Постанова

від 24.10.2024 по справі 521/25511/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6565/24

Справа № 521/25511/23

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 521/25511/23

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/6565/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

- за участі секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Державна установа «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Михайлюка О.А. 01 липня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У червні 2024 року адвокат Павлишин Ю.М., діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення суду про стягнення з Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 49 500 грн..

Адвокат Павлишин Ю.М., діючий від імені ОСОБА_1 , обґрунтовує вимоги заяви тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2024 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Зазначає, що у позовній заяві представник позивача робив заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, та що докази яких будуть подані у встановлений строк (Т. 2, а. с. 151 153).

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2024 року задоволено частково вищевказану заяву адвоката Павлишина Ю.М., діючого від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалено додаткове рішення наступного змісту: «Стягнути з Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ - 38477737) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень».

Додаткове рішення мотивовано тим, що, враховуючи подані стороною позивача докази, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 40 000 (сорок тисяч) гривень витрат на правничу допомогу (Т. 2, а.с. 170 172).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» просить скасувати додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.07.2024 року. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені заяви про розподіл судових витрат відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) судом першої інстанції не було належним чином повідомлено про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення; 2) судом першої інстанції було порушено строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення та прийняття доказів на підтвердження оплати витрат на адвоката (Т. 2, а. с. 212 215).

Позиція інших учасників справи в апеляційному суді

Адвокат Павлишин Ю.М., діючий від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просить її залишити без задоволення, додаткове рішення суду залишити без змін.

Представник позивача посилається на те, що доводи апелянта є недоречними. Заява про ухвалення додаткового рішення разом з доданими доказами була направлена відповідачу. Таким чином, відповідач знав про заяву про ухвалення додаткового рішення. У відповідача не було перешкод для подання відзиву на заяву.

Відповідач в апеляційній скарзі не наводить ніяких аргументів щодо необґрунтованості, надмірності, помилковості або безпідставності витрат позивача на адвоката. Витрати на адвоката підтверджені Актом виконаних робіт (Т. 3, а. с. 17 22).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 01 липня 2024 року (Т. 2, а. с. 217 217 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.09.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду, призначено розгляд справи в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 218).

16.09.2024 року від адвоката Павлишина Ю.М., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 3, а. с. 17 22).

У судовому засіданні адвокат Шилова А.В., діюча від імені Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Адвокат Павлишин Ю.М., діючий від імені ОСОБА_1 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» підлягає задоволенню частково.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Звертаючись до суду із позовом адвокатом Павлишиним Ю.М., діючим від імені ОСОБА_1 , було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесено та очікує понести позивач у зв`язку із розглядом справи (Т. 1, а. с. 114).

Відповідно до Договору правової/правничої допомоги від 10.07.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Павлишиним Ю.М., клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язки здійснити від імені та за рахунок Довірителя наступні дії: захист прав та законних інтересів в суді та інших органах у справі про поновлення на роботі (посаді), визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку (Т. 2, а. с. 155).

Відповідно до розділу 3. Гонорар, строки оплати та розрахунки, вищевказаного договору передбачено:

3.1 Гонорар за представництво клієнта у поліції, прокуратурі та інших органах, підприємствах 2 000 грн. (до 2х годин зайнятості адвоката в межах м. Одеси) та 2 500 грн. до 2-х годин (в межах Одеської області). Гонорар за представництво клієнта у суді 1- інстанції - 500 грн. за одне засідання (до 2-х годин зайнятості в межах м. Одеси) та 2 500 грн. до двох годин (в межах Одеської області). Гонорар за представництво клієнта у суді 2-ї інстанції 2 000 грн. за одне засідання (до 4-х годин зайнятості в межах Одеської області). Витрачений час адвоката рахується до 39 хвилин як пів години, із 40-ї хв. до 60 хвилини роботи/зайнятості адвоката рахується, як година. Якщо судове засідання не відбулося клієнт сплачує адвокату 60% гонорару за підготовку до засідання та витрачений час. Складання документів по справі складає - 800 грн. за годину. Гонорар за відрядження 3 500 грн. на добу. Гонорар за представництво клієнта у суді касаційної інстанції 3 500 грн. за одне засідання. Гонорар за роботу, дії, які не зазначені в договорі 1000 грн. за годину. Гонорар адвоката може бути підвищений не більше ніж 20% лише один раз на календарний рік у випадку інфляції, економічної кризи та з інших підстав.

