведеного слідує, що рішення суду буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року («Barbera, Messegue Jabardo v Espagne», Ser. A № 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року («Capeau v Belgium», Заява №42914/98).

Згідно з положеннями ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

За приписами ч.1,2,6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений (тобто, підтверджена подія кримінального правопорушення) і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину (в його діях наявний склад відповідного проступку або злочину).

Разом з цим, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Подібне роз`яснення зазначеного принципу надає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема,у п.54 рішення від 06.12.2007 у справі «Козинець проти України» («Kozinets v. Ukraine», Заява N75520/01), та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, висловлене у постанові від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, провадження 51-597км17.

Відповідно до ст.370, 373 КПК України, вирок суду має бути законним і обгрунтованим тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Предмет доказування в конкретному кримінальному провадженн є сукупністю передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення кримінального провадження, залежить від того, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення обвинувачується особа. Так, пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона зобов`язана доводити перед судом.

Відповідно, щодо кримінального праповорушення (проступка) за ч.1 ст.185 КК України, суд виходить з такого.

Частина 1 статті 185 КК України передбачає настання кримінальної відповідальності у разі таємного викрадення чужого майна (крадіжки).

З урахуванням приписів ст.91 КПК України зміст поняття «подія кримінального правопорушення» співпадає з елементами об`єктивної сторони злочину. При цьому, подія злочину включає низку елементів, перелік яких (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення) зазначений в законі. Встановлення події злочину є формулою обвинувачення, з якою пов`язані найважливіші процесуальні відносини і дії. Тому треба звернути увагу на те, що спосіб вчинення злочину повинен бути встановлений по кожній кримінальній справі, незважаючи на те, має він значення для кваліфікації даного злочину, чи ні. Встановлення місця та часу вчинення протиправного діяння, крім функції індивідуалізації, деталізації й конкретизації події злочину, може мати значення також для більш предметного захисту особи, кваліфікації способів вчинення окремих видів злочинів, встановлення кримінально-значущих ознак предметів злочину, причинно-наслідкового зв`язку вчинених дій з характером і розміром шкідливих наслідків тощо.

Родовим об?єктом злочинів, передбачених розділом VI Особливої частини КК, є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження майном. Предметом абсолютної більшості злочинів проти власності закон називає майно - предмети матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру, що в цілому утворюють три підгрупи: 1) речі (житлові будинки, квартири, засоби виробництва, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба та насадження на земельній ділянці, вироблена продукція); 2) гроші (у готівковій чи безготівковій формі); 3) цінні папери (акції, облігації, векселі тощо, а також легітимаційні знаки, які виконують роль грошового еквівалента та є оборотоздатними).

Чужим слід визнавати майно, яке 1) не знаходиться у власності чи у законному володінні винного і при цьому має власника чи законного володільця, або 2) знаходиться у законному володінні винного і при цьому має власника (наприклад, якщо особа вчиняє привласнення чи розтрату ввіреного їй за договором майна).

Розмір майна, яке вилучив чи яким заволодів винний у результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише його вартістю, яка виражається у грошовій оцінці (ціні) конкретної речі. Так, на підтвердження розміру шкоди судом досліджено висновок за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи, а також докази потерпілого.

Суб?єктивна сторона злочинів проти власності (шляхом викрадення) характеризується прямим умислом і корисливою метою. Суб?єкт злочину усвідомлює, що: а) майно, яким він протиправно заволодіває, є для нього на даний момент чужим; б) вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно перебуває, але, незважаючи на це, він бажає ним заволодіти або обернути на свою користь чи користь інших осіб. Ставлення винного до наслідків цих злочинів (зокрема, значної шкоди потерпілому) може бути як умисним, так і необережним.

Корисливий мотив при вчиненні злочинів проти власності полягає в прагненні винного протиправно обернути чуже чи нічийне майно на свою чи іншої особи користь або отримати майнову вигоду без обернення чужого майна на свою користь. У результаті протиправного вилучення чи заволодіння чужим майном або обернення на свою користь нічийного майна винний або інші особи одержують фактичну можливість володіти, користуватися чи розпоряджатися таким майном як своїм власним, а власник цього майна такої можливості позбавляється.

Не може розглядатися як злочин проти власності заволодіння майном, здійснене всупереч встановленого законом порядку, у випадку, коли винний вважав, що він має право на володіння, користування та/або розпорядження таким майном.

Суд в цьому контексті зауважує, що за приписами частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Такий зміст правового регулювання вищевказаних норм відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18 грудня 2013 року у справі №6-127цс13, від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» було унормовано чинність договору оренди землі, який набирав чинності після його державної реєстрації. Проте, статтю 18 виключено на підставі Закону N1878-VI від 11.02.2010.

Суд враховує зміст ст.35 ЗК України, а також, що приписи ст.25 Закону України «Про оренду землі», в редакціях до 11.08.2013 включно, тобто, як станом на дату укладення договору оренди, так і станом на 08.10.2014, орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи тощо.

Крім того, відповідно до правових висновків, здійснених Верховним Судом у постанові від 29.03.2024 у справі № 538/378/23, пр.61-178св24: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що: «у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки. Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом. 05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац другий частини другої статті 25 Закону № 161-XIV доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди. Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього».

Таким чином, станом на дату події злочину (про яку стверджує прокурор), тобто, до прийняття Закону від 05.12.2019, використання земельної ділянки без здійснення державної реєстрації було можливе, що спростовує твердження сторони захисту щодо неналежності потерпілого у даному провадженні, з урахуванням вимог ст.55 КПК України.

Як встановлено судом, запис про право оренди ФГ « ОСОБА_7 » скасований значно пізніше в часі в судовому порядку, а саме відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України (т.с.1 а.с.105, т.с.3 а.с.17) від 04.08.2016 у справі №К/800/9704/16, дослідженої судом.

Проте, на час події, зазначеної в обвинувальному акті 08.10.2014, з урахуванням існування в судах різних інстанцій низки судових спорів, стороною яких була донька ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , а також СФГ «Квазар», головою якого є обвинувачений, суд не може дійти висновку про те, що заволодіння майном було здійснено ОСОБА_3 всупереч встановленого законом порядку.

Так, проаналізованими судовими рішеннями підтверджено, що з 26.08.2014 в провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебувала цивільна справа №314/5276/14-ц, пр.2/314/54/2015 за позовом ФГ « ОСОБА_7 » до ОСОБА_6 , відділу ДВС Вільнянського РУЮ, ОСОБА_9 , СФГ "Квазар", в якому позивач просив звільнити з-під арешту посів соняшника на земельній ділянці, кадастровий номер 2321585000:03:003:0056, площею 6,2899 га, розташованій на території Московської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, та визнати за собою право власності на цей посів соняшника. Тобто, право на вказаний посів, який, як стверджує сторона обвинувачення був викрадений ОСОБА_3 , було предметом спору в порядку цивільного судочинства. Саме в межах даної справи вжито заходи забезпечення позову 26.08.2014.

Дана справа розглянута по суті із ухваленням рішення Вільнянського районного суду Запорізької області лише 27.05.2015. В її межах розглянуто первісний позов ФГ " ОСОБА_7 " до ОСОБА_6 , відділу ДВС Вільнянського районного управління юстиції, ОСОБА_9 , СФГ " ОСОБА_23 " про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності, та зустрічний позов ОСОБА_22 до ФГ " ОСОБА_7 ", ОСОБА_6 , відділу ДВС Вільнянського районного управління юстиції, про визнання права власності. У задоволенні обох позовів відмовлено (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР:

ІНФОРМАЦІЯ_12 даного рішення здійснений Апеляційним судом Запорізької області 17.09.2015 із ухваленням рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_22 відхилено. Апеляційну скаргу ФГ " ОСОБА_7 " задоволено частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 травня 2015 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позову ФГ " ОСОБА_7 " до ОСОБА_6 , Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції, ОСОБА_22 , СФГ " ОСОБА_23 " про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ФГ " ОСОБА_7 " до ОСОБА_6 , Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції, ОСОБА_22 , СФГ " ОСОБА_23 " про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності задоволено. Виключено з опису згідно акту державного виконавця ВДВС Вільнянського РУЮ ОСОБА_41 від 16.08.2014 року та звільнено з-під арешту посів соняшника, що розташований на земельній ділянці площею 6,8299га, кадастровий номер 2321585000:03:003:0056, яка розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області та належить ОСОБА_6 . Визнано за ФГ « ОСОБА_7 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) право власності на посів соняшника, що розташований на земельній ділянці площею 6,8299 га, кадастровий номер 2321585000:03:003:0056, яка розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області та належить ОСОБА_6 . В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: ІНФОРМАЦІЯ_13 т.с.3 а.с.48).

Відповідно, до розгляду спору по суті, ОСОБА_3 вважав, що саме його донька має право на володіння, користування та розпорядження посівом соняшника. Із застосуванням різних способів захисту цивільного права ОСОБА_22 намагалась поновити порушене, на її думку право, як в порядку цивільного, так і адміністративного ссудочинства. На користь цього доводу суд враховує й покази обвинуваченого, відповідно до яких він реалізував соняшник, зібраний 25.09.2014, в рахунок боргових зобов`язань ОСОБА_6 , оскільки на виконання умов договору, укладеного із відділом ДВС, не отримав відповідної сплати, при цьому, суд не робить висновки щодо правомірності або не правомірності цих дій щодо продажу.

Суд встановив також, що відповідно до свідчень обвинуваченого, збір врожаю проводився в іншу дату, ніж зазначена в обвинувальному акті (08.10.2014), а саме 25.09.2014, та на підставі договору від 19.08.2014, укладеного між відділом ДВС Вільнянського району Запорізької області та СФГ «Квазар». Так, свідок ОСОБА_28 , на підставі заяви якого внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, в судовому засіданні показав, що збір врожаю мав місце на початку жовтня 2014 року. Покази інших свідків також не надають підстав для висновку про настання події 08.10.2014, що в контексті пред`явленого обвинувачення є важливим.

Разом з цим, як встановлено судом, рішення державного реєстратора, й щодо права власності ОСОБА_6 , якій повернута земельна ділянка, й щодо реєстрації договору оренди, мала місце 07.10.2014. Але жодним доказом, крім заяви про вчинене кримінальне правопорушення не підтверджено чітку дату збору врожаю, його транспортування, а також зберігання.

Щодо заяви про вчинення кримінального правопорушення, судом також встановлено суперечливі відомості. Так, свідченнями представника потерпілого ОСОБА_26 , яка протягом майже двадцяти років займає посаду головного бухгалтера ФГ « ОСОБА_7 » підтверджено, що протиправний покос побачив ОСОБА_27 , який працює трактористом-машинистом, а саме 09.10.2014 побачив вже викошене поле, про що повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Так, з наданих відомостей різниться й дата проступку, й особа, яка його виявила.

Обов?язковою ознакою суб?єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив, який на переконання суду не знаходить свого підтвердження в даній справі.

Зазначені обставини не спростовані з боку прокурора, відповідних клопотань стороною обвинувачення під час здійснення судового розгляду не подано.

Жодним доказом не підтверджено, що ОСОБА_68 на праві власності належить трактор « ОСОБА_69 » з причепом, управляючи яким, він приїхав 08.10.2014 в денний час на вищезазначене поле.

Стороною обвинувачення не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, окрім дати вчинення порушення, й способу крадіжки, адже ані покази свідків, ані проведені слідчі дії щодо комбайна та самоскида не дозволяють суду дійти відповідних висновків. Стверджуючи, що ОСОБА_3 разом із ОСОБА_14 за декілька разів відвіз зібраний врожай сорту «Бріо» вагою 11,6 тонн до приналежного йому складу (ангару) для подальшого зберігання, жодне з наведених тверджень не доведено прокурором.

В цьому контексті є важливими покази обвинуваченого, який пояснив, що користується, обробляє та збирає врожай на декількох земельних ділянках, зокрема, на власному паї, паї жінки, перебуває на посаді голови СФГ « ОСОБА_23 ».

Відсутні докази сторони обвинувачення й на користь користування ОСОБА_3 . певною частиною ангару по АДРЕСА_1 , адже покази свідка ОСОБА_14 не надають можливості встановити ані підставу володіння, ані строк користування.

Стороною обвинувачення не доведено під час розгляду справи, що ОСОБА_3 напередодні відображеної в обвинувальному акті дати за грошову винагороду винайняв вказаних осіб для проведення сільськогосподарських робіт по збору врожаю саме на земельній ділянці, належній ОСОБА_6 , зокрема, суд враховує й зміст наданих стороною захисту розписок, датованих саме 25.09.2014, й свідчення ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , відповідно до яких ОСОБА_3 розрахувався готівковими коштами одразу після завершення збору врожаю.

Під час досудового розслідування та проведених слідчих дій не взято зразки насіння соняшника зі складу (ангару), зразки грунту з сільськогосподарської техніки, не проаналізовано давність посівів соняшника під час обшуку поля (наявність стеблів та голівок соняшника встановлена під час обшуку), не призначено відповідних експертиз щодо зразків грунту та рослин, вилучених з поля. Орієнтовна вага врожаю, яка становить 11,6 тонн, визначена виключно на підставі статистичних даних по регіону. Відповідно, відсутній предмет проступка, що відноситься до елемента об`єкта в межах складу кримінального правопорушення.

Разом з цим, наведені вище висновки суду свідчать про непідтвердженість часу події, й способу вчинення кримінального проступка, а також його знаряддя, тобто, не утворена об`єктивна сторона правопорушення, тому суд дійшов висновку про відсутність події кримінального проступку.

Суд також звертає увагу на тому, що в редакції КК України від 11.07.2014 диспозиція ч.3 ст.185 КК України передбачала, зокрема, крадіжку, що завдала значної шкоди потерпілому. Так, відображена в обвинувальному акті кваліфікаційна ознака завдання значної шкоди суб`єкту господарювання - ФГ « ОСОБА_7 », не знайшла свого відображення у правовій кваліфікації дій ОСОБА_3 , проте це не впливає на висновки суду.

Не конкретизовано прокурором й того, які саме законодавчо визначені повноваження повинен був мати ОСОБА_3 для здійснення правомірного збору врожаю, оскільки дане формулювання міститься в обвинувальному акті.

Щодо таємності дій на спростування тверджень сторони захисту, суд наголошує, що наявність такої кваліфікуючої ознаки може стосуватись й випадків, коли протиправне вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві власності або він має право розпорядитися цим майном. Тобто йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму майна - його фактичної належності або повноважень винного стосовно такого майна.

Але, оцінивши досліджені у кримінальному провадженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, суд дійшов висновку про доведеність підстав для виправдання ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, визначених п.1 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується вказана особа, тобто, не доведено навність події кримінального проступку.

Щодо події кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.382 КК України, суд виходить з такого.

Як зазначено у диспозиції ч.1 ст.382 КК України, відповідальність настає у випадку умисного невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або у разі перешкоджання їх виконанню.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 у справі №1-26/2012, - виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За приписами ст.153 ЦПК України в редакції від 04.06.2014, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1). Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення (ч.5). У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання (ч.7). Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч.9). Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.12).

Згідно зі ст.1,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 06.08.2014, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Статтею 19 вказаного нормативно-правового акта визначено, що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі, зокрема, ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно.

Відповідно до правових висновків, здійснених Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 у справі №127/5585/18, провадження 51-1047 км 20, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Однією з форм (способу) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання. Крім того, злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов`язаною рішенням суду, яке набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто об`єктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.

Суд також враховує, що відповідно до ст.13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Отже, основним безпосереднім об?єктом злочину є інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення. Додатковим факультативним об?єктом злочину можуть бути права і свободи людини і громадянина, власність, економічні інтереси суб?єктів господарювання, порядок виконання службовими особами своїх повноважень тощо.

Судом взагалі (як випливає зі статей 124-126 Конституції України) є орган державної судової влади, що входить до судової системи та здійснює правосуддя, ухвалюючи загальнообов?язкові судові рішення Іменем України, і юрисдикція якого поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, а в передбачених законом випадках - і на інші справи. У частинах 1-3 ст.382 поняттям «суд» охоплюються лише існуючі в Україні суди загальної юрисдикції.

Поняття «судове рішення» і «рішення суду» - не ідентичні. Перше з них є широким по-няттям, яке використане в назві ст. 382 і охоплює ті види судових рішень, які прямо названі у цій статті. Друге поняття охоплює собою лише один вид судових рішень - рішення. Крім того, судові рішення, що не набрали законної сили, не вважаються остаточними і можуть бути змінені.

Натомість, відповідно до змісту пред`явленого обвинувачення прокурор стверджує саме про обізнаність ОСОБА_3 із рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.08.2014, що суперечить встановленим судом обставинам.

Разом з цим, не конкретизовано стороною обвинувачення й того, яка саме ухвала суду, у якій справі була постановлена 08.10.2014 та із змістом якої був обізнаний обвинувачений.

Окремо слід наголосити, що, зазначаючи про постановлення ухвали суду про забезпечення позову, стороною обвинувачення не вказано ані номера судової справи, ані суб`єктного складу сторін та заявлених позовних вимог.

Для визначення моменту вчинення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом (в залежності від різновиду судового рішення). В даному контексті суд погоджується із твердженнями сторони захисту, адже стороною обвинувачення не підтверджено під час розгляду справи належними та допустимими доказами доведення до відома ОСОБА_3 змісту ухвали суду про забезпечення позову від 26.08.2014, станом на 08.10.2014. Судом також встановлено зі змісту вступної частини ухвали, що вона постановлена за участі лише представника позивача, тобто, за відсутності ОСОБА_3 .

Крім того, слід наголосити, що дата вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, безпосередньо пов`язана із датою кримінального проступка, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, подія якого в даній справі не підтверджена.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За приписами ст.111 ЗК України (станом на 06.09.2014 та до цієї редакції) право на земельну ділянку може бути обмежено (обтяжено) законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи або договором шляхом встановлення:

а) заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом відчуження;

б) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

в) заборони на провадження окремих видів діяльності;

г) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

ґ) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

д) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

е) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.

Згідно з ч.2 ст.111 ЗК України обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, визначені у пунктах "б-е" частини першої цієї статті, підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом.

Відповідно до резолютивної частини ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.08.2014 про забезпечення позову заборонено вчиняти будь-які дії відносно посіву соняшника на земельній ділянці, відповідно, зазначене обтяження підлягало державній реєстрації.

Разом з цим, копія ухвали відповідно до супровідного листа №314/5276/14-ц від 26.08.2014 скерована судом ФГ « ОСОБА_7 » саме для подальшого звернення до відповідних органів Державної виконавчої служб и (т.с.3 а.с.77).

Проте, доказів відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання даної ухвали суду, а також внесення до відповідного реєстру обтяжень запису про застосовані обмеження суду не надано.

За змістом резолютивної частини ухвали не є зрозумілим, яка саме земельна ділянка перебуває під відповідною забороною, не зазначено відповідних відомостей й у описовій та мотивувальній частинах ухвали суду.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням правової кваліфікації дій ОСОБА_3 стороною обвинувачення, суд дійшов висновку про те, що умисне невиконання ОСОБА_3 ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.08.2014, не знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, суд зауважує й на способі невиконання, про який стверджує прокурор, а саме «невжитті ОСОБА_3 заходів в частині арешту врожаю насіння соняшника і заборони проведення з ним будь-яких дій», що не є конкретизованим, не відповідає формам невиконання судових рішень.

Відповідно до статей 85, 99 КПК України доказами у кримінальному процесі, які мають відношення до справи, є, зокрема, документи, що підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, отже - документи, що підтверджують законність збирання інших доказів.

Враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, суд виснував, що стороною обвинувачення не визначено, в яких саме судових засіданнях у цивільних справах обвинувачений представляв інтереси доньки ОСОБА_10 , з чого був здійснений висновок про обізнаність із постановленою 26.08.2014 ухвалою суду про забезпечення позову та ознайомлення із її змістом.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. А згідно з правилами ст 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора. Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Враховуючи встановлені судом під час розгляду справи фактичні обставини, відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.373 КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення виправдувального вироку суду й в цій частині пред`явленого обвинувачення, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_3 наявний склад кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Додатково суд зауважує, що в обвинувальному акті міститься формулювання «згідно до норм правової бази України» в контексті чинності договору оренди, що не свідчить на користь конкретності сформульованого обвинувачення, проте не впливає на висновки суду. Так само не знайшли свого належного відображення в обвинувальному акті й обставини оспорювання правомірності покосу в суді з боку ФГ « ОСОБА_7 » та ОСОБА_13 , на якому наполягав прокурор.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо скасування частини постанови державним виконавцем, судом досліджено відповідь начальника відділу ДВС Вільнянського районного управління юстиції ОСОБА_70 , що надана стороною захисту у копії, за даними якої 20.09.2013 прийнято постанову про скасування частини процесуального документа, проте за часом винесення вказана постанова не відноситься до належних до даного провадження доказів (т.с.3 а.с.54, копія постанови т.с.3 а.с.151).

Щодо відсутності договірних відносин між ОСОБА_6 та ФГ « ОСОБА_7 », про які стверджувала сторона захисту із посиланням на листи ФГ « ОСОБА_7 » від 24.11.2011 №388, від 24.10.2012 вих.№324, адресовані на запити державного виконавця, за змістом яких господарство не використовує земельну ділянку ОСОБА_6 (повний кадастровий номер не зазначений), а також помилково перерахував штраф від імені ОСОБА_6 , суд не приймає вказані докази як достовірні, оскільки вони вочевидь спростовується низкою інших доказів у письмовій формі, досліджених судом (щодо укладення договору оренди та реєстрації права оренди), крім того, стороною захисту не надано відповідний оригінал відповідей на вимогу суду, не повідомлено джерела їх отримання (т.с. 3 а.с.55-56).

Інші письмові докази, подані стороною захисту, не є належними та не досліджуються судом на предмет їх допустимості, зокрема, запити та клопотання ОСОБА_3 , відомості про порушення та закриття інших кримінальних проваджень, копія виконавчого листа та виконавчих документів, акти державного виконавця, попередження, поштове повідомлення, копія позовної заяви та договору про надання юридичної допомоги від 21.08.2014 адвокатом ОСОБА_71 , копії судових рішень (крім досліджених судом вище), копія апеляційної скарги, талонів-повідомлень (т.с.3).

08.06.2023 до матеріалів справи надійшов цивільний позов в уточненій редакції, за підписом голови ФГ « ОСОБА_7 », прийнятий до провадження відповідно до ухвали суду від 19.06.2023, занесеної до журналу судового засідання (т.с.1 а.с.220).

Положеннями ч.1 ст.55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. У визначенні вартості викраденого майна, а також майна, яким винний протиправно заволодів у інший спосіб, та розміру матеріальних збитків слід керуватися нормами законодавства про ціни і ціноутворення та спеціальних нормативно-правових актів, якими передбачено порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням, нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних цінностей.

Вартість викраденого майна визначається за роздрібними, закупівельними чи іншими ці-нами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. При цьому застосовуються встановлені для даних випадків нормативно-правовими актами кратність, коефіцієнти, індекси тощо.

Відповідно до цивільного позову в оновленій редакції, ФГ « ОСОБА_7 » в особі ОСОБА_8 просить стягнути з ОСОБА_3 159 418,35 гривень в рахунок завданої матеріальної шкоди. Так, в обгрунтування стороною позивача зазначено, що ФГ « ОСОБА_7 » визнано потерпілим у кримінальному провадженні, що з урахуванням ст.127-128 КПК України надає право на пред`явлення цивільного позову. За змістом позовної заяви, заволодівши у вказаний стороною обвинувачення спосіб чужим майном, ОСОБА_3 завдав майнової шкоди ФК « ОСОБА_7 », що дорівнює вартості врожаю, який потерпілий правомірно розраховував зібрати та реалізувати з метою отримання прибутку.

З підстав, визначених ст.1166, 1192 ЦК України, із врахуванням даних довідки від 12.12.2014 N30-04/229, виданої відділом статистики у Вільнянському районі ГУ статистики у Запорізькій області, за змістом якої станом на 01.11.2014 середня урожайність соняшника по Вільнянському району склала 17,1 ц/га, представник цивільного позивача стверджує, що урожайність на земельній ділянці площею 6,83 га, з якої 08.10.2014 ОСОБА_3 здійснений протиправний покос посіву соняшника, мала скласти: 17,1 ш/га ? 6,8299 га - 116,79 ц або 11,679 т.

Крім того, відповідно до висновку експерта Запорізької торгово-промислової палати, копія якого додана до цього позову в оновленій редакції, станом на 07.06.2023 середньоринкова вартість соняшника склала 13 650,00 гривень за 1 т. Таким чином, розмір невідшкодованої майнової шкоди, завданої ФГ « ОСОБА_7 » кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_3 , становить: 11,679 т X 13 650,00 гривень = 159 418,35 гривень. Разом з цим, потерпілою стороною заявлено про подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, інших судових витрат.

За змістом ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з ч.1,2 ст.1166, 1192 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.12,16 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі. При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Так, згідно з засвідченою копією висновка експерта Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-1630 ЕВ №001608, на підставі заяви потерпілого від 07.06.2023, станом на 07.06.2023 середньоринкова вартість соняшника склала 13 650,00 гривень за 1 т, при цьому експертом застосований аналіз ринку агропромисловості України, а не певної місцевості, та із врахуванням відомостей саме станом на 2023 рік.

Слід також звернути увагу, як видно зі змісту висновка, його здійснено виключно для прийняття управлінських рішень, крім того, він носить довідково-інформативний характер. Разом з цим, висновок є дійсним тільки для сертифікованого товару відповідної назви, технічних характеристик.

Судом також встановлено, що в порушення ч.2 ст.102 КПК України у зазначеному висновку експерта не вказано про те, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, що свідчить про недопустимість вказаного доказу.

Разом з цим, за приписами ч.2,3 ст.129 КПК України, у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч.1ст.326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Оскільки потерпілою стороною завдання збитків пов`язується саме із крадіжкою врожаю соняшника, проте, в цій частині судом ухвалюється виправдувальний вирок відповідно до п.1 ч.1 ст.373 КПК України, заявлений позов ФГ « ОСОБА_7 » до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.374 КПК у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються: у разі визнання особи виправданою, рішення про поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження. Відповідних підстав для прийняття такого рішення під час здійснення провадження судом не встановлено, стороною захисту клопотань не заявлено.

За приписами ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Так, під час судового розгляду справи свідок ОСОБА_11 показав, що здійснив продаж комбайну приблизно у 2017 році. Доказів на підтвердження приналежності вказаного об`єкта рухомого майна іншим особам учасниками провадження не надано.

Разом з цим, у реєстрі вжитих заходів забезпечення до обвинувального акта зазначено про накладення арешту на комбайн «ClaasDominator-105», д.н.з. НОМЕР_1 , 1976 р.в., в судовому порядку, із зазначенням дати постановлення ухвали та даних слідчого судді. Відповідної копії ухвали прокурором не надано, а за результатами перевірки судом даних Єдиного державного реєстру судових рішень не встановлено відомостей про постановлення відповідного судового рішення. На підставі наведеного, судом не встановлено й підстав для скасування заходів забезпечення, застосування яких стороною обвинувачення не доведено.

Таким чином, жодні заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду справи не застосовувались.

Відповідно до ст.118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов`язані із залученням експертів. Враховуючи норми ч.2 ст.124, ч.1 ст.126 КПК України, ухвалення виправдувального вироку судом, підстав для стягнення процесуальних витрат у сумі 176,20 гривень (за проведення судово-товарознавчої експертизи, т.с.2 а.с.84) та їх розподілу не встановлено, відповідно, суд відносить їх на рахунок держави.

Суд також вважає за необхідне розглянути питання щодо речових доказів по справі з урахуванням положень ст.100 КПК України (т.с.2 а.с.89, 100-101). При цьому, оскільки ОСОБА_11 під час допиту повідомив про продаж комбайна «ClaasDominator-105», д.н.з. НОМЕР_1 , 1976 р.в., його необхідно повернути власнику, за умови пред`явлення відповідних реєстраційних документів.

Керуючись ст. 2, 7-9, 17, 22, 50, 58-59, 84-86, 89, 91-95, 98-102, 104-105, 118, 124, 129, 131, 174, 223, 290, 349, 367-371, 373-374, 376, 377, 392, 394, 395, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ознаками вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та виправдати його за недоведеністю наявності складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченого.

У задоволенні цивільного позову ФГ « ОСОБА_7 » до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди відмовити.

Процесуальні витрати на залучення експерта віднести на рахунок держави.

Речові докази зразки грунту та зразки рослинного походження, передані на зберігання до камери схову речових доказів Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, - знищити.

Речовий доказ комбайн «ClaasDominator-105», д.н.з. НОМЕР_1 , 1976 р.в., переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 , - залишити власнику (відповідно до актуальних реєстраційних документів).

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку негайно після його проголошення.

Роз`яснити учасникам справи право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та іншим учасникам справи, присутнім під час проголошення вироку, та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку проголосити його резолютивну частину з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1


Суд	Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Дата ухвалення рішення	22.11.2024
Оприлюднено	25.11.2024
Номер документу	123215946
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Злочини проти правосуддя Невиконання судового рішення

Судовий реєстр по справі —314/1106/15-к

Ухвала від 17.01.2025

Кримінальне

Запорізький апеляційний суд

Рассуждай В. Я.

Ухвала від 10.01.2025

Кримінальне

Запорізький апеляційний суд

Рассуждай В. Я.

Вирок від 22.11.2024

Кримінальне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Вайнраух Л. А.

Ухвала від 14.10.2024

Кримінальне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Вайнраух Л. А.

Ухвала від 02.05.2023

Кримінальне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Вайнраух Л. А.

Ухвала від 16.01.2023

Кримінальне

Запорізький апеляційний суд

Тютюник М. С.

Ухвала від 23.11.2022

Кримінальне

Вільнянський районний суд Запорізької області

Свідунович Н. М.

Ухвала від 22.11.2022

Кримінальне

Вільнянський районний суд Запорізької області

Свідунович Н. М.

Ухвала від 21.11.2022

Кримінальне

Вільнянський районний суд Запорізької області

Кононенко І. О.

Ухвала від 18.11.2022

Кримінальне

Вільнянський районний суд Запорізької області

Кононенко І. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 22.11.2024 по справі 314/1106/15-кШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Судовий реєстр по справі —314/1106/15-к

Вирок від 22.11.2024

Вирок
від 22.11.2024 по справі 314/1106/15-к
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