Рішення

від 13.11.2024 по справі 214/7198/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/7198/23

2/214/128/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 листопада 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Платошина О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, про скасування усиновлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, як органу опіки та піклування та просить суд скасувати усиновлення нею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після усиновлення дитини, здійсненого на підставі рішення суду від 04.08.2017, виключивши відомості про неї, як матір дитини, з актового запису про народження ОСОБА_2 та передати неповнолітню дитину до органу опіки та піклування. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.08.2017 нею було усиновлено малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесено зміни до актового запису про народження дитини в частині зміни прізвища та записано її матір`ю дитини. З 15.08.2017 ОСОБА_4 стала проживати разом з нею та її матір`ю ОСОБА_3 і вона зрозуміла, що дитини складна та має вади характеру, однак сподівалась, що виховання, турбота і любов змінять характер дитини. Однак всі її старання зводились нанівець, дитина не сприймала і не сприймає її матір, постійно ігнорує прохання, створює конфлікті ситуації, ображає та б`є її літню матір , навмисно псує майно, обманює, погрожує, шантажує, займається бродяжництвом та крадіжками, влаштовувала бійки з однокласниками, регулярно втікає з дому. Після розмов з психологами та скарг батьків однокласників вона звернулась до дитячого психіатра. На момент усиновлення їй не було повідомлено, що дитини має психічне захворювання, що вона до усиновлення навчалася в класі інтенсивної підкорекції (для дітей із затримкою психічного розвитку), про наявність у дитини психічного розладу працівники органу опіки та піклування та КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» їй не повідомили: в акті про передачу дитини в сім`ю усиновлювача від 15.08.2017 зазначено, що дитина соматично здорова, а тому підписуючи цей акт вона не знала про наявність у дитини проблем з психічним здоров`ям. У грудні вона звернулась до суду із позовом про скасування усиновлення, однак у задоволенні вимог їй було відмовлено у зв`язку із зверненням до неналежного відповідача. Крім того, 05 жовтня 2017 року в інтересах усиновлюваної дитини в інтересах усиновленої вона звернулась за консультацією до дитячого психіатра КЗ «Криворізький психоневрологіний диспансер» ДОР», де знову було встановлено необхідність навчання дитини в класі ІПК. Жодних відомостей про психічний стан здоров`я ОСОБА_4 їй не було повідомлено, тому вважає, що неправомірними діями щодо ненадання відповідачем їй правдивої інформації про психічний стан здоров`я ОСОБА_4 порушено її законне право на усиновлення психічно здорової дитини. З 2017 року вона неодноразово зверталась до дитячого психіатра у зв`язку з погіршенням поведінки дитини - ОСОБА_4 двічі в умовах станціонару в 2019 та 2020 роках проходила лікування з діагнозом «змішаний розлад емоцій та поведінки з психопатоподібною поведінкою з анетичним сиптомокомплексом (прототипом гебоїдного синдрому) F92.8, змішаний розлад шкільних навичок F81.3». Психічний стан дитини стабілізувався у зв`язку з карантином та оголошенням воєнного стану і проходженням навчання дистанційно, однак з 2023 року її психічний стан погіршився, неодноразово почали виникати конфлікті ситуації, прояви агресії та домашнього насильства відносно неї зі сторони дитини, відмова від лікування. Працівники служби у справах дітей їй не допомагають, звинувативши її у невиконанні батьківських обов`язків, на теперішній час дитина у неї відібрана. Тому посилаючись на факт неповідомлення її про наявність в усиновленої дитини психічного захворювання, просить вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 22 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою судді від 07 травня 2024 року прийнято справу до розгляду у зв`язку зі звільненням у відставку з посади судді ОСОБА_5 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Платошин О.М. на вимогах наполягали з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради в судове засідання не з`явився, в судовому засіданні 03.09.2024 представник ОСОБА_6 проти вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено про наявність рішення суду від 11.09.2019 у справі № 214/7351/17 щодо відмови позивачу у задоволенні вимог про скасування усиновлення та встановлені факти і обставини у даному рішенні суду, зміненому постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.12.2019 в частині мотивів відмови. При цьому в рамках справи № 214/7351/17 за клопотанням ОСОБА_1 було проведено судово-психіатричну експертизу з метою встановлення психічного стану усиновленої нею дитини ОСОБА_7 , відповідно до висновку експерта № 123 від 02.10.2018, в ході проведення судової психолого-психіатричної експертизи встановлено, що дитина в період її усиновлення на будь-яке хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждала, в теперішній час також не виявляє ознак будь-якого психічного розладу. Рівень психічного та розумового розвитку відповідає віковій нормі. Відзначається мікросоціально-педагонічна занедбаність, що сформувалась за колишніх несприятливих умов проживання. На перший план виступає тривожність, занижена самооцінка, конфліктність. Порушень у перебігу психічних процесів не має. У серпні 2017 року при розгляді цивільної справи № 214/3534/17 ОСОБА_1 неодноразово стверджувала про ознайомлення належним чином зі станом здоров`я дитини, судом було досліджено письмові докази в тому числі про стан здоров`я дитини, свідок та представники служби у справах дітей і центру реабілітації дітей наголошували на тому, що дитина опинилась в складних життєвих обставинах, була дезадаптованою та перебувала в занедбаному фізичному стані, її рівень розвитку не відповідав нормі. Та попри все ОСОБА_1 наполягала на усиновленні саме цієї дитини. Вважають, що наведені позивачем обставини не свідчать, що погіршення стосунків між нею та усиновлюваною дитиною сталося поза її волею, матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем способів налагодження спільної мови з усиновленою дитиною, повернення батьківського авторитету та збереження сімейних стосунків. Зазначено про наявність протоколу відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відмову ОСОБА_1 04.08.2023 забирати дитину та згоду її на позбавлення батьківських прав, що безумовно свідчить про відсутність бажання у позивача займатися вихованням усиновленої нею дитини, що являється підставою не скасування усиновлення, а позбавлення її батьківських прав. Тому оскільки зміна стосунків між усиновленою дитиною та усиновлювачем не є підставою для скасування усиновлення, просять відмовити у задоволенні вимог за недоведеністю та безпідставністю.

У відповіді на відзив стороною позивача зазначено про відсутність зазначення у висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відомостей про хронічну психологічну хворобу останньої, як і в паспорті здоров`я дитини-сироти або дитини , яка залишилась без батьківського піклування, де у графі «психіатр» зазначено «годна»; не врахування епікризу (виписного) з медичної карти стаціонарного хворого № 929 від 12 травня 2020 року відносно діагнозу дитини, звернення відповідача у 2017 році до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, у задоволенні якого було відмовлено та незрозумілість деяких тез сторони відповідача. Викладених у відзиві на позов.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона сусідка позивача ОСОБА_1 : вона живе на першому поверсі, а позивачка проживає на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Близько 7 років тому вона дізналась, що позивачка удочерила дитину Лізу. Спочатку дитина була приємна у спілкуванні, слухняна, однак приблизно через рік дитина часто почала стукати їй у вікно з проханням відчинити двері під`їзду. На її запитання дитині про відсутність у Лізи ключа, та відповідала про втрату ключа або що забула його вдома. Зі слів ОСОБА_9 , вона часто забувала вдома мобільний телефон, не могла зателефонувати матері. Бачила, як за ОСОБА_10 бігали дівчата, а вона від них втікала. Їй не подобалось, що ОСОБА_11 часто стукала у вікно її квартири.

Вислухавши позивача та її представника. свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2017 року у справі № 214/3534/17 усиновлено ОСОБА_1 малолітню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на внесено зміни до актового запису про народження дитини в частині зміни прізвища дитини на « ОСОБА_13 » та зазначення відомостей позивача як про матір дитини (а.с. 10-11 - копія рішення).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2019 року у справі № 214/7351/17, у задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування усиновлення відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2019 року у справі № 214/7351/17 змінено в частині мотивів у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишена без змін.

До суду в якості доказів позивачем надано копії витягу з протоколу діагностичного засідання психолого-медико-педагогічної консультації від 08 квітня 2015 року № 605, виданого згідно тексту витягу опікунові ОСОБА_14 , де ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має затриманий психічний розвиток з недорозвитком пізнавальних процесів, незрілістю емоційно-вольової сфери. Працездатність стійка. Навчуваність збережена. Поведінка керована. Навички самообслуговування сформовані. Нерізко виражене загальне недорозвинення мовлення. Рекомендовано навчання за програмою 1 класу інтенсивної педагогічної корекції для дітей із затримкою психічного розвитку, заняття з логопедом, психологічна корекція в умовах навчального закладу (а.с. 12); копії паспорту здоров`я дитини-сироти або дитини, яка залишилась без батьківського піклування, відносно ОСОБА_15 , 2009 р.н., де у графі «психіатр» 05.11.2015 зазначено «годна» (а.с. 13), а також копії медичних виписок та епікризів - виписки із медичної карти амбулаторного станціонарного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата виписки 08.05.2019, з діагнозом «змішаний розлад емоцій та поведінки з психопатоподібною поведінкою з анетичним сиптомокомплексом (прототипом гебоїдного синдрому) F92.8, змішаний розлад шкільних навичок F81.3», та виписки від 06.03.2020 з діагнозом «наслідки органічного ураження центральної нервової системи у формі психоорганічного синдрому з межовим інтелектуально-мнестичним зниженням, нерізко вираженим недорозвиненням мовлення. Шизоафективний розлад» (а.с. 27), епікриз з історії хвороби № 4783/2019 дитини, відповідно до якого за висновком експериментально-психологічного дослідження від 19.11.2019, встановлено заключний клінічний діагноз: змішаний розлад емоцій з психоподібною поведінкою з анетичним симптомокомплексом (протитипом гебоїдного синдрому). Змішаний розлад шкільних навичок. Розлад експресивної мови. Розбіжна косина (а.с. 29-30), виписки з медичної карти від 30.05.2018 з діагнозом «органічний емоційно-лабільний розлад зі зниженням інтелекту, порушенням розвитку мови» (а.с. 31), консультації дитячого психіатра від 05.10.2017 (без встановлення діагнозу). Психолого-педагогічні характеристики на ученицю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 датовані 03.03.2018 та без зазначення дат, але з тексту на ученицю 4 класу та 9-А класу, у яких не міститься відомостей про наявність/відсутність психічних розладів ОСОБА_4 (а.с. 33-35), тощо.

Відповідно до статей 32, 51 Конституції України, статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

У статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом частин першої, другої та шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

У контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 (провадження № 61-8871св21); від 23 червня 2023 року у справі №175/171320 (провадження №61-189св22).

З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Так, у частині першій статті 238 СК України зазначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей» від 15 лютого 2011 року № 3017-VI, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Отже, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди між усиновлювачем та усиновленим в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інші обставини, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2022 року у справі № 343/1092/20 (провадження № 61-7355св21).

Отже, одним із головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу заявлених вимог, позивач посилається на неповідомлення їй при усиновленні факту наявності в усиновлюваної дитини психічних розладів, психіатром у висновку про стан здоров`я зазначено «годна», однак вважає, що це твердження не відповідає дійсності і спростовується письмовими доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що усиновлювана дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, у судовому засіданні відповідного клопотання про призначення експертизи сторона позивача не заявляла, заперечуючи в судовому засіданні проти відповідного клопотання сторони відповідача від 06.03.2024.

Так, у рішенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2019 року у справі № 214/7351/17, зазначено про наявність висновку судово-психіатричного експерта № 123 від 02.10.2018, відповідно до якого в ході проведення комісійної комплексної первинної амбулаторної судової психолого-педагогічної експертизи ОСОБА_7 встановлено, що дитина на період її усиновлення на будь-яке хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждала, в теперішній час також не виявляє ознак будь-якого психічного розладу. Рівень психічного та розумового розвитку відповідає віковій нормі. Відзначається мікросоціально-педагогічна занедбаність, що сформувалась за колишніх несприятливих умов проживання. На перший план виступає підвищена тривожність, занижена самооцінка, конфліктність. Порушень у перебігу психічних процесів не має.

Між тим клопотань про огляд справи № 214/7351/17 чи долучення копії письмових доказів у справі, учасники процесу не заявляли, як і не заявлялось клопотань про допит спеціалістів (експертів) у сфері психіатрії, медичних працівників, під наглядом чи лікуванням яких перебувала усиновлювана дитина, тощо, з метою доведення обставин, на які міститься посилання у тексті позовної заяви.

З тексту рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2017 року у справі № 214/3534/17 про усиновлення дитини вбачається, що в судовому засіданні було з`ясовано про тяжкий емоційний стан дитини, проведення антистресової арт-терапії, складні життєві умови, в яких вона опинилась, тощо, однак за наявності поданих до суду учасниками процесу письмових доказів, суд позбавлений належним чином оцінити наявність в усиновлюваної дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на дату винесення рішення про усиновлення таких ознак захворювання як недоумство, психічна чи інша тяжка невиліковна хвороба, а в силу частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд погоджується з доводами сторони відповідача щодо недоведеності також факту зміни поведінки дитини під час проживання в сім`ї позивача настільки, що негативно вплинуло на взаєморозуміння в сім`ї, з приводу чого виникли конфліктні відносини та призвело до ускладнень стосунків між позивачем та дитиною поза волею позивача.

Матеріали справи не містять доказів фахової допомоги малолітній Єлизаветі з метою вирішення питання її психоемоційного стану та встановлення причин такої поведінки. Тобто ОСОБА_1 , як матір дівчинки, не сприяла вирішенню конфліктних ситуацій між нею та донькою, звертаючись до суду із позовом про скасування усиновлення, навпаки єдиним способом вирішення конфлікту було звернення до суду з позовом про скасування усиновлення.

Після влаштування дитини до комунального закладу ОСОБА_1 дитину не відвідує, її здоров`ям та розвитком не цікавиться, хоча продовжує бути її матір`ю й має відповідні як права, так і обов`язки щодо дитини, тобто повинна нести повну відповідальність за здоров`я та психоемоційний стан дитини, чого не робить (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 (провадження № 61-189св22).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про віддсутність підстав для задоволення вимог.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтею 238 СК України. статтями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування усиновлення - повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача ОСОБА_16 , робоче місце за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 34339916, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2024 р.

Суддя А.В. Ткаченко