Гонорар додатково може бути узгоджений сторонами за окремі або комплексні дії адвоката по справі, які вказані на сайті адвокатаhttp://www.pavlishin.pр.ual/, якщо такі дії виконуються адвокатом за дорученням клієнта. Гонорар за іншу не зазначену в договорі роботу адвоката складає гривень за годину. Сума гонорару подвоюється у разі надання Адвокатом послуг Клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні.

Загальна сума гонорару встановлюється за механізмом розрахунку, шляхом складання витрачених годин роботи адвоката за договором, які перемножуються на погодинну вартість послуги. Гонорар за разові послуги складається і перемножуються на вартість разової послуги. Весь об?єм вартості послуг підсумовується. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт. Гонорар за послуги вказаний без витрат, пов?язаних з їх виконанням, які несе клієнт додатково. Додаткові витрати - це транспортні, судові, нотаріальні, експертні, витрати на зв?язок, переклад та інші витрати.

3.2 Довіритель за виконання доручення або окремих процесуальних дій здійснює передплату або у виключних випадках сплачує гонорар безпосередньо після вчинення адвокатом юридичної дії. За згодою адвоката гонорар може бути виплачений з відстрочкою.

На підтвердження понесених витрат представником позивача до суду надано: - копію квитанції до прибуткового касового ордера №бн від 27 липня 2023 року про сплату послуг за договором правничої допомоги від 10.07.2023 року на суму 10 000 (десять тисяч) грн.; - копію квитанції до прибуткового касового ордера №бн від 29 серпня 2023 року про сплату послуг за договором правничої допомоги від 10.07.2023 року на суму 10 000 (десять тисяч) грн.; - копію квитанції №180378724 від 19 червня 2024 року за договором правничої допомоги від 10.07.2023 року, згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2024 року у справі №521/25511/23 на суму 20 000 (двадцять тисяч) грн..

Також представником позивача суду надано: - акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2024 року адвокатом Павлишиним Юрієм Миколайовичем згідно договору про правничу допомогу від 10.07.2023 року, укладеного з ОСОБА_1 ; - уточнений розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс із розглядом справи, в яких вказано, що загальна сума правничої допомоги складає 49 500 грн..

По справі виникли правовідносини щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу, разом з тим прийшов неправильних висновків щодо розміру таких витрат, які підлягають відшкодуванню.

Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неналежне сповіщення про розгляд заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення відповідача про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення.

Таким чином, вказані порушення є підставою для обов`язкового скасування рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннямист. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи.

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що позивачем було заявлено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивачка зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить розмір сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.

Крім того,відповідно доч.8ст.141ЦПК України,розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2023 року адвокатом Павлишиним Ю.М., діючим від імені ОСОБА_1 було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи та очікує понести на загальну суму 20 400 грн. (Т. 1, а. с. 114).

У подальшому 14.06.2024 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, адвокатом було подано уточнений розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс із розглядом справи на загальну суму 49 500 грн.

Відповідно до вищевказаного акту наданих послуг, адвокатом було витрачено час за наданні послуги, який визначений та погоджений сторонами, та становить - 63 години, відповідно гонорар становить 49 500 грн..

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертійстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шостастатті 137 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись до суду із вказаним позовом, стороною позивача було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 20 400 грн. (Т. 1, а. с. 114), у подальшому позивачем не було подано уточненого розрахунку до закінчення судових дебатів. З огляду на що, колегія суддів вважає, що вказаними діями позивачем було порушено право відповідача на надання заперечень щодо вказаного розрахунку.

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що:1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:

заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);

суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);

заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Колегія суддів вважає, що визначена у детальному описі наданої правничої допомоги вартість наданих послуг є значно завищеною, а тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн..

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», є частково доведеним, а тому її треба задовольнити частково.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» задовольнити частково.

Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Павлишина Юрія Миколайовича про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі №521/25511/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ - 38477737) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) суму судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп..

В задоволенні решти заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 21 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе