Ухвала

від 07.11.2024 по справі 501/1238/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1678/24

Справа № 501/1238/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 19.04.2024 року в об?єднаних кримінальних провадженнях №12024162160000263 від 22.03.2024 року та №12024162160000189 від 27.02.2024 року щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народивсяв м.Іллічівськ,з середньоюосвітою,неодруженого,не працюючого,який зареєстрованийта проживаєза адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-09.05.2023 року Іллічівським міським судом Одеської області за ч.4ст.185 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

Оскарженим вироком суду затверджено угодупро визнання винуватості від 19.04.2024 року, укладену міжпрокуроромЧорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_7 , в присутності його захисника ОСОБА_8 , з іншої сторони у вказаному об`єднаному кримінальному провадженні.

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.185 КК України та йому призначене покарання у виді5 років (п`яти)років позбавлення волі.

На підставіч.1 ст.71 КК Українидо призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 09.05.2023 року, та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 обчислюється з29.03.2024 року,з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до набрання вироку законної сили залишено без змін.

Судом першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_7 , 21 березня 2024 року, у проміжок часу з 14 години 28 хвилин до 14 години 29 хвилин, знаходячись у відділі «лікеро-горілчаних напоїв» магазину «СУСІДИ» ТОВ «СУСІДИ!», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаючи і розуміючи, що його дії будуть непомічені, шляхом вільного доступу, керуючись корисливим мотивом, у період дії воєнного стану таємно викрав з торгової полиці магазину пляшку рому «Havana club», об`ємом 0,5 л, вартістю 357 гривень 08 копійок без ПДВ, одну пляшку рому «Brugal Anejo», об`ємом 0,7 л, вартістю 593 гривні 58 копійок без ПДВ та одну пляшку горілки «Хлібний дар», об`ємом 0,5 вартістю 108 гривень 00 копійок без ПДВ, які сховав собі у внутрішню кишеню куртки. Після чого, ОСОБА_7 , з викраденим товаром оминув касову зону, не розрахувавшись за товар, покинув приміщення магазину, вийшовши на вулицю, отримавши можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд.

Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення ТОВ «СУСІДИ!», завдано матеріальних збитків на загальну суму 1549 гривень 75 копійок.

Крім того,21лютого 2024року,у проміжокчасу з18години 50хвилин до18години 55хвилин, ОСОБА_7 ,з метоютаємного викраденнячужого майнаприбув доприміщення магазину«СУСІДИ» ТОВ«СУСІДИ!»,що розташованийза адресою:вул.1-Травня,11 в м.Чорноморську Одеськоїобласті реалізуючисвій злочиннийнамір,діючи умисно,з корисливихмотивів,знаючи ірозуміючи,що йогодії будутьнепомічені,скориставшись відсутністюсторонніх осіб, ОСОБА_7 знаходячись уприміщенні вищевказаногомагазину,а самеу відділі «лікеро-горілчаних напоїв», шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав з торгової полиці магазину пляшку текіли марки «Olmeca Silver» ємкістю 0,7л. вартістю 659 гривень 50 копійок без урахування ПДВ, яку сховав собі в кишеню куртки, чорного кольору.

Після чого, ОСОБА_7 , з викраденим товаром пройшов повз касову зону, не розрахувавшись за товар, покинув приміщення магазину, вийшовши на вулицю, отримавши можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд.

Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення ТОВ «СУСІДИ!», завдано матеріальних збитків на загальну суму 659 гривень 50 копійок без урахування ПДВ (який відшкодовано шляхом повернення викраденого майна).

Після чого покинув приміщення магазину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Захисник вказує, що вирок підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України, оскільки місцевим судом після проголошення 19.04.2024 року в порядку ч.15 ст.615 КПК України резолютивної частини вироку стороні захисту не було вручено повного тексту вироку.

Також захисник вказує, що всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.374, ч.2 ст.475 КПК України, місцевий суд у мотивувальній частині вироку не зазначив про наявність чи відсутність обставин, які пом`якшують та/або обтяжують покарання обвинуваченого.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.

До початку судового розгляду захисник ОСОБА_8 подав клопотання, в якому просить закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

В обґрунтуваннявимог клопотання захисник посилається на положення ст.58 Конституції України, оскільки 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18 липня 2024 року, якимвнесені зміни до ст.51 КУпАП, відповідальність за якою настає, якщо вартість майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо вартість майна перевищує розмір, встановлений ст.51 КУпАП.

Захисник звертає увагу, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у викраденні чужого майна за першим епізодом на загальну суму 1549,75 грн. та за другим епізодом 659,50 грн., тобто вартість викраденого майна за кожним епізодом злочинів не перевищує розміру, з якого настає кримінальна відповідальність. За таких обставин, дії обвинуваченого не підпадають під кримінальну відповідальність, внаслідок чого кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України (далі - КПК), проведено за відсутності захисника ОСОБА_8 та представникапотерпілого ТОВ«Сусіди» ОСОБА_10 , які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду не подавали.

При цьому, захисник ОСОБА_8 подав клопотання про проведення апеляційного розгляду за його відсутністю або в режимі відео конференції.

Відеоконференційний зв`язок із захисником ОСОБА_8 не вдалось здійснити по технічним причинам, у зв`язку із чим прийнято рішення про проведення апеляційного розгляду за його відсутності, як він і просив в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_7 не наполягав на участі захисника та вказав про можливість проведення судового засідання за його відсутністю.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації правучасників судового провадження на доступ до правосуддя.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якогов силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 наполягав на розгляді клопотання захисника ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення обвинуваченого, який підтримав клопотання про закриття кримінального провадження; думку прокурора, яка не заперечувала проти задоволення клопотання; дослідивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи клопотання; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частина 1 статті 5 Кримінального Кодексу України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Такий же принципгарантованийст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.

За приписами ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).

Законом №3886-IX внесені зміни у ст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.

Упостанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Судувід 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим за вчинення двох епізодів крадіжок в умовах воєнного стану, які мали місце:21.02.2024 року та 21.03.2024 року.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 ККУкраїни, у 2024 році становить 3028 грн.

Згідно вирокумісцевого суду протиправними діями ОСОБА_7 за двома епізодами злочинів, які мали місце у 2024 роцізаподіяна матеріальна шкода потерпілим у розмірі 659,50 грн. та 1549,75 грн., відповідно.

За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння за кожним епізодом не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3028 грн. - станом на 2024 рік, а отже до цих діянь мають застосуватись положення ст.5 КК і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК.

Відповідно до положень ч.1 ст.479-2 КПКсуд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.2 ст.479-2 КПК за відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.3 ст.479-2 КПКякщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 - 1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Враховуючи той факт, що в даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_7 надана згода на закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, апеляційний суд керується положеннями п.4-1 ч.1 ст.284, ч.3 ст.479-2КПК.

Відповідно до абз.5 ч.7 ст.284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.

Відповідно до ст.417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

На підставі викладеного, враховуючи надання обвинуваченим згоди на закриття провадження, керуючись положеннями п.4-1 ч.1 ст.284, ч.3 ст.479-2, ст.417КПК,колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 ,оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Керуючись ст.ст. 284, 376, 404, 405, 407, 417, 419, 424,479-2, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 прозакриття кримінальногопровадження задовольнити.

Вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 19.04.2024 року в об?єднаних кримінальних провадженнях №12024162160000263 від 22.03.2024 року та №12024162160000189 від 27.02.2024 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 19.04.2024 року, укладену між прокурором та обвинуваченим в присутності захисника, та засуджено ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України скасувати.

Закрити об`єднанекримінальне провадження№12024162160000263від 22.03.2024року та№12024162160000189від 27.02.2024року заобвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.185КК України напідставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 , обраний ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.09.2024 року скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моментуїї проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4