Ухвала

від 22.11.2024 по справі 922/2689/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

22 листопада 2024 року м. ХарківСправа № 922/2689/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

розглянувши заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вх. № 29227 від 20 листопада 2024 року) про забезпечення позову у справі

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміл Азад огли Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави

до відповідачів:

першого відповідача Харківська міська рада, місто Харків,

другого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків,

третього відповідача фізичної особи підприємця Оганесян Артура Альбертовича, місто Харків,

про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження перебуває справа № 922/2689/24 за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміл Азад огли Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до відповідачів: Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи підприємця Оганесян Артура Альбертовича, про визнання незаконним та скасування п. 24 додатку до рішення 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 25.04.2012 року № 713/12, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.11.2012 року № 4927-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи підприємця Оганесян Артуром Альбертовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 3424 та зобов`язати фізичну особи підприємця Оганесян Артура Альбертовича повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об"єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 12218963101 нежитлове приміщення підвальної частини № 2 площею 67,7 кв. м. та 50/100 частки спільного користування приміщення № 1 площею 10,3 кв. м., загальною площею 78 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, пр. Правди (пр. Незалежності), 5, літ «Б-5».

В порядку статті 136 Господарського процесуального кодексу України, прокурором під час розгляду справи по суті, надано заяву про забезпечення позову (вх. № 29227 від 20 листопада 2024 року року) в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 12218963101 (номер запису про право власності 192977, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 507834 від 21.02.2013 18:20:14, Мельніченко Олена Євгенівна, Харківське міське управління юстиції, Харківська), а саме: нежитлове приміщення підвальної частини № 2 площею 67,7 кв.м, та 50/100 ч. місця спільного користування приміщення № І площею 10,3 кв.м, в житловому будинку літ.Б-5 загальною площею 78,0 кв.м. за адресою: м. Харків, проспект Правди (проспект Незалежності), будинок 5, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.

Відповідно до частини 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а відтак і існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін, що зумовлює розгляд заяви про забезпечення позову без виклику учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь прокурора та позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, у відповідності до пунктів 1, 2, 4 накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

З огляду на викладене, заявлений прокурором вид заходів забезпечення позову як арешт та заборона вчинення реєстраційних дій, передбачений нормами чинного законодавства, та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Предметом даного позову становить визнання незаконним та скасування п. 24 додатку до рішення 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 25.04.2012 року № 713/12, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.11.2012 року № 4927-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи підприємця Оганесян Артуром Альбертовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 3424 та зобов`язати фізичну особи підприємця Оганесян Артура Альбертовича повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об"єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 12218963101 нежитлове приміщення підвальної частини № 2 площею 67,7 кв. м. та 50/100 частки спільного користування приміщення № 1 площею 10,3 кв. м., загальною площею 78 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, пр. Правди (пр. Незалежності), 5, літ «Б-5».

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року по справі № 910/1040/18 викладена правова позиція, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе прокурор (позивач) їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, на підтвердження застосування заходів забезпечення позову в даному позові, суду має бути надане підтвердження (достатньо обґрунтоване), що майно, яке є у третього відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також докази того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав. Більш за те, забезпечення позову має бути максимально обґрунтованим, тобто прокурор, як заявник, повинен аргументувати, чому саме невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заходи забезпечення позову, які просить вжити прокурор, це накласти арешт на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 12218963101 (номер запису про право власності 192977, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 507834 від 21.02.2013 18:20:14, Мельніченко Олена Євгенівна, Харківське міське управління юстиції, Харківська), а саме: нежитлове приміщення підвальної частини № 2 площею 67,7 кв.м, та 50/100 ч. місця спільного користування приміщення № І площею 10,3 кв.м, в житловому будинку літ.Б-5 загальною площею 78,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.

Зі змісту заяви прокурора вбачається, що прокурор припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав наявності у третього відповідача як власника спірного об`єкта нерухомого майна, реальної можливості на розпорядження цим нерухомим майном, а саме здійснити його відчуження, поділ, що у подальшому призведе до зміни власника або самого об`єкту позову та може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 та Касаційного Господарського Суду від 25 вересня 2020 року у справі №921/40/20).

Відповідно, підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є не тільки запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, але й забезпечення можливості ефективного та реального поновлення порушеного права.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2020 року по справі № 753/22860/17, невжиття власником об`єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об`єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником, можливості вільно розпорядитись об`єктом нерухомості, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Так, в даному випадку заходи забезпечення позову мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. При цьому у даній справі сам факт наявності права власності на спірне нерухоме майно (з реєстраційним номером 12218963101 (номер запису про право власності 192977, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 507834 від 21.02.2013 року 18:20:14, Мельніченко Олена Євгенівна, Харківське міське управління юстиції, Харківська) вже свідчить про реальну можливість власника (третього відповідача) вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.

При цьому, у пунктах 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов`язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права третього відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22).

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що з огляду на сам факт реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна цілком очевидним є те, що третій відповідач, як власник спірного об`єкту нерухомості може у будь-який момент розпорядитись ним на власний розсуд, зокрема здійснити відчуження цього об`єкта або його поділ тощо, що може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення судом позову. У такому випадку поновлення інтересів держави потребуватиме нового звернення до суду за захистом порушеного права територіальної громади.

Суд погоджується, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій відносно спірного нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача/прокурора (у разі задоволення позову), за захистом яких прокурор звертається до суду. Обраний захід забезпечення позову у вигляді арешту та забороні вчиняти реєстраційні дії спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника і забезпечить збалансованість інтересів сторін.

Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати належним, адекватним та співмірним з заявленими вимогами.

Виходячи із пов`язаності заходу забезпечення позову з його предметом, а також з тим, що в суду є всі підстави вважати, що невжиття даного заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, суд доходить висновку, що вимоги прокурора в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 12218963101 (номер запису про право власності 192977, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 507834 від 21 лютого 2013 року 18:20:14, Мельніченко Олена Євгенівна, Харківське міське управління юстиції, Харківська), а саме: нежитлове приміщення підвальної частини № 2 площею 67,7 кв.м, та 50/100 ч. місця спільного користування приміщення № І площею 10,3 кв.м, в житловому будинку літ.Б-5 загальною площею 78,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вжиття такого заходу забезпечення не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

До того ж в даному випадку немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав третього відповідача, оскільки спірне нерухоме майно залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість нею розпоряджатися обмежується на певний час.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову у вигляді встановлення вищенаведених заборон.

Разом з тим господарський суд зазначає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі третього відповідача, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову як встановлення арешту та заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дії щодо спірного об`єкту нерухомості не є перешкодою у здійсненні відповідачем господарської діяльності, також не обумовлюють настання для третього відповідача негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від вжиття судом таких заходів забезпечення позову.

До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Згідно з частин 5, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків у учасників даної справи (третього відповідача) у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вх. № 29227 від 20 листопада 2024 року) про забезпечення позову - задовольнити.

2. Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 12218963101 (номер запису про право власності 192977, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 507834 від 21 лютого 2013 року 18:20:14, Мельніченко Олена Євгенівна, Харківське міське управління юстиції, Харківська), а саме: нежитлове приміщення підвальної частини № 2 площею 67,7 кв.м, та 50/100 ч. місця спільного користування приміщення № І площею 10,3 кв.м, в житловому будинку літ.Б-5 загальною площею 78,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.

Стягувачем за цією ухвалою є: Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (61072, місто Харків, вулиця Вартових Неба (колишня назва Тобольська, будинок 55-а).

Боржником за цією ухвалою є: фізична особа підприємець Оганесян Артур Альбертович ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ).

Ухвалу дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 22 листопада 2024 року.

СуддяВ.С. Юрченко