УКРАЇНА
Житомирський апеляційнийсуд
Справа №273/1688/23 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 21 Доповідач Борисюк Р. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 273/1688/23 за заявою Приватного сільськогосподарського підприємства «Церем» про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат по цивільній справі №273/1688/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Церем» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та скасування рішень про державну реєстрацію,
за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката Осадчук Тетяни Сергіївни на додаткове рішення Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 30травня 2024року, ухвалене під головуванням судді Літвин О.О. у місті Звягелі,
в с т а н о в и в :
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, площами 1,7807 га, 2,4714 га, 0,5688 га, 0,2772 га та 0,2774 га, які знаходяться на території Дубрівської сільської територіальної громади Звягельського району Житомирської області, шляхом їх повернення; скасувати державну реєстрацію права оренди на землю та стягнути на її користь моральну шкоду.
Ухвалою Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 09 квітня 2024року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257ЦПК України.
16 квітня 2024 рокуПриватне сільськогосподарське підприємство «Церем» (далі ПСП «Церем», відповідач) подало заяву про ухвалення додаткового рішення.
Додатковим рішенням цього ж судувід 30травня 2024року стягнуто із ОСОБА_1 на користьПСП «Церем» витрати на правничу допомогу в розмірі 9600 грн.
Не погодившись з даним рішення, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПСП «Церем» 200,00 грн витрат на правничу допомогу та стягнути з ПСП «Церем» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що Договір, укладений між ПСП «Церем» та AO «Jus Dicere» не містить інформації щодо суми гонорару, вартості години роботи адвоката чи тарифів на конкретні послуги, а тому відповідачем не обґрунтовано фактичні понесені витрати.
Крім того, враховуючи відсутність в умовах договору повноважень адвоката на складання процесуальних документів, віднесення до акту виконаних робіт цих повноважень ставить під сумнів виконання саме цим адвокатом функцій щодо підготовки заяв до суду, а тому неправомірним було прийняття рішення про задоволення заяви відповідача у повному обсязі.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 26 червня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участісторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи додаткове рішення по справі суд першої інстанції дійшов висновку простягнення з ОСОБА_1 на користь ПСП «Церем» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9600 гривень.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідачавитрат на професійну правничу допомогу, втім, не у повній мірі погоджується із їх розміром, з огляду на таке.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Такі норми закону застосовуються і до розгляду справ в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.
Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Частиною 4 статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев`ята статті 139 ЦПК України).
Отже, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №14-382цс19 та у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п.88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у своїй постанові від 27 липня 2022 року по справі №686/28627/18 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34,37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Васильченко В.О. представляв інтереси ПСП «Церем», згідно ордеру на надання правничої допомоги, серії АО №1117400, від 22 лютого 2024 року, та договору про надання правничої допомоги б/н від 22 лютого 2024 року (том 1 а.с.190-192).
09 квітня 2024 року у суді першої інстанції в судовому засіданні представником відповідача було заявлено, що протягом 5 днів буде подана ним заява про стягнення витрат на правову допомогу, що відображається в протоколі судового засідання (том 1 а.с.169).
15 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» адвокат Васильченко В.О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками. Докази понесення витрат на правову допомогу були долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення та докази надсилання позивачу по справі копії вказаної заяви (а.с.179-197).
Відповідно до копії акту №1 від 09 квітня 2024 року приймання наданих послуг за договором б/н від 22 лютого 2024 року пункту 1.2 засвідчується надання послуг на загальну суму 9600,00 грн. Згідно пункту 1.3 даного акту розмір гонорару визначено Сторонами, як сума вартості послуг, наданих за погодинною ставкою (відповідно до фактичної кількості витраченого часу), погодинна ставка становить 1600 грн.
Як вбачаєтьсяз копіїакту №1від 09квітня 2024року адвокатомбуло наданонаступну правовудопомогу:09квітня 2024року ознайомлення із фактичними обставинами справи, поданими документами, аналіз та підготовка доказової бази, формулювання та узгодження позиції по справі, підготовка та подання заяви про виконання ухвали суду, участь в судовому засіданні 09 квітня 2024 року. 1 год - 1600 грн/год. Загальна вартість виконаних робіт за 6 год становить 9600,00 грн (том 1 а.с.193).
Вказана сума коштів сплачена ПСП «Церем» підтверджується платіжною інструкцією№179від 15квітня 2024року (а.с.194 том 1).
Представник позивача у свої письмових запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, просила вказану заяву задовольнити частково і стягнути на користь відповідача із ОСОБА_1 компенсацію здійснених витрат на правничу допомогу у розмірі 200 грн ( том 1 а.с. 217-220).
Колегія суддів погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу ОСОБА_2 в сумі 9600,00 грн підтверджений належними та допустимими доказами.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
В свою чергу, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 9600,00 грн у даному випадку є завищеними, оскільки не є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений до 2000 грн.
Таким чином, апеляційна скарга представника позивачки підлягає до часткового задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції у відповідності до положень пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України зміні.
Керуючись ст.ст.136, 141, 270, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Осадчук Тетяни Сергіївни задовольнити частково.
Додаткове рішенняНовоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користьпредставника Приватного сільськогосподарського підприємства «Церем» витрат на професійну правничу допомогу із 9 600 гривень до 2 000 гривень.
У решті додаткове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.11.2024 |
Оприлюднено | 25.11.2024 |
Номер документу | 123224382 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою |
Цивільне
Житомирський апеляційний суд
Борисюк Р. М.
Цивільне
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
Літвин О. О.
Цивільне
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
Літвин О. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні