Рішення

від 21.11.2024 по справі 420/17653/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17653/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов`язання внести зміни до відповідного актового запису та до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій, з урахування уточненої позовної заяви, просили суд:

(1). Визнати протиправною бездіяльність Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та притягнути до відповідальності начальника ОСОБА_3 ;

(2). Зобов`язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису № 9, складеного Виконавчим комітетом Липецької сільської ради Котовського району Одеської області 17 травня 2012 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши в графі «по батькові» - ОСОБА_5 , в графі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянин України.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивачів

В обґрунтування позовних вимог вказали, що начальником Подільського відділу ДРАЦС ОСОБА_3 без потреби, в приватному порядку була проведена особиста перевірка, яка не передбачена жодним нормативним актом, на наявність у позивачі кількості дітей, шлюбів і їх розірвання, перевірила факт спільного проживання, більш того всупереч вимогам додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану повідомлено нам про кількість дітей один одного в листі від 24.04.2024 року № 13/24.20. Працівник ДРАЦС має перевірити лише відомості, повідомленні заявниками під час подання заяви про визнання батьківства та документи, які додані до такої заяви. Також, начальник Подільського відділу ДРАЦС вдався до аналізу позивачів, при цьому не навів конкретних підстав, за яких батько не може бути визнаний батьком дитини. Крім того, не встановив та не навів мотивів, чим саме буде порушено право та інтерес дитини встановленням батьківства. Посилання на те, що позивач протягом 12 років, не скористався правом на батьківство не може бути підставою для відмови батьку у визнанні батьківства. Щодо інтересів дитини твердження начальника Подільського відділу ДРАЦС є абсурдним, так як саме з визнанням батьківства породжуються права у батька щодо дитини.

09.09.2024 року від позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що дії начальника Подільського відділу ДРАЦС відповідають нормам Законів України. Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки встановлювати батьківство в судовому порядку не є доцільно, оскільки відсутня презумпція батьківства, батьки дитини не мають заперечень проти реєстрації встановлення батьківства. Позивач визнає добровільно батьківство та приймає цивільні права та обов`язки щодо ОСОБА_4 згідно чинного законодавства. У даній ситуації встановлення батьківства не перешкоджає інтересам дитини, а навпаки захищає його права. Твердження відповідача з приводу порушення прав дитини є таким, що не відповідає дійсності. Відповідач не встановив та не навів мотивів, чим саме буде порушено право та інтерес дитини встановлення батьківства позивача. Припущення начальником Подільського відділу ДРАЦС, а саме ОСОБА_3 носить аморальний характер та упереджене ставлення до заявника. Посилання на військовий стан та воєнний час жодним чином не стосується справи по суті, ДРАЦС не має компетенції розгляду цієї позиції та не є державним правоохоронним органом.

(б) Позиція Відповідача

22.08.2024 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідачем зазначено, що у заявника наявні троє дітей, двоє з яких неповнолітні, а саме 2012 року народження та 2013 року народження. Визнання батьківства у воєнний час може бути використане з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон. Відповідно до відомостей, що міститься в заяві про визнання батьківства, що подане позивачами до Подільського відділу ДРАЦС вбачається, що вони не перебувають і ніколи не перебували у шлюбі між собою. Місце проживання ОСОБА_1 не відповідає місцю проживання матері дитини, тобто разом із дитиною ОСОБА_1 не проживає, що ускладнює виконання ним батьківських обов`язків. Крім того, ОСОБА_1 не скористався правом визнати батьківство відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 06.04.2024 року, тобто протягом 11 років від дня народження дитини. Враховуючи вищенаведене, з метою захисту прав дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з питання визнання батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було рекомендовано звернутися до суду для винесення рішення про визнання батьківства, відповідно до пп 3 пункту 2 статті 125 Сімейного кодексу України.

23.09.2024 р. від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, зокрема, що з метою захисту прав дитини заявникам було рекомендовано з питання визнання батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернутися до суду для винесення рішення про визнання батьківства. Подільським відділом ДРАЦС було розглянуто матеріали зазначеної справи (тобто вчинені необхідні дії), досліджені відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Державний реєстр) та визначено, що внесення змін до вищевказаного актового запису неможливо. Позивачам було надане письмове роз`яснення про причини невиконання заяви і рекомендовано звернутися до суду першої інстанції для вирішення питання щодо визнання батьківства. З метою захисту прав дитини відповідач вважає, що з питання визнання батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно звернутися позивачу або позивачці до місцевого суду загальної юрисдикції для винесення рішення про визнання батьківства, який в свою чергу може залучити до розгляду справи представників служби у справах дітей, розглянути необхідні докази та покази свідків, або призначити судово-генетичну експертизу, результати якої остаточно дадуть можливість підтвердити або спростувати батьківство позивача відносно дитини.

ІІІ Процедура та рух справи

Ухвалою суду від 10.06.2024 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.07.2024 продовжено позивачам строк для усунення недоліків.

27.11.2023 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що позивачі звернулись до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі спільною заявою батьків щодо визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини.

Листом від 24.04.2024 № 13/24.20 відповідачем на заяву позивачів, повідомлено, зокрема, що внесення змін до актового запису неможливо з наступних підстав:

- за даними Державного реєстру в актовому записі про народження № 9 від 17.05.2012 складеному виконавчим комітетом Липецької сільської ради Котовського району Одеської області відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька внесені за заявою матері відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України та вказане ім`я та по батькові батька дитини як ОСОБА_6 , що не відповідає імені та по батькові ОСОБА_1 ;

- крім того, у заявниці наявні ще п`ятеро неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в яких відомості про батька внесені за заявою матері відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України та вказане ім`я та по батькові батька як ОСОБА_6 ;

- водночас у заявника наявні троє дітей, двоє з яких неповнолітні, а саме 2012 року народження та 2013 року народження;

- визнання батьківства у воєнний час може бути використане з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон;

- фіктивне визнання батьківства, тобто визнання батьківства без наміру виконувати батьківські обов`язки, порушує права дитини;

- з наданих позивачами документів вбачається, що позивач не перебуває та не перебував у шлюбі з матір`ю дитини. Місце проживання не відповідає місцю проживання матері дитини, тобто разом із дитиною позивач не проживає, що ускладнює виконання позивачем батьківських обов`язків;

- крім того, позивач не скористався правом визнати батьківство відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 06.04.2024 року, тобто протягом 11 років від дня народження дитини.

У вищевказаному листі відповідач також зазначив, що з питання визнання батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно звернутися до суду для винесення рішення про визнання батьківства.

IV. Джерела права та висновки суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулює Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI (далі - Закон № 2398-VI).

Згідно зі ст. 2 Закону № 2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1 статті 6 Закону № 2398-VI закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Положеннями частини 1 статті 22 Закону № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Частиною 2, 3 статті 22 Закону № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою:

особи, щодо якої складено актовий запис;

одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи;

спадкоємців померлого;

представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Частиною 4 статті 22 Закону № 2398-VI передбачено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Суд зазначає, що приписи статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відносно необхідності складення висновку за наслідками перевірки зібраних документів щодо внесення змін до актового запису цивільного стану, є чіткими та передбачуваними.

При цьому, порядок внесення змін до актових записів цивільного стану визначений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (далі - Правила).

Згідно із пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Пунктом 1.15 Правил передбачено, що відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.12 Правил на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Таким чином, суд зазначає, що з метою внесення відповідних змін до актових записів цивільного стану зацікавлена особа подає до уповноваженого органу заяву, а відповідний орган має скласти обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Проте, відповідачем, в порушення вищевказаних вимог, за результатами розгляду заяви позивачів про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини не складено обґрунтованого висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову у внесенні таких змін.

Судом встановлено, що позивачі звернулися до відповідача із заявою від 06.04.2024 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення - розглянути питання про складення висновку або направити заяву за належністю, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Відсутність належним чином оформленого висновку за результатами розгляду заяви позивача, свідчить про те, що уповноважений орган не вчинив необхідних дій, які він повинен був вчинити відповідно до вимог чинного законодавства.

Тобто, наданий відповідачем лист, в якому викладено інформацію про відсутність підстав для внесення змін до актового запису цивільного стану не є обґрунтованим висновком про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправні дії щодо належного розгляду заяви про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини (надання відповіді-відмови, тобто вчинено дії, а не допущена бездіяльність, як помилково зазначено позивачами).

Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постановах від 14.11.2018 у справі № 425/2737/17 та від 23.01.2019 у справі № 807/45/17, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Щодо позовних вимог про притягнення до відповідальності начальника ОСОБА_3 звертає зазначає таке.

Правовідносини, що виникли між позивачем і вказаною посадовою особою, виходять за межі даного адміністративного спору і у відповідності до положень ст.ст. 2, 5, 19, 247 КАС України, виявлення адміністративних/дисциплінарних правопорушень, встановлення осіб, винних у їх вчиненні, притягнення їх до адміністративної і дисциплінарної відповідальності не належить до завдань адміністративного судочинства і компетенції адміністративного суду та не є способом захисту прав особи в розумінні КАС України, а тому відсутні правові підстави для задоволення вказаних позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 06.04.2024 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини;

3.Зобов`язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (66300, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 16; ЄДРПОУ: 37574344) розглянути спільну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (66352, Одеська обл., Подільський р-н, с. Липецьке; РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 06.04.2024 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (66300, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 16; ЄДРПОУ: 37574344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (66352, Одеська обл., Подільський р-н, с. Липецьке; РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розміру 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві),40 гривень.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО