Постанова

від 21.11.2024 по справі 563/1682/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 563/1682/23

Провадження № 22-ц/4815/1032/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 21 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Корецької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна,

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, вказуючи, що його рідній брат, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом дитинства, йому встановлена І група інвалідності. Через свою хворобу брат не розуміє наслідків своєї поведінки, не може правильно орієнтуватись в життєвих ситуаціях. Потребує постійного догляду та турботи. Медичне лікування належних позитивних результатів не дає. Просить визнати ОСОБА_5 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 21 червня 2024 року заяву задоволено частково.

Визнано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатним.

У призначенні ОСОБА_1 опікуном над його недієздатним братом ОСОБА_5 відмовлено.

Тимчасово покладено обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_5 на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Корецької міської ради, залишивши його під наглядом батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Встановлено строк дії рішення суду про визнання недієздатною - 02 (два) роки з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в призначенні опікуном, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам.

Вказує на наявність приязних взаємин між ним та братом, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи №42/24 від 20.02.2024, поясненнями батьків.

Зазначає, що поданням підтверджено факт проживання заявника з братом, цілодобовий догляд, матеріальне забезпечення.

Батьки є пенсіонерами, отримують мінімальні доходи, а заявник має можливість та забезпечує брата.

Також стверджує, що є фізичною особою підприємцем, очолює товариство з обмеженою відповідальністю, має достатній дохід та можливість працювати дистанційно.

На думку апелянта реєстрація у м. Рівне через невелику відстань до Корця та наявність транспортного засобу не є перешкодою для опіки над братом.

Наявність двох місць проживання не суперечить чинному законодавству, крім того після вчинення всіх дій по догляду, брата можна залишати на декілька годин під доглядом матері.

Звертає увагу, що батьки не бажають бути опікунами та не заперечують що призначення опікуном заявника.

Крім цього вказує, що для підготовки подання надавався медичний висновок про можливість заявника здійснювати опіку, тому не погоджується з аргументом суду про відсутність довідки лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього підопічного.

Окрім того правила на які посилався суд (затверджені наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України №34/166/131/88 від 26.05.1999) стосуються встановлення опіки над дітьми сиротами та дітей які позбавленні батьківського піклування, а тому не поширюються на спірні правовідносини.

Просив скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та призначити його опікуном над рідним братом.

Відзив наапеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволеної заяви про визнання особи недієздатною, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що особа, щодо якої вирішується питання визнання недієздатним, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 травня 1984 року.

Заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09 листопада 1981 року та відповідно братом ОСОБА_5 .

Згідно подання органу опіки та піклування затвердженого рішенням виконавчого комітету Корецької міської ради 03 листопада 2023 року №313 ОСОБА_1 проживає без реєстрації разом зі своїм братом ОСОБА_5 та здійснює цілодобовий догляд за ним, забезпечує його усім необхідним для нормального проживання. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї санітарний стан житлового приміщення добрий, наявна кімната для ОСОБА_5 , створено необхідні умови для проживання. З цих підстав орган опіки та піклування дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_5 .

Відмовляючи в задоволенні заяви в частині призначення опікуном недієздатного ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що висновок органу опіки і піклування Корецької міської ради, не містить належної, повної та обґрунтованої мотивації щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном та відсутність заперечень проти цього з боку інших родичів.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч.1 ст.67 ЦК України, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі №753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині правильно виходив з того, що подання належної, повної та обґрунтованої мотивації щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном та відсутність заперечень проти цього з боку інших родичів.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корецького районногосуду Рівненськоїобласті від21червня 2024рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 21 листопада 2024 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.