Повістка

від 28.11.2024 по справі 521/25511/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/438/24

Справа № 521/25511/23

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 521/25511/23

Номер провадження: 22-з/813/438/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

- за участі секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Державна установа «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України»,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Павлишина Юрія Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить: 1) визнати незаконним та скасувати Наказ Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 16.10.2023 року №258-П-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з впровадження системи управління якістю; 2) визнати незаконним та скасувати Наказ Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2024 року №66 П-ОС «Про внесення змін до Наказу від 16.04.2023 №258 П-ОС «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 »; 3) визнати незаконним та скасувати Наказ Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 23.02.2024 року №70 П-ОС «Про виправлення технічної помилки та внесення змін до наказу від 20.02.2024 №66 П-ОС «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 »; 4) поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з впровадження системи управління якістю Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України»; 5) стягнути з Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; 6) зобов`язати Державну установу «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» надати ОСОБА_1 , відпустку за 2023 рік без збереження зарплати, як інваліду ІІ-групи, тривалістю 60-ть календарних днів згідно п. 7 ст. 25 Закону України «Про відпустки»; 7) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 , на посаді заступника генерального директора з впровадження системи управління якістю Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України». Також позивач просить стягнути з відповідача всі судові витрати (Т. 1, а. с. 1 27, Т. 2, а. с. 103 116).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..

Визнано незаконним та скасовано Наказ Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 16.10.2023 року №258-П-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з впровадження системи управління якістю.

Визнано незаконним та скасовано Наказ Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 20.02.2024 року №66 П-ОС «Про внесення змін до Наказу від 16.04.2023 №258 П-ОС «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним та скасовано Наказ Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 23.02.2024 року №70 П-ОС «Про виправлення технічної помилки та внесення змін до наказу від 20.02.2024 №66 П-ОС «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з впровадження системи управління якістю Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України».

Стягнуто з Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.10.2023 року по 29.05.2024 року в розмірі - 165 227,79 грн..

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з впровадження системи управління якістю Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України».

Стягнуто з Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» до спеціального фонду державного бюджету судовий збір у розмірі 1073,60 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т. 2, а. с. 136 145).

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу адвоката Максимович Світлани Михайлівни, діючої від імені Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України».

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 29 травня 2024 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що «зміни в організації виробництва і праці не передбачали змін у системі управління якістю», «зміна назв посад та відділів не є зміною в організації праці», «щодо переважного права позивача на залишення на роботі».

Викладено абзац шостий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ - 38477737) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.10.2023 року по 29.05.2024 року у розмірі - 151225 (сто п`ятдесят одна тисяча двісті двадцять п`ять) грн. 38 коп., який визначений без відрахування податку на доходи фізичних осіб і інших загальнообов`язкових платежів, суми яких підлягають утриманню при виплаті вказаної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу».

В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 22.11.2024року виправленопомилку допущенув абзацічетвертому резолютивноїчастини постановиОдеського апеляційногосуду від24жовтня 2024року.У четвертомуабзаці резолютивноїчастини постановиОдеського апеляційногосуду від24жовтня 2024року: -замістьнеправильного- «Стягнути зДержавної установи«Одеський обласнийцентр контролюта профілактикихвороб Міністерстваохорони здоров`яУкраїни» (кодЄДРПОУ -38477737)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 )середній заробітокза часвимушеного прогулуз 17.10.2023року по29.05.2024року урозмірі 151225(стоп`ятдесят однатисяча двістідвадцять п`ять)грн.38коп.,який визначенийбез відрахуванняподатку надоходи фізичнихосіб іінших загальнообов`язковихплатежів,суми якихпідлягають утриманнюпри виплатівказаної сумисереднього заробіткуза часвимушеного прогулу»,-вказатитавважати правильним- «Стягнути з Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ - 38477737) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2023 року по 29.05.2024 року у розмірі 179 126,01 (сто сімдесят дев`ять тисяч сто двадцять шість) грн. 01 коп., який визначений без відрахування податку на доходи фізичних осіб і інших загальнообов`язкових платежів, суми яких підлягають утриманню при виплаті вказаної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу».

Адвокат Павлишин Ю.М., діючий від імені ОСОБА_1 , у клопотанні про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн..

Заява обґрунтована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено клопотання про стягнення судових витрат за результатами апеляційного розгляду.

Державна установа «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» у запереченнях на клопотання про ухвалення додаткового рішення посилається на те, що витрати не відповідають критерію співмірності, зважаючи на заявлений сукупно витрачений адвокатом час на підготовку відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи в судове засіданні не з`явились. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань від них не надійшло.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду питання про ухвалення додаткового рішення, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді клопотання, освідомленість учасників справи про його розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для розгляду вищевказаного клопотання, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи тощо, колегія суддів вважає можливим розглянути клопотання про ухвалення додаткового судового рішення за відсутності її учасників.

За правилами, передбаченими ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому ж самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасниківсправи в судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегією суддів встановлено, відповідно до Договору правової/правничої допомоги від 10.07.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Павлишиним Ю.М., клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язки здійснити від імені та за рахунок Довірителя наступні дії: захист прав та законних інтересів в суді та інших органах у справі про поновлення на роботі (посаді), визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку (Т. 3, а. с. 72).

Відповідно до розділу 3. Гонорар, строки оплати та розрахунки, вищевказаного договору передбачено:

3.1 Гонорар за представництво клієнта у поліції, прокуратурі та інших органах, підприємствах 2 000 грн. (до 2х годин зайнятості адвоката в межах м. Одеси) та 2 500 грн. до 2-х годин (в межах Одеської області). Гонорар за представництво клієнта у суді 1- інстанції - 500 грн. за одне засідання (до 2-х годин зайнятості в межах м. Одеси) та 2 500 грн. до двох годин (в межах Одеської області). Гонорар за представництво клієнта у суді 2-ї інстанції 2 000 грн. за одне засідання (до 4-х годин зайнятості в межах Одеської області). Витрачений час адвоката рахується до 39 хвилин як пів години, із 40-ї хв. до 60 хвилини роботи/зайнятості адвоката рахується, як година. Якщо судове засідання не відбулося клієнт сплачує адвокату 60% гонорару за підготовку до засідання та витрачений час. Складання документів по справі складає - 800 грн. за годину. Гонорар за відрядження 3 500 грн. на добу. Гонорар за представництво клієнта у суді касаційної інстанції 3 500 грн. за одне засідання. Гонорар за роботу, дії, які не зазначені в договорі 1000 грн. за годину. Гонорар адвоката може бути підвищений не більше ніж 20% лише один раз на календарний рік у випадку інфляції, економічної кризи та з інших підстав.

Гонорар додатково може бути узгоджений сторонами за окремі або комплексні дії адвоката по справі, які вказані на сайті адвокатаhttp://www.pavlishin.pр.ual/, якщо такі дії виконуються адвокатом за дорученням клієнта. Гонорар за іншу не зазначену в договорі роботу адвоката складає гривень за годину. Сума гонорару подвоюється у разі надання Адвокатом послуг Клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні.

Загальна сума гонорару встановлюється за механізмом розрахунку, шляхом складання витрачених годин роботи адвоката за договором, які перемножуються на погодинну вартість послуги. Гонорар за разові послуги складається і перемножуються на вартість разової послуги. Весь об?єм вартості послуг підсумовується. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт. Гонорар за послуги вказаний без витрат, пов?язаних з їх виконанням, які несе клієнт додатково. Додаткові витрати - це транспортні, судові, нотаріальні, експертні, витрати на зв?язок, переклад та інші витрати.

3.2 Довіритель за виконання доручення або окремих процесуальних дій здійснює передплату або у виключних випадках сплачує гонорар безпосередньо після вчинення адвокатом юридичної дії. За згодою адвоката гонорар може бути виплачений з відстрочкою.

На підтвердження понесених витрат представником позивача до суду надано копію квитанції від 28.10.2024 року про сплату послуг за договором правничої допомоги від 10.07.2023 року на суму 20 000 грн..

Також представником позивача суду надано: - акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.10.2024 року адвокатом Павлишиним Юрієм Миколайовичем згідно договору про правничу допомогу від 10.07.2023 року, укладеного з ОСОБА_1 , розрахунок суми гонорару від 25.10.2024 року.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертійстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шостастатті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

Представник Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» в запереченнях на клопотання про ухвалення додаткового рішення вказує, що витрати не відповідають критерію співмірності, зважаючи на заявлений сукупно витрачений адвокатом час на підготовку відзиву на апеляційну скаргу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що:1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:

заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);

суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);

заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Колегія суддів звертає увагу, що позиція адвоката Павлишина Ю.М., аналогічна позиції наданій в першій інстанції, відзив на апеляційну скаргу не містить великого обсягу та з огляду на вказане визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн., є значно завищеним, неспівмірним з обсягом наданих послуг адвокатом та витраченим часом. Крім того, адвокатом значно завищений час на технічну підготовку документів та їх надсилання.

Крім того, визначений у детальному описі наданої правничої допомоги вартість наданих послуг є значно завищеною. Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн..

Додаткове рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 270, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Заяву адвоката Павлишина Юрія Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову.

Стягнути з Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ - 38477737) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 19 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе