Рішення

від 19.11.2024 по справі 907/583/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 р. м. УжгородСправа № 907/583/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове Закарпатської області в інтересах держави в особі

позивача Виноградівської міської ради Закарпатської області, м. Виноградів Закарпатської області

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд», м. Львів

до відповідача 2 Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, м. Виноградів Закарпатської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 157 632,24 грн

За участю представників:

прокуратури Романюк Д.В., посв. №069365 від 01.03.2023 ;

позивача не з`явився;

відповідача 1 Морганюк Ю.Є., адвокат, доручення від 23.05.2024 №23/05-01 (в режимі ВКЗ); Жук Р.Є., в порядку самопредставництва (в режимі ВКЗ)

відповідача 2 не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Берегівська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Виноградівської міської ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якій просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди: № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору на постачання природного газу № 1 від 05.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» та Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня»;

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» на користь Виноградівської міської ради кошти в сумі 157 632,24 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/583/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Зважаючи на усунення прокурором недоліків позовної заяви в установленому порядку та строк суд, ухвалою від 02 липня 2024 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 23 липня 2024 року.

18 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву від 16.07.2024.

У підготовчому засіданні 23 липня 2024 року, за участю прокурора та представника відповідача 1, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву до 11 вересня 2024 року зважаючи на відповідне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання

24 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від Берегівської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив від 23.07.2024

28 серпня 2024 року відповідач 1 надіслав через систему «Електронний суд» додаткові пояснення.

11 вересня 2024 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог від 10.09.2024 з долученими доказами надіслання її копії іншим учасника справи. За змістом поданої заяви прокурор просить суд викласти п. 5 прохальної частини позовної заяви окружної прокуратури у наступній редакції: «Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» на користь КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області 157632,24 грн.

У підготовчому засіданні 11 вересня 2024 року за участю прокурора та представника відповідача 1 суд задовольнив заяву прокурора про зміну предмета позову, прийнявши таку до розгляду та постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10 жовтня 2024 року з встановленням учасникам справи процесуальних строків на подання заяв по суті зміненого предмета позову в даній справі.

18 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» від позивача 1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

16 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшла заява про приєднання до матеріалів справи доказів щодо надмірно сплачених коштів.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 10.10.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 05.11.2024 року.

В судовому засіданні 05.11.2024 судом заслухано вступні слова прокурора та відповідача 1, досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази та з метою надання можливості учасникам справи надати суду додаткові пояснення в судовому засіданні оголошено перерву до 19 листопада 2024 року.

14 листопада 2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надано письмові пояснення щодо обставин, які підлягають встановленню у даній справі.

В судовому засіданні 19.11.2024 прокурор підтримав позовні вимоги з визначених у позовній заяві підстав з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів часткового повернення відповідачем 1 безпідставно отриманих коштів за результатами проведеного коригування ціни вартості спожитого відповідачем 2 природного газу.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні 19.11.2024 заперечують проти задоволення позовних вимог з викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях підстав.

Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 05.11.2024 до електронних кабінетів Виноградівської міської ради Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 05.11.2024 року.

Позивач, відповідно до заяви від 18.09.2024, просив суд здійснювати розгляд справи за відсутністю представника органу місцевого самоврядування.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача 2 за наявними в матеріалах справи доказами, яких достатньо для прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані недійсністю додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору № 1 від 05.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» та Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня», як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю, зі зменшенням, відповідно, обсягів постачання.

У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» коштів від відповідача 2 в якості оплати вартості поставленого останньому природного газу, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю природного газу та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 м.куб. природного газу, становить 157 632,24 грн, які просить стягнути з відповідача 1 у справі на користь Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області в порядку застосування реституції за недійсними додатковими угодами до договору про закупівлю.

Правова позиція позивача.

Позивач, відповідно до заяви від 18.09.2024, вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими, законними та такими, що підлягають до задоволення судом.

Заперечення (відзив) відповідача 1.

Відповідач 1 згідно з поданим суду відзивом на позов від 16.07.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог прокурора. Зазначає, що Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару та у таких випадках законодавцем надано право сторонам договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод до такого договору збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Пояснює, що сторони при укладенні оспорюваних прокурором додаткових угод діяли у відповідності з означеними приписами закону та, зокрема, 29 січня 2021 року відповідач 1 звернувся з листом (пропозицією) вих. № 29/01-23 до відповідача 2 про укладення додаткової угоди № 1 до Договору 01.02.2021 року. Укладання даної додаткової угоди було обумовлено стрімким зростанням ціни на газ, що підтверджувалось довідкою Харківською ТПП № 185/21 від 27.01.2021 року та відповідач 2 погодився з умовами додаткової угоди № 1 та 01.02.2021 і вона була укладена сторонами.

Крім того, зазначає, що відповідно до висновку експерта № 1207/1-ТВ від 12.07.2024 встановлено, що коливання цін на природний газ, станом на 01.02.2021 (ресурс лютого 2021) відносно ціни станом на 05.01.2021 (ресурс січня 2021) на умовах після оплати складає в процентному значенні +8,55%, в грошовому еквіваленті 647,16 грн., що повністю підтверджує доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Звертає увагу, що усі дані щодо рівня цін знаходяться у відкритому доступі, формуються щоденно за результатами усіх укладених договорів купівлі-продажу у визначений день з чого випливає саме їх узагальнений характер, а довідка ТПП, яка слугувала підставою укладення додаткової угоди № 1 до Договору 01.02.2021 року містить дані про величину коливання ціни на природний газ з дня укладення договору (05.01.2021) до 12.01.21 року.

Доводить неефективність обраного прокурором способу захисту в спірних правовідносинах через незастосування двосторонньої реституції.

В частині визнання недійсними додаткових угод № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору № 1 від 05.01.2021 зазначає, що відповідачем 1 самостійно здійснені заходи щодо повернення коштів, отриманих за даними додатковими угодами на рахунок відповідача 2 та станом на момент розгляду справи вони є нечинними, а відтак позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Заперечення (відзив) відповідача 2.

Відповідачем 2 не подано суду відзиву на позов в розумінні ст.ст. 165, 178 ГПК України. При цьому, відповідно до заяви від 16.09.2024 підприємством повідомлено, що відповідач 1 ТОВ «Газенерго-Трейд» дійсно повернув на рахунок КНП «Виноградівська РЛ» надмірно сплачені кошти за договором про закупівлю газу від 05.01.2021 р. №1 згідно акту коригування №10 від 14.10.2022 та листа №832 від 07.11.2022 на загальну суму 88 645,03 грн.

Відповідь на відзив.

Прокурор у відповіді на відзив від 23.07.2024 зазначає, що відповідач у відзиві на позов фактично заперечує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 викладену в постанові від 24.01.2024, посилаючись на окремі думки в означеній справі.

Зауважує, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі; постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, а підписання додаткових угод без такого обґрунтування вочевидь своїм наслідком має безпідставне збільшення ціни товару та зменшення обсягів поставки, призводить до повного нівелювання результатів відкритих торгів, адже цінові пропозиції переможця і іншого учасника торгів відрізнялися між собою в розмірі 48 600 гривень.

У зв`язку з викладеним, звертає увагу, що Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» втратила можливість скористатися пропозиціями іншого учасника відкритих торгів, але природній газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла, натомість була змушена оплачувати газ за ціною, яка є вище аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

Доводить, що надані постачальником експертні висновки не встановлюють наявності факту коливання ціни на газ у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер (постанова Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20), а фактографічно інформаційний характер вказаних документів зазначений безпосередньо в самих експертних висновках та цінових довідках у відповідному розділі.

Письмові пояснення.

Відповідачем 1 надано суду письмові пояснення від 28.08.2024, в яких Товариство акцентує увагу, що 14.10.2022 відповідачем 1 відправлено лист № 1410/3 про результати внутрішнього аудиту згідно з якими відповідачу 2 було надано акт-коригування №10 від 14.10.2024 на загальну суму 88 645,03 грн, а КНП «Виноградівська лікарня» підписала наданий акт № 10 від 14.10.2022 і надала лист № 832 від 07.11.2022 з реквізитами для повернення надмірно сплачених коштів, що й було здійснено відповідачем 1 на суму 88 645,03 грн.

Крім того, у вказаних письмових поясненнях з посиланням на Закон України «Про товарну біржу» відповідач 1 доводить, що довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, а сам факт коливання ціни необхідно спочатку встановити, підтвердити його документально, а пізніше звернутися до контрагента з метою погодження змін до договору, відтак укладення додаткової угоди завжди віддалене в часі від періоду коливання ціни.

Також, зауважує, що доказом коливання ціни на ринку природного газу є також і укладений Закарпатською обласною прокуратурою з ТОВ «Екотехноінвест» договір на постачання природного газу від 15.02.2021, до якого неодноразово вносилися зміни в частині збільшення ціни природного газу в спірний період.

Крім того, згідно з наданими письмовими поясненнями від 14.11.2024 відповідач 1 звертає увагу, що природний газ, спожитий КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської обл. у січні 2021 року, було виписано по ціні первинно укладеного Договору, а саме по 7800,00 грн з ПДВ, а природний газ, спожитий у лютому 2021 року, було виписано по ціні 9300,00 грн з ПДВ, що відповідало умовам Додаткової угоди №2 від 02.02.2021 року, тоді як виписки природного газу по ціні Додаткової угоди 1 до Договору не було, оскільки на момент її здійснення діяли уже умови Додаткової угоди 2.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

05 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (надалі ТОВ «Газенерго-Трейд» та/або Постачальник, та/або відповідач 1) та Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня» (відповідно до затвердженого рішенням Виноградівської міської ради від 14.12.2021 №637 Статуту зміненого найменування на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, надалі Споживач та/або відповідач 2) за наслідками проведення закупівлі UA-2020-12-02-012239-b був укладений Договір на постачання природного газу № 1 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) Споживачу природний газ з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року (за кодом ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо) (газ, товар) належної якості та кількості у порядку, передбаченому Договором, а Споживач, в свою чергу, зобов`язується прийняти і оплатити газ в строки та порядку, визначених Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору плановий обсяг постачання газу 270 000 м.куб., з урахуванням зазначених в даному пункті Договору місячних обсягів постачання природного газу.

Відповідно до п. 3.2. Договору загальна вартість даного Договору відповідає ціновій пропозиції учасника-переможця торгів і складається із суми вартостей усіх обсягів Газу, поставленого протягом усіх Газових місяців та складає 2 105 000,00 грн (з ПДВ).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна за 1000,00 м.куб. газу становить 6500,00 грн (без ПДВ), крім того ПДВ (20%) 1300,00 грн, що разом з ПДВ складає 7800,00 грн, в тому числі тариф на транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну (-ої) систему (-и) за 1000 м.куб. на добу становить 124,15 грн (без ПДВ), крім того ПДВ (20%) 24,83 грн, що разом з ПДВ складає 148,99 грн, що відповідає затвердженому тарифу Регулятором за Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 «Про встановлення тарифів для ТОВ «Оператор ГТС» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки».

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього Договору (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунки Споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату та Акту приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 4.3. Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на банківський рахунок Постачальника.

Положеннями п.п. 2.9.1., 2.9.2. Договору визначено, що за підсумками розрахункового періоду, Споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ, Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником Постачальника.

За змістом п.п. 2.9.3., 2.9.4. Договору Споживач протягом двох днів з дня одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, або ненадання письмової мотивованої відмови від його підписання до 15 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 2.9.5. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

Ціна, зазначена в п. 3.2. Договору може змінюватися протягом дії Договору за взаємною згодою сторін відповідно до розділу 12 Договору, ринкових обставин та сезону поставки, що повинно підтверджуватися довідкою від Уповноваженого органу (п. 3.4. Договору).

За змістом п. 12.1. Договору істотні умови цього Договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону Учасника та не повинні змінюватися після підписання цього Договору до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Судом встановлено також, що протягом строку дії Договору між його сторонами були укладені такі додаткові угоди:

- додаткова угода № 1/1 від 01.02.2021 про зміну планового обсягу постачання газу до 248 583,56 м.куб. (п. 1.2. Договору) та ціни природного газу шляхом викладення п. 3.1. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з 15.01.2021 року становить 8472,00 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 2/2 від 02.02.2021 про зміну планового обсягу постачання газу до 226 451,61 м.куб. (п. 1.2. Договору) та ціни природного газу шляхом викладення п. 3.1. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з 16.01.2021 року становить 9300,00 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 3/3 від 24.05.2021 про зміну планового обсягу постачання газу до 225 241,70 м.куб. (п. 1.2. Договору) та ціни природного газу шляхом викладення п. 3.1. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з 01.05.2021 року становить 9900,00 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 4 від 04.06.2021 про припинення з 01.06.2021 за взаємною згодою дії Договору.

Прокурором долучено до позовної заяви листи Постачальника №29/01-23 від 29.01.2021, №01/01-23 від 01.02.2021, №17/05-23 від 17.05.2021, цінові довідки Харківської та Львівської торгово-промислових палат №185/21 від 27.01.2021, №19-09/63 від 27.01.2021, висновок експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження №2604/1/1 від 26.04.2021, які слугували підставою внесення означених до Договору в частині збільшення ціни природного газу.

Судом встановлено та учасниками справи визнається, що на виконання умов Договору Постачальник поставив, а Споживач прийняв природний газ в обсязі 134 059,57 м.куб., а саме:

- в січні 2021 року 29 533,50 м.куб. природного газу за ціною 6,50 грн (без ПДВ) за 1 м.куб., на суму 230 361,30 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу № РН-0000015 від 18.02.2021, рахунком-фактурою № СФ-000015 від 18.02.2021;

- в лютому 2021 року 41 115,04 м.куб. природного газу за ціною 7,75 грн (без ПДВ) за 1 м.куб., на суму 382 369,87 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу № РН-0000132, рахунком-фактурою № СФ-000132 від 29.03.2021;

- в березні 2021 року 40 908,54 м.куб. природного газу за ціною 7,75 грн (без ПДВ) за 1 м.куб., на суму 380 449,43 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу № РН-0000293 від 21.04.2021, рахунком-фактурою № СФ-000293 від 21.04.2021;

- в квітні 2021 року 21 097,27 м.куб. природного газу за ціною 7,75 грн (без ПДВ) за 1 м.куб., на суму 196 204,61 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу № РН-0000497 від 14.05.2021, рахунком-фактурою № СФ-000497 від 14.05.2021;

- в травні 2021 року 1009,06 м.куб. природного газу за ціною 8,25 грн (без ПДВ) за 1 м.куб., на суму 9989,70 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу № РН-0000825, рахунком-фактурою № СФ-000825;

- в червні 2021 року 396,16 м.куб. природного газу за ціною 8,25 грн (без ПДВ) за 1 м.куб., на суму 3921,98 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу № РН-0000866, рахунком-фактурою № СФ-000866.

Встановлено також, що Споживачем здійснено оплату за отриманий природний газ в повному обсязі, на загальну суму 1 203 296,89 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 18.02.2021 на суму 230 361,30 грн, №14 від 29.03.2021 на суму 382 369,87 грн, №24 від 21.04.2021 на суму 380 449,43 грн, №31 від 14.05.2021 на суму 196 204,61 грн, №41 від 23.06.2021 на суму 9989,70 грн, №57 від 28.07.2021 на суму 3921,98 грн.

Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості природного газу та, відповідно, недійсність додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача 1 зайво сплачені відповідачем 2, як Споживачем, грошові кошти за придбаний у період з січня по червень 2021 року включно природний газ в загальній сумі 157 632,24 грн.

Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою відповідачем 2 вартістю природного газу відповідно до його ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в Договорі вартістю природного газу (7,80 грн за 1 м.куб. з ПДВ), яка повинна була оплачуватися відповідачем 2 на користь відповідача 1 з врахуванням недійсності внесених в Договір змін щодо збільшення вартості природного газу.

Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог прокурора, доводить дійсність додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору, відповідність змін ціни природного газу вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», що, за позицією ТОВ «Газенерго-Трейд», окрім долучених Постачальником до листів №29/01-23 від 29.01.2021, №01/01-23 від 01.02.2021, №17/05-23 від 17.05.2021 доказів коливання ціни на ринку природного газу підтверджується також і долученими до відзиву на позов висновками за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження №17/07 від 18.01.2021, №1207/1-ТВ від 12.07.2024, виконаних судовим експертом Дуць Д.Л. та за якими:

-коливання ціни на природний газ, станом на 12.01.2021 (ресурс січня 2021 року) відносно ціни станом на 18.12.2020 (ресурс грудня 2020 року), на умовах після оплати складає: в процентному значенні: +23,96%, в грошовому еквіваленті 1521,31 грн;

-коливання приведеної вартості на природний газ на Європейських хабах TTF та NCG, станом на 12.01.2021 відносно вартості станом на 05.01.2021, складає: +9,535% (994,52 грн) та +8,748% (893,70 грн) відповідно;

-коливання цін на природній газ, станом на 01.02.2021 (ресурс лютого 2021 року) відносна ціни станом на 05.01.2021 (ресурс січня 2021 року) на умовах після оплати складає: в процентному значенні: +8,55%, в грошовому еквіваленті: 647,16 грн.

Окрім того, з наданих відповідачами доказів судом встановлено, що внаслідок проведення ТОВ «Газенерго-Трейд» внутрішнього аудиту щодо виконання укладеного з Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня» Договору на постачання природного газу №1 від 05.01.2021, Постачальником 14.10.2022 надіслано на адресу Споживача лист №1410/3 від 14.10.2022 про проведення коригування вартості переданого за Договором природного газу та, у зв`язку з цим, необхідності підписання акту коригування та повернення надмірно сплачених за Договором грошових коштів.

Згідно з листом-відповіддю від 07.11.2022 за №832 Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня» повідомлено відповідача про актуальні банківські реквізити для повернення надмірно сплачених за Договором грошових коштів та підписано Акт коригування приймання-передачі природного газу №10 від 14.10.2022 на суму коригування вартості в сторону зменшення 88 645,03 грн.

Означена сума грошових коштів (88 645,03 грн) повернута відповідачем 1 на користь відповідача 2, що підтверджується наданими суду платіжними інструкціями в національній валюті №280 від 06.03.2023 (на суму 9000,00 грн), №443 від 13.04.2023 (на суму 10 000,00 грн), №655 від 21.06.2023 (на суму 6000,00 грн), №951 від 19.09.2023 (на суму 6000,00 грн), №1953 від 14.02.2024 (на суму 57 645,03 грн) вбачається з письмових пояснень відповідача 2 від 16.09.2024 за №791/2874 та визнається прокурором та відповідачем 1.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При зверненні з даним позовом до суду прокурором визначено суб`єктний склад позивача у складі Виноградівської міської ради Закарпатської області.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокурор зазначає, що Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області засновником якої є Виноградівська міська рада, шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушило вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів.

При цьому, за позицією прокурора, бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області в частині невизнання недійсними додаткових угоду до Договору та нестягнення з Постачальника зайво отриманих коштів за Договором порушує економічні інтереси держави не відповідає суспільному інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обґрунтування прокурора щодо Виноградівської міської ради Закарпатської області як позивача у даній справі пов`язуються з бездіяльністю органу місцевого самоврядування щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.

Так, підставою позовних вимог у цій справі прокурор зазначає, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали недійсні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання 157 632,24 грн з міського бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за недійсними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі міської ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами першою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Виноградівської територіальної громади таким органом місцевого самоврядування є Виноградівська міська рада Закарпатської області.

За встановленими у даній справі обставинами Виноградівська міська рада Закарпатської області є засновником та власником Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, управляє закріпленим за ним майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. Статуту Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, майно підприємства є спільною власністю територіальної громади в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області, яка є засновником підприємства, а останнє, в свою чергу, є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику.

У вже згадувані постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду за подібних обставин справи зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб в даній справі мешканців територіальної громади м. Виноградів. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади м. Виноградів.

З урахування викладеного, оскільки засновником Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області та власником його майна є територіальна громада м. Виноградів в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання Підприємством коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд висновує, що Виноградівська міська рада Закарпатської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Водночас, у контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Підприємства суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Берегівська окружна прокуратура звернулася з листом №07.50-101-1892-24/3037 вих-24 від 31.05.2024 до означеного органу місцевого самоврядування з проханням надати інформацію, зокрема, про вжиті заходи правового характеру з метою захисту інтересів держави, спрямованих на визнання додаткових угод до Договору недійсними та стягнення коштів за непоставлений товар.

На адресу Берегівської окружної прокуратури Виноградівською міською радою Закарпатської області надіслано у відповідь лист №021-22/2682 від 03.06.2024, в якому повідомлено, що у зв`язку із значним дефіцитом та обмеженим бюджетом, витрати на оплату судового не можуть бути здійснені органом місцевого самоврядування, а відтак, орган місцевого самоврядування не може звернутися до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення коштів за непоставлений товар.

Доказів вжиття відповідних заходів Виноградівською міською радою Закарпатської області на час розгляду справи суду не подано, а відтак, Берегівською окружною прокуратурою Закарпатської області згідно з листом №07.50-101-1892-24/3093 вих24 від 05.06.2024 повідомлено позивача про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю усунення порушень законодавства про публічні закупівлі та про подання відповідної позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області.

Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Виноградівською міською радою Закарпатської області не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача.

Щодо спірних правовідносин.

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору на постачання природного газу № 1 від 05.01.2021 та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.

Враховуючи, що Договір на постачання природного газу № 1 від 05.01.2021 укладено відповідачами за наслідком проведеної публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ст. 41Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання відповідачами Договору на постачання природного газу № 1 від 05.01.2021 між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 7,80 грн за 1 м.куб. природного газу (з ПДВ).

Водночас, до Договору на постачання природного газу № 1 від 05.01.2021 протягом строку його дії відповідачами укладено ряд додаткових угод, внаслідок яких визначена в п. 3.1. Договору ціна метра кубічного природного газу збільшувалася зі зменшенням, відповідно, загального обсягу закупівель.

Надаючи, при цьому, оцінку доводам прокурора про недійсність додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

При цьому, суд враховує, що відповідне збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення Додаткової угоди №1/1, від дати укладення Додаткової угоди №1/1 до дати укладення Додаткової угоди №2/2, від дати укладення Додаткової угоди №2/2 до дати укладення Додаткової угоди №3/3.

Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами змін до Договору стало збільшення ціни 1 м.куб. природного газу, а саме:

- додатковою угодою № 1/1 від 01.02.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 7,80 грн до 8,472 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 2/2 від 02.02.2021 сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 8,472 грн до 9,30 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 3/3 від 24.05.2021 сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 9,30 грн до 9,90 грн (з ПДВ).

Водночас, загальні планові обсяги постачання (п. 1.2. Договору) зменшилися з 270 000,00 м.куб. (Договір) до 225 241,70 м.куб. (Додаткова угода № 3/3 від 24.05.2021 до Договору) природного газу.

Підставою внесення означених змін в Договір відповідно до пояснень відповідача 1 та долучених прокурором до позовної заяви доказів сторонами Договору визначено цінові довідки Харківської та Львівської торгово-промислових палат №185/21 від 27.01.2021, №19-09/63 від 27.01.2021, висновок експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження №2604/1/1 від 26.04.2021, які долучалися відповідачем 1 до листів-пропозиції щодо внесення змін до Договору №29/01-23 від 29.01.2021, №01/01-23 від 01.02.2021, №17/05-23 від 17.05.2021.

При цьому, вказані довідки критично оцінюються судом, позаяк такі не містять інформації щодо коливання ціни на природній газ, що за змістом вищенаведених приписів ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення, у них відсутній аналіз вартості природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни газу на ринку, починаючи з дати укладення договору (05.01.2021)і до дати пропонованої зміни умов договору (29.01.2021, 01.02.2021, 17.05.2021), а відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Так, зокрема, зазначена в цінових довідках Харківської та Львівської торгово-промислових палат №185/21 від 27.01.2021, №19-09/63 від 27.01.2021 інформація стосується порівняння цін на природний газ на європейських хабах до кордону України, ане внутрішнього українського ринку природного газу (внутрішньодобового ринку або ринку на добу наперед), а період порівняння в них зазначено між 05.01.2021 та 12-13.01.2021, тоді як пропозиція зміни ціни Договору була надіслана відповідачем 1 29.01.2021 та 01.02.2021 (а самі додаткові угоди № 1/1, № 2/2 до Договору сторонами укладено 01.02.2021 та 02.02.2021), а відтак, належним доказом на підтвердження наявності відповідного коливання ціни могли б вважатися аналітичні матеріали щодо порівняння середньозважених цін на природний газ на українському ринку, починаючи з 05.01.2021 та до 01.02.2021 та які б давали можливість встановити дійсне збільшення ціни товару, відсоток такого збільшення порівняно з датою укладення Договору, в який пропонується внести зміни, ане шляхом вибору довільного періоду порівняння та застосування, у зв`язку з цим, непідтверджених пропорцій збільшення ціни.

Більше того, відповідно до примітки до даних цінових довідок вони носять виключно фактографічно-інформативний характер та не враховують умов договорів та контрактів/інформації щодо рівня цін на внутрішньому ринку (п. 2 примітки цінових довідок №185/21 від 27.01.2021, №19-09/63 від 27.01.2021).

Надаючи оцінку наданим відповідачем 1 висновкам за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження №17/07 від 18.01.2021, №1207/1-ТВ від 12.07.2024, суд враховує, що такі не можуть слугувати підтвердженням підставності внесених додатковими угодами № 1/1, № 2/2 до Договору зміни ціни природного газу, позаяк не надавалися відповідачу 2 з метою укладення відповідних додаткових угод до Договору та, відповідно, не були і не могли бути підставою для їх укладення.

Водночас, висновок експерта №17/07 від 18.01.2021, як і цінові довідки Харківської та Львівської торгово-промислових палат №185/21 від 27.01.2021, №19-09/63 від 27.01.2021 не стосується порівняння ціни природного газу на пропоновану відповідачем 1 дату змін до Договору у співвідношенні з датою самого Договору, як і основою порівняння експертом взято ціни на природний газ на європейських хабах, а не внутрішнього українського ринку природного газу.

Окремо оцінюючи висновок за результатами проведення товарознавчого дослідження №1207/1-ТВ від 12.07.2024, суд зважає, що таким можуть підтверджуватися обставини коливання ціни на ринку природного газу та, відповідно, наявність підстав для збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків як про це зазначено в п. 2) ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, за диспозицією означеної в п. 2) ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» норми відповідне збільшення ціни за одиницю товару за Договором може відбуватися виключно пропорційно збільшенню ціни товару на ринку.

Так, з висновку за результатами проведення товарознавчого дослідження №1207/1-ТВ від 12.07.2024 вбачається, що коливання цін на природній газ станом на 01.02.2021 (дата укладення додаткової угоди №1/1) відносно ціни станом на 05.01.2021 (дата укладення Договору) на умовах після оплати складає в процентному значенні: +8,55%, тоді як відповідно до додаткової угоди № 1/1 від 01.02.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 7,80 грн до 8,472 грн, що становить майже +8,62% та не дає підстави для висновку про пропорційність внесених означеною додатковою угодою №1/1 змін ціни одиниці товару за Договором збільшеним цінам на ринку природного газу на умовах після оплати в цей період.

Більше того, відповідно до укладених відповідачами додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, ціну природного газу збільшено спершу до 8,472 грн, а потім до 9,30 грн за 1 м.куб. природного газу (з ПДВ), що в сукупності з наданими прокурором актами приймання-передачі природного газу № РН-0000015 від 18.02.2021, № РН-0000132 за січень-лютий 2021 року із зазначенням в них ціни природнього газу (6,50 грн (без ПДВ) в січні 2021 року та 7,75 грн (без ПДВ) в лютому 2021 року) свідчить про те, що природний газ за зазначеною в додатковій угоді № 1/1 від 01.02.2021 до Договору ціною (7,056 грн за 1 м.куб. без ПДВ) Споживачу не поставлявся взагалі.

В той же час, в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами без будь-яких належних на те підстав, без належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на природний газ та щодо підвищення на нього ціни, з грубим порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено додаткові угоди згідно яких збільшено ціну за одиницю товару (1 м.куб.) з 7,80 грн до 9,90 грн за 1 м.куб. (з ПДВ).

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні додаткової угоди № 1/1 від 01.02.2021 до Договору її сторонами, в тому числі й Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня», порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності документально підтвердженого коливання цін такого товару на ринку порівняно з датою укладення договору, що призвело до того, що ціна природного газу, як істотна умова Договору, була змінена за відсутності правових підстав для відповідної зміни, а внаслідок укладення додаткових угод № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору на постачання природного газу № 1 від 05.01.2021 перевищено гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору на постачання природного газу № 1 від 05.01.2021, позаяк порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами мали системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про відсутність документально підтвердженого збільшення ціни природного газу на час укладення оспорюваних додаткових угод та перевищення встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» ліміту можливого збільшення, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення судом.

Відхиляються судом, при цьому, аргументи відповідача з посиланням на укладені Закарпатською обласною прокуратурою в спірний період договори постачання природного газу та неодноразові внесення змін до вказаних договорів в частині підвищення ціни природного газу, позаяк такі аргументи не стосуються спірних в даній справі правовідносин, а ймовірні дефекти дійсності змін, що вносилися до договору на постачання природного газу від 15.02.2021, укладеного між Закарпатською обласною прокуратурою та ТОВ «Екотехноінвест» не можуть слугувати запереченнями у даній справі з боку відповідача 1, проте можуть слугувати підставою для їх окремого розгляду судом за позовною заявою будь-якої сторони договору на постачання природного газу від 15.02.2021 року.

При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами №1/1, №2/2 та №3/3 застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни природного газу, обсягів постачання та ціни Договору.

Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі недійсних додаткових угод.

З урахування викладеного, суд висновує, що сторонами Договору під час укладення Додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору на постачання природного газу № 1 від 05.01.2021 допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни товару, в результаті чого вартість 1 м.куб. зросла майже на 27% (з 7,80 грн до 9,90 грн за 1 м.куб. (з ПДВ).

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі за відсутності належних документально обґрунтованих підстав для внесення означених змін та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені оспорюваними прокурором Додатковими угодами до Договору.

Водночас, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених додаткових угод не має значення для встановлення їх недійсності.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу № 1 від 05.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» за період з січня по червень 2021 року включно поставило, а Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, в свою чергу, прийняло в означений період природний газ в обсязі 134 059,57 м.куб., вартість якого, з урахуванням визначеної в п. 3.1. Договору ціни 1000 м.куб. 7800,00 грн (без врахування внесених змін за недійсними Додатковими угодами) становить 1 045 664,65 грн (134 059,57 м.куб. * 7,80 грн).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги оплату Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області поставленого за Договором природного газу в загальному розмірі 1 203 296,89 грн (платіжні доручення № 6 від 18.02.2021, №14 від 29.03.2021, №24 від 21.04.2021, №31 від 14.05.2021, №41 від 23.06.2021, №57 від 28.07.2021), суд доходить висновку, що в результаті укладення недійсних додаткових угод позивачем зайво сплачено 157 632,24 грн (1 203 296,89 грн - 1 045 664,65 грн) за придбаний з січня по червень 2021 року включно природний газ.

Позатим, за встановленими судом обставинами відповідачем 1 на підставі підписаного з відповідачем 2 Акту коригування приймання-передачі природного газу №10 від 14.10.2022 та відповідно до платіжних інструкцій в національній валюті №280 від 06.03.2023, №443 від 13.04.2023, №655 від 21.06.2023, №951 від 19.09.2023, №1953 від 14.02.2024 самостійно ще до подання означеного позову прокурором здійснено повернення частини зайво отриманих від відповідача 2 грошових коштів в загальній сумі 88 645,03 грн, а відтак, позовні вимоги прокурора про стягнення грошових коштів в означеній сумі з відповідача 1 належить відмовити.

Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод № 1/1 від 01.02.2021, № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021 до Договору унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Відтак, суд доходить до висновку, що із відповідача 1 внаслідок застосування реституції за недійсними додатковими угодами до Договору слід стягнути на користь відповідача 2 надмірно сплачені кошти за постачання природного газу в неповернутій відповідачем 1 сумі 68 987,21 грн (157 632,24 грн - 88 645,03 грн).

Надаючи оцінку запереченням відповідача 1 щодо неефективності обраного прокурором способу захисту та аргументам Товариства в цій частині, суд зауважує, що саме по собі часткове повернення ТОВ «Газенерго-Трейд» отриманих від відповідача 2 грошових коштів, розмір якого (повернення) відповідачем 1 пов`язується з корегуванням вартості природного газу за Додатковими угодами № 2/2 від 02.02.2021, № 3/3 від 24.05.2021, - не свідчить про недійсність відповідних додаткових угод, позаяк недійсність оспорюваного правочину приписами ч. 3 ст. 215 ГПК України пов`язується з його визнанням недійсним судом, ане поверненням виконаного однією зі сторін такого правочину.

Не можуть бути враховані також й аргументи відповідача 1 щодо застосування судом двосторонньої реституції відповідно до ст. 216 ЦК України, позаяк в спірних правовідносинах єдиним наслідком укладення оспорюваних прокурором змін до Договору стало збільшення ціни природного газу, яка була сплачена Споживачем Постачальнику та підлягає стягненню з останнього внаслідок застосування реституції за недійсними додатковими угодами до Договору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (по вимозі майнового характеру) покладаються порівну на відповідачів у справі, позаяк саме з їх неправильних дій (внесення змін до Договору всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і виник даний спір між сторонами.

В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений прокурором судовий збір в розмірі 2422,40 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Закарпатській обласній прокуратурі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за клопотанням прокурора.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1/1 від 01.02.2021 до Договору на постачання природного газу №1 від 05.01.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» та Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня».

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №2/2 від 02.02.2021 до Договору на постачання природного газу №1 від 05.01.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» та Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня».

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №3/3 від 24.05.2021 до Договору на постачання природного газу №1 від 05.01.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» та Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 86-В, кв. 1, код ЄДРПОУ 42827548) на користь Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області, вул. Лікарняна, буд. 13, код ЄДРПОУ 01992506) 68 987,21 грн (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 21 копійку) безпідставно отриманих коштів.

6. В решті позову відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 86-В, кв. 1, код ЄДРПОУ 42827548) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 4163,68 грн (чотири тисячі сто шістдесят три гривні 68 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

8. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області, вул. Лікарняна, буд. 13, код ЄДРПОУ 01992506) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 4163,68 грн (чотири тисячі сто шістдесят три гривні 68 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 22 листопада 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.