Постанова

від 21.11.2024 по справі 201/3582/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7298/24 Справа № 201/3582/22 Суддя у 1-й інстанції - Соловйов І.М. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гапонець Анна Антонівна, на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Друга кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (далі Друга кам`янська ДНК), про встановлення фату проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2022 року справу за вищевказаним позовом ОСОБА_1 передано на розгляд

до Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2022 року відкрито провадження у справі.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

встановити факт, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу

та вела спільне господарство з ОСОБА_4 , із 01 січня 2019 року

по 10 листопада 2020 року;

визнати спільною власність подружжя в частках по 1/2 частині за нею

та за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 :

трактор колісний Т-150К, 2019 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ;

машину для внесення рідких органічних добрив МЖТ-10, 2019 року випуску, заводський номер НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 ;

екскаватор АТЕК-881, заводський номер 0447, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 ;

причіп-цистерну МЖТ-10, заводський номер НОМЕР_6 , 2020 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 ;

трактор колісний Т-150К, заводський номер НОМЕР_8 , 2020 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 ;

транспортний засіб «RENAULT LOGAN», 2019 року випуску, № НОМЕР_10 ;

транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER», 2008 року випуску,

№ НОМЕР_11 ;

право оренди земельної ділянки, площею 0,6994 га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0090, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди

від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

право оренди земельної ділянки, площею 0,7218 га, кадастровий номер 1223781400:01:105:0012, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_6

та ОСОБА_4 ;

право оренди земельної ділянки, площею 0,6521 га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0013, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_7

та ОСОБА_4 ;

право оренди земельної ділянки, площею 0,6994га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0088, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_8

та ОСОБА_4 ;

право оренди земельної ділянки, площею 0,7068га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0002, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_9

та ОСОБА_4 ;

право оренди земельної ділянки, площею 0,0630га, кадастровий номер 1223781400:02:114:1263, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_10

та ОСОБА_4 ;

право оренди земельної ділянки, площею 0,6986га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0432, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_11

та ОСОБА_4 ;

право оренди земельної ділянки, площею 0,7813 га, кадастровий номер 1223781400:02:207:0081, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 14 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_12

та ОСОБА_4 ;

право оренди земельної ділянки, площею 0,6969 га, кадастровий номер 1223781400:02:107:0091, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 14 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_12

та ОСОБА_4 ;

земельної ділянки, площею 0,7068 га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0004, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди

від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;

земельної ділянки, площею 0,6945 га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0021, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди

від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 ;

визнати за нею в порядку спільної сумісної власності подружжя право власності на вищезазначені об`єкти рухомого майна та на 1/2 частку права оренди вищевказаних земельних ділянок;

визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , право власності на 1/6 частину вищевказаних об`єктів рухомого майна та на 1/6 частку на право оренди вищевказаних земельних ділянок;

визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , 1/3 частку на право оренди:

земельної ділянки, площею 1,2685 га, кадастровий номер 1223781400:02:210:0012, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 19 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ;

земельної ділянки, площею 0,2996 га, кадастровий номер 1223781400:01:210:0297, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди

від 19 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_4 ;

визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1223781400:02:002:0322, площею 10,4016 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Іванівська сільська рада.

визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , право власності на 1/3 частину:

транспортного засобу НОМЕР_12 , 1985 року випуску, № 1665302;

транспортного засобу ЗАЗ 1102, 1998 року випуску, № НОМЕР_13 ;

визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , право власності на 1/3 частину майнового права засновника/власника приватного підприємства «Агро-Центр» (далі ПП «Агро-Центр);

визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , право на 1/3 частину готівки або коштів, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні);

вирішити питання понесених нею судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що в 2018 році вона познайомилися з ОСОБА_4 , а з січня 2019 року вони почали спільно проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

У ОСОБА_4 було власне підприємство, яке займалося аграрною діяльністю.

З березня 2019 року вони почали спільно планувати його розширення.

Для реалізації вказаного ними було прийнято рішення про взяття в оренду земельних ділянок для ведення сільськогосподарської діяльності та придбання сільськогосподарської техніки.

З квітня 2019 року по квітень 2020 року вони придбали вищевказану у позовній заяві сільськогосподарську техніку. На її придбання витрачено їхні спільні заощадження, частину коштів було позичено у її друзів.

У серпні 2020 року ОСОБА_4 уклав договори оренди земельних ділянок

із кадастровими номерами: 1223781400:02:202:0021, 1223781400:02:002:0090, 1223781400:01:105:0012, 1223781400:02:202:0013, 1223781400:02:002:0088, 1223781400:02:202:0002, 1223781400:02:114:1263, 1223781400:02:002:0432, 1223781400:02:207:0081, 1223781400:02:107:0091, 1223781400:02:202:0004, 1223781400:02:202:0021, строком на 49 років.

Зазначала, що за їх спільною згодою для полегшення ведення господарської діяльності та документообігу вищевказані договори оренди земельних ділянок

та техніка оформлені на ім`я ОСОБА_4 . Проте, все вищевказане майно

та договірні зобов`язання набуті та реалізовані їхньою спільною працею

та в інтересах сім`ї.

Крім того, вони почали будівництво спільного будинку, розташованого на належній її чоловіку на праві приватної власності земельній ділянці, кадастровий номер 1223781400:02:002:0322, площею 10,4016 га, у селі Іванівці Петриківського району Дніпропетровської області. Будівництво цього будинку завершено в листопаді

2020 року, однак його не введено в експлуатацію, на нього не зареєстровано право власності.

11 листопада 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану

по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) між нею

та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, актовий запис № 219.

Після весілля вони переїхали до новозбудованого ними будинку, в якому проживали до дня смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому рухоме

та нерухоме майно, а також майнові права (оренда земельних ділянок). Заповіт

від його імені не складався.

01 листопада 2021 вона звернулася до Другої Кам`янської ДНК із заявою

про прийняття спадщини після смерті чоловіка. 26 листопада 2021 державний нотаріус відмовив їй у вчиненні вищевказаної нотаріальної дії, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року

у справі № 201/11254/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Друга кам`янська ДНК, про усунення

від спадкування за законом після померлого заборонено вчиняти будь-які дії шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Крім того, вищевказане майно набуто ними під час спільного проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу, а тому для захисту її майнових прав їй необхідно встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4

і визначити розмір їхніх часток у праві спільної сумісної власності.

З урахуванням наведеного та збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року у складі судді Соловйова І. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Адвокат Гапонець А.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норма процесуального та матеріального права, просить рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що в середині 2018 року позивачка познайомилась зі своїм чоловіком, та з січня 2019 року вони почали проживати разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . З квітня 2019 року вони з чоловіком, спільною працею, та в інтересах сім`ї, набували у власність майно та майнові права. В подальшому, після весілля вони з чоловіком переїхали до новозбудованого будинку, де й проживали до смерті чоловіка.

Крім цього апелянт звертає увагу на те, що судом було порушено належне повідомлення осіб про день та час судового засідання.

Звертають увагу на те, що судом не надано належної оцінки доказам: так до матеріалів справи долучені фото, які підтверджують спільне проживання, спільний побут та дозвілля позивача та ОСОБА_4 за період часу з 01.01.2019 року по 11.11.2020 року, будівництво за спільні кошти будинку на земельній ділянці 10, 4016 га, надання позивачем ОСОБА_4 грошових коштів для розвитку аграрного бізнесу.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Маркової Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що позивачкою не надано доказів на задоволення позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим не підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю

без реєстрації шлюбу з 11 листопада 2019 року по 10 листопада 2020 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину: транспортного засобу

«ЗАЗ 1102», 1998 року випуску, № НОМЕР_14 , та транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER», 2008 року випуску, № НОМЕР_11 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявними у матеріалах справи доказами, зокрема наданими до суду апеляційної інстанції, підтверджується факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали спілкуватися з літа 2018 року, а в листопаді 2019 року, після релігійного обряду шлюбу вінчання, стали проживати разом однією сім`єю. Тобто ОСОБА_1 не довела факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 із 01 січня 2019 року, проте довела цей факт з моменту їхнього вінчання 11 листопада 2019 року, до реєстрації шлюбу 10 листопада 2020 року.

Постановою Верховного Суду від 29 травня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Маркової Юліани Володимирівни, задоволено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 11 листопада 2020 ОСОБА_4 уклав шлюб з позивачкою, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_15 від 11.11.2020.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_16 від 05.05.2021.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

1) майнове право засновника/власника Приватного підприємства «Агро-Центр» (код ЄДРПОУ 24997110, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, проспект Перемоги, будинок 41, квартира 95) (т.1, а.с. 13);

2) право оренди:

- земельної ділянки, площею 0,6994 га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0090, яка розташована в Дніпропетровській область, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,7218 га, кадастровий номер 1223781400:01:105:0012, яка розташована в Дніпропетровській область, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,6521га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0013, яка розташована в Дніпропетровській область, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,6994га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0088, яка розташована в Дніпропетровській область, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,7068га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0002, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,0630га, кадастровий номер 1223781400:02:114:1263, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,6986га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0432, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,7813га, кадастровий номер 1223781400:02:207:0081, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 14.08.2020, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,6969 га, кадастровий номер 1223781400:02:107:0091, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 14.08.2020, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,7068га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0004, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,6945га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0021, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 .

- земельної ділянки, площею 1,2685 га, кадастровий номер 1223781400:02:210:0012, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 19.12.2018, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_4 ;

- земельної ділянки, площею 0,2996 га, кадастровий номер 1223781400:01:210:0297, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 19.12.2018, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 14-21);

3) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223781400:02:002:0322, площею 10,4016 га, яка розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Іванівська сільська рада (т1 а.с. 16);

4) право власності на:

- Трактор колісний Т-150К, 2019 року випуску, заводський номер 21-007074, д.н.з. НОМЕР_2 ;

- Машина для внесення рідких органічних добрив МЖТ-10, 2019 року випуску, заводський номер 21-007075, д.н.з. НОМЕР_4 ;

- Екскаватор АТЕК-881, заводський номер 0447, 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ;

- Причіп-цистерна МЖТ-10, заводський номер НОМЕР_6 , 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 ;

- Трактор колісний Т-150К, заводський номер НОМЕР_8 , 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 ;

- RENAULT LOGAN, 2019 року випуску, НОМЕР_10 ;

- TOYOTA LAND CRUISER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_11 ;

- Транспортний засіб М 2140, 1985 року випуску, № кузова: НОМЕР_14 ;

- ЗАЗ 1102, 1998 року випуску, № кузова: НОМЕР_13 ;

5) право власності на готівку або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні) розміщені в:

- Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» (код за ЄДРПОУ 14360570) на ім`я ОСОБА_4 маються рахунки: НОМЕР_17 дата відкриття 22.07.2015, залишок 6588,15 грн; НОМЕР_18 дата відкриття 11.03.2020, залишок -406253.65 грн (зі знаком мінус); НОМЕР_19 дата відкриття 10.09.2019, залишок 0.16 євро; 99926251610620376 дата відкриття 29.10.2007, залишок 0 грн; НОМЕР_20 дата відкриття 10.02.2014, залишок 2202.92 грн; НОМЕР_21 дата відкриття 17.02.2015, залишок 0 грн.

- Акціонерному товаристві «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (код за ЄДРПОУ 14305909), на ім`я ОСОБА_4 відкрито: поточний рахунок НОМЕР_22 (дата відкриття 11.01.2021), залишок коштів на якому станом на 25.01.2023 відсутній; поточний рахунок НОМЕР_23 (дата відкриття 11.01.2021), залишок коштів на якому станом на 25.01.2023 складає 539,01 грн; поточний рахунок НОМЕР_24 (дата відкриття 06.04.2020), залишок коштів на якому станом на 25.01.2023 відсутній; картковий рахунок НОМЕР_25 (дата відкриття 07.04.2020), залишок коштів на якому станом на 25.01.2023 складає 72,17 грн; картковий рахунок НОМЕР_26 (дата відкриття 21.05.2020), залишок коштів на якому станом на 25.01.2023 складає 0,00 грн; картковий рахунок для виплати заробітної плати НОМЕР_27 (дата відкриття 21.05.2020), залишок коштів на якому станом на 25.01.2023 відсутній. Заповідальних розпоряджень по рахункам не знайдено.

- Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код за ЄДРПОУ 21133352), на ім`я ОСОБА_4 відкрито рахунки: НОМЕР_28 EUR 0,00; НОМЕР_29 USD 0,00; НОМЕР_30 0,00; UA333220010000026200304041720 UAH 81,49.

Звернувшись до державного нотаріуса Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачу 26.11.2021 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої.

Так, відповідно до змісту постанови, 01.10.2021 була заведена спадкова справа на підставі заяви ОСОБА_2 . 02.11.2021 від позивача та другого відповідача надійшли заяви про прийняття спадщини. Оскільки до спадкової справи надійшла ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2021 у справі №201/11254/21 про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від спадкування за законом після померлого та ухвала цього ж суду від 04.11.2021 про заборону вчиняти будь-які дії шляхом видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . З посиланням на п. 4.13 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи,

які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права

та обов`язки.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям

за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99

за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах

на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних

чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Частиною другою статті 21 СК України встановлено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав

та обов`язків подружжя.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі

між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором

між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка,

які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8

цього Кодексу (стаття 74 СК України).

Отже, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім`єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом

у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження

№ 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження

№ 61-3071св21) та інших.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16 (провадження

№ 61-18522св18) Верховний Суд указав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Тому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки остання не довела факт спільного проживання з померлим ОСОБА_4 за відповідний період та існування між ними відносин, притаманних подружжю, а інші позовні вимоги є похідними від вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

У відповідності до п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81

ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин,

які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованих висновків, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, з посиланням на докази згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України, тоді як суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гапонець Анна Антонівна, - залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: