Постанова

від 13.11.2024 по справі 344/8665/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/8665/17

Провадження № 22-ц/4808/886/24

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В.,

секретаря Петріва Д. Б.,

за участю апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта адвоката Кузів Л. В., позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача адвоката Мадриги О. С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 нарішення Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від01лютого 2024року вскладі суддіАнтоняка Т.М.,ухвалене вм.Івано-ФранківськуІвано-Франківськійобласті,повний текстякого складено09лютого 2024року,у справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну часток власників домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про внесення доповнення до договору дарування частини домоволодіння, визнання майна об`єктом спільної часткової власності,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну часток власників домоволодіння.

Позов обґрунтовано тим, що сторони є власниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке їм було подароване матір`ю ОСОБА_3 . Частки кожного власника згідно договорів дарування складають: ОСОБА_1 - 65/100, ОСОБА_2 - 35/100.

Позивач вважає, що у розмірі часток будинковолодіння мають місце неточності. Для укладення договорів дарування у 2004 2005 роках Івано-Франківським ОБТІ ОСОБА_3 було надано довідки для оформлення витягу з Реєстру. Відповідно до довідки №1604 від 16 грудня 2004 року за заявою власника відчужується майно, що складає 65/100 домоволодіння. На підставі цієї довідки 22 грудня 2004 року було укладено договір дарування частини домоволодіння, згідно якого ОСОБА_1 безоплатно передано у власність 65/100 частини будинковолодіння загальною площею 180,4 кв.м, житловою - 67,5 кв.м. Друга довідка була видана Івано-Франківським ОБТІ ОСОБА_3 18 листопада 2005 року за № 11085, відповідно до якої відчужується майно, що складає 35/100 частки домоволодіння. На підставі вказаної довідки 25 листопада 2005 року було укладено договір дарування частини домоволодіння, згідно якого ОСОБА_2 подаровано 35/100 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а саме: другу частину будинковолодіння, зазначеного в плані літерою «А», загальною площею 79,2 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, 1/2 металічної огорожі, зазначеної № 1, № 2 та літню кухню-сарай, зазначену в плані літерою «Б», загальною площею 67,5 кв.м. Отже, частки будинковолодіння, зазначені у договорах, не відповідають часткам в загальній власності. На його звернення фахівцями Івано-Франківського ОБТІ було проведено розрахунок по власниках ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , відповідно до договорів дарування за 2004 та 2005 роки, у якому зазначено: частка у загальній власності на будинковолодіння складає ОСОБА_2 67/100, ОСОБА_1 33/100. Крім того, йому надано висновок Івано-Франківського ОБТІ від 21 травня 2015 року про технічний стан, характеристику об`єкта (технічне обстеження) та загальна інформація про будинковолодіння, з якого вбачається, що в ході технічної інвентаризації встановлено фактичний розмір належних ОСОБА_1 (33/100) та ОСОБА_2 (67/100) часток будинковолодіння. Розбіжність у розмірі часток зумовлено тим, що у довідках Івано-Франківського ОБТІ виданих у 2004-2005 роках було допущено помилку в розрахунках, зокрема не було включено та не було враховано літню кухню-сарай під літерою «Б» та огорожу № 1, № 2. Окрім того, при укладенні договору дарування 25 листопада 2005 року за № 4513 ОСОБА_2 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л. А. помилково не зазначила загальну площу в квадратних метрах літньої кухні-сараю під літерою «Б», що відчужувалась. Внаслідок цього розмір частки ОСОБА_2 відносно цілого будинковолодіння залишився той, що був зазначений у 2005 році. Для усунення недоліків приватним нотаріусом Слободян Л. А. 27 березня 2017 року було посвідчено доповнення до Договору дарування, яке зареєстроване в реєстрі № 279, згідно якого ОСОБА_2 відчужено літню кухню-сарай зазначену в плані літерою «Б», загальною площею 67,5 кв.м.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив суд змінити частки власників домоволодіння по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 67/100 частки будинковолодіння, а за ОСОБА_1 - 33/100 частки будинковолодіння.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 , в якому просив визнати недійсним договір про внесення доповнення до договору дарування частини домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Слободян Д. А. 25 листопада 2005 року та реєстровим № 4513, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л. А. 07 березня 2017 року, за реєстровим номером 279 та скасування його державної реєстрації в реєстрі за № 279; визнання об`єктом спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 літню кухню, позначену літерою «Б» та гараж, позначений літерою «Б1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до їхніх ідеальних часток у житловому будинку, а саме: частка ОСОБА_2 35/100 частин, частка ОСОБА_1 - 65/100 частин.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 25 листопада 2005 року його мама подарувала братові ОСОБА_2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , в саме: 35/100 його частини, що складається в цілому із житлового цегляного будинку, житловою площею 109,7 кв.м, загальною площею 259,6 кв.м, зазначеного в плані літерою «А», огорожі, зазначеної в плані цифрами 1.2, літньої кухні-сараю, за зазначеної в плані літерою «Б». По заяві власника відчужується: в літері А на першому поверсі 1/2 тамбура 1 пл. 1,9 кв.м; 1/2 сходів 1а пл. 5,0 кв.м; коридор 1-1 пл.4,9 кв.м; кухня 1-2 пл. 16,9 кв.м; житлова 1-3 пл. 25,0 кв.м; житлова 1-4 пл. 17,2 кв.м.; ванна 1-5 пл. 5,5 кв.м; вбиральня 1-6 пл. 2,8 кв.м; загальною площею 79,2 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, балкон, 1/2 огорожі №1, №2, літньої кухні-сараю літера «Б». Надалі 07 березня 2017 року договором про внесення до договору дарування частини домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Слободян Л. А. до п. 1 договору дарування частини домоволодіння внесено доповнення «літньої кухні-сараю, загальною площею 67,5 кв.м, зазначеної в плані літерою Б». Вважав, що ОСОБА_3 не мала права відчужувати літню кухню-сарай, оскільки вона не була власником цього майна. Крім того, літня кухня-сарай не була здана в експлуатацію.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2017 року вказані позови об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 67/100 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 визнано 33/100 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до даних інвентаризаційної справи на об`єкт по АДРЕСА_1 станом на 2004-2005 роки до складу домоволодіння входили житловий будинок літ. А, загальною площею 259,6 кв.м та незавершена будівництвом літня кухня-сарай літ. Б готовністю 88%. У матеріалах справи відсутня інформація про здачу літньої кухні сараю в експлуатацію. А тому вважає, що без введення в експлуатацію літньої кухні та зареєстрованого права власності на це майно у ОСОБА_3 не виникло право володіти, користуватися та розпоряджуватися цим нерухомим майном.

Також вказує, що на час укладення договору про внесення доповнень до договору дарування частини домоволодіння площа літньої кухні згідно технічного паспорта складала 67,5 кв.м, а після добудови, прибудова складає 125 кв.м. У сторін відсутні відповідні дозвільні документи на прибудову, добудову літньої кухні, а тому таке майно в силу вимог статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом, на яке не виникає право поділу на частки в майні.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовомузасіданні апеляційногосуду ОСОБА_1 та йогопредставник адвокатКузів Л.В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили їїзадовольнити з підстав, що викладені в ній.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Мадрига О. С. апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення.

Фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 27 травня 1996 року ОСОБА_3 належав на праві власності домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно з договором дарування частини домоволодіння від 22 грудня 2004 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що складає підвал в цокольному приміщенні І-11,6 кв.м, ІІ-41,7 кв.м, ІІІ-16,9 кв.м, ІV-8,7 кв.м, V-1,7 кв.м, на І поверсі 1/2 тамбура І-1,9 кв.м, 1/2 сход Іа-5,1 кв.м, на ІІ поверсі тамбур І-3,8 кв.м, сход. ІІ-5,4 кв.м, коридор 1-7-9,3 кв.м, житлова 1-8 16,9 кв.м, 1-9 25,1 кв.м, 1-10 16,9 кв.м, 1-11 8,6 кв.м, заг. площею 180,4 кв.м., житловою 67,5 кв.м, балкон. Цілий будинок житловий, цегляний, житловою площею 109,7 кв.м, загальною площею 259,6 кв.м, зазначений в плані літерою «А» (а.с. 5).

25 листопада 2005 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) було укладено договір дарування частини домоволодіння, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л. А., відповідно до якого дарувальник подарувала, а обдаровуваний прийняв в дар 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд та складається в цілому: із житлового цегляного будинку, житловою площею 109,7 кв.м, загальною площею 259,6 кв.м, зазначеного в плані літерою «А», огорожі, зазначеної в плані цифрами 1.2, літньої кухні-сараю, зазначеного в плані літерою «Б». По заяві власника відчужуно: в літері «А» на першому поверсі 1/2 тамбура 1 пл. 1,9 кв.м; 1/2 сходів 1а пл. 5,0 кв.м; коридор 1-1 пл. 4,9 кв.м; кухня 1-2 пл. 16,9 кв.м; житлова 1-3 пл. 25,0 кв.м; житлова 1-4 пл. 17,2 кв.м; ванна 1-5 пл. 5,5 кв.м; вбиральня 1-6 пл. 2,8 кв.м; загальною площею 79,2 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м, балкон, 1/2 огорожі №1, №2, літера «Б» літня кухна-сарай (а.с. 6).

27 березня 2017 року приватним нотаріусом Слободян Л .А. посвідчено договір про внесення доповнення до договору дарування частини домоволодіння, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 домовились внести доповнення до п.1 договору дарування частини домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л. Я. 25 листопада 2025 року за реєстраційним №4513, зокрема, «літню кухню-сарай, загальною площею 67,5 кв.м, зазначеної в плані літерою Б» (а.с. 7).

За змістом розрахунку ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 від 21 квітня 2015 року, проведеного Івано-Франківським ОБТІ та висновку Івано-Франківського ОБТІ про технічний стан та характеристики об`єкта (технічне обстеження) від 21 травня 2015 року фактичний розмір належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 часток домоволодіння не відповідає розміру часток, що зазначені у правовстановлюючих документах. У зв`язку з проведеним перерахунком часток, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договорів дарування, ОСОБА_2 належить 67/100 часток домоволодіння, а ОСОБА_1 - 33/100 частин домоволодіння.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2017 року у справі № 344/10755/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності. Також відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А., третя особа КП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання договору дарування недійсним та усунення перешкод у користуванні майном.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо первісного позову

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно достстті 331ЦК Україниособа,яка виготовила(створила)річ зісвоїх матеріалівна підставідоговору,є власникомцієї речі. Правовласності нановостворене нерухомемайно (житловібудинки,будівлі,споруди тощо)виникає змоменту завершеннябудівництва (створеннямайна). Якщодоговором абозаконом передбаченоприйняття нерухомогомайна доексплуатації,право власностівиникає змоменту йогоприйняття доексплуатації. Якщоправо власностіна нерухомемайно відповіднодо законупідлягає державнійреєстрації,право власностівиникає змоменту державноїреєстрації. Дозавершення будівництва(створеннямайна)особа вважаєтьсявласником матеріалів,обладнання тощо,які буливикористані впроцесі цьогобудівництва (створеннямайна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_2 звернувся з вимогою про зміну часток власників домоволодіння, оскільки частки, які належать власникам згідно договорів дарування від матері, фактично інші, ніж зазначені у правовстановлюючих документах та про визнання за співвласниками іншого їх розміру. Зокрема, його частка зазначена у договорі 35/100, тоді як фактично складає 67/100, а частка брата 65/100, замість 33/100.

При цьому, в обґрунтування позову позивач посилається на висновок Івано-Франківського ОБТІ від 21 травня 2015 року про технічний стан, характеристику об`єкта (технічне обстеження), з якого вбачається, що в ході технічної інвентаризації встановлено фактичний розмір належних ОСОБА_1 (33/100) та ОСОБА_2 (67/100) часток будинковолодіння.

Разом з тим, як вбачається з наявної у справі копії рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 12 жовтня 1988 року за № 293 (а.с.8 т.2) «Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудіввання міськвиконкому», у п. ІІ.1 ОСОБА_4 було вирішено дозволити зокрема, побудувати господарські будівлі по індивідуальних проектах: літня кухня площею 10 кв.м, господарський сарай 15 кв.м і сміттєзбірнмк до 3 кв.м.

Згідно будівельного паспорта на будівництво будинку АДРЕСА_1 , представленого позивачем та оглянутого в судовому засіданні вбачається, що передбачалося будівництво господарських будівель, зокрема, сараю, кладової та літньої кухні як одноповерхових приміщень.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 30 квітня 1996 року за № 166 (а.с.70 т.2) вирішено затвердити акти державної комісії приймання в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, зокрема, на АДРЕСА_1 , який побудувала ОСОБА_4 на підставі рішень міськвиконкому № 293 від 12 жовтня 1988 року та № 59 від 14 березня 1989 року. Будинок складається з 6 житлових кімнат площею 109,7 кв.м, кухні, коридору, ванни, вбиральні, сходової клітки, загальною площею 162,5 кв.м

Згідно технічного паспорта на спірний будинок від 23 лютого 1996 року (а.с. 1 т.3) представленого відповідачем та оглянутого у судовому засіданні, вбачається, що на час його оформлення, приміщення літньої кухні сараю ще не було. Згідно розділу паспорта «Оцінка всіх будівель і споруд домоволодіння дані про «літну кухню-сарай та дві огорожі внесено вже під час інвентаризації 16 грудня 2004 року та 25 серпня 2005 року.

Так само, в інвентарній справі кв. АДРЕСА_2 (а.с.57 т.2), міститься копія свідоцтва про право власності на будинок, АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , акт про закінчення забудови індивідуальної садиби від 30 квітня 1996 року та копія згаданого рішення Виконкому Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 30 квітня 1996 року за № 166 про затвердження акта державної комісії приймання в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, де дані про господарські приміщення, зокрема літню кухню -сарай відсутні.

З технічного паспорта на спірний будинок від 21 квітня 2015 року (а.с.11 т.1) представленого позивачем до позову, вбачається, що на час його оформлення значиться приміщення літньої кухні під буквою «Б», гаражу «Б-1» та дві огорожі № 1 і № 2. Згідно розділу паспорта «Характеристика будинку, господарських будівель і споруд «зазначено період будівництва літньої кухні-сараю з 1999 року по 2005рік.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 грудня 2004 року (а.с. 95 т.2), власником домоволодіння 1/1 є ОСОБА_3 , до складу об`єкту входить житловий будинок площею 259,6 кв.м, вартістю 64812 грн. Ведеться будівництво літньої кухні - сараю 88% готовності вартістю 30727 грн.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25 листопада 2005 року (а.с. 37 т.1) вбачається, що співвласниками домоволодіння будинок АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 35/100, та ОСОБА_1 - 65/100.

Склад об`єкта складає: житловий будинок 259,6 кв.м, вартістю 64812 грн, огорожа № 1 17,4 кв.м, вартістю 946 грн, огорожа №2 50,4 кв.м та літня кухня-сарай - 67,5 кв.м 30200 грн.

Тобто на час дарування ОСОБА_3 частки 35/100 будинку у її власності перебувала літня кухня-сарай площею 67,5 кв.м.

З даних витребуваної апеляційним судом інвентарної справи на домоволодіння по АДРЕСА_1 вбачається, що при інвентаризації 16 грудня 2004 року в таблиці Технічний опис та оцінка допоміжних споруд (а.с.89-90 т.2) зазначається, що літня кухня сарай «Б» будується, далі під буквою «Б» вже заначається літня кухня 1 і 2 поверх, «Б1» сарай, поточні зміни зафіксовано 25 серпня 2005 року.

В довідці для оформлення витягу з реєстру № 8604 від 16 грудня 2004 року літня кухня сарай «Б» значиться як така, що будується, 88% готовності, вартістю 30727 грн (а.с.97 т.3).

Разом з тим, в Ескізі (а.с.101 т.2) від 12 липня 2005 року, вже зазначаються розміри кухні та гаражу і на звороті Замовлення на інвентаризацію № 5389 (а.с.102 т.2) зазначено, що довідка не видавалася у зв`язку з тим, що літня кухня та гараж не здано в експлуатацію.

При виготовленні іншої довідки для оформлення витягу з реєстру від 18 листопада 2005 року при даруванні ОСОБА_3 ОСОБА_2 частини будинку, про літню кухню зазначено, що така існує як літня кухня- сарай під номером Б площею 67,5 м.кв. На звороті цієї довідки зазначено з закресленням, що літню кухню не введено в експлуатацію. При зазначенні переліку приміщень, що відчужується власником, «літня кухня сарай» закреслено та одночасно дописано від руки «кухня сарай - 30200 грн».

У ході перегляду справи апеляційним судом встановлено, що не заперечують сторони, що фактично літню кухню-сарай було перебудовано в літню кухню та гараж і таке приміщення містить два поверхи. Однак таке перебудоване приміщення не введено в експлуатацію. Дані про здачу в експлуатацію літньої кухні та гаражу в матеріалах справи відсутні.

Як пояснив суду відповідач ОСОБА_1 , фактично площа приміщення літньої кухні та гаражу значно більша ніж 67,5 кв.м. На запитання суду ОСОБА_2 не зміг пояснити та спростувати дану заяву, а доказів, які стосуються перебудови чи переобладнання та введення в експлуатацію не представлено.

Таким чином, у сукупності зібраних доказів, підстави для визнання за співвласниками інших часток домоволодіння та визнання у зв`язку з цим права на іншу частку відсутні, оскільки документи, на які посилається позивач об`єктивно не підтверджують таке право.

Посилання позивача на розрахунок ідеальних часток в загальній власності на будинковолодінння від 21 квітня 2015 року та висновок про технічний стан та характеристики об`єкта (технічне обстеження) від 21 травня 2015 року неналежні, оскільки такі містять суперечливі дані стосовно наявності об`єктів нерухомості літньої кухні та гаражу.

Зокрема, зазначені у висновку про технічний стан та характеристики об`єкта (технічне обстеження) від 21 травня 2015 року (а.с.20 т.1) дані щодо того, що частина літньої кухні сараю літ. Б переобладнана під літню кухню літ. Б пл. 38,2 кв.м та гараж літ. Б1 пл. 29,3 кв.м суперечать даним зазначеним у цьому ж висновку.

Зокрема у ньому зазначено, «…що розбіжність розмірів часток зумовлена тим, що 22.12.2004 року при оформленні договору дарування 65/100 часток домоволодіння ОСОБА_1 у розрахунок не було включено незавершену будівництвом літню кухню сарай літ. Б. Водночас 25.11.2005 року під час оформлення дарування 35/100 частин об`єкту ОСОБА_2 , технічні характеристики будинку змінилися, а саме у зв`язку із завершенням будівництва літньої кухнісараю літ. Б та облаштування огорожі, тому розмір частки 35/100, що відчужувався по факту збільшився».

Тобто Висновок ОБТІ містить суперечливі дані, тому посилання працівника ОБТІ в ньому на те, що «виконання даного виду робіт - переобладнання літньої кухні сараю в літню кухню і гараж - не належить до самочинного будівництва та не потрібно дозвільних документів» не відповідає дійсності.

Крім того, згідно наявного у справі листа ОБТІ від 17 листопада 2015 року за № 851/01-18 зазначено, що в інвентаризаційній справі (будинок АДРЕСА_1 ) відсутня інформація про здачу літньої кухні сараю літ. Б в експлуатацію.

Таким чином, позивач звернувся про зміну часток домоволодіння співвласників, а саме з включенням вартості переобладнаної літньої кухні сараю в літню кухню та гараж, які не введено в експлуатацію у встановленому порядку, що виключає визнання права на такі в судовому порядку.

Такий висновок підтверджується і рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2017 року у справі № 344/10755/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про узаконення літньої кухні та гаража до складу домоволодіння ОСОБА_2 , що була йому подарована згідно договору дарування 25 листопада 2005 року; просила визнати за ОСОБА_2 фактичний розмір частки домоволодіння 67/100, позначеного в плані літерою «А», «Б», «Б-1»; зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні горищем та огорожею, яка знаходиться поблизу літньої кухні та гаражу.

ОСОБА_1 звертався до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л. А., третя особа - КП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», в якому просив визнати недійсним договір дарування від 25 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині відчуження огорожі, зазначеної в плані цифрами 1, 2, літньої кухні-сараю, зазначеної в плані літерою «Б», посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А., та скасувати його державну реєстрацію в реєстрі за №4513; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом звільнення подвір`я від автомобільного причепа та будівельного сміття.

Тобто зажиття ОСОБА_3 вже зверталасяз позовомпро фактичнеузаконення літньоїкухні тагаражу доскладу домоволодіння ОСОБА_2 ,в позовібуло відмовлено. Відтак, вимоги позовної заяви ОСОБА_2 про визначення часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 у розмірі 67/100 та за ОСОБА_1 у розмірі 33/100 частки, не підлягали до задоволення, тому в цій частині рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в позові ОСОБА_2 .

Щодо зустрічного позову

Частиною 1 статтею 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсністьна підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заявляючи вимоги зустрічного позову, позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір про внесення доповнення до Договору дарування частини домоволодіння від 07 березня 2017 року та скасувати його державну реєстрацію у реєстрі за № 279.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено невідповідність договору від 07 березня 2017 року про внесення доповнення до договору дарування частини домоволодіння від 25 листопада 2005 року Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Також як слідує з оскаржуваного договору від 07 березня 2017 року про внесення доповнення до договору дарування частини домоволодіння від 25 листопада 2005, ним внесено уточнення щодо площі подарованої літньої кухні-сараю, яка становить 67,5 кв.м Позивачем не доведено, яким чином дане доповнення за наявності чинного договору дарування від 25 листопада 2005 року порушує його права.

Стосовно вимоги зустрічного позову про визнання об`єктом спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 літньої кухні позначеної літерою «Б» та гаража, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до їхніх ідеальних часток у житловому будинку (частка ОСОБА_2 35/100, частка ОСОБА_1 , - 65/100), то суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови.

Зокрема такі вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що покійна мама ОСОБА_3 не була власником ні огорожі, ні літної кухні сараю, не брала участі у їх будівництві. Вони з братом вдох будували це приміщення. Однак доказів, які б підтверджували участь останнього у будівництві позивач за зустрічним позовом не представив.

Крім того, як правильно зазначив суд, згідно договору дарування частини домоволодіння від 22 грудня 2004 року, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 у власність конкретно визначені частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , а саме: підвал у цокольному приміщенні І - 11,6 кв.м, II - 41,7 кв.м, III - 16,9 кв.м, IV - 8,7 кв.м, V - 1,7 кв.м; на першому поверсі 1/2 тамбура І - 1,9 кв.м, 1/2 сходів Іа - 5,1 кв.м.; на другому поверсі тамбур І - 3,8 кв.м, сходи II - 5,4 кв.м, коридор І - 7 - 9,3 кв.м, житлова І-8-16,9 кв.м, І- 9 25,1 кв.м, І - 10 - 16,9 кв.м, І - 11 - 8,6 кв.м, загальною площею 180,4 кв.м, житловою 67,5 кв.м; балкон.

У вказаному договорі відсутні посилання на дарування інших частин житлового будинку чи господарських будівель.

Договором дарування частини домоволодіння від 25 листопада 2005 року ОСОБА_3 , як співвласник домоволодіння, подарувала ОСОБА_2 чітко значену частину домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 , житловою площею 109,7 кв.м, загальною площею 259,6 кв.м, зазначеного в плані літерою «А», огорожі, зазначеної в плані цифрами 1,2, літньої кухні-сараю, зазначеної в плані літерою «Б», літера «А» на першому поверсі 1/2 тамбура 1 - пл. 1,9 кв.м, 1/2 сходів 1а пл. 5,0 кв.м, коридор 1 - 1 пл. 4,9 кв.м, кухня 1 - 2 пл. 16,9 кв.м, житлова 1 - 3 пл. 25,0 кв.м, житлова 1 - 4 пл. 17,2 кв.м, ванна 1 - 5 пл. 5,5 кв.м, вбиральня І - 6 пл. 2,8 кв.м, балкон, 1/2 огорожі № 1, № 2. Отже, ОСОБА_2 отримав у дар також конкретно визначені частини житлового будинку, тобто інших його частки, яка була у власності ОСОБА_3 .

Договір дарування частини домоволодіння від 25 листопада 2005 у встановленому порядку не був визнаний недійсним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, щоправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Доводи скарги висновки суду в цій частині не спростовують та не призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2024 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну часток власників домоволодіння скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну часток власників домоволодіння відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І. О. Максюта

О. В. Пнівчук