Постанова

від 18.02.2025 по справі 910/9156/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"18" лютого 2025 р. Справа№ 910/9156/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024

у справі №910/9156/20 (суддя Селівон А.М.)

за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6

7. ОСОБА_7

8. ОСОБА_8

9. ОСОБА_9

третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 6:

ОСОБА_10

про стягнення 820 362 051,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - Фонд) звернувся до Господарського міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про солідарне стягнення з них шкоди у розмірі 820 362 051,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, будучи керівниками та членами колегіальних органів АТ «Фортуна-Банк» (члени Правління та Кредитного комітету Банку), своїми протиправними діями та рішеннями щодо операцій Банку з кредитування групи пов`язаних юридичних осіб протягом 2012 - 2016 років, спричинили збитки, що призвели до заподіяння шкоди Банку, його вкладникам та кредиторам, та вплинули на погіршення фінансового стану Банку.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.08.2024 частково задовольнив заяву Фонду та залишив без розгляду позовні вимоги у справі №910/9156/20 до відповідачів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.09.2024 у задоволені клопотання позивача про заміну відповідача - ОСОБА_2 його правонаступником (спадкоємцем) у зв`язку із смертю вказаної особи відмовив, провадження у справі в частині позовних вимог заявлених до ОСОБА_2 закрив на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України). Задовольнив клопотання позивача про зміну предмету позову. Частково задовольнив заяву Фонду про залучення до участі у справі №910/9156/20 співвідповідачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Задовольнив заяву ОСОБА_10 про вступ у справу №910/9156/20 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та залучено її до участі у справі №910/9156/20 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позивачем 30.10.2024 через систему «Електронний суд» подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову у справі №910/9156/20 шляхом:

- накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , в межах суми стягнення 820 362 051,88 грн;

- заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», (нотаріусам (приватним та державним); громадянам України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 ;

- заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , спрямовані на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

- заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України № 57/5 від 07.07.2006 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство «Національні інформаційні системи») та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 .

Мотивуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що після направлення 15.04.2020 відповідачам: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 вимог про відшкодування шкоди (збитків) в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пред`явлення позову 19.06.2020, відкриття 04.12.2020 провадження у справі №910/9156/20, та направлення 03.05.2024 вимог відповідачам: ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , відповідачами почали вчинятись дії, спрямовані на відчуження належних їм на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав. Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 у задоволенні заяви Фонду про забезпечення позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи Фонду ґрунтуються лише на припущеннях. Позивачем не надано доказів недобросовісної поведінки всього складу відповідачів шляхом активного відчуження належного їм на праві власності нерухомого та рухомого майна, корпоративних прав, цінних паперів та грошових коштів; не надано інформації стосовно фактичної наявності у відповідачів такого майна та грошових коштів. Заявлені позивачем заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно (нерухоме та рухоме), грошові кошти, що належать відповідачам на праві власності та їх корпоративні права, не є адекватними заявленим позовним вимогам. Вжиття відповідних заходів забезпечення позову до фізичних осіб, заявлених позивачем у заяві, матиме наслідком значних обмежень прав фізичних осіб, та є більш негативним у порівнянні з обмеженням прав юридичних осіб, а, отже заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими позовними вимогами, не забезпечують збалансованості інтересів сторін та порушать права відповідачів на мирне володіння та розпорядження належним майном.

Не погодившись із прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову та вжити заявлені позивачем заходи забезпечення позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги, Фонд посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем документально підтверджено факт активного відчуження відповідачами після відкриття провадження у даній справі належного їх на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав, на доказ чого надано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, та Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та копії договорів з відчуження. З вказаних доказів вбачається, що ОСОБА_1 здійснено відчуження сімох об`єктів нерухомості; ОСОБА_4 здійснено відчуження двох об`єктів нерухомості; ОСОБА_5 здійснено відчуження одного об`єкту нерухомості; ОСОБА_9 здійснено відчуження трьох об`єктів корпоративних прав.

Таким чином, з дев`ятьох відповідачів у справі №910/9156/20, четверо відповідачів після обізнаності про вимоги до них, вчинити дії з фактичного приховування належного їм на праві власності майна, про що свідчить наступне. ОСОБА_1 здійснено відчуження об`єктів нерухомості за символічну вартість від 4 230,00 грн до 73 100,00 грн, за окремі об`єкти нерухомості на загальну суму 236 520,00 грн, що розташовані на земельній ділянці у Київській області площею 3,1801 га, де середня вартість за 1 кв.м. нерухомості становить 500,00 грн доларів США, а вартість земельних ділянок становить близько 500 000,00 грн за 1 га, або за договорами дарування ОСОБА_4 подарував дружині частину квартири у місті Києві безоплатно та земельну ділянку площею 0,05 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що оцінена у 3 000,00 грн; умови відчуження корпоративних прав відповідачем - ОСОБА_9 позивачем не встановлено.

Отже, дії вказаних відповідачів щодо фактичної зміни власників нерухомого майна та корпоративних прав свідчить про їх недобросовісну поведінку, яка полягає у приховуванні активів шляхом їх виведення з об`єктів власності з метою уникнення можливого звернення стягнення у разі задоволення позову про відшкодування шкоди. Обрані позивачем види забезпечення позову не призведуть до виправданого обмеження прав відповідачів, мають тимчасовий характер, є додатковою гарантією для позивача, у разі задоволення позову, а тому, враховуючи наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, вжиття таких заходів забезпечення позову є співмірними і адекватними.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що Фонд звернувся до суду із заявою про забезпечення позову майже через 4 роки після відкриття провадження у справі №910/9156/20, то, як позивач зазначає, за процесуальним законом він не обмежений строками для подання заяви про забезпечення позову. Крім того, у період з 27.01.2021 по 05.06.2024 провадження у справі №910/9156/20 було зупинено.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.12.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали від 07.11.2024 у справі №910/9156/20. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20.

Матеріали оскарження ухвали від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 30.12.2024.

Головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М. та Ходаківська І.П. з 23.12.2024 по 05.01.2025 перебували у відпустках.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.01.2025 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги Північний апеляційний господарськи суд ухвалою від 09.01.2025 задовольнити клопотання та поновив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20. Розгляд апеляційної скарги призначив на 04.02.2025 о 13 год. 00 хв.

ОСОБА_3 згідно відзиву на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу у скасуванні ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 в частині щодо ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ним не вчинялись будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому майна. ОСОБА_3 зазначив, що Фондом допущено порушення положень процесуального закону, оскільки в заяві відсутні, передбачені пунктами 2 та 6 статті 139 ГПК України дані.

Також, за твердженням ОСОБА_3 , з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, у Фонду не було процесуальної дієздатності на подання позову в цій справі та заяви про забезпечення позову.

ОСОБА_4 згідно відзиву на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу у скасуванні ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 в частині щодо ОСОБА_4 , посилаючись на те, що вчинені ним правочини через 5 років після відкриття провадження у справі №910/9156/20 не мають значної вартості та обумовлені виключно сімейними стосунками.

Представником ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 адвокатом Мельник Н.Й. подано письмовий відзив на апеляційну скаргу Фонду, зі змісту якого вбачається, що Фонд не наводить жодного доказу стосовно недобросовісної поведінки відповідачів, інтереси яких вона представляє. Викладені Фондом обставини у заяві про забезпечення позову у справі №910/9156/20 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, та не відповідають критеріям, визначеним статтею 136 ГПК України.

30.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення у справі, за якими позивач заперечує проти доводів, наведених відповідачами у відзивах. Фонд зазначає, що предметом спору у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів збитків (шкоди) у загальну сумі, враховуючи значний розмір заявленої до стягнення суми, виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від того, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги кредитора.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.02.2025 продовжив строк розгляду справи №910/9156/20 та оголосив перерву у розгляді справи №910/9156/20 до 18.02.2025 об 12 год. 50 хв. Зобов`язав Господарський суд міста Києва та позивача подати копії позовної заяви та клопотання про зміну предмету позову.

17.02.2025 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду Господарський суд міста Києва подав копії позовної заяви та клопотання про зміну предмету позову.

Також на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 позивач надав копії позовної заяви та клопотання про зміну предмету позову, з поясненнями стосовно позовних вимог та забезпечення позову. Позовні вимоги у справі №910/9156/20 містять солідарну вимоги про стягнення 32 125 515,15 грн (1-ша вимога), яка стосується відповідача ОСОБА_8 , 47 235 404,43 грн (2-га вимога), яка стосується ОСОБА_7 та 741 001 132,30 грн (3-я вимога), яка стосується відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .

Відповідачі 1, 5, 9 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, відзиви на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної скарги не подали, що в силу частини 3 статті 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду.

Відповідачі 1, 3, 5, 9 та третя особа своїх представників, чи особисто, в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 18.02.2025 представники позивача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву Фонду про забезпечення позову.

