Постанова

від 21.11.2024 по справі 910/2740/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Справа№ 910/2740/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024

у справі №910/2740/24 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Корпорації "ТСМ Груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 240 650,68 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Корпорація «ТСМ Груп» (далі - позивач, Корпорація) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач, Акціонерне товариство, скаржник) про стягнення 240 650,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором на виконання комплексу робіт № 05/19 від 05.08.2019, у частині здійснення розрахунків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/2740/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" пеню у розмірі 120 325 грн. 34 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 887 грн. 81 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн. 00 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, враховуючи, що у спірний період розмір пені передбачений умовами Договору, становив менше подвійної облікової ставки НБУ, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 240 650,68 грн.

У свою чергу, з огляду на характер спірних правових відносин, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд вважав справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру пені на 50% до суми 120 325,34 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/2740/24 у частині стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 11 000, 00грн. та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000, 00 грн.; справу розглянути без участі представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- місцевим господарським судом ухвалено передчасне та необ`єктивне рішення ;

- суд не врахував того, що розмір витрат на оплату послуг та виконаних робіт адвокатата мають бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та зазначенням справи для сторони.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 витребувано матеріали справи №910/2740/24 з Господарського суду міста Києва, які надійшли до суду 24.06.2024.

24.06.2024 на вимогу ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2740/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/2740/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Враховуючи наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копій ухвали суду до електронних кабінетів позивача та його представника у підсистемі «Електронний суд» та повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 05 серпня 2019 року між Корпорацією «ТСМ Груп» (далі - генеральний підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»), (далі - замовник) укладено Договір на виконання комплексу робіт № 05/19 (далі - Договір), за умовами якого генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи з теми: «ВП Южно-Української АЕС. Енергоблоки № 1 та 2. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. АКТЗ. ІІІ етап. Частина 2. Постачання обладнання та будівельні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у Відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, визначена Протоколом угоди про договірну ціну (Додаток № 1), і складає 26 005 143, 67 у т.ч. ПДВ 20 % з яких:

- постачання обладнання на загальну суму 8 275 970, 40 грн. у т.ч. ПДВ 20%;

- будівельно-монтажні роботи на загальну суму 16 546 146, 53 грн. у т.ч. ПДВ 20%;

- пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 1 183 026, 74 грн. у т.ч. ПДВ 20%.

Джерело фінансування - власні кошти ДП «НАЕК «Енергоатом».

За умовами п. 4.1 Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки. Датою поставки партії обладнання є дата накладної.

Відповідно до п. 10.4 Договору у разі невиконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу генерального підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з дати підписання Договору сторонами та скріплення його печатками і діє до 30.03.2023 (п. 15.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.11.2020).

Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 4 від 27.10.2021, № 5 від 27.10.2021, № № 7 та № 8 від 28.01.2022 (за формою КБ- 3) у жовтні 2021 позивачем було виконано робіт на суму 1 858 784,09 грн. у т.ч. ПДВ 20%, у жовтні 2021 позивачем було виконано робіт на суму 184 510,81 грн. у т.ч. ПДВ 20%., у січні 2022 позивачем було виконано робіт на суму 266 596,93 грн. у т.ч. ПДВ 20%.

Оскільки відповідач умови, передбачені п. 4.1.1 Договору не виконав, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем з 01.05.2022 виникла заборгованість у розмірі 2 056 843,45 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 2 056 843,45 грн. основного боргу, 1 521 415,41 грн. інфляційних втрат та 182 417,45 грн. трьох відсотків річних.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/7008/23 набрало законної сили, а відтак, у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, встановлені ним обставини щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання повторного доведення не потребують.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем порушено строки здійснення розрахунків за Договором, у зв`язку з чим на підставі п. 10.4 Договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 240 650,68 грн. за період з 06.03.2023 по 30.06.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині, яка не є предметом апеляційного оскарження.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 11 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн.

В обґрунтування заяви Корпорація "ТСМ Груп" про покладення на Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" судових витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді позовної заяви Господарським судом міста Києва у справі №9102740/24 надано наступні докази витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції:

- договір № б/н про надання професійної правничої допомоги від 05.08.2019, укладений між Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс», в особі керуючого партнера Вінниченко Анни Олександрівни, яка діє на підставі статуту та Корпорацією "ТСМ Груп" юридичною особою, ЄДРПОУ 37034171, в особі директора Охріменко Олександра Васильовича , який діє на підставі Статуту з другої сторони;

- платіжна інструкція № 1258 від 09.02.2024 на підтвердження сплати на рахунок Адвокатського об`єднання Віннерлекс витрат на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 (двадцять тисяч) грн.;

- специфікація №74 від 09.02.2024, в якій зазначено про склад правової допомоги (надання професійної правничої допомоги Корпорації «ТСМ Груп» під час розгляду справи Господарським судом міста Києва про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» за договором №05/19 від 05.08.2019, вт.ч зі складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях) фіксований розмір гонорару - 22 000, 00 грн;

- рахунок на оплату правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 із зазначеними реквізитами сторін і сумою гонорару встановленою за специфікацією.

Відповідно до п. 1. Договору про надання професійної правничої допомоги від 05.08.2019, Адвокатське об`єднання «Віннерлекс» зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов договору надану Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс» правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням договору, що здійснюється Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс».

Положеннями п. 4.1. Договору визначено, що сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару за договором буде здійснюватись відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків. При цьому клієнт зобов`язується здійснити попередню виплату гонорару у розмірі оплати 100% вартості правової допомоги, обчисленої у специфікації.

Згідно з спеціфикацією №74 встановлена вартість гонорару - 22 000,00 грн, та на підтвердження оплати за визначеною специфікацією №74 додано платіжну інструкцію від 09.02.2024.

Апеляційна скарга містить заперечення, щодо задоволення клопотання позивача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, скаржник не погоджується з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі № 910/2740/24 у частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн. та вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Акціонерне товариство НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП ПАЕС вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.

Скаржник, у свою чергу, зазначає, що позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з АТ НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП ПАЕС.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали апеляційної скарги та доводи скаржника, відхиляє доводи останнього з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI"Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з цим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допом

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 22 000,00 грн., позивачем надано рахунок на оплату від 09.02.2024 на суму 22 000,00 грн., платіжну інструкцію №1258 від 09.02.2024 на суму 22 000,00 грн., Специфікацію № 74 від 09.02.2024 на суму 22 000,00 грн., Договір про надання правової допомоги від 05.08.2021.

Суд апеляційної інстанції враховує, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Водночас, враховуючи заперечення скаржника щодо заявленого відповідачем до стягнення розміру судових витрат, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд перщої інстанції.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Враховуючи наведене та наявні докази понесення позивачем реальних витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів цілком погоджується із судом першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення із відповідача на корсить позивача 11 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу понесених позивачем.

Усі інші доводи та міркування скаржника, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/2740/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/2740/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/2740/24 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2740/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк