Ухвала

від 07.11.2024 по справі 910/9156/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/9156/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши в судовому засіданні матеріали

заяви позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про забезпечення позову

у справі № 910/9156/20

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вул. Січових стрільців 17, м. Київ, 04053

до 1. Гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1

3. Гр. ОСОБА_2 АДРЕСА_2

4. Гр. ОСОБА_3 АДРЕСА_3

5. Гр. ОСОБА_4 АДРЕСА_4

6. Гр. ОСОБА_5 АДРЕСА_5

7. Гр. ОСОБА_6 АДРЕСА_6

8. Гр. ОСОБА_7 АДРЕСА_7

9. Гр. ОСОБА_8 Київська область, Обухівський район, с.Підгірці, вул. Садове товариство "Арсеналець-6", 71

третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 6:

Гр. ОСОБА_9 АДРЕСА_8

про стягнення 820 362 051,88 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Палажченко О. О. , Голік О.А.

Від відповідача 1: не з`явився.

Від відповідача 3: не з`явився.

Від відповідача 4: ОСОБА_3 .

Від відповідача 5: не з`явився.

Від відповідача 6: ОСОБА_11 .

Від відповідача 7: не з`явився.

Від відповідача 8: не з`явився.

Від відповідача 9: не з`явився.

Обставини справи :

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про солідарне стягнення 820 362 051,88 грн. шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виявлення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення ліквідаційної процедури АТ "Фортуна - банк" фактів дій/бездіяльності та прийняття пов`язаними особами банку рішень стосовно проведення банком ризикових та економічно невиправданих кредитних операцій, а саме кредитування позичальників у великих розмірах під неліквідне забезпечення, які прямо протирічили інтересам АТ "Фортуна - банк" та його кредиторам, чим банку було завдано збитків на загальну суму 1 071 564 970,54 грн., з яких на підставі ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підлягає стягненню 820 362 051,88 грн., розмір яких обмежується сумою акцептованих банком та незадоволених за рахунок майна останнього кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 суд постановив звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Бобрицької сільської ради, Катюжанської сільської ради із запитами щодо доступу до персональних даних відповідачів - фізичних особів ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

У відповідь на запити від 30.06.2020 Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 105/01-3667/1 від 09.07.2020, Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листами №№ 1614, 1608, 1609 від 17.07.2020, Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації листами № 1493/26 від 06.07.2020, № 1663/26 від 17.07.2020, Бобрицькою сільською радою листом № 1-19/284 від 13.07.2020, Катюжанською сільською радою листом № 324/02-22 від 09.07.2020 надано відповідні відомості стосовно громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 позовну заяву повернуто позивачеві на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 910/9156/20, позивачем було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 910/9156/20 скасовано, справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9156/20 та, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі № 910/9156/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/11027/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Так, 09.05.2024 через канцелярію суду представником позивача подано клопотання № 46-5335/24 від 08.05.2024 про поновлення провадження у даній справі у зв`язку з оприлюдненням у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 про перегляд судових рішень у справі № 910/11027/18, згідно якої рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі скасовано, справу 910/11027/18 передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 поновлено провадження у справі № 910/9156/20, призначено підготовче засідання у справі на 03.07.2024 та встановлено сторонам строк для подання через канцелярію суду письмових пояснень щодо суті спору з урахуванням постанов Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 та від 03.08.2022 у справі 910/11027/18, які набрали законної сили.

У судовому засіданні 03.07.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву до 08.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 частково задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.05.2024 вих. № 46-5332/24 та залишено без розгляду позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі № 910/9156/20 до відповідачів 6 та 7 - ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у підготовчому засіданні оголошена перерва до 19.09.2024.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання до суду надійшли, зокрема, через канцелярію суду від позивача 07.08.2024 - клопотання № 46-8368/24 від 07.08.2024 про заміну сторони правонаступниками, відповідно до якого заявник просить суд замінити відповідача 2 - ОСОБА_12 його правонаступниками (спадкоємцями) у зв`язку зі смертю вказаної особи; через систему «Електронний суд» 16.09.2024 представником ОСОБА_9 - заяву б/н від 13.09.2024 про вступ у справу в якості третьої особи. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у задоволенні клопотання позивача про заміну відповідача 2 ОСОБА_12 правонаступниками відмовлено, провадження у справі в частині позовних вимог заявлених до ОСОБА_12 закрито на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а також задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зміну предмета спору та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням нового предмета позову.

Окрім цього, вказаною ухвалою частково задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення співвідповідачів та залучено до участі у справі № 910/9156/20 в якості співвідповідачів 6-9: гр. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ), гр. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ), гр. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ), гр. ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 РНОКПП НОМЕР_6 ). Також судом задоволено заяву гр. ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про вступ у справу №910/9156/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та залучено останню до участі у справі як третю особу, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 6, відповідно, підготовче засідання у справі 910/9156/20 відкладено на 07.11.2024.

Поряд із цим, через систему «Електронний суд» представником позивача подано 30.10.2024 заяву б/н від 29.10.2024 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення даного позову у справі № 910/9156/20 шляхом:

- накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( НОМЕР_12 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в межах суми стягнення 820 362 051,88 грн.

- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», (нотаріусам (приватним та державним); громадянам України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( НОМЕР_12 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( НОМЕР_12 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), спрямовані на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

- заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України № 57/5 від 07.07.2006 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство «Національні інформаційні системи») та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( НОМЕР_12 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Селівону А.М. як судді, в провадженні якого перебуває справа № 910/9156/20.

У підготовче засідання 07.11.2024 з`явилися відповідач 4 особисто, уповноважені представники позивача та гр. ОСОБА_5 . Відповідачі 1, 5, 8-9 особисто та/або їх уповноважені представники в підготовче засідання 07.11.2024 не з`явились.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» надійшли: 30.10.2024 від відповідача 3 - гр. ОСОБА_2 - заперечення щодо заяви позивача про забезпечення позову б/н від 30.10.2024, в яких відповідач 3 заперечує проти заяви Фонду про забезпечення позову, посилаючись на її безпідставність, зокрема, ненаведення позивачем жодних доказів вчинення гр. ОСОБА_2 дій, спрямованих на ухилення від майбутнього виконання рішення суду та дій, за наслідками яких майно відповідача 3 може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; 04.11.2024 від представника відповідача 6 - гр. ОСОБА_5 - заява б/н від 04.11.2024 року, в якій останній просить суд відмовити в забезпеченні позову, посилаючись на її необґрунтованість та неспівмірність заявлених позивачем до вжиття заходів забезпечення з предметом позову, ненадання позивачем доказів на підтвердження необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення, в тому числі вчинення на час розгляду справи гр-ми ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 дій, направлених на відчуження належної їм майна, а також корпоративних прав, акцій, цінних паперів та грошових коштів, тобто обґрунтування поданої заяви виключно припущеннями.

У підготовчому засіданні 07.11.2024 уповноважені представники позивача підтримали подану заяву про забезпечення позову та просили її задовольнити.

Уповноважений представник відповідача 6 та відповідач 4 особисто в судовому засіданні 07.11.2024 року проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову заперечували.

Дослідивши подану позивачем через систему «Електронний суд» заяву б/н від 29.10.2024 року про забезпечення позову, матеріали позовної заяви та заперечення відповідачів суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. DomboBeheer B. V. v. theNetherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідачів у майбутньому.

В свою чергу, суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого провадження суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Як встановлено судом, позовні вимоги Фонду у даній справі про відшкодування шкоди в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в розмірі 820 362 051,88 грн. обґрунтовані операціями з кредитування групи пов`язаних юридичних осіб, позаяк позивач наголошує, що відповідачі у справі систематично брали участь у засіданнях Кредитного комітету АТ «ФОРТУНА-БАНК» та приймали необґрунтовані, недобросовісні рішення, шляхом голосування «За», всупереч інтересів юридичної особи та її кредиторів, на виконання яких були укладені збиткові правочини.

При цьому, оскільки керівництво Банку було обізнане щодо рівня ризиків, притаманних діяльності Банку, однак ними не вживалось достатньо заходів для їх зменшення, подальше прийняття рішень щодо супроводу кредитних операцій, а саме пов`язаних зі збільшенням ліміту кредитування, припинення застави, пролонгації дії договорів кредиту, які суперечили інтересам Банку, є підставою для покладення на таких осіб відповідальності. Як стверджує позивач, наведене створювало умови отриманню майнової вигоди від таких операцій, як керівниками банку, так і третіми особами, пов`язаними із керівництвом.

Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на припущення, що майно відповідачів, зокрема, грошові кошти на рахунках та майно, що перебуває у власності, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, позаяк відповідачі мають можливість розпорядження ними в будь - який час та у разі задоволення позовних вимог таке виконання рішення про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржників присудженої до стягнення суми заборгованості. Відтак, на думку заявника, приймаючи до уваги предмет даного позову про стягнення з відповідачів майнової шкоди в розмірі 820 362 051,88 грн., завданої їх діями як пов`язаними особами АТ "Фортуна-банк", накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідачів є додатковою гарантією реального виконання рішення суду.

Як наголошує в заяві про забезпечення позову позивач, поведінка окремих відповідачів є недобросовісною та такою, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду, а тому існує реальна та об`єктивна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову. Зокрема, така поведінка відповідачів проявляється в діях щодо активного відчуження після пред`явлення Вимоги про відшкодування шкоди, звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі № 910/9156/20 належного їм на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав.

Відтак, позивач наголошує на беззаперечну можливість відповідачів в будь-який момент розпорядись коштами та майном, що знаходиться у їх власності.

Позивач зазначає, що в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було направлено Вимоги про відшкодування шкоди (збитків) 15.04.2020, та, відповідно, відповідачам ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 вимогу направлено 03.05.2024.

В поданій суду заяві про забезпечення позову позивач посилається на вчинення після звернення Фонду з вимогами 15.04.2020 відповідачами дій з відчуження належного їм на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав, зокрема: за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідач 1 - гр. ОСОБА_1 здійснила відчуження на користь ОСОБА_16 7 об`єктів нерухомого майна, що знаходяться в АДРЕСА_10 , згідно договорів купівлі продажу комплексу від 27.10.2020; відповідач 4 - ОСОБА_3 на підставі договорів дарування від 25.03.2024 та 07.06.2024 відчужив ОСОБА_17 земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_11 , та частку в праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 ; відповідач 5 - ОСОБА_4 згідно Договору купівлі - продажу від 07.07.2020 здійснив відчуження ОСОБА_18 1/6 частки у праві спільної часткової власності квартири за адресою: АДРЕСА_13 ; за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач 9 - ОСОБА_8 відчужив 3 об`єкти корпоративних прав, а саме: 03.11.2022 року припинено корпоративні права ОСОБА_8 в АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «КАПІТАЛ СЕНС» (Код ЄДРПОУ 44596623) на користь ОСОБА_19 , 20.07.2021 на підставі договору купівлі - продажу на користь ОСОБА_20 відчужено 100% частки у статутному капіталі ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПРОМІНВЕСТГРУП» (Код ЄДРПОУ 43865720) та 18.05.2021 згідно договору купівлі - продажу відчужив на користь ОСОБА_21 99,800399% у статутному капіталі ТОВ «КОМБІ ПЕРСПЕКТИВА» (Код ЄДРПОУ 43928256).

При цьому позивач наголошує, що вказане відчуження майна здійснювалось відповідачами шляхом укладення договорів дарування на одного з подружжя або договорів купівлі - продажу за символічною вартістю, що, на переконання позивача, свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів, яка полягає у приховуванні активів шляхом їх виведення з об`єктів власності останніх задля уникнення можливого звернення стягнення у разі задоволення позову про відшкодування шкоди, та свідчить про наявність ризиків утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позову у цій справі.

Інших доводів та будь - яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім посилання на вчинення окремими з відповідачів вищенаведених дій з відчуження майна та посилання на потенційну можливість ухилення всього складу відповідачів від виконання рішення у даній справі позивачем в поданій суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено.

Суд зазначає, що достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Наразі, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, саме лише посилання заявника на потенційну можливість відчуження певного майна або розпорядження грошовими коштами без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд наголошує на тому, що вимоги про застосування заходів забезпечення майнового позову з підстав можливого відчуження, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна відповідачів та/або відсутності коштів не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях, позаяк, в даному випадку, твердження про неможливість/утруднення виконання рішення суду не підкріплені достатніми належними та допустимими доказами, а отже наведені в поданій суду заяві загальні обґрунтування можливості вжиття заходів забезпечення прозову у справах, предметом спору яких є стягнення грошових коштів, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

Зокрема, позивачем не надано суду доказів недобросовісної поведінки всього складу відповідачів у справі шляхом активного відчуження належного їм на праві власності нерухомого/рухомого майна, корпоративних прав, цінних паперів та грошових коштів, фактів відносно відповідачів, як і не надано інформації щодо фактичної наявності у відповідачів такого майна або наявних грошових коштів, у зв`язку з чим суд наголошує, що оцінка відповідності заявленого до застосування заходу забезпечення вимогам, на забезпечення яких він вживається, здійснюється судом з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач у даному випадку), з обсягом обмежень, які просить вжити щодо відповідачів позивач, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або майнових наслідків заборони відповідачам вчиняти певні дії.

Наразі, покликання позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та базується лише на припущеннях, адже за висновками суду, позивачем не надано доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю у відповідачів грошових коштів/майна, в той час як доводи позивача ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідачів та недоведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на вірогідну складність або неможливість виконання рішення суду.

У той же час, визначені заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно (нерухоме та рухоме), грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам та корпоративні права, що випливають з участі відповідачів в господарських товариствах та належні відповідачам частки в статутних капіталах товариств та/або акції цих товариств чи інші цінні папери в межах ціни позову щодо всіх відповідачів, не є адекватними заявленим позовним вимогам, зважаючи на той факт, що позивач, користуючись правом об`єднання позовних вимог, об`єднав позовні вимоги про відшкодування майнових збитків до різних відповідачів - фізичних осіб з вимогами щодо солідарного стягнення.

В контексті вищенаведеного суд акцентує увагу на суб`єктному складі відповідачів у даній справі, якими є фізичні особи та, в свою чергу, звертає увагу, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 року у справі № 910/20007/20).

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись виключно в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Натомість, встановлені у даній справі обставини свідчать, що вжиття до фізичних осіб - відповідачів відповідних заходів забезпечення позову, заявлених позивачем в заяві, матиме наслідком значні обмеження прав фізичних осіб та є більш негативним в порівнянні з обмеженням прав юридичних осіб, а отже заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленим позовними вимогами, не забезпечують збалансованості інтересів сторін та порушать права відповідачів на мирне володіння та розпорядження належним майном. Тому, за висновками суду, відсутні підстави вважати, що як права позивача, так і баланс інтересів будуть відновлені виключно за наслідками вжиття заявлених заходів забезпечення до відповідачів.

Судом прийнято до уваги постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 року у справі № 910/1/21, ухвалену судом у подібних правовідносинах, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 про відмову в задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову та задоволення судом апеляційної інстанції заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, під час ухвалення якої колегія суддів зазначила про передчасність висновків місцевого господарського суду про відсутність негативних наслідків незастосуванням заходів забезпечення позову на відміну від їх вжиття та не врахування доказово доведених позивачем обставини наявності ризиків утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позову у цій справі, проте суд наголошує, що ухвалюючи рішення за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову суд у кожному спорі виходить з різних фактів, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким надається оцінка згідно з вимогами процесуального закону, тобто за умови врахування різних фактичних обставин, які формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх правове регулювання та остаточне визначення.

При цьому судом враховані висновки Європейського суду з прав людини, згідно яких сама по собі можливість появи суперечливих судових рішень є невід`ємною рисою будь-якої судової системи, яка базується на мережі судів першої інстанції та апеляційних судів, що мають повноваження у межах їхньої територіальної юрисдикції, та такі розбіжності, що можуть також виникати в межах одного й того ж суду, не можуть вважатися такими, що суперечать Конвенції (Nejdet Sahin and Perihan Sahin v. Turkey ([GC], № 13279/05, 20 жовтня 2011 року).

Суд зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, судом у даній справі було належним чином досліджено та надано належну оцінку доказам, на які в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову посилається позивач, у зв`язку з чим суд наголошує на не обумовлених обставинах звернення позивача з заявою про забезпечення даного позову після спливу більше чотирьох років з моменту звернення до суду з даним позовом, враховуючи факт вчинення відповідачами 1, 5, 9 в 2020 - 2022 роках дій з відчуження майна на дату звернення з вимогами та до моменту відкриття провадження у справі № 910/9156/20, та факти відчуження майна, вчинені відповідачем 4 в 2024 році, оскільки часові проміжки між діями сторін не дають суду підстав беззаперечно вважати відкриття провадження у даній справі № 910/9156/20 ухвалою від 04.12.2020 року та подальший розгляд справи каталізатором, що зумовив можливі несумлінні дії відповідачів з відчуження майна, а відтак не можуть бути розцінені судом як докази обґрунтованості припущень позивача щодо утруднення або невиконання рішення в майбутньому, які слід визначати не тільки з можливості відповідачів розпорядитися майном, а й з їх поведінки після набуття ними процесуального статусу відповідачів.

В свою чергу додатково суд наголошує на процесуальній можливості звернення позивача за наявних підстав з окремими позовами про визнання укладених відповідачами правочинів з відчуження майна та корпоративних прав недійсними як фраудаторних правочинів, якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на даний час не скористався, а також ненадання пояснень з боку позивача щодо відсутності необхідності подання таких заяв або подання заяви про забезпечення позову саме на даному етапі судового розгляду справи № 910/9156/20.

Водночас, сама наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, позаяк самі лише твердження позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову. Окрім того, недобросовісність та протиправність дій відповідачів, на які посилається позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову, буде встановлюватись судом під час розгляду справи по суті.

Таким чином, за результатами аналізу матеріалів справи та заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову на даному етапі, позаяк подана позивачем заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості або ускладнення виконання рішення суду в майбутньому.

Відтак, на переконання суду, заявником не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчинення дій, направлених на усунення порушення його прав, та не доведено, що забезпечення позову у даній справі у спосіб, зазначений ним в поданій заяві, сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову у справі № 9156/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон