Ухвала

від 22.11.2024 по справі 523/16931/18

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 523/16931/18

провадження № 1-в/610/161/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області клопотання про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку засудженого ОСОБА_3 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, без місця реєстрації, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

Засудженого 30.09.2020 Суворовським районним судом м.Одеси за ст.395, ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі,

який відбуває покарання у Державній установі "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)",

початок строку: 23.11.2018, кінець строку: 23.11.2024,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2024 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 , який відбуває покарання у ДУ "ПВК (№17)" про вирішення питання щодо приведення вироків від 30.09.2020, 18.11.2019, 13.07.2018, 04.06.2019, 21.01.2019 та від 28.12.2018 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів".

Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не доставлений, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, від проведення судового в режимі відеоконференції відмовився.

Представник ДУ "ПВК (№17)" в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Прокурор подала заяву, в якій зазначила, що проти задоволення клопотання засудженого не заперечує, просила розглядати за її відсутності.

Відповідно до ч. 5 ст. 539КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 30.09.2020 ОСОБА_3 засуджено за ст. 395, ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання: за ст.395 КК України у вигляді арешту строком на 6 місяців; за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 3-х років позбавлення волі; за ч. 3 ст.185 КК України у вигляді 4-х років позбавлення волі; за ч. 2 ст.186 КК України у вигляді 5-ти років позбавлення волі.

На підставі ч.ч. 1, 4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, а також шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Малиновського районного суду від 18.11.2019, остаточно призначено покарання у вигляді 6-ти років позбавлення волі.

Вирок набрав законної сили 15.04.2021. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за епізодом від 14.05.2018 становить 10000 грн., за епізодом від 26.05.2018 становить 13000 грн., за епізодом від 13.06.2018 становить 10714 грн., за епізодом від 15.06.2018 становить 10400 грн., за епізодом від 26.07.2018 становить 5600 грн., за епізодом від 30.07.2018 становить 3900 грн., за епізодом від 06.08.2018 становить 11009 грн., за епізодом від 23.08.2018 становить 7000 грн.

Вироком Малиновського районного суду від 18.11.2019 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2019 у вигляді 1 року позбавлення волі, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі.

Вирок набрав законної сили 19.12.2019. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за епізодом від 10.09.2018 становить 1460 грн., за епізодом від 22.11.2018 становить 2699 грн.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2019 ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбутої частини покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2019, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 2 місяців позбавлення волі.

Вирок набрав законної сили 18.09.2019. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за епізодом від 21.05.2018 становить 4500 грн., за епізодом від 01.06.2018 становить 25000 грн., за епізодом від 14.06.2018 становить 32000 грн., за епізодом від 20.06.2018 становить 20000 грн., за епізодом від 24.06.2018 становить 9800 грн., за епізодом від 26.06.2018 становить 4000 грн., за епізодом від 27.06.2018 становить 9600 грн., за епізодом від 28.06.2018 становить 6244 грн., за епізодом від 01.07.2018 становить 7500 грн., за епізодом від 03.07.2018 становить 4000 грн., за епізодом від 06.07.2018 становить 6500 грн., за епізодом від 11.07.2018 становить 12000грн., за епізодом від 19.07.2018 становить 4500 грн., за епізодом від 26.07.2018 становить 5000 грн.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2019 року, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.

Вирок набрав законної сили 05.07.2019. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком 980 грн.

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2019 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено вироком Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Вирок набрав законної сили 28.01.2019. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком 3840 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 537КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другоюстатті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів"(даліЗакон №3886-IX), яким, зокрема, було внесено зміни до ст.51 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 51КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1п.169.1ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту вироку від 30.09.2020 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 2, 3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив за епізодом від 14.05.2018, чим завдав збитки у сумі 10000 грн., за епізодом від 26.05.2018 - 13000 грн., за епізодом від 13.06.2018 - 10714 грн., за епізодом від 15.06.2018 - 10400 грн., за епізодом від 26.07.2018 - 5600 грн., за епізодом від 30.07.2018 - 3900 грн., за епізодом від 06.08.2018 - 11009 грн., за епізодом від 23.08.2018 - 7000 грн.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 881 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексуУкраїни та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив у 2018 році 1762 грн (881*2=1762).

Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 30.09.2020 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду за епізодом від 14.05.2018 у сумі 10000 грн., за епізодом від 26.05.2018 - 13000 грн., за епізодом від 13.06.2018 - 10714 грн., за епізодом від 15.06.2018 - 10400 грн., за епізодом від 26.07.2018 - 5600 грн., за епізодом від 30.07.2018 - 3900 грн., за епізодом від 06.08.2018 - 11009 грн., за епізодом від 23.08.2018 - 7000 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2018 рік, а тому вказані діяння не можуть бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.

Зі змісту вироку від 18.11.2019 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив за епізодом від 10.09.2018, чим завдав збитки у сумі 1460 грн., за епізодом від 22.11.2018 - 2699 грн.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 881 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексуУкраїни та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив у 2018 році 1762 грн (881*2=1762).

Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 18.11.2019 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду за епізодом від 10.09.2018 у сумі 1460 грн., що не перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2018 рік, за епізодом від 22.11.2018 - 2699 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2018 рік, а тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.

Зі змісту вироку від 13.08.2019 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив за епізодом від 21.05.2018, чим завдав збитки у сумі 4500 грн., за епізодом від 01.06.2018 - 25000 грн., за епізодом від 14.06.2018 - 32000 грн., за епізодом від 20.06.2018 - 20000 грн., за епізодом від 24.06.2018 - 9800 грн., за епізодом від 26.06.2018 - 4000 грн., за епізодом від 27.06.2018 - 9600 грн., за епізодом від 28.06.2018 - 6244 грн., за епізодом від 01.07.2018 - 7500 грн., за епізодом від 03.07.2018 - 4000 грн., за епізодом від 06.07.2018 - 6500 грн., за епізодом від 11.07.2018 - 12000грн., за епізодом від 19.07.2018 - 4500 грн., за епізодом від 26.07.2018 - 5000 грн.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 881 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексуУкраїни та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив у 2018 році 1762 грн (881*2=1762).

Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 13.08.2019 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду за епізодом від 21.05.2018 у сумі 4500 грн., за епізодом від 01.06.2018 - 25000 грн., за епізодом від 14.06.2018 - 32000 грн., за епізодом від 20.06.2018 - 20000 грн., за епізодом від 24.06.2018 - 9800 грн., за епізодом від 26.06.2018 - 4000 грн., за епізодом від 27.06.2018 - 9600 грн., за епізодом від 28.06.2018 - 6244 грн., за епізодом від 01.07.2018 - 7500 грн., за епізодом від 03.07.2018 - 4000 грн., за епізодом від 06.07.2018 - 6500 грн., за епізодом від 11.07.2018 - 12000грн., за епізодом від 19.07.2018 - 4500 грн., за епізодом від 26.07.2018 - 5000 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2018 рік, а тому вказані діяння не можуть бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.

Зі змісту вироку від 04.06.2019 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив 20.11.2018, чим завдав збитки у сумі 980 грн.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 881 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексуУкраїни та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив у 2018 році 1762 грн (881*2=1762).

Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 04.06.2019 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду 20.11.2018 у сумі 980 грн.

Зі змісту вироку від 28.12.2018 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив 21.08.2018, чим завдав збитки у сумі 3840 грн.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 881 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексуУкраїни та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив у 2018 році 1762 грн (881*2=1762).

Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 28.12.2018 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду 21.08.2018 у сумі 3840, що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2018 рік, а тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.

Положеннями ч.1 ст.3КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).

Відповідно до ст. 58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного ЗаконуУкраїни також кореспондуються з положеннями ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2024 року (справа № 567/507/23, провадження № 51-7110 км 23), Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24).

Ураховуючи те, що вартість викраденого за епізодами від 10.09.2018, 20.11.2018 майна становило 1460 грн., 980 грн., тобто сума завданої шкоди була меншою за розмір з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексуУкраїни настає кримінальна відповідальність, а саме у 2018 році 1762,00 грн., то суд вважає, що вчинені обвинуваченим діяння не підпадають під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України.

Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 74 КК України, статтями 537, 539 КПК України, Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ч.5 підрозділом 1 Розділу ХХПодаткового кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання засудженого ОСОБА_3 про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2019, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 18.11.2019 за ч. 2 ст.185 КК України, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_4 від 10.09.2018, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 18.11.2019 в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України залишити без змін.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_3 від остаточного покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2019 за ч. 4 ст. 70 КК України.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2019 в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України залишити без змін.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 залишити без змін.

Ухвала в частині звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженимв той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1