Рішення

від 10.09.2024 по справі 911/3358/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа № 911/3358/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Укрпродсоя"

до Приватного підприємства "Строкова-Агро"

про стягнення 350 000,00 гривень

за участю представників

від позивача: Пашковський А. А. (довіреність №1-23 від 01.11.2023)

від відповідача: Миколаєва Ю.В. (ордер серії АІ №1527290 від 05.02.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Укрпродсоя" (далі - ПП "Укрпродсоя"/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Строкова-Агро" (далі - ПП "Строкова-Агро"/відповідач) про стягнення 350 000,00 гривень заборгованості за непоставлений товар.

Господарський суд Київської області ухвалою від 15.11.2023 у справі №911/3358/23 залишив позовну заяву ПП "Укрпродсоя" без руху та постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

27.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП "Укрпродсоя" надійшли заява про усунення недоліків та додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких позивач надав пояснення з документами на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 11.12.2023 у справі №911/3355/23 прийняв позовну заяву ПП "Укрпродсоя" та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також:

- відмовив у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Укрпродсоя" про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження;

- призначив підготовче засідання на 15.01.2024 та викликав у нього представників сторін;

- надав сторонам строк для подання додаткових доказів по справі (за наявності), а також заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) - до 15.01.2024;

- встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.01.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП "Укрпродсоя" надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні 15.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 дану заяву передано до розгляду судді Подоляку Ю.В.

Господарський суд Київської області у складі судді Подоляка Ю.В. ухвалою від 11.01.2024 у справі №911/3355/23 заяву ПП "Укрпродсоя" від 04.01.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив та постановив, що у судовому засіданні призначеному на 15.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку братиме участь представник ПП "Укрпродсоя".

09.01.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП "Укрпродсоя" надійшли заява про усунення недоліків та додаткові пояснення у справі

15.01.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ПП «Строкова - Агро» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Господарський суд Київської області ухвалою від 15.01.2024 у справі №911/3355/23 відклав підготовче засідання на 05.02.2024.

15.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні 05.02.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.01.2024 у справі №911/3355/23 задовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив підготовче засідання у справі, призначене на 05.02.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 05.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання 05.02.2024, у справі №911/3279/23 відклав підготовче засідання на 04.03.2024.

06.02.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні 04.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.02.2024 у справі №911/3355/23 задовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив підготовче засідання у справі №911/3358/23, призначене на 04.03.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

04.03.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ПП «Строкова - Агро» надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.03.2024 у справі №911/3355/23 відклав підготовче засідання на 18.03.2024.

04.03.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні 18.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 05.03.2024 у справі №911/3355/23 задовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив підготовче засідання у справі №911/3358/23, призначене на 18.03.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

18.03.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області та засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Строкова - Агро» надійшли заява про продовження строку на подання відзиву та, власне, відзив на позовну заяву.

Мотивуючи прохання продовжити строк для подання відзиву, відповідач вказав, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі ним отримано 16.12.2023, а тому такий строк сплив 31.12.2023 та до його закінчення ПП «Строкова - Агро» не мало можливості підготувати заперечення на позов у зв`язку з відсутністю юриста у штаті працівників.

Надалі, за доводами відповідача, лише у січні 2024 року між ним та адвокатом укладено договір про надання правової допомоги, тоді як адвокату знадобився час для ознайомлення з матеріалами справи, відтак ПП «Строкова - Агро» вважає, що залишення відзиву без розгляду унеможливить з`ясування та врахування усіх обставин, що мають істотне значення для справи.

У підготовчому засіданні 18.03.2024 представниця відповідача, покликаючись на вказані вище доводи, просила поновити пропущений строк для подання відзиву.

Розглянувши вказане клопотання відповідача та заслухавши відповідні доводи його представниці, у підготовчому засіданні 18.03.2024 суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до приписів ст. ст. 113, 118, ч.ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на системний аналіз вказаних вище приписів ГПК України, під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата і/чи завершена та або інша стадія судочинства, а з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Як слідує з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0600068078412 від 11.12.2023, яким відповідачу за його офіційно зареєстрованими місцем знаходження направлено ухвалу про відкриття провадження у цій справі, відповідну поштову кореспонденцію вручено адресату 26.10.2023.

Тобто, отримуючи таку поштову кореспонденцію, адресатом проставлено явно невідповідну дату отримання оформленого 11.12.2023 поштового відправлення - 26.10.2023.

Водночас 15.01.2024 представником відповідача до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до змісту якого повідомлено про укладення 12.01.2024 між відповідачем та адвокатом договору про надання правової допомоги у справі №911/3358/23.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що про відкриття провадження у цій справі відповідач був обізнаний не пізніше 12.01.2024, а тому останні день строку для подання відзиву на позов сплив 29.01.2024, тоді як відповідні заперечення із відповідним клопотанням про поновлення пропущеного строку відповідачем подано та заявлено 18.03.2024.

Водночас у підготовчому засіданні 18.03.2024 судом зауважено, що зазначені відповідачем причини пропуску відповідного строку є суб`єктивними, попри це визнано такі причини поважними, поновлено такий строк та прийнято відзив з доданими до нього документами з метою повного та всебічного розгляду цієї справи, а також надання відповідачу права висловити свою позицію по суті спору.

Висновуючи вказане, судом враховано, що поважність причин подання відзиву не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії, тоді як наявність саме об`єктивних причин пропуску відповідно встановленого строку не є кваліфікуючою при реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття доказів.

Також, висновуючи вказане, судом враховано, що:

- обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів;

- усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Поряд з тим, оскільки відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника продовжений може бути тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ПП «Строкова - Агро» про продовження строку для подання відзиву.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання 18.03.2024, у справі №911/3355/23 відклав підготовче засідання на 16.04.2024.

18.03.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні 16.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.03.2024 у справі №911/3355/23 задовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив підготовче засідання, призначене на 16.04.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

01.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП "Укрпродсоя" надійшла відповідь на відзив, згідно прохальної частини якої позивач просив поновити строк для подання такої заяви з огляду об`єктивних та незалежних від позивача причин пропуску цього строку - подання відповідачем відзиву з порушенням строків, а також з метою створення сторонам рівних процесуальних умов.

У підготовчому засіданні 16.04.2024 судом прийнято до розгляду відповідь на відзив, позаяк строків для подання такої заяви встановлено не було.

Водночас заява позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив задоволенню не підлягає, оскільки початок та перебіг такого процесуального строку пов`язаний із обставинами його встановлення, а тому, з урахуванням відсутності таких обставин, станом на дату подання позивачем відповіді на відзив відповідний строк не сплив.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.04.2024 у справі №911/3358/23 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.05.2024.

17.04.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні 21.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.04.2024 у справі №911/3355/2 задовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив судове засідання, призначене на 21.05.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

У судовому засіданні 21.05.2024 судом наголошено на тому, що відповідач має надати для огляду електронні листи та носії інформації з програми «MEDoc»

Господарський суд Київської області ухвалою від 21.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 21.05.2024, у справі №911/3358/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 11.06.2024.

21.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні 11.06.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.05.2024 у справі №911/3355/23 задовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та постановив судове засідання у справі №911/3358/23, призначене на 11.06.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

11.06.2024 на електрону адресу Господарського суду Київської області від ПП «Строкова-Агро» надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 11.06.2024 у справі №911/3355/23 залишив без розгляду заяву ПП «Строкова-Агро» про відкладення розгляду справи, зобов`язав відповідача надати для огляду в судовому засіданні електронні листи та носії інформації з програми "MEDoc" для з`ясування дійсності первинних операцій та відображення їх в системі, а також оголосив перерву у судовому засіданні до 02.07.2024

12.06.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні 02.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.06.2024 у справі №911/3355/23 задовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та постановив судове засідання у справі №911/3358/23, призначене на 02.07.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

02.07.2024 з 16:29 до 17:08 у місті Києві оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу міста, а тому засідання з розгляду вказаної справи не відбулось, оскільки згідно розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» з урахуванням Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», зі змінами та доповненнями, ст. 30 Кодексу цивільного захисту України, керуючись ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

З огляду на вказане Господарський суд Київської області ухвалою від 02.07.2024 у справі №911/3355/23 призначив судове засідання на 30.07.2024.

03.07.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні 30.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.07.2024 у справі №911/3355/2 задовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та постановив судове засідання у справі №911/3358/23, призначене на 30.07.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.07.2024 у справі №911/3358/23 зобов`язав відповідача надати для огляду в судовому засіданні оригінал товарно-транспортної накладної №0086 від 09.11.2020, а також оголосив перерву у судовому засіданні до 27.08.2024.

31.07.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.08.2024 у справі №911/3355/2з адовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та постановив судове засідання у справі №911/3358/23, призначене на 27.08.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

27.08.20224 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про намір подати докази понесення судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 27.08.2024, у справі №911/3358/23 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.09.2024.

28.08.20224 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ПП «Укпродсоя» надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 28.08.2024 у справі №911/3355/23 задовольнив заяву ПП «Укпродсоя» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та постановив судове засідання у справі №911/3358/23, призначене на 10.09.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

У судовому засіданні 10.09.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

06.11.2020 платіжним дорученням №65 ПП "Укрпродсоя" перераховано на рахунок ПП "Строкова-Агро" 350 000,00 грн з призначенням платежу «часткова оплата за сою згідно рахунку №45 від 19.11.2020», яке (призначення) надалі змінено на «часткова оплата за сою згідно рахунку №45 від 19.10.2020» на підставі взаємно адресованих позивачем та АТ «ОТП Банк» листів, відповідно, вих. №2 від 24.11.2020 та вих. №К00-01-3/202 від 26.11.2020.

До позовної заяви додано копії платіжного доручення №65 від 06.11.2020, рахунку-фактури №45 від 19.10.2020 на суму 1 248 000,00 грн, а також копії вказаних листів щодо уточнення призначення платежу за платіжним дорученням №65 від 06.11.2020.

В розрізі вказаних обставин позивач зазначив, що виставлення відповідачем рахунку №45 від 19.10.2020 мало місце за результатами попередніх перемовин і усної домовленості щодо поставки сільськогосподарської продукції - сої, тоді як означений рахунок на оплату надійшов в електронній формі на електронну пошту позивача - kvitka7007@ukr.net, попри те надати докази на підтвердження таких обставин позивач не має змоги, оскільки електронний лист у поштовій скринці позивача не зберігся зі спливом часу.

За доводами позивача будь-які інші рахунки ані в паперовій, ані в електронній формі позивачу не надходили, відтак, провівши часткову оплату сої на суму 350 000,00 грн згідно виставленого відповідачем рахунку, позивач вважає, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки товару, умови якого в частині здійснення поставки товару відповідач не виконав.

Додатковим підтвердженням обставин виникнення між сторонами відповідних договірних відносин позивач вважає складення та реєстрацію відповідачем у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2 від 06.11.2020 на суму здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 350 000,00 грн.

До позовної заяви додано копію складеної ПП "Строкова-Агро" податкової накладної №2 від 06.11.2020 з відмітками про її отримання органом податкової служби та про відправку одержувачу з ідентифікаційним кодом 42280972.

Як зауважив позивач, з огляду вказаного він направив відповідачу вимогу №01-12/1 від 01.12.2020 щодо поставки товару або повернення коштів, на яку листом №55 від 09.12.2020 відповідач повідомив про:

- відсутність інформації щодо виставлення позивачу рахунку №45 від 19.10.2020 на суму 1 248 000,00 грн за 80 тон сої, оскільки позивачу було виставлено рахунок №45 від 05.11.2020 на загальну суму 1 127 000,28 грн за 70 тон сої та, надалі, поставлено такий товар у кількості 21760 кг шляхом його здачі згідно товарно-транспортної накладної №0086 від 09.11.2020 автомобільному перевізнику - ФОП Коломієць М.Є., автомобіль DAF НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 ;

- надіслання позивачем на електронну пошту відповідача даних автомобіля та водія, який повинен отримати товар.

На підтвердження вказаного до позовної заяви ПП "Укрпродсоя" додано копію листа ПП "Строкова-Агро" №55 від 09.12.2020 та, надалі усуваючи недоліки позовної заяви, позивачем надано копії доданих до відповідного листа товарно-транспортної накладної №0086 від 09.11.2020 та роздруківки з електронної почти відповідача, сприйнятих позивачем як таких, що мають недостовірний зміст та сумнівне походження.

Так, стосовно сумнівності викладених відповідачем у листі №55 від 09.12.2020 обставин та доданих до цього листа не засвідчених відповідачем товарно-транспортної накладної №0086 від 09.11.2020 і роздруківки з електронної почти відповідача, позивач зазначив, що будь-яких осіб на отримання товару від відповідача не уповноважував, як і не направляв відповідачу ані вказаного ним електронного листа, ані будь-якого іншого листа з даними автомобіля та водія для отримання товару.

Додатково до вказаного позивач зауважив, що:

- вказана у роздруківці адреса електронної пошти «zernova7@meta.ua» не належить ПП "Укрпродсоя", оскільки адресою електронної пошти підприємства є «kvitka7007@ukr.net», яка також підтверджується інформацією з ЄДР;

- із наданої відповідачем роздруківки з електронної пошти вбачається, що лист, зі змісту якого не вбачається його належність позивачу, був надісланий у поза робочий час - 08.11.2020 (неділя) о 22:17.

До того ж, за доводами позивача, між ним та ФОП Коломієць М.Є. та/або вказаним у товарно-транспортній накладній №0086 від 09.11.2020 водієм жодних правовідносин не існує, а у самій товарно-транспортній накладній відсутній підпис уповноваженої особи позивача та вказано пункт розвантаження, який відношення до позивача не має.

З огляду на вказані обставини, заперечуючи викладені відповідачем у листі №55 від 09.12.2020 доводи про поставку товару як такі, що не відповідають дійсності, позивач зазначив про втрату інтересу до поставки оплаченого на 350 000,00 грн товару, внаслідок чого звернувся до відповідача з претензією №09-03/1 від 09.03.2021 про повернення коштів.

Втім, як зауважив позивач, на вказану претензію відповідач не відреагував і коштів не повернув, що і стало причиною звернення до суду із відповідним позовом про стягнення з ПП "Строкова-Агро" 350 000,00 гривень заборгованості за непоставлений товар.

В підтвердження обставин звернення до відповідача з претензією №09-03/1 від 09.03.2021 та неповернення відповідачем 350 000,00 гривень позивачем надано копії вказаної претензії разом з описом вкладення і фіскальними чеками органу поштового зв`язку та рекомендованим повідомленням про вручення, а також копію банківської виписки за період з 01.11.2020 по 24.11.2023.

Також до позовної заяви долучено копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 3711 за 01.11.2020-30.10.2023 та картки рахунку 3711 за листопад 2020 р. - вересень 2023 р.

Не погодившись із вказаними вище доводами та вимогою позивача, ПП "Строкова-Агро" зауважило, що до нього 02-03 листопада 2020 року засобами телефонного зв`язку звернулася особа, яка відрекомендувалась як менеджер по закупкам ПП "Укрпродсоя" та повідомила про готовність придбати 70 тонн сої, за наслідками чого вказана особа з електронної пошти - zernova7@meta.ua, надіслала листа з проханням надати установчі документи та банківські реквізити ПП "Строкова-Агро".

Надалі, як зауважив відповідач, на відповідну адресу електронної пошти ним було надіслано запитувані документи та рахунок №45 від 05.11.2020 на оплату 70 тонн сої загальною вартістю 1 127 000,28 грн.

Покликаючись на вказані обставини, відповідач зауважив, що між ним та позивачем склались договірні відносини щодо поставки сої саме 05.11.2020, а вже 06.11.2020 позивачем здійснено часткову оплату товару на суму 350 000,00 грн та надіслано на електронну пошту листа з даними автомобіля та водія для отримання товару.

В підтвердження вказаних обставин відповідач долучив до відзиву копії роздруківок з електронної пошти з доменним ім`ям «meta.ua», пропри те, вказавши у відзиві про надання копії рахунку №45 від 05.11.2020, відповідного документу не долучив до матеріалів справи.

Поряд з тим, з огляду на вказані вище обставини, відповідач відхилив як такі, що не відповідають дійсності, доводи позивача про виставлення йому рахунку на оплату №45 від 19.10.2020 та виникнення договірних відносин у жовтні 2020 року.

До того ж, як зауважив відповідач, в одному з надісланих електронною поштою листів позивач просив зареєструвати податкову накладну на сою від 19.10.2020, тобто до моменту виникнення договірних відносин, і таке прохання відповідачем було відхилено.

Надалі, за доводами відповідача, ним поставлено позивачу сою на суму 350 336,08 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №0086 від 09.11.2020, копію якої відповідач долучив до відзиву та оригінал якої судом оглянуто у засідання 27.08.2024.

Також до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копії складених ним податкової накладної №2 від 06.11.2020 на суму 350 000,00 грн та №4 від 09.11.2020 на суму 336,08 грн.

З урахуванням наведеного, посилаючись на приписи ст. 662 та ч.ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України, відповідач зауважив на належному виконанні власних обов`язків щодо поставки позивачу товару за договором від 05.11.2020, зокрема шляхом передачі його погодженому в електронній переписці перевізнику - ФОП Коломієць М.Є., автомобіль DAF НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .

Як зауважив відповідач, після звернення представника позивача засобами телефонного зв`язку 10.11.2020 до директора ПП "Строкова-Агро" з метою дізнатись дату поставки товару, останнім повідомлено про поставку товару та, з огляду на заперечення позивача щодо такої поставки, подано до поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Натомість, згідно доводів відповідача, позивач, як потерпіла сторона, до поліції не звертався та не вчиняв жодних дій щодо витребування товару від незаконних володільців, що для відповідача є не зрозумілим, як і звернення позивача до суду із відповідним позовом фактично через три роки.

З огляду вказаного відповідач просить відмовити у задоволенні вимог ПП "Укрпродсоя" повністю.

Мотивуючи заперечення на викладені вище доводи ПП "Строкова-Агро", у відповіді на відзив ПП "Укрпродсоя" зазначило, що вказане відповідачем жодним чином не спростовує обставин непоставки товару позивачу та, власне, суті і характеру спірних правовідносин між сторонами, як і не спростовують доводи відповідача того, що позивач не отримував товар за ТТН №0086 від 09.11.2020 та не має жодного відношення до адреси електронної пошти «zernova7@meta.ua» і жодних листів з цієї пошти, як і з власної, у тому числі і з даними автомобіля та водія для отримання товару, не надсилав.

В підтвердження належності позивачу єдиної та незмінної адреси електронної пошти - «kvitka7007@ukr.net», до відповіді на відзив додано витяги з ЄДР станом на 03.11.2020 та 05.01.2024.

В розрізі таких заперечень позивач зазначив, що надана відповідачем ТТН №0086 від 09.11.2020 не відповідає вимогам законодавства щодо складення первинно-облікових документів на здійснення господарської операції, а тому відповідачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження обставин отримання позивачем оплаченого ним товару.

До того ж, вказуючи на доказову неспроможність ТТН №0086 від 09.11.2020 та наведених у ній відомостей, зокрема і місця відвантаження товару, позивач зазначив, що його виробнича діяльність здійснюється на виробничих потужностях за адресою: Кіровоградська обл., м. Знам`янка, вул. Дмитрівська, 86, а тому товар, у разі його поставки, мав би бути доставлений до м. Знам`янка, а не до м. Бородянка, як зазначено у згаданій ТТН.

На підтвердження таких доводів та обставин до відповіді на відзив позивачем додано копії: повідомлення про об`єкти оподаткування, через які проводиться діяльність з квитанцією фіскальної служби про прийняття повідомлення; звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції у 2020 році з квитанцією Державної служби статистики України про прийняття звіту; договору оренди приміщення №27/8 від 12.11.2018 з актом приймання-передачі приміщення; договору оренди обладнання №01/12-18 від 12.11.2018 з з актом приймання-передачі обладнання.

За доводами позивача, надані відповідачем податкові накладні також не свідчать про виконання обов`язку з поставки товару та отримання його позивачем, оскільки податкова накладна №2 від 06.11.2020 була складена за правилом першої події - здійсненої попередньої оплати, та на підставі такої накладної позивач набув податковий кредит на суму 58 333,33 грн, тоді як за податковою накладною №4 від 09.11.2020 на суму 336,08 грн податковий кредит на суму 56,01 грн не обліковується.

Також, на переконання позивача, він не мав звертатись до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо товару, який фактично йому поставлено не було, тоді як жодних доказів на підтвердження власного звернення до поліції відповідач не надав.

За таких обставин, покликаючись на статтю 527 ЦК України, що унормовує виконання зобов`язань належними сторонами, позивач зауважив на тому, що саме відповідач діяв нерозумно та необачно, оскільки мав пересвідчитись у належності кредитора і отримувача товару здійснюючи його відвантаження.

Отже, позивач вважає, що відповідач не спростував підстав для стягнення з нього суми попередньої оплати, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Під час розгляду справи по суті, у судових засіданнях 30.07.2024 та 27.08.2024 за результатами огляду на персональному комп`ютері відповідача оригіналів електронних листів в мережі інтернет з доменним ім`ям «meta.ua» та з програми "MEDoc", а також оригінала ТТН №0086 від 09.11.2020 судом з`ясовано у представників сторін, що кабінет відповідача у системі "MEDoc" стосовно зареєстрованих податкових накладних №2 від 06.11.2020 на суму 350 000,00 грн та №4 від 09.11.2020 на суму 336,08 грн містить відомості «документ доставлено контрагенту - ПП "Укрпродсоя"», тоді як:

- за доводами представника відповідача - у разі ненадання контрагентом у системі "MEDoc" зауважень щодо отриманих документів, вважається, що ці документи прийнято;

- за доводами представника позивача - система "MEDoc" передбачає, що шляхом накладення електронного цифрового підпису контрагент підтверджує прийняття і погодження надісланих йому документів, тоді як ПП "Укрпродсоя" не підтверджувало надіслані відповідачем через систему "MEDoc" податкові накладні шляхом їх отримання/погодження із застосуванням ЕЦП.

Також на запитання суду та представника ПП "Укрпродсоя" представниця відповідача додатково пояснила, що:

- рахунок на доплату 336,08 грн надіслано позивачу лише на електронну пошту «zernova7@meta.ua» і вказана сума обліковується у відповідача як борг позивача, тобто доплату здійснено не було;

- будь-які інші господарські операції, пов`язані з адресою електронної пошти «zernova7@meta.ua», відповідачем не проводились;

- за словами бухгалтера підприємства саме ним складалась ТТН на місці завантаження, по приїзду водія, та до такого документу було внесено надіслані на електронну пошту відомості про автомобіль і водія;

- результати розгляду заяви за зверненням відповідача до поліції відсутні, оскільки під час такого звернення директору підприємства пояснили, що звертатись до правоохоронних органів має потерпіла особа, якою є позивач;

- інші документи, зокрема первинно-облікові, які б підтверджували передачу товару позивачу відсутні, попри це відповідач не міг помилитися особою, якій належить передати товар, з огляд на те, що жодних інших даних щодо водія та автомобіль, окрім отриманих на електронну пошту, йому не надходило.

Водночас на запитання суду про кількість складених ПП "Строкова-Агро" екземплярів ТТН №0086 від 09.11.2020, а також щодо часу та підстав повернення оригіналу цього документу саме відповідачу представниця відповідача повідомила про неготовність дати на них відповіді.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174 та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції від 16.10.2020) унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поряд з тим норми Цивільного кодексу України, кореспондуючи наведеним вище приписам, передбачають таке.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.10.2020) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 11, ст. 207 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Приписами ч. 1 ст. 639, ч. 1 ст. 641, ч.ч. 1, 2 ст. 642, ст. 646 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

У відповідності до ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662, ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами статей 73, 74, 76, 78, 86 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як:

- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами.

З наявних в матеріалах справи копій платіжного доручення №65 від 06.11.2020, листа ПП "Укрпродсоя" вих. №2 від 24.11.2020 та листа АТ «ОТП Банк» вих. №К00-01-3/202 від 26.11.2020 слідує, що на рахунок відповідача - UA143006140000026006004955001, позивачем сплачено грошові кошти у сумі 350 000,00 грн з призначенням платежу «часткова оплата за сою згідно рахунку №45 від 19.11.2020» та, надалі, повідомлено банк і уточнено, що призначенням такого платежу є «часткова оплата за сою згідно рахунку №45 від 19.10.2020».

Водночас, як слідує зі змісту доданої до позову копії рахунку №45 від 19.10.2020, як такої, що наявна у володінні позивача та слугувала йому підставою для сплати відповідачу 350 000,00 грн згідно платіжного доручення №65 від 06.11.2020, вказаний документ містить:

- ідентифікуючі відомості ПП "Строкова-Агро" як постачальника, зокрема і номер його банківського рахунку - UA143006140000026006004955001, а також відомості про те, що покупцем є ПП "Укрпродсоя";

- назву товару - соя, його кількість - 80,00 тон, а також ціну за 1 тонну - 13 000,00 грн та загальну вартість товару з ПДВ - 1 248 000,00 грн;

- підпис та печатку ПП "Строкова-Агро" із зазначенням дійсності рахунку до 12.11.2020.

Вказані обставини отримання від позивача 350 000,00 грн у якості часткової оплати товару - сої, під час розгляду цієї справи відповідач не заперечив, як і не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин звернення до позивача, після отримання коштів, із зауваженнями стосовно суми такого платежу та/або його призначення, зокрема помилковості вказаного у ньому рахунку.

З огляду на вказане судом відхиляються як неспроможні доводи відповідача про те, що він не виставляв рахунку №45 від 19.10.2020.

Тобто, із наведених обставин слідує, що виставлений ПП "Строкова-Агро" рахунок №45 від 19.10.2020, як пропозицію передати ідентифікований у такому рахунку за видом, кількістю та ціною товар, позивач акцептував шляхом перерахування 06.11.2020 відповідачу 350 000,00 грн, які останнім прийнято на свій рахунок без зауважень.

Послання ж відповідача на те, що між сторонами спору велись перемовини електронним листуванням та позивачу виставлявся рахунок на оплату №45 від 05.11.2020 з іншими відомостями про кількість та ціну сої шляхом надіслання такого рахунку на електронну пошту «zernova7@meta.ua» судом відхиляються, як неспроможні, з огляду на таке.

Приписами ч. ч. 1, 5 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Частиною 7 статті 82 ГПК України унормовано, що у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Приписами статті 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В розрізі наведених процесуальних приписів суд вважає за необхідне звернутися до усталеної судової практики, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (Провадження № 12-8гс23), у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 та від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, яка зводиться до такого:

- паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

- відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу, відтак вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК України, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст. 79 ГПК України;

- достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному, зокрема презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує;

- повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

До того ж у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (Провадження № 12-8гс23) Велика Палата Верховного Суду вказала, що:

- суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст;

- у таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення;

- відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах;

- якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Так, за результатами огляду у засіданні 30.07.2024 інформаційного ресурсу, що зберігає електронне листування в мережі Інтернет з доменним ім`ям «meta.ua» на портативному персональному комп`ютері, наданому представником відповідача, досліджуючи та оцінюючи зміст відповідного електронного листування, у тому числі на предмет його належності в розрізі обставин виникнення між сторонами спору договірних відносин, судом встановлено, що:

- листування здійснювалось 03.11.2020-05.11.2024, 08.11.2020, 09.11.2020 та 12.11.2020 між такими електронним поштовими скриньками як: «Наша пошта«zernova7@meta.ua»» та «strok-agro@meta.ua», належність якої відповідачу ним же і підтверджено;

- 05.11.2020 на електронну пошту «Наша пошта«zernova7@meta.ua»», як відповідь на лист з таким змістом: «добрий ранок. А податкову зможете зареєструвати на одну з машин від 19.10.2020 року? Чи ви вже реєстр за жовтень закрили?», відповідачем надіслано 2 листи: перший - о 10:10 зі змістом «ми вам ще не відгружали сою. Ви мабуть не тій організації листа відправили.»; другий - об 11:45 без жодного змістового супроводу з прикріпленим до такого листа файлом pdf під назвою «рахунок 45».

Попри вказане суд зауважує, що зміст жодного з таких листів не містить відомостей про назву юридичної особи, з якою відповідач вів комунікацію, як покупцем сої, а також інформації про приналежність ПП "Укрпродсоя" електронної пошти - «Наша пошта«zernova7@meta.ua»», а сам зміст електронного листування викликає у суду розумний сумнів стосовно доводів відповідача про те, що така комунікація велась ним з позивачем.

Зокрема суд звертає увагу, що відповідач направив рахунок у відповідь на лист, який він вважав помилково надісланим йому.

Водночас, з урахуванням заперечень позивача про належність йому електронної пошти «Наша пошта«zernova7@meta.ua»» та водночас наданих витягів з ЄДР станом на 03.11.2020 та 05.01.2024 щодо офіційно зареєстрованої як засіб зв`язку електронної пошти підприємства є «kvitka7007@ukr.net», суд зазначає, що відповідач не надав жодних належних та більш вірогідних доказів на підтвердження обставин належності електронної пошти «Наша пошта«zernova7@meta.ua»» саме ПП "Укрпродсоя".

В розрізі здійсненої вище оцінки електронного листування судом взято до уваги, що доказів на підтвердження обставин ідентифікації електронної пошти «Наша пошта«zernova7@meta.ua»» як належної саме ПП "Укрпродсоя", зокрема зазначення її у будь-якому іншому офіційному листуванні та/або повідомлення саме позивачем відповідної інформації іншими засобами зв`язку відповідачем не надано.

З огляду на вказане вище, у тому числі процесуальні приписи стосовно оцінки доказів, суд висновує, що надані відповідачем копії роздруківок з електронної пошти з доменним ім`ям «meta.ua», як і відповідне електронне листування не свідчить про безпосередній та достовірний зв`язок між зазначеними (наявними) у таких листах відомостями та, власне, обставинами узгодження умов поставки та надіслання рахунку на оплату, у тому числі і рахунку №45 від 05.11.2020, саме позивачу - ПП "Укрпродсоя".

За таких обставин, враховуючи акцептування позивачем пропозиції відповідача шляхом оплати рахунку №45 від 19.10.2020, суд висновує, що між сторонами 06.11.2020 у спрощений спосіб укладено договір поставки (купівлі-продажу) товару, який є підставою виникнення у відповідача обов`язку з передачі позивачу сої, зокрема у кількості, співвідносній вказаній у рахунку №45 від 19.10.2020 ціні та проведеній позивачем оплаті.

Стосовно ж моменту виникнення у відповідача обов`язку передати позивачу сою та, власне, виконання такого обов`язку, судом встановлено таке.

Приписами статей 663 та 664 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечено, що відповідачем отримано лист-вимогу ПП "Укрпродсоя" №01-12/1 від 01.12.2020, згідно якої позивач, посилаючись на проведену згідно платіжного доручення №65 від 06.11.2020 оплату 350 000,00 грн, просив, зокрема, поставити йому невідкладно, але не пізніше семи днів від пред`явлення такої вимоги, визначний у рахунку №45 від 19.10.2020 товар за адресою: Кіровоградська обл., м. Знам`янка, вул. Дмитрівська, 86.

Досліджуючи та оцінюючи зміст вказаного листа, у тому числі на предмет їх належності в розрізі волевиявлення позивача на обрання однозначного варіанта поведінки відповідача у спірних правовідносинах, судом встановлено, що вказаною вимогою позивач визначив як строк поставки товару так і спосіб передачі товару - доставку до м. Знам`янка, вул. Дмитрівська, 86, і така вимога, з урахуванням відсутності інших погоджених умов щодо строку та місця поставки товару, узгоджується з наведеними вище приписами норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що отримана відповідачем вимога №01-12/1 від 01.12.2020 породила для нього обов`язок з передачі позивачу товару, строк якого є таким, що настав не пізніше 16.12.2020, з огляду на відсутність доказів отримання відповідачем вимоги у будь-яку конкретну визначену дату та оформлення відповідачем відповіді на вказану вимогу за №55 від 09.12.2020.

Так, підтверджуючи власні доводи про належне виконання обов`язку з поставки позивачу товару, відповідач надав суду копію товарно-транспортної накладної №0086 від 09.11.2020, оглядаючи оригінал якої та оцінюючи її зміст у засіданні 27.08.2024, судом встановлено, що такий документ містить:

- відомості про: замовника - ПП "Укрпродсоя"; вантажовідправника - ПП "Строкова-Агро"; вантажоодержувача - ПП "Укрпродсоя";

- відомості про автомобільного перевізника та дані автомобілю - ФОП Коломієць М.Є. автомобіль DAF НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 ;

- відомості про вантаж та його кількість, а також пункт розвантаження - 21 760 кг сої, м. Бородянка;

- підпис комірника ПП "Строкова-Агро" та водія ОСОБА_1. у відповідних графах «здав вантажовідправник» та «отримав водій/експедитор».

Однак вказана товарно-транспортна накладна не містить відомостей про отримання товару безпосередньо ПП "Укрпродсоя", як замовником та вантажоодержувачем, оскільки відмітки із зазначенням прізвища та ініціалів особи і її підпису у відповідних графах «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» та «вантажно-розвантажувальні операції» відсутні.

До того ж, ураховуючи заперечення позивача про отримання ним товару від ПП "Строкова-Агро", у тому числі на підставі вказаної ТТН, а також відсутність будь-яких господарських відносин з ФОП Коломієць М.Є. та водієм ОСОБА_1., відповідачем не доведено належним та достовірними доказами обставин наявності господарських відносин між позивачем та/або відповідачем та вказаним у ТТН перевізником.

Так, судом враховано, що відповідач, передаючи товар невстановленим особам, не вчинив жодних дій з перевірки їх правомочності вчиняти від імені ПП "Укрпродсоя" дії з прийняття товару, тоді як вказаного представниця відповідача у судових засіданнях не заперечила.

Посилання ж відповідача на те, що внесені ним до ТТН під час її складання при завантаженні товару дані перевізника, автомобіля та водія є тими даними, які він отримав саме від позивача електронним листом з електронної скриньки «Наша пошта«zernova7@meta.ua»» судом відхиляються з огляду на встановлені вище обставини неналежності електронної пошти «Наша пошта«zernova7@meta.ua»» саме ПП "Укрпродсоя".

В розрізі вказаного судом враховано, що:

- наявні в матеріалах справи паперові копії електронних листів від 08.11.2020 та 09.11.2020, оригінали яких судом оглянуто у засіданні 30.07.2024, не містять жодних відомостей про те, що дані автомобіля надано саме ПП "Укрпродсоя" та/або про те, що замовником послуг з перевезення є позивач, а перевізником є ФОП Коломієць М.Є.;

- направивши 09.11.2020 о 08:24 на електронну пошту «Наша пошта«zernova7@meta.ua»» листа з проханням вказати перевізника та місце розгрузки, відповідач не вказав, з відповідним доказовим підтвердженням, джерела обізнаності стосовно внесених до ТТН даних про те, що перевізником є ФОП Коломієць М.Є., а місцем розвантаження є м. Бородянка.

Ураховуючи подання позивачем доказів на підтвердження розміщення його виробничих потужностей у м. Знам`янка, Кіровоградської області, суд зазначає, що у порівнянні із такими доказами складена відповідачем транспортна накладна та електронне листування не є більш вірогідними доказами на підтвердження обставин передачі товару позивачу, зокрема шляхом його доставлення до місцязнаходження позивача та/або його виробничих потужностей.

Здійснивши оцінку усіх наведених вище документів, зокрема і ТТН №0086 від 09.11.2020, на предмет їх належності та достовірності, суд висновує, що такі документи не свідчать про безпосередній і достовірний зв`язок між зазначеними у них відомостями та, власне, обставинами передачі позивачу сої, у тому числі і у кількості, співвідносній вказаній у рахунку №45 від 19.10.2020 ціні та проведеній позивачем оплаті.

Крім того суд зауважує, що товарно-транспортна накладна відповідно до законодавчих положень є документом, що фіксує не порядок передачі-прийняття товару, а порядок перевезення такого товару загалом, а тому відповідний документ не є первинно-обліковим документом щодо проведеної господарської операції, як виключний доказ передачі товару саме позивачу.

З огляду вказаного суд враховує, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись не тільки первинними документами, а також іншими доказами, попри те ці докази мають переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

З урахуванням наведеного судом оцінено надані відповідачем копії складених ним та направлених позивачу через програму "MEDoc" податкової накладної №2 від 06.11.2020 на суму 350 000,00 грн та №4 від 09.11.2020 на суму 336,08 грн, та встановлено, що податкова накладна №2 від 06.11.2020 на суму 350 000,00 грн складена до моменту оформлення ТТН №0086 від 09.11.2020, тобто така накладна складена за результатами отриманого платежу, а не здійсненої поставки товару.

Водночас транспортна накладна №0086 від 09.11.2020 не містить відомостей про ціну однієї тони товару та загальну вартість навантаженого товару, відтак складена відповідачем податкова накладна №4 від 09.11.2020 на суму 336,08 грн не свідчить про безпосередній зв`язок між внесеними до неї відомостями та проведенням господарської операції з постачання товару, у тому числі і передачі позивачу такого товару вартістю 336,08 грн (як оцінена відповідачем різниця між сплаченими коштами та завантаженою кількістю товару згідно ТТН №0086 від 09.11.2020).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що надіслання відповідачем через програму "MEDoc" податкових накладних позивачу не свідчить про їх безумовне прийняття та погодження останнім, позаяк функціонал такої програми передбачає окремі дії як щодо отримання повідомлень, так і щодо їх узгодження.

До того ж позивачем до позову долучено копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 3711 за 01.11.2020-30.10.2023 та картки рахунку 3711 за листопад 2020 р. - вересень 2023 р., у змісті яких відображено лише операцію по дебету - списання 06.11.2020 з банківського рахунку позивача 350 000,00 грн на користь ПП "Строкова-Агро", тоді як зустрічна господарська операція з поставки товару по кредиту у відповідних документах не обліковується.

Отже, суд висновує, що вказані вище податкові накладні, як і відображення у податкових зобов`язаннях відповідача та його бухгалтерському обліку відповідних даних, жодним чином не свідчить про те, що відповідач виконав свій договірний обов`язок та передав позивачу сою, у тому числі і у кількості, співвідносній вказаній у рахунку №45 від 19.10.2020 ціні та проведеній позивачем оплаті.

Підсумовуючи все наведене, суд приходить до висновку, що надані відповідачем докази, з огляду на процесуальні приписи та передбачені ними принципи доказування, формують у суду розумний сумнів стосовно відповідних обставин, про які стверджує відповідач, та не приймаються судом як належні і достовірні на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання у розмінні статей 663 та 664 ЦК України та передачі позивачу сої у будь-якій кількості, ані на оплачені 350 000,00 грн, ані на суму 350 336,08 грн.

В розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що:

- принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;

- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.

Крім того, з`ясовуючи обставини та здійснюючи їх перевірку наданим доказами, судом враховано, що передбачений процесуальними нормами принцип «вірогідність доказів», який можливий до застосування тоді, коли докази подають обидві сторони і суд співвідносить між собою докази обох сторін, попри те первинно неналежні та недостовірні докази не можуть оцінюватись за відповідним принципом.

Решта доводів відповідача про вчинення кримінального правопорушення та/або його нерозуміння того, кому він мав відвантажувати товар згідно ТТН №0086 від 09.11.2020, судом відхиляються як суб`єктивні та доказово непідтвердженні.

В розрізі вказаного слід також зауважати, що:

- у розумінні приписів ч. 6 ст. 75 ГПК України, зокрема, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений такий вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою;

- господарський суд не є тим судом, до повноважень якого, в межах предмету та підстав позову у зазначеній справі, віднесено питання дослідження та встановлення обставин, що можуть бути підставами для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

За таких обставин суд висновує про відсутність обставин виконання відповідачем власних договірних обов`язків з поставки і передачі позивачу товару - сої, у тому числі і у кількості, співвідносній вказаній у рахунку №45 від 19.10.2020 ціні та проведеній позивачем оплаті.

Судом враховано, що вимога позивача поставити увесь об`єм товару не спростовує обов`язку відповідача виконати таку поставку принаймні у кількості сої, співвідносній вказаній у рахунку №45 від 19.10.2020 ціні та проведеній позивачем оплаті, як і не нівелює такого обов`язку надіслана ним на вимогу позивача №10-12/1 від 01.11.2020 відповідь №55 від 09.12.2020, зміст якої містить доводи, тотожні усім вище викладеним та оціненим судом обставинам.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частинами 3, 6 ст. 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю та у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця або вимагати повернення суми попередньої оплати, і така можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Волевиявлення ж стосовно обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця.

Звідси, оскільки законом не визначено форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може виразити свою волю та здійснити право вимоги будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зі змісту наявної в матеріалах справи претензії ПП "Укрпродсоя" №09-03/1 від 09.03.2021 та доказів її надіслання і отримання ПП "Строкова-Агро" 24.03.2021 слідує, що позивачем зазначено про відсутність потреби у поставці товару та сформульовано вимогу про повернення 350 000,00 грн на рахунок позивача.

Відповідачем не заперечено обставин отримання наведеної вимоги позивача та її невиконання, а тому вказане дає суду підстави для висновку про наявність достатніх умовою для застосування частини другої статті 693 ЦК України та трансформації обов`язку відповідача з поставки товару у обов`язок з повернення попередньо оплачених коштів.

Отже, суд доходить висновку, що неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару породжує для ПП "Строкова-Агро" обов`язок по поверненню позивачу сплачених ним коштів у сумі 350000,00 грн і вказаний грошовий обов`язок є таким, що настав з моменту отримання відповідачем вимоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, оскільки відповідач порушив взяте на себе зобов`язання по поставці товару та станом на дату прийняття відповідного рішення суми попередньої оплати позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 350 000,00 грн заборгованості за непоставлений товар підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Висновуючи вказане та оцінюючи наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, в розрізі доводів відповідача про звернення позивача до суду із відповідним позовом фактично через три роки, судом враховано, що:

- процесуальна поведінка сторони має бути однозначною та такою, яка б не змушувала тлумачити її дії з подвійним змістом, а тому саме лише нерозуміння відповідачем обставин щодо часу звернення позивача до суду із цим позовом не є тією достатньою процесуальною поведінкою, яка могла бути оцінена судом як заявлення про сплив строків позовної давності;

- Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.";

- Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України запроваджено карантин, який було неодноразово продовжено відповідними постановами Кабінету Міністрів України та станом на момент виникнення спірних правовідносин, не припинено.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Строкова-Агро"" (08441, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, село Строкова, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 1, ідентифікаційний код 33488372) на користь Приватного підприємства "Укрпродсоя" (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА, будинок 1А, кімната 416, ідентифікаційний код 42280972) 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. заборгованості та 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.11.2024.

Суддя В.А. Ярема