У судовому засіданні 18.02.2025 відповідач 4 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

18.02.2025 у судовому засіданні представник відповідача 6-8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали оскарження, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Підставою для подання заяви про забезпечення позову Фонд зазначає обставини, які стосуються відчуження чотирма відповідачами належного їм на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 здійснила відчуження на користь ОСОБА_14 7 об`єктів нерухомого майна, що знаходяться в АДРЕСА_2 , згідно договорів купівлі-продажу комплексу від 27.10.2020; ОСОБА_4 на підставі договорів дарування від 25.03.2024 та 07.06.2024 відчужив ОСОБА_15 земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 та частку в праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_5 згідно Договору купівлі - продажу від 07.07.2020 здійснив відчуження ОСОБА_16 1/6 частки у праві спільної часткової власності квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_9 відчужив 3 об`єкти корпоративних прав, а саме: 03.11.2022 припинено корпоративні права ОСОБА_9 в АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «КАПІТАЛ СЕНС» (код ЄДРПОУ 44596623) на користь ОСОБА_17 , 20.07.2021 на підставі договору купівлі - продажу на користь ОСОБА_18 відчужено 100% частки у статутному капіталі ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПРОМІНВЕСТГРУП» (код ЄДРПОУ 43865720) та 18.05.2021 згідно договору купівлі - продажу відчужив на користь ОСОБА_19 99,800399% у статутному капіталі ТОВ «КОМБІ ПЕРСПЕКТИВА» (код ЄДРПОУ 43928256).

Фонд як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції наголошує на тому, що вказане відчуження майна здійснювалось відповідачами шляхом укладення договорів дарування на одного з подружжя або договорів купівлі - продажу за символічною вартістю, що свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів, яка полягає у приховуванні активів шляхом їх виведення з об`єктів власності останніх задля уникнення можливого звернення стягнення у разі задоволення позову про відшкодування шкоди, та свідчить про наявність ризиків утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позову у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 137 ГПК України визначено право суду застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Отже, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром коштів відповідача, на який вимагається накладення арешту.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників юридичної особи.

Для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові від 07.12.2022 у справі №908/309/21.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частин 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

Позивачем в порушення вимог статті 136 ГПК України не надано суду доказів недобросовісної поведінки всього складу відповідачів у справі шляхом активного відчуження належного їм на праві власності нерухомого/рухомого майна, корпоративних прав, цінних паперів та грошових коштів, що свідчить про порушення співвідношення права (інтересу), про захист яких просить Фонд, з розміром коштів відповідачів, на який вимагається накладення арешту. При цьому доводи позивача про необхідність застосування заходів забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення усіма відповідачами дії, спрямованих на виведення активів, що у майбутньому у разі задоволення позову у даній справі, унеможливить або утруднить виконання такого рішення.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Тоді як Фондом не доведено суду недобросовісності дій всіх відповідачів.

Фонд звернувся до суду із позовом, за яким, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 шкоди у розмірі 32 125 515,15 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 47 235 404,43 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 741 001 132,30 грн.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2024 у справі №910/18918/23 зробив висновок щодо солідарного стягнення. Стягнення грошових коштів з декількох відповідачів солідарно (від лат. solidus - цілий, увесь) не є об`єднанням в одній позовній вимозі декількох вимог. Натомість це є позовною вимогою про виконання обов`язку із зобов`язання, у якому на боці боржника наявні кілька осіб (множинність осіб у зобов`язанні). Позовна вимога про солідарне стягнення грошових коштів є неподільною. Не можуть бути присуджені до стягнення грошові суми з декількох боржників у різних судових процесах. Крім того, якщо боржники солідарно відповідають за виконання зобов`язання у певній сумі, така сума не може бути присуджена до стягнення у повному обсязі з кожного боржника окремо, оскільки це здатне призвести до подвійного стягнення боргу на шкоду боржникам, створюючи простір для зловживання правом. З іншого боку, присудження частин суми боргу з кожного боржника окремо може призвести до вірогідності неповного задоволення вимог кредитора, якщо майна одного з боржників виявиться недостатньо для стягнення присудженої частини боргу.

Фонд, змінюючи предмет позову, встановив обсяг солідарної відповідальності відповідачів за трьома вимогами, а тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 в межах усіє суми позову - 820 362 051,88 грн не є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заявлені Фондом заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , та заборони вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , та заборона вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , спрямовані на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, враховуючи предмет позову та межі відповідальності відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частинами 1-2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Побідна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами статей 13, 74 ГПК України визначено, що тягар доказування покладено на сторону, у даному випадку заявника за заявою про забезпечення позову, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Підсумовуючи викладене слід зазначити, що Фонд не навів достатньо обґрунтованого припущення недобросовісних дій всього складу відповідачів, які спрямовані на виведення активів, доводи Фонду ґрунтуються на припущеннях, як наслідок не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі задоволення позову. Заявлені позивачем заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно (нерухоме та рухоме), грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам та корпоративні права, що випливають з участі відповідачів у господарських товариствах та належні відповідачам частки в статутних капіталах товариств та/або акції цих товариств чи інші цінні папери в межах ціни позову щодо всіх відповідачів не є співмірними із позовними вимогами, враховуючи зміну предмету позову та межі солідарної відповідальності відповідачів, та не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню при розгляді заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/9156/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана суддями 25.02.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова