Постанова
від 20.11.2024 по справі 201/250/21
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6303/24 Справа № 201/250/21 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» - Чередник Ірини Олександрівни та ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» (третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про усунення Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести самочинно побудоване нерухоме майно, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно із закриттям розділу (суддя першої інстанції ОСОБА_4 , повний текст рішення складено 09 квітня 2024 року),

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» (третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про усунення Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести самочинно побудоване нерухоме майно, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно із закриттям розділу, в якому з урахуванням зміни предмета позову просила:

- усунути Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 і ТОВ «Точка-М» знести самочинно побудоване нерухоме майно, яке складається з будівлі підприємства торгівлі, літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності на вказаний об`єкт та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно із закриттям розділу за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ТОВ «Точка-М».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» (третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про усунення Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести самочинно побудоване нерухоме майно, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно із закриттям розділу задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )знести завласний рахуноксамочинно побудованийоб`єктбудівництва, яке складається з будівлі підприємства торгівлі, літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1192066812101.

Скасовано рішення державного реєстратора Орлівщинської сільськоїради Новомосковського району Дніпропетровської області ПерцевоїІ.М. від 09.03.2017,індексний номер34195852,номер записупро правовласності:19369751,про державнуреєстрацію правза ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017 по справі №202/1032/17, права власності на будівлю підприємства торгівлі, літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1192066812101, із закриттям розділу Державного реєстру прав та закриттям реєстраційної справи.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевої І.О. від 24.03.2017, індексний номер 34431699, номер запису про право власності: 19613631, про державну реєстрацію прав за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2017 серія та номер 808, права спільної часткової власності на частину будівлі підприємства торгівлі, літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1192066812101, із закриттям розділу Державного реєстру прав та закриттям реєстраційної справи.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевої І.О. від 24.03.2017, індексний номер 34431699, номер запису про право власності: 19613534, про державну реєстрацію прав за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2017 серія та номер 808, права спільної часткової власності на частину будівлі підприємства торгівлі, літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1192066812101, із закриттям розділу Державного реєстру прав та закриттям реєстраційної справи.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницького С.І. від 25.06.2021, індексний номер 58959403, номер запису про право власності: 42692150, про державну реєстрацію прав за Товариством з обмеженою відповідальністю «Точка-М» (код ЄДРПОУ 41986693) на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 4, виданого 22.06.2021, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ТОВ «Точка-М», права власності на будівлю підприємства торгівлі, літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1192066812101, із закриттям розділу Державного реєстру прав та закриттям реєстраційної справи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 4823,75 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 2553,75 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 2553,75 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» на користь Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 2553,75 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ТОВ «Точка-М» - Чередник І.О., ОСОБА_1 ,та подали апеляційні скарги, в яких наголошують на тому, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, місцевим судом не в повному обсязі було досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку правовідносинам, які виникли між учасникам сап рви.

ОСОБА_5 , скаргу мотивує тим, що вже тривалий час ТОВ «Точка-М» вчиняються дії, направлені на отримання від Дніпровської міської ради дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0044га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на якій розміщена будівля: будівля підприємства торгівлі літ А-1. Загальною площею 27,0 кв.м для ведення комерційної діяльності приватного підприємця.

Вказує на те, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги Дніпровської міської ради, з порушенням принципу диспозитивності, оскільки виклав вимоги у резолютивній частині у власній інтерпретації.

Наголошує на тому, що місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про самочинність побудованого нерухомого майна та відсутність зареєстрованого права власності на нього за жодною особою. Задоволена вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна спрямована не до власника цього майна та користувача земельною ділянкою ТОВ «Точка-М», а до іншої особи ОСОБА_1 .

Суд неправомірно дійшов висновку про нікчемність договорів, укладених між відповідачами та про протиправність зареєстрованого права власності на самочинно збудовану будівлю підприємства торгівлі.

Суд дійшов безпідставного висновку стосовно відсутності звернень відповідачів до міської ради з 2016 року та не вжиття ними заходів щодо отримання земельної ділянки у користування.

Представник ТОВ «Точка-М» Чередник І.О.. просила рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає правовим висновкам Верховного Суду у подібних справах.

Також наголошує на тому, що відповідачу було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 просив рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник Дніпровської міської ради Григоренко А.В. проти задоволення апеляційних скарг заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступного

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.02.2017 по цивільній справі № 202/1032/17 під головуванням судді Мороза В.П. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про зобов`язання вчинити певні дії, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 . Зобов`язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_1 , серед іншого, правовстановлюючі документи та оригінал технічного паспорту на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 27,0 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: торгової зали площею 27,0 м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ряд торгівельних павільйонів, у т.ч. на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 27,0 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з торгової зали площею 27,0 м. (а.с. 10-11 т. 1).

Як видно зі змісту цього заочного рішення, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено усну домовленість, згідно якої ОСОБА_7 взяв на себе зобов`язання щодо оформлення документів на приватизацію. Проте до теперішнього часу відповідач зобов`язання не виконав. Оригінал технічного паспорту, правовстановлюючі документи на нерухоме майно ОСОБА_7 не повернув позивачу. На телефоні дзвінки не відповідає, ухиляється від зустрічей з ОСОБА_1 та оспорює право власності позивача на нерухоме майно. Однак, у встановлений термін відповідач свої зобов`язання за усною домовленістю не виконав. Згідно до ст. 316 ЦК України, права власності - є право особи на річ (майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб). Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08.06.2017 за заявою відповідача ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017 скасоване та призначене цивільну до розгляду (а.с. 12 т. 1).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17.10.2017 за у зв`язку із неявкою позивача позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду (а.с. 12 (зворот) т. 1).

Водночас, 03.03.2017, у період чинності рішення суду, за ОСОБА_1 державним реєстратором Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Перцевою І.М. на підставі вказаного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017 по справі №202/1032/17, було зареєстроване право власності на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 27,0 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що видно із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 15 т. 1).

У подальшому, 21.03.2017 між ОСОБА_9 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., за яким ОСОБА_1 продав по 1/2 частини будівлю підприємства торгівлі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 13 - 15 т. 1).

Після того, 22.03.2021 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ТОВ «Точка-М» складений акт приймання-передачі нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передали до статутного фонду ТОВ «Точка-М» вказану будівлю підприємства торгівлі, вартість якого оцінена на підставі рішення № 1 єдиного учасника ТОВ «Точка-М» (а.с. 106 107 т. 1).

22.06.2021 цим же приватним нотаріусом зареєстроване за ТОВ «Точка-М» право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна на підставі вказаного акта приймання-передачі нерухомого майна від 22.06.2021 (а.с. 100 - 101, т. 1).

Отже, кінцевим власником спірне нерухоме майно є ТОВ «Точка-М».

За відкритими даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевими бенефіціарними власниками та засновниками ТОВ «Точка-М» (код ЄДРПОУ 41986693) є ОСОБА_2 і ОСОБА_10 .

Встановлено, що 18.08.2021 ТОВ «Точка-М» зверталося до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на якій розміщена будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця (а.с. 35 т. 2).

Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 05.10.2021 за № 7/9-1364 за результатами розгляду цього клопотання повідомлено, що відповідно до листа Головного АПУ від 27.09.2021 № 4/16-2629 за матеріалами генерального плану розвитку міста запитувана земельна ділянка розташована в межах просп. Праці. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги» розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин в межах червоних ліній вулиці не допускається. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру: в межах запитуваної ділянки відсутні будь-які об`єкти; відсутні відомості щодо наявності дозвільної та проектної документації на зазначений об`єкт, наявності розпорядчих документів про присвоєння об`єкту офіційної адреси, прийняття об`єкта в експлуатацію. Право власності на об`єкт було визнано за попередніми власниками на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017. Згідно з ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Відповідно до топографічного матеріалу М 1:500 земельна ділянка розташована в охоронних зонах дощової каналізації Д=600 мм, газопроводу середнього тиску Д=108 мм, високовольтних електрокабелів. Об`єкт розташований безпосередньо на газопроводі середнього тиску Д=108 мм, високовольтних електрокабелях, що є порушенням правового режиму використання земельної ділянки в охоронних зонах інженерних мереж, визначеного чинним законодавством України, будівельними нормами, державними стандартами та правилами. Розміщення об`єкта не відповідає вимогам містобудівної документації, чинного законодавства України, будівельним нормам, державним стандартам та правилам. Враховуючи, вищезазначене, підготувати проект рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 не вбачається можливим (а.с. 37 т. 2).

ТОВ «ТОЧКА-М» зверталося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської міської ради (далі відповідач), в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на якій розміщена будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця;

зобов`язати Дніпровську міську раду у встановленому чинним законодавством порядку розглянути повторно клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщена будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду цього клопотання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 у справі № 160/12879/22 позовну заяву позивача було повернуто на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України у зв`язку із пропуском строків звернення до суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 залишено без змін.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 09.08.2022 листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 17.10.2022 за № 12/3-204 повідомлено, що у підсистемі «Фіскальний кадастр» муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС), у якій здійснюється реєстрація лише орендованих земельних ділянок за їх кадастровим номером, реєстраційним номером облікової картки платника податків або кодом ЄДРПОУ юридичних осіб-орендарів, номером договору, датою його початку та завершення, з урахуванням довідкових відомостей про адресу земельної ділянки, прізвища фізичних осіб або найменування юридичних осіб-орендарів, станом на 13.10.2022 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: « АДРЕСА_1 » у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами (а.с. 172 т.1).

Отже, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у кожного з відповідачів відсутні.

За даними Публічної кадастрової карти України https://kadastr.live, відсутні інформація про земельну ділянку, яка надана у користування будь-якому власнику за адресою: АДРЕСА_1 .

У даному спорі позивач Дніпровська міська рада зірнулася до суду із позовом, спрямованим на захист права комунальної власності на землю.

Реєстрація права власності за ТОВ «Точка-М» на спірний самочинний об`єкт нерухомості перешкоджає міській раді реалізовувати всі правомочності власника щодо земельної ділянки, на якій цей об`єкт знаходиться.

Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 вважається таким, що ніколи не набував права власності на спірну будівлю.

Договір купівлі-продажу, укладений 21.03.2017 між ОСОБА_9 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є нікчемним, оскільки він укладений ОСОБА_9 без наявності в нього прав на вчинення такого правочину, адже його предметом є новостворене нерухоме майно, яке не набуло статусу будівлі (нерухомого майна), а отже, не могло бути об`єктом права власності.

Відтак, цей правочин порушує публічний порядок, оскільки укладений із порушенням встановленого законом порядку набуття власності на нерухоме майно, спрямований на протиправне заволодіння ним.

Так само і правочин - акт приймання-передачі нерухомого майна від 22.06.2021, яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передали до статутного фонду ТОВ «Точка-М» самочинно збудовану будівлю підприємства торгівлі, є нікчемним, оскільки його предметом фактично не є об`єкт нерухомого майна, а самочинно збудоване майно, яке протиправно було зареєстроване за первинним власником.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 321 ЦК Українивизначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно достатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях335та376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини першоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно достатті 236 ЦК Україниправочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачались лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Частинами 1 та 2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст.13,14), ЗК України (ст.ст.78,92,93,102-1, 116,118,119,123,125,126 ЗК України) а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону «Про оренду землі», ЦК України).

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки), виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог даної статті презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради. Згідно вимог ч.1 ст.122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регламентовано, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Відповідно до ч. 2, 3, ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення майна).

Частиною 7 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частина третя).

Згідно з частиною другоюстатті 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно достатті 212 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У частині першійстатті 375 ЦК Українизазначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першійстатті 376 ЦК Україниознак доводить, що об`єкт нерухомості є самочинним.

У частині четвертійстатті 376 ЦК Українизазначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Тобто реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та частини другоїстатті 376 ЦК Українине змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18, від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16).

Відповідно достатті 376 ЦК Україниправо на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четвертастатті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями391,396 ЦК України,статтею 103 ЗК України.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17.10.2017 за у зв`язку із неявкою позивача позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду (а.с. 12 (зворот) т. 1).

03.03.2017, у період чинності рішення суду, за ОСОБА_1 державним реєстратором Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Перцевою І.М. на підставі вказаного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017 по справі №202/1032/17, було зареєстроване право власності на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 27,0 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що видно із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 15 т. 1).

У подальшому, 21.03.2017 між ОСОБА_9 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., за яким ОСОБА_1 продав по 1/2 частини будівлю підприємства торгівлі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 13 - 15 т. 1).

Після того, 22.03.2021 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ТОВ «Точка-М» складений акт приймання-передачі нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передали до статутного фонду ТОВ «Точка-М» вказану будівлю підприємства торгівлі, вартість якого оцінена на підставі рішення № 1 єдиного учасника ТОВ «Точка-М» (а.с. 106 107 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2021 ТОВ «Точка-М» зверталося до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на якій розміщена будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця (а.с. 35 т. 2).

Листом Департаментупо роботіз активамиДніпровської міськоїради від05.10.2021за №7/9-1364за результатамирозгляду цьогоклопотання повідомлено,що відповіднодо листаГоловного АПУвід 27.09.2021№ 4/16-2629за матеріаламигенерального планурозвитку містазапитувана земельнаділянка розташованав межахпросп.Праці.Відповідно дост.18Закону України«Про автомобільнідороги» розташуваннябудь-якихоб`єктів,будівель,споруд абоїх частинв межахчервоних лінійвулиці недопускається.За данимиінформаційної базимістобудівного кадастру:в межахзапитуваної ділянкивідсутні будь-якіоб`єкти;відсутні відомостіщодо наявностідозвільної тапроектної документаціїна зазначенийоб`єкт,наявності розпорядчихдокументів проприсвоєння об`єктуофіційної адреси,прийняття об`єктав експлуатацію.Право власностіна об`єктбуло визнаноза попереднімивласниками напідставі заочногорішення Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від16.02.2017.Згідно зч.8ст.39Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності»експлуатація закінченихбудівництвом об`єктів,не прийнятихв експлуатацію,забороняється.Відповідно дотопографічного матеріалуМ 1:500земельна ділянкарозташована вохоронних зонахдощової каналізаціїД=600мм,газопроводу середньоготиску Д=108мм,високовольтних електрокабелів.Об`єкт розташованийбезпосередньо нагазопроводі середньоготиску Д=108мм,високовольтних електрокабелях,що єпорушенням правовогорежиму використанняземельної ділянкив охороннихзонах інженернихмереж,визначеного чиннимзаконодавством України,будівельними нормами,державними стандартамита правилами.Розміщення об`єктане відповідаєвимогам містобудівноїдокументації,чинного законодавстваУкраїни,будівельним нормам,державним стандартамта правилам.Враховуючи,вищезазначене,підготувати проектрішення стосовнонадання дозволуна розробленняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкипо АДРЕСА_1 невбачається можливим(а.с.37т.2).

Тому правильними є висновок місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши, ОСОБА_9 повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинного будівництва, оскільки матеріалами справи встановлено та підтверджується наявними доказами, що під час реєстрації права власності за ОСОБА_9 спірної будівлі, у останнього не було жодних дозвільних документів на зведення цієї будівлі, як і у подальшої власників відповідачів у вказаній справі, а тому висновок суду про часткове задоволення вимог є такий, що відповідає нормам права та призведене до відновлення порушених прав Дніпровської міської ради.

За вимогамистатті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина першастатті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20), від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22).

У пункті 1 частини першоїстатті 2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).

З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжного володіння».

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимогу про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за певних умов можна розглядати як вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2023 року в справах № 925/1006/22 та № 906/296/23.

У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі № 715/196/21 (провадження № 61-19819св21) зазначено, що Чернівецька обласна державна адміністрація зареєструвала право власності на земельну ділянку, якою не вправі розпоряджатися, тому суди правильно виснували, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування державної реєстрації права власності на землю.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У зв`язку із чим позов Дніпровської міської ради в частині припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований самочинно побудованийоб`єктбудівництва, яке складається з будівлі підприємства торгівлі, літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1192066812101.підлягає задоволенню, про що правильно зробив висновок суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради і часткового задоволення зустрічних позовних вимог.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів перевірила доводи апеляційних скарг на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

Керуючись статтями374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» - Чередник Ірини Олександрівни та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2024 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення20.11.2024
Оприлюднено25.11.2024
Номер документу123228902
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —201/250/21

Ухвала від 10.01.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Постанова від 20.11.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Халаджи О. В.

Постанова від 20.11.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Халаджи О. В.

Ухвала від 24.06.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Халаджи О. В.

Ухвала від 24.06.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Халаджи О. В.

Ухвала від 12.06.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Наумова О. С.

Ухвала від 06.06.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Халаджи О. В.

Ухвала від 16.05.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Халаджи О. В.

Рішення від 08.04.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Наумова О. С.

Рішення від 08.04.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Наумова О. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні