Ухвала

від 22.11.2024 по справі 160/9671/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 листопада 2024 рокуСправа №160/9671/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" про встановлення судового контролю у справі №160/9671/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, надану листом від 28.03.2024 №1685/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

27.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Такт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 в адміністративній справі №160/9671/24.

В обґрунтування заяви зазначено, що резолютивна частина рішення не містить зобов`язального характеру в силу приписів закону яким визначені правові наслідки задоволення позову, скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію. Рішення суду відповідачем не оскаржено та по суті позовних вимог набрало законної сили, однак податкова консультація так і не надана. В силу приписів ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, адже іншого способу забезпечити виконання судового рішення не має, оскільки із змісту судового рішення не вбачається що виконавчий лист в цій справі буде виданий на його виконання.

28.08.2024 до суду надійшли заперечення Державної податкової служби України на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт» про встановлення судового контролю у справі №160/9671/24, відповідач просив у задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовити, зазначив, що ним подана апеляційна скарга, у зв`язку з рішення у справі не набрало законної сили.

28.08.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Такт» подані додаткові пояснення, де позивач зазначив, що на час подання заяви не був обізнаний про подання відповідачем апеляційної скарги, оскільки така скарга подана у паперовому вигляді, зазначив, що встановлення судового контролю не залежить від набрання судовим рішенням законної сили.

18.09.2024 Державною податковою службою України подані додаткові пояснення, відповідач вказує, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі. Зазначає, що є неспроможними твердження позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі. У зв`язку з відкриттям апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою ДПС України, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 по даній справі в порядку частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України законної сили не набрало, що в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України виключає підстави для встановлення судового контролю за виконання рішення суду першої інстанції. Факт невиконання ДПС України судового рішення по справі №160/9671/24 у разі набрання ним законної сили є недоведеним. Таким чином, підстави для встановлення судового контролю відсутні.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт» задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі №160/9671/24 в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу скасовано та в цій частині прийнято нову постанову.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі №160/9671/24 залишено без змін.

Рішенням Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково, прийнято у справі №160/9671/24 додаткову постанову, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт» витрати на правничу допомогу у розмірі 2400 грн.

Матеріали адміністративної справи №160/9671/24 надійшли до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 05.11.2024 та передані судді для розгляду заяви про встановлення судового контрою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024 призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт» про встановлення судового контролю у справі №160/9671/24 до розгляду в порядку письмового провадження.

Вирішуючи подану позивачем заяву, суд виходить з наступного.

За правилами ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Наведена норма кореспондується із положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 (справа №1-26/2012) зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов`язок його виконання.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 зазначив, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (частини друга, третя статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Вказані висновки щодо застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду в ухвалі від 05.07.2018 у справі №206/3911/17.

Суд зазначає, що метою застосування до суб`єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Водночас, з аналізу викладених норм видно, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відтак, необхідно встановити наявність підстав для покладення (в порядку ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України) на відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.

Суд звертає увагу, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 в адміністративній справі №160/9671/24 визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, надану листом від 28.03.2024 №1685/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК.

Податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

У випадку якщо в судовому порядку було визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію (рішення набрало законної сили), Податковий кодекс покладає на контролюючий орган обов`язок надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду, виходячи з яких було скасовано попередню консультацію.

Суд звертає увагу, що позивачем заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення була подана 27.08.2024, тоді як контролюючий орган скористався правом апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Так, апеляційна скарга ДПС України була розглянута Третім апеляційним адміністративним судом, про що прийнята постанова від 24.09.2024.

Крім того, ДПС України подані касаційні скарги, за якими ухвалами від 05.11.2024 та від 18.11.2024 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Судом не встановлено обставин, за яких контролюючим органом не буде дотримано обов`язку надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, виходячи з яких було скасовано попередню консультацію.

Належить зауважити, що будь-яких зобов`язань на відповідача рішенням суду у цій справі не покладено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для встановлення судового контролю відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом зобов`язання Державної податкової служби України подати звіт про виконання рішення суду у цій справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" про встановлення судового контролю у справі №160/9671/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський