Рішення

від 15.11.2024 по справі 317/1073/24

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

15.11.2024

ЄУН 317/1073/24

Провадження № 2/337/1070/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 листопада 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Відділ «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 до Хортицького районного суду міста Запоріжжя з Запорізького районного суду Запорізької області за підсудністю надійшов позов ОСОБА_2 , інтереси якого представляв адвокат Близнюк І.В., до ОСОБА_3 , третя особа: Відділ «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, в якому позивач просить зобов`язати відповідачку не чинити перешкод у побаченнях та спілкуванні з неповнолітніми дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити спосіб у спілкуванні та вихованні дітей.

Позов мотивований тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.03.2024, який розірвано рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19.11.2021. Від шлюбу мають двох малолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після припинення шлюбних відносин сторін залишились проживати з матір`ю. 05.11.2021 Запорізьким районним судом Запорізької області був виданий наказ у справі №317/3456/21 про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.10.2021 і до досягнення дітьми повноліття. Водночас, вказаний судовий наказ до примусового виконання не звернутий. Позивач стабільно та самостійно сплачує аліменти на утримання дітей, не ухиляється від утримання дітей, допомагає дітям додатково фінансово.

Після припинення шлюбних відносин сторін, у позивача та у його батьків, виникли проблеми у спілкуванні з дітьми, оскільки відповідачка створює перешкоди в цьому, обмежує його право спілкуватись з дітьми.

Позивач з 2021 року та на даний час перебуває у Республіці Польща, де офіційно працює. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України, позивач намагався вмовити відповідачку приїхати з дітьми до Польщі з метою забезпечення безпеки дітей. Однак відповідачка всіляко ухилялась від спілкування та не дозволила, хоча б тимчасово, заради безпеки дітей, привезти дітей до батька.

Відповідачка перешкоджає спілкуванню позивачу з дітьми, через її дії позивачу дуже складно налагодити можливість хоча б у телефонному режимі на постійній основі спілкуватися із малолітніми синами. Наразі позивачу невідоме точне місце знаходження відповідачки з дітьми.

Оскільки сторони в добровільному порядку не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дітьми, позивач вимушений звернутись із даним позовом до суду та просить: зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у побаченнях та спілкування з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити позивачу наступний спосіб у спілкуванні та вихованні дітей: щовівторка та щочетверга з 18.30 до 20.00 год.; першу та третю неділю місяця з 10.00 год. до 15.00 годин; у дні народження дітей, щорічно, протягом 2-х годин за місцем проживання дитини іменинника або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу та місця); у день народження батька дітей, щорічно 24 лютого, з 13.00 год. до 17.00 год. за місцем проживання дітей або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо часу та місця); відпочинок з батьком в літній період та період канікул, що не перевищує 30 календарних днів, за попередньою згодою дітей та погодженням матері.

Порядок виконання вище визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей відстрочити на час воєнного стану в Україні та проживання дітей та батька в різних країнах, зобов`язавши ОСОБА_3 на час воєнного стану в Україні та проживання дітей та батька в різних країнах, організувати щоденне спілкування дітей з батьком у режимі відеозв`язку через мобільні телефони у період часу з 19.00 год. протягом 30 хвилин.

Також просить судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 01.04.2024, після усунення позивачем недоліків, визначених в ухвалі суду від 27.03.2024, вказаний позов прийнятий до судового розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

16.04.2024 від третьої особи - Відділу «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області надійшли письмові пояснення.

29.04.2024 від представника позивача - адвоката Близнюк І.В. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребування від Служби у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області письмового висновку щодо розв`язання вказаного спору, від Міністерства соціальної політики України інформації щодо зареєстрованого та фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб - відповідачки ОСОБА_3 та малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 29.04.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено, витребувано від відділу «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області письмовий висновок щодо розв`язання спору по даній справі; від Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб стосовно відповідачки ОСОБА_3 та малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.05.2024 від представника позивача - адвоката Бідюк Я.В. до суду надійшло клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи письмових доказів.

16.05.2024 від третьої особи - Відділу «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області до суду надійшли письмові пояснення та висновок від 08.05.2024.

17.05.2024 від Міністерства соціальної політики України до суду надійшла витребувана інформація.

Ухвалою суду від 27.05.2024 без виходу до нарадчої кімнати позивачу поновлено строк для подання письмових доказів та прийнято їх до розгляду.

07.06.2024 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.

19.06.2024 від представника позивача - адвоката Бідюк Я.В. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому вона просила витребувати від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону відповідачкою ОСОБА_3 та малолітніх дітей сторін - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 24.02.2022 по 10.06.2024.

Ухвалою суду від 20.06.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено, витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону громадянкою України ОСОБА_3 та малолітніх дітей сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період з 24.02.2022 по 10.06.2024.

28.06.2024 з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України до суду надійшла витребувана інформація.

08.07.2024 від представника позивача - адвоката Бідюк Я.В. до суду надійшло клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 09.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати позивачу поновлено строк для подання письмових доказів та прийнято їх до розгляду.

04.09.2024 від представника позивача - адвоката Бідюк Я.В. до суду надійшло клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 05.09.2024 без виходу до нарадчої кімнати позивачу поновлено строк для подання письмових доказів та прийнято їх до розгляду.

Ухвалою суду від 05.09.2024 підготовче провадження у справі було закрито, справа призначена до судового розгляду.

07.10.2024 від представника позивача - адвоката Бідюк Я.В. до суду надійшло клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 10.10.2024 без виходу до нарадчої кімнати позивачу поновлено строк для подання письмових доказів та прийнято їх до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бідюк Я.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, зокрема через оголошення про виклик на веб-сайті Судової влади України. Відзиву на позов або зустрічного позову, будь-яких клопотань від неї до суду не надходило.

Суд, враховуючи згоду сторони позивача, вважає можливим відповідно до ст.280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи у відсутність відповідачки.

Представник третьої особи: Відділу «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, в судове засідання не прибув, в матеріалах справи містяться письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач ніяким чином не порушує чи не порушував права третьої особи щодо обставин, викладених у позові. Вимоги позивача не суперечать інтересам третьої особи. Підстави заперечувати або визнавати позов відсутні. При вирішення позову покладаються на розсуд суду. У зв`язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника, просять розглянути справу без участі представника третьої особи.

Суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутність представника третьої особи.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справу, суд встановив наступне.

Сторони: позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.03.2024 (арк.12 т.1), який розірвано рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19.11.2021 (арк.19-21 т.1).

Від вказаного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.13, 14 т.1), які зареєстровані за адресою батька - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (арк.17, 18, 29 т.1), але після припинення шлюбних відносин сторін залишились проживати з матір`ю - ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (арк.26- 27, 57 т.1)

05.11.2021 Запорізьким районним судом Запорізької області у справі №317/3456/21 виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.10.2021 і до досягнення дитиною повноліття (арк.22 т.1).

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 16.02.2024, відкритих виконавчих провадження, в яких боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не знайдено (арк.23 т.1).

Також судом встановлено, що ОСОБА_7 20.12.2021 звернулась до начальника Відділу «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області з заявою про надання допомоги у вирішенні питання про спілкування її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з його дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір`ю - ОСОБА_3 у м. Києві. Мати перешкоджає спілкуванню з дітьми як з батьком, так ї з нею - бабусею, не іде на контакт ні в телефонному режимі, ні особисто, скриває місцеперебування дітей, їх умови проживання, інформацію про успіхи в навчанні (арк. 24 т.1).

Згідно з відповіддю начальника Відділу «Служби у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 28.12.2021 за №108, під час телефонної розмови з ОСОБА_3 було з`ясовано, що вона з дітьми проживає у м. Києві, спілкуватись заявниці ОСОБА_7 та її сину з дітьми не забороняє. Наступного дня вже не брала слухавку та більше з нею не спілкувались. Оскільки мати дітей не проживає в с. Кушугум та не йде на контакт з працівниками служби, вони не можуть задовольнити прохання заявниці, яке викладено в її заяві. Рекомендовано звернутись до суду (арк.25 т.1).

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 2021 року перебуває у Республіці Польща (арк.31-36 т.1), де йому видано Карту побуту (арке.37-38 т.1).

З наданих позивачем ОСОБА_2 виписок по картці/рахунку НОМЕР_1 за період з 01.01.2021 по 10.02.2024 вбачається, що ним здійснюються систематичні грошові перекази на карту ПриватБанку, одержувачем яких зазначений ОСОБА_4 , у т.ч. з квітня 2022 року коментарем до платежу зазначено: аліменти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (арк.39-46, 110-116 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області №109 від 09.05.2024, затверджено висновок від 08.05.2024 №5 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними (арк.121 т.1).

Згідно з вищевказаним висновком №5 від 08.05.2024 «Про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними», 16.04.2024 працівники Відділу «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області для складання акту обстеження умов проживання, здійснили виїзд до зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вдома ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_7 не було. За інформацією соціальних працівників комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області бабуся дітей - ОСОБА_7 у зв`язку з воєнною агресією рф, виїхала за межі території України. Поспілкуватись з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 не виявилось можливим. Про інших родичів дітей відділу «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області не відомо. У зв`язку з неможливістю у будь-який спосіб отримати та встановити відомості, передбачені нормами законодавства, належний висновок щодо розв`язання спору надати не уявляється можливим (арк.122-123 т.1).

Відповідно до інформації, отриманої від Міністерства соціальної політики за №11709/0/2-24/3 від 08.05.2024, станом на 07.05.2024 інформація про запитуваних осіб (відповідачки ОСОБА_3 та малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня (арк.126 т.1).

Відповідно до інформації, отриманої від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за №19-45173/18/24 від 27.06.2024, ОСОБА_3 та малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 28.01.2024 перетнули кордон України та виїхали за межі України на транспортному засобі через пункт пропуску Шегині (арк.179-181, 211 т.1).

З наданих позивачем ОСОБА_2 скриншотів переписки позивача та відповідачки через месенджер Viber з жовтня 2022 року вбачається прагнення позивача спілкуватись з дітьми, його намагання зателефонувати відповідачці та дітям (сину ОСОБА_4 ). Зі скріншоту переписки за 27.04.2024 вбачається, що відповідачка відповіла позивачу, що йому не варто допитуватися де вона з дітьми, що він все одно не дізнається (арк.190-195 т.1).

11.06.2024 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бідюк Я.В. звернулась до ГУНП у місті Києві з письмовою заявою, в якій просила вжити заходів щодо встановлення місця перебування неповнолітніх дітей позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.196-197 т.1).

Крім того, 11.06.2024 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бідюк Я.В. звернулась до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради з заявою про складання висновку про визначення способу участі батька у вихованні дітей (арк.198-199 т.1).

28.06.2024 за №069-069/К-50-57 Службою у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації на звернення адвоката Бідюк Я.В. надано відповідь, що Служба не є органом опіки та піклування та не має повноважень складати висновки органів опіки та піклування районних у місті Києві державних адміністрацій (арк.200 т.1)

16.07.2024 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бідюк Я.В. звернулась до Кременчуцького районного управління поліції з письмовою заявою, в якій просила вжити заходів щодо встановлення місця перебування неповнолітніх дітей позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.230-233 т.1).

Згідно відповіді Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 30.08.2024 за №107/Б-853, за результатами перевірки звернення адвоката Бідюк Я.В. встановлено, що ОСОБА_3 перетнула кордон України разом з дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 через пункт пропуску Шегині до Республіки Польща. При спілкуванні з ОСОБА_3 було з`ясовано, що місце перебування її та дітей батькові ОСОБА_2 відомо та вона не створює перешкод у спілкуванні дітей з батьком. Інформації щодо місцеперебування працівникам поліції надавати відмовилась посилаючись на норми ЗУ «Про захист персональних даних». Підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні (арк.7 т.2).

Згідно відповіді Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 12.09.2024 за №107/Б-1057, за результатами перевірки звернення адвоката Бідюк Я.В. ознак кримінального правопорушення не виявлено, підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні (арк.6 т.2).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 1, 3 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч.4 ст.10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

Так, у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово наголошував про право батьків на спілкування з дітьми та важливість ролі батьків. Так, в рішенні по справі «A.V. проти Словенії» (заява № 878/13) ЄСПЛ нагадав, що згідно зі ст. 8 Конвенції держава несе позитивні зобов`язання щодо «ефективної поваги» до сімейного життя. Зокрема, в справах, що стосуються права контакту одного з батьків, держава зобов`язана вживати заходів з метою возз`єднання батьків зі своїми дітьми і сприяти такому возз`єднанню.

Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 1 ст.151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а ст.153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен із батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, зустрічі не повинні носити формальний характер, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 .

При цьому, суд виходить з того, що ОСОБА_2 , як батько дітей, має законне гарантоване право на особисте спілкування зі своїми неповнолітніми дітьми - сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після припинення шлюбних відносин сторін залишились проживати разом з матір`ю, та зобов`язаний брати участь у їх вихованні.

Однак, як встановлено судом, після розірвання шлюбу між сторонами у справі виникли певні конфліктні відносини, зокрема, з приводу участі батька у спілкуванні з дітьми, які залишились проживати з відповідачкою, та його участі у їх вихованні. На час розгляду справи сторони проживають окремо, позивач ОСОБА_2 проживає у Республіці Польща, відповідачка ОСОБА_3 разом з дітьми сторін 28.01.2024 виїхала за межі України, її точне місцезнаходження на даний час невідомо.

В даному випадку суд вважає, що між сторонами наявний спір з приводу спілкування та побачень позивача із дітьми, його участі в їх вихованні, про що свідчать звернення представника позивача до правоохоронних органів, неодноразові дзвінки позивача відповідачці за допомогою месенджеру «Viber», які залишались без відповіді, звернення позивача до суду з вказаним позовом, та свідчить про наявність інтересу позивача до збереження зв`язку із дітьми.

Встановивши викладені обставини справи, а також керуючись зазначеними вище нормами права, суд дійшов висновку про те, що батько, який проживає окремо від дітей, має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати йому спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Будь-яких обставин, що спілкування батька з дітьми мало та/або матиме негативний вплив на їх нормальний розвиток судом не встановлено.

Обставин, які б свідчили про аморальну або неналежну поведінку батька по відношенню до дітей, що може зашкодити їх розвиткові, судом у цій справі також встановлено не було.

При цьому суд враховує, що позивач ОСОБА_2 перераховує на рахунок сина ОСОБА_4 грошові кошти в рахунок сплати аліментів на утримання дітей, бажає приймати участь у їх вихованні, має намір постійно спілкуватись з дітьми.

Створювані відповідачкою протягом тривалого часу перешкоди для батька у спілкуванні із дітьми руйнують їх зв`язки зі своєю сім`єю, до якої належить як мати, так і батько, а отже, в даному конкретному випадку така поведінка матері суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Суд ще раз зауважує, що батько дітей має право на безпосередню участь в житті дітей та на спілкування з дітьми, а повний розрив процесу спілкування батька з дітьми може негативно відбитися в подальшому на психологічному благополуччі дітей.

Таким чином суд вважає встановленим та доведеним, що своїми діями відповідачка ОСОБА_3 перешкоджає позивачу в повній мірі реалізувати свої батьківські права, у зв`язку з чим позов в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з дітьми підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визначення способу та порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, то суд враховує інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та нормах чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми.

Аналізуючи заявлений стороною позивача графік спілкування ОСОБА_2 з малолітніми синами, суд не може з ним повністю погодитись, та з метою усунення перешкод батьку у вихованні дітей та у спілкуванні з ними, з урахуванням обставин, встановлених у даній справі, зважаючи на вік дітей (10 та 9 років), їх сталі соціальні зв`язки, їх інтереси, суд вважає необхідним визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми та встановити наступний графік зустрічей та спілкування: щовівторка та щочетверга з 18.30 год. до 20.00 год. за місцем проживання дітей або у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків; першу та третю неділю місяця з 10.00 год. по 15.00 год. за місцем проживання дітей або у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків; у дні народження дітей, щорічно, протягом 2-х годин у період часу, визначений за попередньою домовленістю батьків, за місцем проживання дитини іменинника або у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків; у день народження батька дітей, щорічно 24 лютого, протягом 2-х годин у період часу, визначений за попередньою домовленістю батьків, за місцем проживання дітей або у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків; спільний відпочинок з батьком в літній період та період канікул, що не перевищує 30 календарних днів, за попередньою згодою дітей та погодженням матері.

На думку суду такий спосіб участі батька у спілкуванні з дітьми у повній мірі відповідатиме інтересам дітей, забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дітей та батьків, а також рівність прав батьків щодо дітей.

При цьому, суд звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дітей, що буде відповідати інтересам дітей.

Також суд приходить до висновку про доцільність відстрочення виконання рішення суду щодо визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей на період дії в Україні воєнного стану та перебування дітей в цей час за кордоном.

Таке процесуальне рішення відповідає положенням ст. 267 ЦПК України і ухвалюється задля убезпечення дітей від загрози їх життю та здоров`ю, що являється найголовнішою прерогативою.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 569/14585/21 (провадження № 61-11045 св 23).

Водночас, у період дії воєнного стану в Україні, перебування позивача та дітей за кордоном, суд вважає необхідним встановити спілкування дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 у режимі відеозв`язку або аудіозв`язку через мобільні засоби (електронного Інтернет зв`язку) у період часу з 19.00 години до 20.00 години протягом 30 хвилин.

Суд вважає, що спілкування батька із дітьми в телефонному режимі або за допомогою технічних засобів відеозв`язку через мережу Інтернет, у безпечній та спокійній обстановці, з урахуванням бажання дітей, є доцільним та безпечним для дітей. Такий графік спілкування забезпечить розумний баланс між правами батьків та інтересами дітей.

Також суд враховує, що відповідачка ОСОБА_3 обґрунтованого заперечення проти позову не подала, в судове засідання не прибула і жодним чином позовні вимоги не спростувала.

Щодо висновку органу піки та піклування щодо розв`язання спору у цій справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 зазначено, що передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.

В даному випадку ухвалою суду від 29.04.2024 від Відділу «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області витребувано письмовий висновок щодо розв`язання спору по даній справі.

На виконання вказаної ухвали суду від Відділу «Служби у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області надійшов висновок №5 від 08.05.2024, в якому вказано на неможливість у будь-який спосіб отримати та встановити відомості, передбачені нормами законодавства для складання належного висновку, у зв`язку з відсутністю сторін та дітей за зареєстрованим місцем проживання.

Водночас, як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_3 з дітьми у січні 2024 року виїхала за межі України, наразі її точне місцезнаходження з дітьми ні позивачу, ні суду не відомо.

Зважаючи на те, що після подачі зазначеного позову та на час вирішення спору судом малолітні діти проживають разом з матір`ю за межами України, у зв`язку з чим органи опіки та піклування не має можливості обстежити умови проживання дітей з матір`ю за місцем проживання (реєстрації) дітей та матері в Україні, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі доказами.

На підставі викладеного позов слід задовольнити частково.

Згідно з ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 267, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми: сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме встановити дні та час зустрічей та спілкування:

- щовівторка та щочетверга з 18.30 год. до 20.00 год. за місцем проживання дітей або у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків;

- першу та третю неділю місяця з 10.00 год. по 15.00 год. за місцем проживання дітей або у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків;

- у дні народження дітей, щорічно, протягом 2-х годин у період часу, визначений за попередньою домовленістю батьків, за місцем проживання дитини іменинника або у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків;

- у день народження батька дітей, щорічно 24 лютого, протягом 2-х годин у період часу, визначений за попередньою домовленістю батьків, за місцем проживання дітей або у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків;

- спільний відпочинок з батьком в літній період та період канікул, що не перевищує 30 календарних днів, за попередньою згодою дітей та погодженням матері.

Порядок виконання вище визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування дітей та батька в різних країнах.

Зобов`язати ОСОБА_3 у період воєнного стану в Україні та проживання дітей та батька в різних країнах організовувати щоденне спілкування малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 у режимі відеозв`язку або аудіозв`язку через мобільні засоби (електронного Інтернет зв`язку) у період часу з 19.00 години до 20.00 години протягом 30 хвилин.

У задоволені решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторін, третьої особи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Відділ «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 44004127, місцезнаходження: Запорізька область, Запорізькій район, смт. Кушугум, вул. Соборна, буд.23.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2024 року.

Суддя М.В.Сидорова