Ухвала

від 22.11.2024 по справі 917/2038/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000,

адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607,

тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

22.11.2024 Справа № 917/2038/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши заяву Приватного підприємства "Карсад І" від 20.11.2024 про забезпечення позову по справі № 917/2038/24

за позовною заявою Приватного підприємства "Карсад І", вул. Степна, буд. 1, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751; код ЄДРПОУ 36422178

до Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 24388285

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2024 до Господарського суду Полтавської області від Приватного підприємства "Карсад І" надійшла позовна заява до Полтавської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення. Одночасно з поданням позовної заяви Приватним підприємством "Карсад І" подано заяву про забезпечення позову (вх. № 15756).

У вказаній заяві заявник просить вжити заходи по забезпеченню позову:

- шляхом зупинення дії рішення шістдесятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 08.11.2024, прийнятого за результатом розгляду питання № 19 «Про питання господарського відання», яким вирішено закріпити в установленому законодавством порядку на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Полтава сервіс» Полтавської міської ради об`єкти у місті Полтаві, розташовані на земельних ділянках комунальної власності, що перебувають в постійному користуванні підприємства за адресами: вул. Героїв України, 2; вул. Шосе Київське, 60а; вул. Джохара Дудаєва, 7а; вул. Джохара Дудаєва, 2в; вул. Великотирновська, 19а;

- шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваження щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з реєстрацією права господарського відання Комунального підприємства «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради на об`єкти розташовані на земельних ділянках комунальної власності за адресами: вул. Героїв України, 2; вул. Шосе Київське, 60а; вул. Джохара Дудаєва, 7а; вул. Джохара Дудаєва, 2в; вул. Великотирновська, 19а;

- шляхом встановлення заборони Комунальному підприємству «Полтава-Сервіс» та Полтавській міській раді вчиняти будь які-дії, спрямовані на псування, знищення, демонтаж, переміщення, передання третім особам об`єктів, розташованих на земельних ділянках комунальної власності за адресами: вул. Героїв України, 2; вул. Шосе Київське, 60а; вул. Джохара Дудаєва, 7а; вул. Джохара Дудаєва, 2в; вул. Великотирновська, 19а.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що на вказаних земельних ділянках, які перебувають у комунальній власності, розташовані об`єкти (комплекс споруд), які належать позивачу та створені/придбані ним за власні кошти, що унеможливлює віднесення їх до комунальної власності, та на відсутність у відповідача правових підстав розпоряджатися вказаним майном.

При вирішенні заяви судом враховується наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову немайнового характеру на перший план виходить дослідження того, чи є достатньо обґрунтованим припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Самі лише твердження про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві висуваються вимоги про визнання протиправним та скасування рішення шістдесятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання «Про питання господарського відання» від 08.11.2024, прийнятого за результатом розгляду питання № 19 «Про питання господарського відання», яким вирішено закріпити в установленому законодавством порядку на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Полтава сервіс» Полтавської міської ради об`єкти у місті Полтаві, розташовані на земельних ділянках комунальної власності, що перебувають в постійному користуванні підприємства, за адресами: вул. Героїв України, 2; вул. Шосе Київське, 60а; АДРЕСА_1 ; вул. Джохара Дудаєва, 2в; вул. Великотирновська, 19а.

Суд зазначає, що вимоги позивача щодо вжиття заходів по забезпеченню позову носять неконкретизований характер, оскільки заявником не визначені індивідуальні ознаки об`єктів, щодо яких він просить вчинити заходи забезпечення позову. Крім цього, у заяві про забезпечення позову відсутнє посилання на докази, які свідчать про фактичну наявність на земельних ділянках належного позивачу нерухомого майна, право власності на яке виникло у позивача в порядку, визначеному ч. 2 ст. 331 ЦК України.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання позивачем доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (на цьому акцентує увагу Верховний Суд у постановах від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17 і ін.).

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За таких обставин, заявником не доведено, що заходи забезпечення позову, які він просить застосувати, пов`язані з предметом спору щодо майнових прав на певне майно.

Одночасно судом звертається увага, що в обґрунтування поданої заяви заявник посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 17.12.2019 у справі № 925/657/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.236 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

Предметом розгляду по справі № 925/657/19 були правовідносини, що виникли з підстав користування позивачем земельною ділянкою на праві постійного користування.

Оскільки заявник не посилається на наявність у нього права користування земельними ділянками, висновки Верховного Суду у Складі Касаційного господарського суду, на які посилається позивач, не можуть бути враховані судом, оскільки вони зроблені стосовно правовідносин, які базуються на інших фактичних обставинах, отже не є подібними до правовідносин, з яких виник спір по даній справі.

Таким чином, судом відхиляється як необґрунтоване посилання позивача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у Складі Касаційного господарського суду від 17.12.2019 по справі № 925/657/19.

Оскільки заявником не доведено, що заходи забезпечення позову, які він просить застосувати, пов`язані з предметом спору щодо майнових прав на певне майно, суд вважає, що зазначені заявником заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства.

За наведених обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 139, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Карсад І" в задоволенні заяви від 20.11.2024 про забезпечення позову у справі № 917/2038/24.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ч. 8 ст. 140, ст.ст. 235, 255-256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяІ.І. Пушко